Соціалізація особистості.Етапи та суб'єкти соціалізації.Соціалізація як ресурс формування громадянської ідентичності. Соціалізація в сім'ї та серед однолітків. Молодіжні субкультур

План уроку №2

Тема уроку: Поняття соціалізації. Етапи соціалізації. Суб’єкти соціалізації. Соціалізація як ресурс формування громадянської ідентичності. Соціалізація в сім’ї. Соціалізація серед однолітків. Молодіжні субкультури. 

Мета:

Формувати предметні компетентності: поглиби знання здобувачів освіти про поняття соціалізації, види, етапи соціалізаціїї, формувати вміння розрізняти субкультури та їх плюси і мінуси.

Формувати ключові компетентності:

Соціальна та  громадянська компетентності: активно слухати та спостерігати, аналітично мислити, критично розуміти світ: права людини, культуру.

Обізнаність та самовираження у сфері культури: окреслювати основні тенденції розвитку культури, виявляти вплив культури на людину та розвиток цивілізації.

Інформаційно- цифрова компетентність: використовувати цифрові технології для пошуку потрібної інформації.

Спілкування  державною мовою: спілкування  державною мовою, доступно і переконливо висловлювати власну думку.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: презентація, комп'ютер, інтерактивна дошка, зошити.

Перебіг уроку:

I ЕТАП ОРІЄНТАЦІЇ (організаційний)

II ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Письмова робота: ідентифікація особистості методом «ХТО Я» ?

Дати відповідь на питання:

1.Що таке Ідентичність?

2.Які ви знаєте види ідентичності?

3. Розкрити поняття совість і гідність.

III ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Поняття соціалізації

Третину свого життя людина навчається жити у світі складних суспільних відносин. У театрі ролі грають актори. Ми — актори театру життя. Кожна людина поводиться відповідно до ролі. Суспільство чекає від нас бездоганної акторської гри, щоб за необхідності «зробити з каменяра філософа». Знаючи закони природи, з «хорту лягаву не зробиш». Суспільство вимагає від нас потрібних йому вмінь і навичок, правильних рішень. І допомагає нам це зробити соціалізація.

Соціалізація — це навчання дітей і підготовка їх до дорослого життя.

Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм.

Навчання життя і навчання предмета — поняття різні. До соціалізації застосовуємо термін освоєння, а не навчання. Процес соціалізації переживає кожен з нас протягом всього життя.

Не можна соціальних ролей і культурних норм навчитися за книгами.

Соціальних ролей багато, кожна включає багато норм і правил, тому навчатися їх доводиться за реальних умов, протягом усього життя.

Завдання

— Щоб переконатися у важливості соціалізації, уявімо наше життя без неї. Як виглядала би людина? Наведіть приклади.

У літературі: «Мауглі» Р. Кіплінга

У реальному житті — в Індії 1940 р. було знайдено двох дівчаток — півторарічну Амалу і Камалу восьми років, які зростали серед зграї вовків. Після повернення до людського середовища Амала прожила один рік, а Камала — 10, проте дівчинка так і не навчилася говорити і сміятися, а пересувалась навколішки.

Висновок:

•          У ході соціалізації людина з біологічної істоти перетворюється на соціальну.
•          Соціальне середовище відіграє в цьому процесі вирішальну роль.
•          Соціалізація дає можливість спілкуватися за допомогою ролей.
•          Соціалізація забезпечує збереження самого суспільства: прищеплює новим громадянам загальноприйняті цінності, зразки поведінки.
•          Таким чином, соціалізація — процес розвитку людини, становлення особистості у взаємодії з навколишнім світом.

Робота зі схемою

Висновок: Саме суспільство, а не природа максимально впливає на особистість.

Стадії соціалізації:

- до трудова соціалізація (раннє дитинство, період навчання);

- трудова соціалізація (активна участь у трудовій діяльності);

- післятрудова соціалізація.
Викладач:

На кожному етапі відбувається поступове формування власного «Я» особи. Людина не може остаточно сформуватися так, щоб уже більше ніколи не змінюватися. Упродовж життя вона набуває все нових соціальних статусів й ролей, наприклад: студент, працівник, мати тощо. Ми часто переходимо з однієї групи в іншу, пристосовуючись до нових умов. Також змінюється світ, в якому ми живемо, вимагаючи змін і від нас. Тому процес соціалізації відбувається упродовж всього життя – від народження і до глибокої старості.

Етапи соціалізації:

- первинна соціалізація, що стосується безпосереднього оточення

людини та найбільш інтенсивна в першій половині життя; переважно

представлена сферою міжособистісних відносин;

- вторинна соціалізація - сфера соціальних відносин; безпосередньо чи

опосередковано на становлення особистості впливають соціальні інститути,

зокрема ЗМІ, керівники установ, викладачі ВНЗ, подружжя, політичні інститути

тощо; роль вторинної соціалізації значна на пізніх етапах життя.

Амер. учений Ерік Еріксон вважав, що в процесі становлення особистість переживає низку послідовних стадій, кожна з яких 3 характеризується специфічною кризою у взаєминах особистості з навколишнім світом, коли людина постає перед вибором між двома альтернативними можливостями, одна з яких має позитивний напрям, а інша –негативний

	Стадії розвитку	Соціальні відносини	Полярні якості особистості	Результат прогресивного розвитку
1	Період немовляти	(0-1) Мати або особа, що її замінює	Довіра до світу – недовіра до світу	Енергія та життєва радість
2	Раннє дитинство	(1- 3) Батьки	Самостійність - сумніви	Незалежність
3		Дитинство (3-6) Батьки, брати, сестри	Ініціатива - пасивність	Цілеспрямованість
4	Шкільний вік (6-11)	Школа, сусіди	Компетентність - неповноцінність	Оволодіння знаннями і вміннями
5	Підлітковий вік та юність (11-20))	Групи ровесників	Ідентичність особистості - невизнання	Самовизначення, відданість, вірність
6	Рання зрілість (20- 25	Друзі, кохані	Близькість-ізоляція	Співпраця, кохання
7	Середній вік (25-65)	Колеги, близькі люди	Продуктивність застій	Творчість і турботи
8	Пізня зрілість (після 65)	Близькі	Цілісність особистості - відчай	Мудрість

 

Стадії розвитку:

- Перша стадія – від народження до одного року (період немовляти).

Емоційне спілкування немовляти з дорослими є провідною діяльністю на цьому

віковому етапі, впливає на розвиток його психіки й обумовлює позитивний чи

негативний результат розвитку.

-Друга стадія – від року до трьох. Дитина починає активно пізнавати світ,

випробувати невідоме. Батьки привчають її до охайності. Формується почуття

сорому, впевненості в собі, гордості.

- Третя стадія – вік гри (3-6 років). У дитини формується ініціативність,

активність, творчість, які закладаються у грі. Дитина засвоює взаємини між

людьми, розвивається воля, пам`ять, мислення.

- Четверта стадія – молодший шкільний вік (6-11 років). Провідною

діяльністю є навчання. Якщо дитина успішно оволодіває знаннями, новими

навичками, вона вірить у свої сили, спокійна та впевнена в собі.

- П`ята стадія – підлітковий та юнацькій вік (11-20 років). бурхливе

фізіологічне зростання, гормональні зміни, занепокоєність тим, як сприймають

інші, потреба знайти своє професійне покликання. Провідною діяльністю, що

впливає на розвиток особистості є спілкування з однолітками.

-Шоста стадія – молодість (від 20 до 25-30 років). Стадія молодості

відповідає вступу людини в інтенсивне особисте життя і професійну діяльність;

відповідає періоду становлення, самоствердження людини в любові, кар`єрі,

сім`ї, суспільстві.

- Сьома стадія – дорослість, зрілість (від 30-65 років). Виокремлюються

два кризові періоди:

1) 30-35 років, коли досягнувши певного соціального

становища, людина підводить підсумки, далі йде період стабілізації (35-43

роки);

2) криза 45-55 років настає, коли з○6являються перші ознаки погіршення

здоров`я, втрати краси і фізичної форми.

- Восьма стадія (після 65 років). Людина переосмислює своє життя,

усвідомлює своє «Я» в роздумах про прожиті роки, прагне використати шанси,

надані життям.

Агенти соціалізації:

Агенти первинної соціалізації — люди, які становлять найближче оточення особи (батьки, родичі, друзі).

