Соціалізуюча функція грошей. Зв"язок добробуту та здоров"я

Про матеріал
Гроші займають особливе місце серед речей-символів, що оточують людину. В обігові гроші виступають не тільки в якості символічного вираження власності, але й як символічний посередник людських відносин. Розуміння грошей як посередників людських відносин дає можливість говорити про формування специфічної грошової культури, властивої всьому суспільству.
Перегляд файлу

 Гроші займають особливе місце серед речей-символів, що оточу­ють людину. В обігові гроші виступають не тільки в якості символічного вираження власності, але й як символічний посередник людських відно­син. Розуміння грошей як посередників людсь­ких відносин дає можливість говорити про формування специфічної грошової культури, властивої всьому суспільству.

Загальна психологія вивчає людину саму по собі або у взаємодії з іншими людьми. Проте в реальній дійсності людина знаходиться у двох сферах: духовній і речовій. Наявність різних речей у різних людей встанов­лює між ними певну ієрархію, яку сприймають природно. Гроші є узагальненою формалізованою стороною речового світу. Окрім чисто економічних функцій (міра вартості, засіб обігу, пла­тежів, накопичення) гроші є фактором формування психіки людей, створюючи і задовольняючи потреби у виживанні, існуванні, само­задоволенні, занятті певної соціального щабля в суспільстві.

Психологія грошей розділ економічної психології, в якому вивчаються зміни психіки людей і як наслідок, їх поведінка під впливом грошей. Тема грошей в еко­номічній соціалізації розроблена недостатньо. Без дослідження ролі грошей в психологічному розвитку людини неможливо роз­крити механізми реалізації особистих інтересів, які прямо впли­вають на установки і мотивацію економічної діяльності людей. Як підкреслює сучасний економіст В.С. Автономов, гроші поряд з іншими речами можна вважати ціллю економічної поведінки, через гроші людина задовольняє свої потреби, зокрема таку сутнісну людську потребу, як потребу в свободі.

Без розуміння ставлення людини до грошей важко зрозуміти механізм економічної поведінки, яка є важливим компо­нентом процесу економічної соціалізації.

Новим явищем в економічній поведінці сучасної молоді є підвищення ролі грошової мотивації. Гроші стають вагомим фак­тором у порівнянні людей, з'явилась фрустрація, що пов'язана з деформацією сімейних фінансових відносин, наприклад, коли працює лише мати, а батько безробітний. Володіння грішми обу­мовлює різну поведінку, яка пов'язана із самоствердженням осо­бистості. Буває, що гроші є єдиним засобом закріпити своє ста­новище, свій статус в суспільстві або прийняти самого себе, зміни­ти образ «Я». Особиста власність, можливості матеріального забез­печення впливають на сприйняття однієї людини іншою. Іноді для самозадоволення індивіда важливим є сам факт володіння грішми. Коли людина потрапляє в умови тривалої відсутності гро­шей, недостатку їх навіть на харчі, її психіка починає деградува­ти. По-перше, нерідко через безробіття, розорення, стихійні лиха втрачаються трудові навички, кваліфікація, спрощується образ життя. Людина поступово стає маргіналом. По-друге, оскільки соціальний простір не терпить пустоти, таких людей легко втяг­нути в різного роду асоціальні акції.

 Дослідження показують, що люди довше зберігають своє здоров'я, залишаються психічно урівноваженими і фізично міцними, якщо не відмовляють собі у задоволенні витрачати гроші. У людей, які відмовляють собі у всьому, більш низькі показники в особистих, фінансових досягненнях, песимістичність.               Незадоволеність матеріальним статусом має психологічні наслідки. Нереалізовані потреби, борги, малі заощадження, невтішні порівняння себе з іншими, втрата фінансового контролю над життям здатні викликати тривожність, депресію, обурення, безпомічність і навіть серйозні захворювання. Соціально-економічні зміни, які відбуваються в українському суспільстві, спричинили глибокі трансформації в сфері свідомості та самосвідомості, морально-економічних взаємовідносинах та поведінки людей. Непропрацьованість правових регуляторів економічних відносин в умовах сучасних реформ, протиріччя в сфері ідеології та інші фактори сприяють активізації внутрішніх конфліктів особистості, в тому числі, моральних, пов’язаних з її фінансовою поведінкою.

 В останні десятиліття в житті людства відбулася низка глобальних змін, таких як різке погіршення екологічної ситуації внаслідок техногенних впливів на природу, гострі соціальні конфлікти і деформації суспільного розвитку, інформаційно-технологічна революція, що зумовила нові потреби і цінності людей, пов’язані зі штучним середовищем існування і відставленням на задній план природно-життєвих цінностей, та ін., які неминуче пов’язані з порушенням здоров’я людини в планетарному масштабі і тому вносять суттєві корективи у ставлення до нього суспільства. Стало очевидним, що традиційні уявлення про здоров’я як стан людини, що характеризується відсутністю хвороб, і особисту справу кожного не відображають сутності та реальної значущості здоров’я як соціального феномена.

