Соціалізація дітей з особливими освітніми потребами.

                    Соціалізація дітей з особливими освітніми потребами.

Русіна Васильєва

учитель англійської мови

КЗЗСО «Ліцей №8 Хмельницької міської ради»

       Сьогодення закидає виклики майже щодня. З кожним днем ми стикаємось з випробуваннями, пов’язаними з нашим життям, добробутом, спілкуванням, розвитком, навчанням та ще з багатьма аспектами нашого життя.

     Сьогодні розмова про дітей, про людей з інвалідністю. З кожним роком їх стає все більше і все більше ми помічаємо їх у повсякденному житті. Особливо це помітно у дитячих садочках, у загальноосвітніх навчальних закладах, де кількість дітей з ООП зростає з кожним роком. Це все тому, що для таких дітей та їх батьків збільшились можливості. Це можливості відвідувати дитячі садочки, школи, різні курси, навчатися на рівні у коледжах, технікумах та вищих навчальних закладах.

     На мою думку та власні спостереження, раніше батьки боялися соціалізації таких дітей, щоб їх не образили, щоб над ними не насміхалися, щоб вони не відчували дискомфорту тощо. Зараз все навпаки. Батьки хотять, щоб діти з особливими потребами більше спілкувалися з однолітками, грали ігри, комунікували разом. Розмовляючи з батьками цих дітей, вони говорять про те, що їм не цікаві оцінки, досягнення у навчанні. Для них головним фактом розвитку їх дитини є саме спілкування дітей. Чим раніше починається таке спілкування, тим краще для всіх. Нормотипові діти розуміють і бачать ,що є діти не такі як всі і їх потрібно поважати, дослухатися до них також. А діти з інклюзивними потребами також бачать навколо себе дітей і намагаються їм слідувати у вчинках, повторювати за ними, робити теж саме, що роблять решта дітей. Маючи великі спостереження такої комунікації можу зробити висновок, що це на користь обом сторонам.

Приходячи до школи, діти, які мають певні діагнози стикаються з рядом труднощів, які мають долати, іноді, самотужки. Це і страх, і розгубленість, і незнання як діяти в певні ситуації, не дивлячись на те, що поряд вчитель та асистент.

То є правда, що асистент відіграє велику роль для дитини з ООП. Асистент допомогає зрозуміти завдання, такі діти часто дуже повільні і не встигають за звичайним темпом в класі. В багатьох дітей змінюється програма на модифіковану чи на адаптовану. Тому завдання на уроках можуть бути дещо змінені до вимог певного учня. Але розмова про те, що поряд зі всіма дітьми в класі, вони теж виконують завдання, виконують певні вимого вчителя. Діти з ООП вчаться слухати, розуміти і дослухатися до дорослих або однолітків. Спілкуючись з асистентом вчителя, вчителем, робітником школи дитина вчиться спілкуватися з дорослими.

            Важливу частину життя в школі дитина не тільки навчається, але й виховується. Якщо діти в класі щось виготовляють, разом малюють, готуються до заходів, то діти з особливими потребами дуже хотять теж приймати активну участь. До прикладу , є дівчинка, яка практично не вміє читати , рахувати, але вивчити пісню – вона із задоволенням. Якщо це віршовані стрічки, то декілька стрічок діти обов’язково вивчають. Якщо треба написати на прапорі для ЗСУ, то вони щось намалюють. А як вони радіють коли їх вітають зі св’ятами, з днями народження або коли вони бажають своїм однокласникам гарні вітання. Таким чином діти ростуть і дорослішають , розвиваються і починають мислити самостійно. Звісно, велику роль батьків у розвитку дитини ніхто не відкидає.

             Спостерігаючи дітей, які мають освітні та фізичні потреби, спілкуючись з їхніми батьками, розумію, що їм набагато важче обрати майбутню професію і  закріпитися у житті. Але не звертаючи увагу на всі труднощі,  вони обирають для себе те життя, яке їм цікаве. Багато дітей, з мого досвіду, вже закінчили школу і вдало влаштувалися у житті. Дитина, яка не могла писати, здебільшого друкував на планшеті і мав захоплення фотографувати - став фотографом. Дівчинка з ООП вийшла заміж, народила дитину і вдало стала домогосподаркою, де чоловік та батьки її допомогають. Ще один хлопчик закінчив курси і вдало справляється з комп’ютером. Ще одна дівчинка навчається в педагогічному ВИШі, тож планує давати приватні уроки. І таких дітей з ООП багато і вони теж будують щасливе життя серед нас.

Вони мають невеликі можливості, зате мають великі серця !!!