Агенти вторинної соціалізації — це представники адміністрації

навчального закладу, армії, підприємства, партій, засобів масової інформації,

церкви тощо.

В період переходу особистості від дитинства до підліткового віку, у спілкуванні з однолітками формується ієрархія, з’являються лідери, створюються свої молодіжні субкультури. Субкультура - звід накопичених певним світоглядом цінностей і порядків групи людей, об'єднаних специфічними інтересами, які визначають їх світогляд; суверенне цілісне утворення, частина суспільної культури.

Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей які людина виробила протягом всієї її історії і сам процес творчості.

МОЛОДІЖНА СУБКУЛЬТУРА- це форма організації молоді як автономного цілісного утворення в межах панівної культури. Виклик цінностям дорослих та експерименти з власним способом життя Входження до різних груп однолітків Своєрідні смаки, особливо в одязі, музиці Це, швидше, культура дозвілля, ніж роботи

Основні ознаки молодіжної субкультури.

• Субкультура може відрізнятися від домінуючої культури мовою, манерою поведінки, одягом і т. д.

• Основою субкультури можуть бути стиль музики, спосіб життя, певні політичні погляди.

• Деякі субкультури носять екстремальний характер і демонструють протест проти суспільства або певних суспільних явищ.

• Деякі субкультури носять замкнутий характер і прагнуть до ізоляції своїх представників від суспільства.

• Іноді субкультури розвиваються і входять як елементи в єдину культуру суспільства.

ГОТИ Самоназва «Діти Ночі» — субкультура, що зародилася наприкінці 70-х років XX століття у Норвегії та Великій Британії на основі панк-руху. Готична субкультура досить різноманітна і неоднорідна, однак для всіх її представників більше чи менше характерний специфічний імідж та інтерес до готичної музики. Від початку будучи молодіжною, нині у світі субкультура представлена людьми віком від 14 до 45 років і старшими.

ХІПІ Заявили вони про себе на зламі 60—70 pp. XX ст., в Україні — у 1972 р. Цю групу складають прихильники музичного стилю панк-рок. Виділяються довгим волоссям (своєрідний виклик «соціальному сприйняттю»), «фенічками» (англ. thing — саморобні прикраси, плетені з бісеру браслети), одягом, романтикою автостопу, участю в тусовках, можливістю втекти від реалій життя (сім'ї, школи). У середовищі хіппі сформувалися різноманітні новітні молодіжні субкультури.

ПАНКИ Покоління молодих людей на рок-естраді (середина 70-х рр. 20 ст.). Провідною інтонацією їхніх виступів став різкий протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил. Це відбилося насамперед на характері їх музики — панк-року (постійна зміна інтонації, надмірне використання ударних інструментів, переважання ритму над мелодією). Шокував глядачів і зовнішній вигляд виконавців у їх стилі завжди присутня неохайність і недбалість (різноколірний грим, лахміття старомодного одягу, обвішаного усіляким мотлохом, також канонічним вбранням є шкіряна куртка з металевими шипами).

СКІНХЕДИ Рух «скінхедів» виник у Великобританії наприкінці 60-х pp. ХХст. На початку існування «скіни» — вихідці з робітничих районів — мали патріотичні погляди, захоплювалися реггі та футболом, не цікавились політикою. Зовнішній вигляд відповідав «шок-протесту» панків з єдиною відмінністю — коротка зачіска та мінімізація символічних речей. В середині 70-х років економічна криза в Англії болісно вдарила по молоді, породивши проблеми безробіття, відсутності перспектив. На цій соціальній хвилі розвинувся расистський рух сучасних «скінів». Їх головним ворогом стали представники небілих рас. З'явились в Україні в 1995—1996рр. Перші скіни не виявляли значної активності, обмежуючись демонстрацією нашивок зі свастикою, прапорів. Наприкінці 1996 р. активізуються, починають пропагандистську діяльність, пошук союзників.

