Словник "Біологія 6 клас"

 

 

 

 

 

СЛОВНИК  БІОЛОГІЧНИХ 

 

ТЕРМІНІВ  

 

6 КЛАС

 

(відповідно до підручника   Л.І. Остапенко, П.Г. Балан,  Н.Ю.Матяш,

М.М.Матяш, П.С.Славний В.В.Серебряков, В.П. Поліщук)

 

 

Підготувала  Вчитель біології  Козяр І.П.

 

 

2021

 

 

Вступ.

Біологія – система наук про живу природу.

Ботаніка  -  наука  про рослини.

Зоологія – наука про тварин.

Мікологія – наука про гриби.

Мікробіологія – наука, що вивчає мікроорганізми.

Вірусологія – наука про віруси.

Анатомія – вивчає особливості внутрішньої будови живих організмів.

Морфологія - вивчає особливості зовнішньої  будови живих організмів.

Систематика – наука, завданням якої є опис і упорядкування різноманітних  видів живих організмів.

Екологія – наука про оточуюче середовище.

Космічна біологія – вивчає життєдіяльність організмів в умовах космічного простору.

Радіобіологія – вивчає вплив радіації на живі організми.

Біофізика -  вивчає фізичні процеси  в живих організмах.

Біохімія - вивчає хімічні процеси  в живих організмах.

Живлення – процес надходження  в організм поживних речовин.

Дихання - сукупність процесів, що забезпечують  надходження в організм кисню і виділення вуглекислого газу.

Подразливість – властивість організму реагувати на зміни оточуючого середовища пристосовуючись до них.

Ріст –  кількісні зміни організму, збільшення розмірів та маси організму.

Розвиток – якісні зміни організму.

Розмноження -  відтворення організмом собі подібних.

Рух -  зміни положення організму у просторі. Розрізняють активні та пасивні.

Біорізноманіття – різноманітність живих організмів нашої планети.

Бактерії – мікроскопічні, одноклітинні організми.

Гриби – група безхлорофільних організмів живляться готовими органічними речовинами.

Рослини –  група організмів здатних до фотосинтезу.

Тварини - група організмів здатних до активного руху та гетеротрофного живлення.

Віруси – паразитичні живі системи до клітинної будови.

Середовище життя – частина природи, де мешкають живі організми.

Фотосинтез - процес утворення рослинами органічних речовин з неорганічних  при участі світлової енергії.

Автотрофи – організми, що здатні утворювати органічні речовини з неорганічних під дією сонячних променів.

Гетеротрофи - організми, що живляться готовими органічними речовинами .

Міксотрофи – організми, що мають змішаний тип живлення.

Спостереження – метод вивчення живої природи, коли дослідник лише спостерігає за  розвитком подій і не впливає на їх перебіг.

Експеримент - метод вивчення живої природи, коли дослідник вивчає живі об’єкти у спеціально створених умовах.

Порівняння – метод вивчення природи через  порівняння різних об’єктів,  процесів  та явищ природи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 1.  Клітина.

 Клітина – це  елементарна структурна одиниця живих організмів.

Клітинна теорія –  загальнобіологічне вчення, за яким в основі будови і розвитку рослин і тварин лежить клітина.

Лупа – найпростіший збільшувальний прилад, розрізняють ручну і штативну.

Мікроскоп – прилад для вивчення мікроскопічних препаратів, які неможна розглянути неозброєним оком. 

Мікропрепарат – постійний або тимчасовий препарат  для вивчення будови клітин та тканин.

Цитологія – наука про будову та життєдіяльність   клітини. Цитоплазма– внутрішній вміст клітини, розміщений між мембраною та ядром.

Мембрана плазматична – система спеціалізованих структур, які відмежовують клітину від зовнішнього середовища.

Оболонка рослинної клітини – утворення, що знаходиться над мембраною, підтримує форму клітинної рослини.

 Органели – постійні клітинні структури, що виконують специфічні функції у процесі життєдіяльності клітини.

 Клітинні включення – компоненти цитоплазми, які  являють собою відкладення поживних речовин (ліпіди, вуглеводи).

 Мітохондрії – органели, постійно наявні в рослинній та тваринній клітині. Основна функція яких полягає у забезпеченні клітин енергією.

 Пластиди – цитоплазматичні органели рослинних клітин.

 Хлоропласти – забарвлені пігментом хлорофілом у зелений колір, в них відбувається фотосинтез.

