Соціальні групи в середовищі козацтва

Історія України

Тема- Соціальні групи в середовищі козацтва

Навчальна:

• охарактеризувати соціальні групи українського козацтва в другій половині XVII ст.;
• показати зміни в соціальному становищі козацтва після Національно-визвольної війни;
• пояснити роль козацької старшини в державі Війська Запорозького.

Розвивальна:

• розвивати вміння аналізувати історичні події та явища;
• формувати навички роботи з поняттями.

Виховна:

• виховувати повагу до козацьких традицій;
• формувати патріотичні почуття.

Тип  уроку : вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний момент

Привітання, перевірка відсутніх.

2. Актуалізація опорних знань

Запитання та відповіді:

1.          Які наслідки мала Національно-визвольна війна 1648–1657 рр.?
   Відповідь - Утворення козацької держави — Гетьманщини, зростання ролі козацтва.
2.          Хто очолював козацьку державу?
   Відповідь -  Гетьман.

3. Мотивація навчальної  діяльності

У другій половині XVII століття козацтво стало провідною силою українського суспільства. Саме козаки не лише воювали й захищали українські землі, а й управляли державою, володіли землею, визначали політичний курс Гетьманщини. Проте козацтво не було однорідним: серед нього існували різні соціальні групи, між якими виникали суперечності.

Сьогодні на уроці ми з’ясуємо, хто саме належав до козацької старшини, виборних козаків, підпомічників і запорожців, які права та обов’язки мали представники кожної групи та як соціальна нерівність у козацькому середовищі впливала на долю Української держави. Розуміння цих процесів допоможе нам краще усвідомити причини політичної нестабільності та подій періоду Руїни.

4.Вивчення нового  матеріалу

План

• Яку зовнішню  політику проводила козацька держава
• Чим характеризувалося соціально-економічне життя населення

3. ЯКУ ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ ПРОВОДИЛА КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА

ПОМІРКУЙТЕ  стр. 182

Якими були цілі зовнішньої політики держави? Чи можна вважати її успішною?

Відповідь - Зовнішня політика Гетьманщини (1648–1657) була спрямована на забезпечення незалежності від Речі Посполитої, пошук військових союзників, визнання України суб'єктом міжнародного права та уникнення війни на кілька фронтів. Основні зусилля включали союз із Кримом, договір з Османською імперією (1649), пошук підтримки в Молдові, Трансильванії, Швеції та нейтралітет Московії.

Ключові цілі та напрямки:

Військові союзи: Головною метою було знайти союзників проти Речі Посполитої, забезпечити прихильність сусідів.

Міжнародне визнання: Дипломатія Б. Хмельницького прагнула утвердити Україну як незалежну державу, зокрема через активні відносини з Туреччиною.

Безпека кордонів: Укладання угод із Кримським ханством та Османською імперією для безпеки південних кордонів.

Диверсифікація відносин: Контакти з Трансильванією, Молдовою, Швецією та Венецією для створення антипольської коаліції.

Чи можна вважати політику успішною?

Дипломатію можна вважати значною мірою успішною на початковому та середньому етапах Визвольної війни:

Успіхи: Вдалося заручитися кримською та турецькою підтримкою, що забезпечило перемоги 1648-1649 рр.. Україна стала важливим суб'єктом у східноєвропейській політиці, вела переговори з багатьма державами.

Обмеження: Повна незалежність була тимчасовою, а союзи (особливо з Кримом) були ненадійними і часто змінювалися, що перешкоджало остаточній перемозі.

Дипломатичні зусилля були спрямовані на збереження державності в умовах ворожого оточення, що було надзвичайно важким завданням.

Розповідь вчителя

Зусилля дипломатичної служби козацької держави спрямовувалися на збереження союзу із Кримським ханством, пошук порозуміння з Османською імперією, Московською державою і Трансильванським князівством. Згодом гетьман активізував дипломатичні відносини з Туреччиною, представляючи Україну як незалежну державу. У 1649 р. було підписано договір між Військом Запорозьким і Туреччиною.

Значну роль у дипломатії козацької держави відігравали Молдова, Волощина і Трансильванія. Вони межували з Україною і перебували в близьких відносинах із Польщею. Тож Б. Хмельницький та його урядовці шукали підтримки у цих держав.

Здобутком дипломатії козацької держави було й уникнення загострення відносин з Московією та початок контактів зі Швецією. Серед південно-європейських держав дипломатичні відносини з Україною підтримувала Венеція, яка на той час воювала з Туреччиною і сподівалася на виступ Війська Запорозького проти Туреччини.

ДОСЛІДІТЬ  стр. 182

1.Про які події розповідає картина? Як відображено зустріч із послом? Чи є це, на вашу думку, перемовинами рівних? Чому?

Відповідь -  Картина «Посланець Речі Посполитої у Богдана Хмельницького під Замостям у 1648 р.» (XVII ст.) зображує драматичний епізод Національно-визвольної війни — переговори гетьмана після переможних битв, коли польська сторона змушена була визнати силу козацтва. Зустріч відображено як напружений дипломатичний акт, де Хмельницький виступає впевненим лідером.