 Якість життя становить нерозривне ціле із здоров’ям людини. Оцінювання якості життя дітей та молоді необхідне для виявлення груп ризику, встановлення ефективності превентивних програм різного рівня, прогнозування здоров’я населення у майбутньому. Основні труднощі при оцінюванні якості життя дітей зумовлені фізичним та когнітивним розвитком, що у свою чергу вимагає уваги при виборі методик для дослідження. Якщо надати перевагу визначенню благополуччя, яке пропонує ВООЗ, то якість життя дітей та молоді буде визначатися їх здатністю брати участь у певній фізичній і соціальній активності. На сьогодні існує близько 30 загальних та 64 спеціальних інструментів для оцінювання якості життя дітей та підлітків.

 Соціальне здоров`я пов`язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму − сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної. Показники соціального здоров`я, що пов`язані з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму, визначалися такими індикаторами, як характеристики найближчого оточення і взаємостосунків в ньому, соціальний статус, соціальне самопочуття,  наявність (відсутність) відчуття безпеки в соціумі, ступень задоволеності повсякденними умовами життя, самооцінка добробуту, прибутки, можливості та структура витрат, умови житла, можливості відпочинку. Наведений перелік достатньо повно описує соціальне здоров`я респондентів. Саме у соціальній сфері здоров`я засоби соціологічного дослідження дають найбільш повне уявлення про стан справ і практично не потребують додаткового інструментарію з арсеналу інших наук.

 До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників:

 Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім`ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров`я − фізичній, психічній, духовній, соціальній.

 Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).

 Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь- яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я.

 Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше − як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.

 Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров`я.

 Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.

 Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна реституційна діяльність може забезпечити у майбутньому стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.

 Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така − чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно здоров`я.

 Рівень задоволеності людини основними чинниками свого існування помітно зменшується з дорослішанням. Але навички, закладені у дитинстві, формуються на рівні підсвідомості на все життя.

 Фактори, пов’язані з соціально-економічною нерівністю, які проявляються у стилі життя різних груп населення мають досить сильний вплив на здоров’я людей. У групу ризику частіше попадають представники полярних груп населення (бідних та заможних): у першій значно менше ніж у другій здорових; у другій значно більше зовсім хворих.

 Ці розбіжності, в дійсності досить значущі, що й спонукає шукати їх причини в умовах та стилі життя, соціальних уявленнях, соціальному досвіді, які є загальними для всіх представників певної соціокультурної групи.

 Надзвичайно важливою ланкою роботи вчителя є виявлення економічного насилля над дитиною. Економічне насильство (або зневага інтересами і потребами дитини, нехтування) – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті, розвитку, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, що їх заміняють, у силу об’єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь і інших небезпечних для життя і здоров’я дитини наслідків.

 

Використана література

  1. Бех І.Д. Нові методології виховання підростаючої особистості / І.Д.Бех// Український соціум. – 2004. – № 1(3). – С.88-94.
  2. Булавенко С.Д. Вплив етнічних особливостей українців на формування економічної культури / С.Д.Булавенко // Наукові записки. Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя / [за заг. ред. проф. Є.І.Коваленко]. – Ніжин : НДУ імені Миколи Гоголя, 2007. – № 3.  – С. 90 – 92. –  (Серія «Психолого-педагогічні науки»).
  3. Демографічні чинники бідності: монографія / за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2009. – 184 с.
  4. Журавель Т.В. Соціально-педагогічна робота з профілактики насильства щодо дітей / Т. В. Журавель // Соціальна педагогіка : навч. посібник / За заг. ред. О. В. Безпалько; Авт.-кол. О. В. Безпалько, І. Д. Звєрєва, Т. Г. Веретенко та ін. : – К. : Академвидав, 2013. – С. 197–209.
  5. Коробка Л. М. Особливості взаємозв’язку бідності як стилю життя та здоров'я людини. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://lib.iitta.gov.ua/10704/3/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB.%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B8,%2013.pdf
  6. Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (14-16 травня 2014 року). Педагогічні науки. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2014. – 392с.
  7. Скринник З.Е. Гроші у вимірах комунікативних практик: соціокультурний аспект: Монографія. − Львів: ЛБІ НБУ, 2006. – 335 с.

 

docx
Додано
2 червня 2020
Переглядів
1468
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку