Соціалізація учнів та вихованців у освітньому середовищі закладів освіти

Соціалізація учнів та вихованців у освітньому середовищі закладів освіти

Винокурова Світлана Анатоліївна,

учитель математики Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. №50 Харківської міської ради Харківської області, спеціаліст вищої категорії

Математика як шкільний предмет володіє достатнім потенціалом для формування та розвитку тих якостей, які необхідні людині для того, щоб бути успішним у сучасному житті.

Під соціалізацією розуміється  процес засвоєння  індивідом  зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві. Це  спеціально організована діяльність   з   метою   передачі   соціального   досвіду   індивіду   і формування у нього певних,  соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості. Процеси виховання і соціалізації протікають паралельно і в той же час незалежно один від одного, хоча і спрямовані на становлення особистості, набуття людиною свого місця в житті

Для ефективного формування соціальної компетентності учнів потрібно створити такий освітній простір, де були б умови,  що сприяють розвитку соціально важливих якостей особистості - знання своїх прав і обов’язків та вміння користуватися ними, здатність відчувати своє місце у системі відносин між людьми, ефективно взаємодіяти в соціумі, усвідомлення себе, своїх соціально-правових потреб, співвідношення їх з груповими,  активна життєва позиція щодо участі у житті громади, творчість, самостійність, володіння прийомами правової поведінки,  підготовка до успішної самореалізації і соціалізації в сучасних умовах.

Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі. Перехід із молодшої школи до основної пов'язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів школи ґрунтується на принципі наступності між початковою й основною, основною та старшою школою. Проблема наступності між початковою й основною школою є складовою загальної проблеми наступності в навчально-виховному процесі. Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі.

Загалом більшість учнів адаптується до нових умов навчання основної школи досить швидко, приймаючи нові вимоги навчально-виховного процесу. Проте, є учні, які навіть протягом року, мають складності в процесі соціально-психологічної адаптації та, як результат, труднощі у навчанні, спілкуванні та повноцінному соціальному розвитку у майбутньому.

У 5 класі продовжується робота над збагаченням і поглибленням знань про числа і дії над ними, числові й буквені вирази, величини та їх вимірювання, а також уявлень про окремі геометричні фігури і геометричні тіла, рівняння і нерівності, текстові задачі.

На рівні навчального матеріалу учитель повинен забезпечити поступовість у становленні орієнтовної основи діяльності та наступність в оволодінні знаннями, уміннями й навичками; етапи засвоєння знань мають бути взаємоузгоджені та взаємопов'язані логікою викладання  навчального матеріалу, в якій ураховано закономірності засвоєння знань і визначено міру співвідношення в подачі нового матеріалу з повторенням раніше вивченого; забезпечити наступність змістової та процесуальної сторін навчально-виховного процесу, що передбачає проведення нового уроку як логічного продовження попереднього, як за змістом нового матеріалу, який вивчається, так і за характером і способами навчально-пізнавальної діяльності учнів; забезпечити оптимальне співвідношення теоретичного матеріалу та практичних вправ; реалізувати внутрішньопредметні й міжпредметні зв'язки між попередніми та наступними етапами соціалізації окремого індивіда та колективу дітей у цілому.

 Як засіб навчання, виховання і розвитку, я на своїх уроках використовую дидактичні ігри, ігрові прийоми та ситуації, які спонукають та стимулюють учнів до математичної діяльності, підтримують інтерес учнів до математики, їх активність протягом всього уроку.

 Перший урок математики у п’ятому класі – це урок-казка, присвячений повторенню курсу математики початкової школи. Основні ролі грають учні середніх та старших класів, п'ятикласникам пропонується розв’язати різні завдання.

 Задачи на рух завжди викликають труднощі у учнів. Вони «нудні», незрозумілі для них. На таких уроках я використовую ігрову ситуацію - експеримент. Викликаю пари учнів та розглядаю різні типи задач. Наприклад, пропоную задачу № 408 з підручника математики Мерзляк А. Г.:

З одного порту в інший одночасно відійшли теплохід і катер. Швидкість теплохода дорівнює 28 км/год, а швидкість катера – 36 км/год. Якою буде відстань між ними через 5 год після початку руху?

 Спочатку роздаємо «ролі». Відразу виникає питання «У якому напряму вирушаємо?», «Від одного пункту?», «У якого виду транспорту більша швидкість?». За сигналом «Старт» учні починають рухатися. Після проведення такої «ілюстрації» стає зрозуміло, як розв’язати ту чи іншу задачу.

 Дуже подобається учням введення поняття «Трикутник». До дошки викликається один учень – «художник». «Що таке трикутник?», - запитую я п'ятикласників. Вислуховуючи різні формулювання, «художник » зображує висловлювання дітей. «Трикутник - це три кути» (малює три кути), «Трикутник - це три точки, з'єднані між собою» (малює три точки і з'єднує їх кривими лініями), «Трикутник - це три точки, з'єднані трьома відрізками» (малює 3 точки на одному відрізку). Таким чином, методом проб і помилок діти приходять до правильного формулювання визначення трикутника. Аналогічно розбираємо класифікацію трикутників по кутах. Такий метод роботи приносить величезне задоволення і учням і вчителеві.

Саме в ході  таких видів роботи учні вчаться висловлювати власні думки й судження, самостійно оцінювати факти і події, проявляти такт і витримку, цінувати чужу думку й аналізувати свою, формувати почуття.

  Для формування стійких навичок часто учням треба розв’язати багато однотипних прикладів. Їх я пропоную у вигляді кодованих завдань. У результаті учні отримують якесь слово, прислів’я  або висловлювання відомих людей. Цій прийом наряду з навчаючим, носить виховний характер. Або пропоную багато прикладів у вигляді лото. Склавши такий «пазл», на іншій стороні утворюється веселий малюнок.

     Таким чином, і навчання, і виховання як цілеспрямований процес здатне впливати на стихійний процес соціалізації учнів. Головною метою педагога в сучасній школі є забезпечення спрямованості навчально-виховного процесу на особистість, для якої притаманне світосприйняття, засноване на цінності людини, пріоритетах створення над руйнуванням, здатності застосовувати соціальні навички для конструктивного розв’язання проблем.

Основою та рушійною силою розвитку особистості є спільна діяльність, у якій здійснюється засвоєння особистістю заданих соціальних ролей. Разом з тим, рольова поведінка – це лише початкова точка відліку. Людина прагне до самовдосконалення через навчання, гру, працю, спілкування з іншими людьми, самоосвіту тощо.