РАСТАМАНИ На початку 1990-х років на пострадянському просторі утворилася особлива молодіжна субкультура, представники якої також називають себе растаманами. При цьому вони часто не є істинними прихильниками оригінальної релігійно-політичної доктрини африканської більшості, а зараховують себе до цієї групи в першу чергу за ознакою вживання марихуани та гашишу. Деяким цього достатньо, щоб вважати себе растаманами, деякі більш наближені до растафаріанської концепції — багато слухають Боба Марлі і музику реггі загалом, використовують для ідентифікації комбінацію кольорів «зелений-жовтий-червоний» (наприклад, в одязі), деякі носять дреди.

БАЙКЕРИ Члени мотоклубу, прихильники мотоциклу не просто як засобу пересування, а як невід'ємної частини певного стилю життя, життєвих цінностей та кодексу правил. Відтак майже кожний байкер є мотоциклістом, але не кожен власник двоколісної техніки може бути віднесений до числа байкерів.

ХІП-ХОП З'явилась у США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканців. Включає в себе 4 основні елементи: діджеїнг, графіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання (knowledge). До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперелічені елементи разом складають хіп-хоп як культуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.

Утворилась на базі прибічників однойменного музичного жанру та утворила новий жанр скримо. Її представників називають емо-кіди (emo + англ. kid — молода людина; дитина)[2] або, в залежності від статі: емо-бой (англ. boy — хлопчик, хлопець), емо-ґерл (англ. girl — дівчинка, дівчина). Найпоширеніша субкультура серед підлітків 12-20 років (хоча часто трапляються й старші прихильники). Головне для представників цієї субкультури — емоції, і вони черпають їх звідусіль — із музики, книг, кіно. Часто в емо-музиці переважає крик («скримінг»), плач, вереск. ЕМО-КІДИ

ГОПНИКИ Це — територіальні корпоративні самодіяльні угруповання підлітків. Створюються за територіальними ознаками («свої» та «чужі»). Орієнтуються на систему цінностей дорослої кримінальної субкультури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки та взаємозалежності. Мають яскраво виражену структуру, ієрархію, систему специфічних цінностей, прагнення до активної діяльності. Зовні майже не відрізняються від звичайних підлітків. Тусуються у своїх мікрорайонах, іноді нападають на «неформалів», молодь, яка потрапляє на їх територію. Властива інтелектуальна нерозвиненість, агресивність.

РОЛЬОВИКИ Неформальна спільнота людей, що грають в різні рольові ігри, в першу чергу рольові ігри живого дії. Спорідненими до рольового руху є історичні реконструкції, толкіністи, хардболи, страйкболісти і пейнтболісти; зокрема косплей. Рольовий рух виділяють і як хобі, і як субкультуру, для якої характерний свій жаргон, музика (див. менестрелі), література (в основному фентезі та манґа) та інші характерні елементи єдиної культури. Рольовий рух в Україні та СРСР виник у 1980-ті роки на базі Клубів Любителів Фантастики.

Досить часто субкультури набувають ознак контркультури. Контркультура – у широкому значенні напрям розвитку культури, що протистоїть “офіційній” традиційній культурі, у вузькому – форма протесту проти культури “батьків”, що виникла в США в 1960-1970-х рр.

IV ПІДСУМКИ УРОКУ

Викладач: Я пропоную вам послухати оповідку про давньогрецького філософа Діогена.

Одного разу вдень Діоген пішов багатолюдними вулицями Афін з ліхтариком в руках, промовляючи: «Шукаю людину».

Питання :

1. Кого шукав Діоген?
2. Як ви вважаєте, на яких ознаках особистості зосередився Діоген?

Своєю дивною відповіддю він хотів сказати, що справжню людину треба шукати вдень з вогнем.

Діоген виступив проти багатіїв, які жили в розкошах і визискували бідних людей. Бажаючи показати всім, як треба зневажати багатство й розкіш, Діоген навіть оселився в бочці.

Він не любив і тих бідняків, які все життя мріяли про збагачення і рвалися до нього всіма правдами й неправдами. От і став «ліхтар Діогена» виразом його заповітного бажання: знайти людину, байдужу до багатства, чесну й благородну.

Леся Українка в листі до дядька назвала ірландського революціонера Парнелла одним «з тих людей, на яких ніяк не міг натрапити бідолаха Діоген з своїм ліхтарем».

V ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Читати конспект.
2. Підготувати розповідь про одну із молодіжних субкультур( на вибір).