Хромопласти -  забарвлені пігментами каротиноїдами у жовтий, оранжевий, червоний кольори.

Лейкопласти – дрібні, безбарвні пластиди  основною функцією яких є  запасання поживних речовин (крохмалю, білків, жирів).

 Вакуолі -  порожнини у рослинних клітинах заповнені клітинним соком, забезпечують регуляцію внутріклітинного тиску.

 Ендоплазматична сітка – система з’єднаних між  собою канальців що транспортують  макромолекули до різних частин клітини.

Рибосоми – клітинні органели всіх живих організмів основною функцією яких є синтез (утворення) білка.

 Комплекс Гольджі  - сукупність сплощених порожнин які відповідають за накопичення, перетворення та транспорт речовин.

 Ядро – найважливіший структурний компонент еукаріотичних організмів, основною функцією якого є збереження та передача спадкової інформації.

 Хромосома – структури ядра, що забезпечують передавання спадкової інформації  від клітини до клітини та від покоління до покоління.

 Поділ клітини – форма розмноження клітин і організмів.  Еукаріоти– одноклітинні та багатоклітинні  рослинні і тваринні організми ,  в клітинах яких є сформоване ядро.

 Прокаріоти -  до ядерні організми, які не мають сформованого ядра.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 2. Одноклітинні організми.

Одноклітинні організми – гриби, тварини та рослини, тіло яких складається з однієї клітини.

Амеба протей – одноклітинний мешканець дна стоячих прісних водойм з рослинними рештками що гниють.

Інфузорія-туфелька – звичайний мешканець неглибоких прісних водойм з відносно постійною формою у вигляді туфельки з великою кількістю війок.

Евглена зелена – мешканець неглибоких прісних водойм з мікотрофним типом живлення.

Автотрофний тип живлення – тип живлення при якому відбувається утворення  органічних речовини з неорганічних під дією сонячних променів, характерний рослинам.

  Гетеротрофний  тип живлення   -   тип живлення при якому організми живляться готовими органічними речовинами .

  Міксотрофи – організми, що мають змішаний тип живлення.  Псевдоподії – несправжні ніжки утворені тимчасовими випинами цитоплазми, виконують функцію пересування, захоплення їжі або сторонніх часточок.

Джгутики – ниткоподібні рухливі цитоплазматичні вирости клітин і є органом руху.

  Війки – орган руху  типу інфузорій.

 Циста – тимчасова форма існування одноклітинних організмів що утворюється при настанні  несприятливих умов.

  Паразитизм – специфічна форма  співіснування організмів різних видів, з яких  один (паразит) перебуває  у зв’язку з іншим (хазяїном) використовуючи його як джерело живлення та середовище існування.

  Малярія – захворювання людини, що спричиняється малярійним плазмодієм, якай паразитує у клітинах печінки  і еритроцитах.

 Дизентерія -  захворювання людини , що спричиняється дизентерійною амебою. яка живе у товстому кишечнику й живиться його мікрофлорою.

 Сонна хвороба -  захворювання людини, що спричиняються трипаносомою, яка паразитує у  крові, лімфі та спинномозковій рідині.

  Хламідомонада – одноклітинна водорість  грушоподібної форми,що мешкає у прісних водоймах.

  Хлорела  - одноклітинна водорість  дрібної кулястої форми, що мешкає у прісних водоймах.

 Нестатеве розмноження – форма розмноження за допомогою нестатевих клітин, спор.

 Спора – це клітина, вкрита щільною оболонкою, яка забезпечує нестатеве розмноження.

  Статеве розмноження  - відбувається внаслідок злиття двох статевих клітин.

Брунькування -  розмноження  при якому від материнської клітини відокремлюється  дрібніша дочірня брунька.

  Біотехнологія  -  наука яка розробляє  методи застосування організмів  та біологічних  процесів у  промисловості.

  Бактерії – мікроскопічні переважно одноклітинні організми , прокаріоти, що разом із  синьо-зеленими водоростями належать до царства Дроб’янок.                                                                                  

   Еукаріото – одноклітинні та багатоклітинні  рослинні і тваринні організми ,  в клітинах яких є сформоване ядро.

 Прокаріоти -  до ядерні організми, які не мають сформованого ядра.

 Ціанобактерії  ( синьо-зелені водорості) – особлива група бактерій здатних до фотосинтезу.

 Бульбочкові бактерії – мають властивість вбирати азот з повітря і робити його доступним для рослин .

 Симбіоз – явище співіснування живих істот, що належать до різних систематичних  груп.

 Карантин – ізоляція хворих особин від здорових з метою запобігання поширенню хвороботворних організмів.

  Стерилізація -  це процес повного знищення мікроорганізмів  та їхніх спор.

  Пастеризація  -   це процес тривалої   теплової обробки продуктів, для збільшення їх терміну придатності.

   Ульва – багатоклітинна зелено водорість, що мешкає на мілководді морів.

Ризоїди – вирости в основі рослини, що прикріплює водорість до різних поверхонь.

Спеціалізація клітин – виникнення різних типів клітин, які різняться за будовою  і функціями.

 Губка – багатоклітинні  тварини, що мають найпростішу будову.

Фільтратори -  організми, що споживають частинки органічних решток і дрібні організми, завислі у воді очищаючи (фільтруючи) її.

 Регенерація – здатність живих організмів відновлювати втрачені  частини  тіла.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 3. Рослини.

Ботаніка – наука про рослини.

Фотосинтез – процес завдяки якому рослини перетворюють неорганічні речовини навколишнього середовища в органічні, використовуючи енергію Сонця.

Транспірація – процес випаровування води рослинами.

Орган – це частина організму, що має певну будову та виконує певні функції.

Вегетативні органи рослини – органи, що виконують функції росту, живлення, обміну речовин, виділення.

Генеративні органи рослини – органи, що забезпечують насіннєве розмноження.

Тканини – група клітин, які подібні за будовою та виконуваними функціями.

Твірна тканина (меристема) – тканина рослин. З якої утворюються усі постійні тканини рослинного організму.

Покривні тканини рослин – тканини, що вкривають зовні органи рослин.

 Шкірка – покривна тканина утворена живими клітинами.

 Корок – покривна тканина утворена мертвими клітинами.

 Кутикула -  тонкий шар жироподібної речовини, який захищає рослини  від несприятливих факторів оточуючого середовища.

 Основні тканини (паренхіма) – складається з живих диференційованих клітин. Розрізняють фотосинтезуючу,  запасальну, поглинальну).  Механічні тканини – складаються з живих (коленхіма), або мертвих (склеренхіма)  клітин , що мають потовщені стінки.

 Провідні тканини – складаються з живих або мертвих трубчастих клітин,  що  забезпечують транспорт речовин по рослині.

 Судини – складаються з відмерлих трубчастих клітин, розташованих одна над одною, забезпечуючи висхідний рух речовин рослиною.

 Ситоподібні трубки – видовженні живі клітини з великою кількістю дрібних отворів, забезпечуючи низхідний рух.

 Провідні пучки -  об’єднання  провідних тканин.

 Корінь – це підземний орган рослини.

  Кореневий чохлик -  вкриває верхівку кореня і захищає від механічних пошкоджень.

  Зона поділу -  зона кореня розташована під кореневим чохликом, утворена твірними клітинами, які діляться і утворюють всі інші клітини та тканини кореня.

  Зона розтягування -  розташована над зоною поділу,  у ній клітини ростуть.

  Всисна зона -  розташована над зоною розтягування,  щільно вкрита кореневими волосками.

  Кореневі волоски -  вирости клітин, проникають у грунт  і виконують функцію всмоктування води.

  Провідна зона -  найбільша частина кореня, в якій він галузиться, забезпечує рух  речовин до надземної частини рослини.

  Мінеральне живлення -  процес поглинання та засвоєння рослинами   поживних речовин.

 Добрива – певні речовини, які вносять в грунт для підвищення його родючості. Розрізняють  мінеральні та органічні добрива.

  Корінь – підземний вегетативний орган рослини.

 Головний корінь – розвивається із зародкового корінця.

 Бічні корені  – утворюються як корені  другого і наступного порядків осі головного або додаткових коренів.

 Додаткові  корені – розвиваються з  стебла, листків, бульб, цибулин.

  Коренева система – сукупність всіх коренів рослини.

  Стрижнева коренева система – має яскраво виражений головний корінь, від якого відходять бічні корені.

  Мичкувата коренева система – немає чітко вираженого основного кореня.

  Видозміни кореня – виникають у зв’язку з виконанням ним додаткових функцій (коренеплід, бульбо корені, дихальні, повітряні, опорні).

  Пагін – надземний, вегетативний орган рослини, який складається з стебла, бруньок, листків.

  Стебло – осьовий орган вищих рослин, що складається з вузлів та меживузля, несе на собі листки і бруньки.

  Брунька – зачаток нового пагона з укороченими міжвузлями.

  Конус наростання – верхівкова частина пагона яка складається з меристеми (твірної тканини).

  Кора  - зовнішня частина стебла і кореня рослини.

  Луб  -  внутрішня частина кори, забезпечує низхідний рух органічних речовин та надає рослині міцності.

  Камбій –  шар твірних клітин, які розташовані між корою та деревиною і забезпечує потовщення пагона.

  Деревина – комплексна тканина рослин, яка займає значну частину у поперечному розрізі рослини.

  Серцевина – центральна частина стебла, яка не містить провідних тканин і складається з клітин основної тканини.

  Річні кільця – утворюються у продовж року пара (світле і темне) кілець у наслідок діяльності камбію.

 Колючки – тверді гострі пагони без листків і притаманні  дикій груші, глоду, сливі, терену.

  Вуса – тонкі повзучі стебла  з видовженим міжвузлям ( суниця, полуниця).

  Бульба – значно потовщений м’ясистий пагін (картопля).

  Кореневище  -  підземний пагін багаторічних трав, який зовні схожий на корінь, але має вузли, міжвузля, пазушні бруньки, з яких щорічно розвиваються надземні пагони (пирій, конвалія).

  Цибулина  - підземний укорочений пагін з лускоподібними листками і вкороченим стеблом  (цибулина, часник, лілія, тюльпан).   Вусики - тонкий чіпкий пагін ,який виходить з пазухи листка.

  Листок – бічна частина пагона, яка складається з основи, черешка і пластинки.

  Листкорозміщення  - певний порядок розташування листків на стеблі. Виділяють: почергове (спіральне), кільчасте (мутовчасте) і супротивне.

  Продихи – дві клітини богоподібної форми, що можуть змикатися і розмикатися забезпечуючи дихання рослин.

  Жилкування  -  характерне розташування жилок у листкових пластинках. Розрізняють паралельне, дугове, сітчасте.

  Листопад – природне явище масового опадання листків у рослин. В залежності від наявності листопаду рослини поділяють на листопадні та вічнозелені.

  Видозміни листка – виникають у зв’язку з виконанням ним додаткових функцій  (вусики, колючки).

  Розмноження – збільшення кількості особин одного виду.

  Вегетативне розмноження – розмноження рослин вегетативними органами їх частинами, або видозмінами.

  Живці – частина вегетативного  органу  з розташованими на ньому бруньками.

  Щеплення – приживлення частини вегетативного органа однієї рослини до іншої.

 Підщепа – рослина до,  якої прищеплюють частину іншої рослини.

 Прищепа – частина рослини, яку прищеплюють.

 Квітка – генеративний (репродуктивний) орган  покритонасінних рослин.

  Квітконіжка – частина стебла, що несе на собі квітку.

  Квітколоже -  верхня розширена частина квітконіжки.

  Віночок – складається з видозмінених, переважно яскраво забарвлених видозмінених листків.

  Чашечка – складається із  видозмінених листків.

  Оцвітина -  сукупність видозмінених листків, які оточують тичинки та маточку. Розрізняють  просту і подвійну оцвітину.

  Тичинки – орган квітки в якому утворюються пилкові зерна. Їх кількість у квітці буває різною, розміщуються по внутрішньому краї квітки і складаються з пиляки і тичинкової нитки.

  Маточка – частина квітки покритонасінних рослин. Міститься в центрі квітки, утворена зрослими між собою плодолистиками і складається з приймочки, стовпчика та зав’язі з насінними зачатками.

  Двостатеві квітки – мають і тичинки і маточки.

  Одностатеві квітки – мають або тичинки (чоловічі), або маточки (жіночі).

 Однодомні - рослин у яких чоловічі та жіночі квітки розміщені на одній особині.

  Дводомні -  рослини у яких тичинкові та маточкові квітки розміщені  на різних особинах.

  Суцвіття – пагони на яких міститься група квіток розташованих у певному порядку. Розрізняють прості суцвіття, які мають одну нерозгалужену вісь (китиця, зонтик, щиток, головка, сережка, кошик, колос, початок)   і  складні, що мають розгалужену вісь (складний зонтик, складний колос, волоть).

  Запилення – процес перенесення пилку з пиляка на приймочку маточки.

 Самозапилення – пилкові зерна з пиляка тичинки потрапляють на приймочку тієї самої квітки.

  Перехресне запилення – коли пилок з однієї квітки потрапляє на приймочку маточки іншої квітки.

  Штучне запилення – процес, який відбувається за участі людини.

  Подвійне запліднення – злиття одного спермію з ядром яйцеклітини,  а іншого -  з ядром центральної клітини  зародкового мішка.

  Ендосперм – тканина із запасом поживних речовин, яка утворюється після злиття центральної клітини із другим спермієм.

  Зародок – основна частина насінини, яка складається із зародкового корінця , стебла, бруньки та однієї (однодольні), чи двох (дводольні) сім’ядолей.

  Проростання насіння - розвиток та вихід з насінини на зовні проростка.

  Проросток – рослина  з моменту проростання до формування перших справжніх листків.

  Плід – генеративний орган покритонасінних рослин.

  Простий плід – утворюється у квітах які мають одну маточку.

  Складний (збірний) плід  - утворюється у квітів, які мають декілька маточок.

 Супліддя – утворюється у дуже щільних суцвіттях, де окремі плоди зростаються між собою (шовковиця, ананас).

  Розвиток  - якісні зміни в організмі рослини.

 

 

 

 

Тема 4. Різноманітність рослин.

Систематика рослин – розділ ботаніки, що вивчає різноманітність рослин.

Вид – найменша систематична одиниця.

Систематичні одиниці – певні об’єднані групи організмів                         (Вид – Рід – Родина – Порядок – Клас – Відділ – Царство).

Водорості – нижчі спорові рослини з фототрофним типом живлення.

Діатомові водорості – мікроскопічні одноклітинні організми клітини яких позбавлені целюлозної оболонки та вкриті панцером з кремнезему.

Зелені водорості – найчисельніший відділ, що відрізняється великою різноманітністю розмірів та форм.

Бурі водорості -  найбільш високоорганізований відділ нижчих рослин.

Червоні водорості – організми здатні уловлювати найслабше світло і заселяти найбільші глибини.

Гаметофіт – статеве покоління рослин, яким характерне  чергування поколінь.

 Спорофіт – нестатеве покоління рослин, яким характерне  чергування поколінь.

 Спорангій  -  орган рослин в якому  утворюються спори.

 Плауни – найдавніші багаторічні, вічнозелені, наземні рослини.

 Заросток – статеве покоління у папоротей, хвощів, плаунів. На ньому утворюються жіночі та чоловічі генеративні органи.

 Хвоя – голкоподібні листки  хвойних рослин.

 Шишка – укорочений видозмінений пагін в якому утворюються пилкові зерна та насінні зачатки.

 Однодольні – група рослин , що здебільшого мають одну сім’ядолю, мичкувату кореневу систему, дугове або паралельне жилкування та  відсутність камбію у стеблі.

 Дводольні – група рослин, що здебільшого мають дві сім’ядолі, стрижневу кореневу систему, є камбій.

 Екологічні чинники – усі чинники навколишнього середовища, що впливають організми. Серед них розрізняють чинники неживої природи, живої природи,антропогенні.

 Рослинне угрупування – група взаємопов’язаних між собою рослин різних видів, які тривалий час зростають на одній території.

 Ярусність – просторове розташування рослинних угрупувань.  Симбіоз – усі форми співіснування організмів різних видів.

 Конкуренція – коли особини змагаються між собою за умови місцезростання, освітлення тощо.

 Флора – сукупність видів рослин, що зростає на певній території .  Рослинність – сукупність рослинних угрупувань.

 Екологічне мислення – має людина, яка перш ніж прийняти якесь рішення переконається що воно не зашкодить природі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 5. Гриби.

Гриби – група безхлорофільних організмів.

Гіфи – ниткоподібні утворення з яких складаються вегетативні та плодові тіла грибів.

 Міцелій -  сукупність гіфів грибів.

Плодове тіло – зазвичай видима  частина гриба яка є вмістилищем спороносних органів.

Мікориза – симбіоз грибів з вищими рослинами.

Мікологія – наука, яка вивчає граби.

Сапротрофи – організми, які живляться органічними речовинами  решток рослин і тварин.

Лишайники  - симбіотичний організм , який складається з гриба та водорості.

Симбіоз – взаємовигідне співіснування двох організмів.

Біоіндикатори -  організми наявність яких дає можливість визначати стан навколишнього середовища.