Про які події розповідає: Картина ілюструє події осені 1648 року, коли після нищівних поразок польського війська під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями, козацька армія дійшла до Замостя. Це момент найвищого успіху Хмельницького, коли Річ Посполита була змушена шукати перемир'я.

Як відображено зустріч: Посол Речі Посполитої зазвичай зображений у позі, що свідчить про вимушену повагу або страх. Богдан Хмельницький, натомість, сидить або стоїть у впевненій, навіть домінуючій позі, оточений козацькою старшиною, що підкреслює його рівність, а іноді й перевагу в той момент.

Чи є це перемовинами рівних: На цій картині це, швидше, переговори «з позиції сили», де Хмельницький диктує умови. Це вже не розмова підданого з королем, а розмова гетьмана Війська Запорозького як фактичного володаря України з представником корони, що свідчить про становлення козацтва як окремої суб'єктної сили.

 

Невідомий автор. Посланець Речі Посполитої у Богдана Хмельницького під Замостям у 1648 р. (живопис, XVII ст.)

2.Чому цей договір можна вважати важливою дипломатичною подією? стр. 183

ВІДПОВІДЬ - Цей договір можна вважати важливою дипломатичною подією, тому що турецький султан офіційно визнав Військо Запорозьке та його державу як самостійну сторону міжнародних відносин. Договір надавав козакам право вільно плавати Чорним морем, торгувати в турецьких і чужоземних портах, звільняв козацьких купців від мит і податків на тривалий час, а також дозволяв викуповувати християнських бранців.

Це свідчило про зростання міжнародного авторитету козацької держави, її економічний розвиток і активну участь у міжнародній торгівлі та дипломатії.

З Договору між турецьким султаном і Військом Запорозьким та народом руським про торгівлю на Чорному морі

1. Цісар турецький дозволяє козацькому війську та його державі плавати по Чорному морю до всіх своїх портів... і до портів чужоземних держав... зупинятись у портах, коли захочуть... 2. Звільняє їхніх купців від мит, оплат і податків на сто років... 5. Щоб затримати свавільних людей на море вибігати, Військо Запорозьке... заснує кілька міст нижче порогів, звідки торгівля має іти і безпека на морі буде зміцнена. Християнських в’язнів у турків... козацьким купцям можна викуповувати.

4. ЧИМ ХАРАКТЕРИЗУВАЛОСЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ  СТР. 183

ПОМІРКУЙТЕ  СТР. 183

Які зміни відбулись у соціальній структурі та економічному становищі населення в козацькій державі?

Відповідь – У козацькій державі (Гетьманщині) відбулися докорінні зміни: ліквідовано польське землеволодіння та кріпацтво, сформовано козацьку власність на землю, а наймана праця стала домінуючою. Соціальна структура змінилася: козацтво стало панівним станом, сформувалася нова еліта (старшина), а селянство здобуло особисту свободу, що аналогічно європейським буржуазним революціям.

Основні зміни:

Економічне становище: Зникли фільварки польських магнатів, землю перерозподілено між козаками, селянами та державою. Розвивалися ремесла, промисли (млинарство, гурацтво) та торгівля.

Соціальна структура:

Козацтво: Перетворилося на основний привілейований стан.

Старшина: Сформувалася нова військово-адміністративна еліта, яка перебирала функції шляхти.

Селянство: Звільнилося від кріпацтва, отримало право переходу, але було зобов'язане нести повинності.

Міщани: Звільнилися від магнатського суду, розвивали самоврядування (магдебурзьке право).

Це був перехід до держави, де основою суспільства стало вільне козацтво, хоча згодом старшина почала обмежувати права селян.

Розповідь вчителя

Утвердження Української козацької держави — Гетьманщини — відбувалося на тлі глибоких зрушень у господарському й суспільному житті. Було ліквідовано велике й середнє польське шляхетське землеволодіння, а також кріпацтво. Натомість поступово почала формуватися козацька, селянська, а також державна власність на землю.

Це зумовило домінування в Українській козацькій державі найманої праці. Тому можна стверджувати, що козацька революція була українським проявом і аналогом буржуазних революцій в Європі.

Відтак змінилася й соціальна структура суспільства.

ДОСЛІДІТЬ  стр. 183

Якими були основні суспільні стани в Українській козацькій державі? Чим нова структура відрізнялася від попередньої?

Відповідь - Основними суспільними станами в Українській козацькій державі були:

•          козацтво (козацька старшина, виборні козаки, підпомічники);
•          селянство (особисто вільні селяни);
•          міщанство;
•          духовенство.

Нова соціальна структура відрізнялася від попередньої тим, що:

• було ліквідовано панування польської шляхти;
• скасовано кріпацтво;
• козацтво стало провідним і привілейованим станом;
• більшість населення отримала особисту свободу та право володіти землею.

Отже, суспільство Гетьманщини стало більш вільним і рівним порівняно з попереднім устроєм у складі Речі Посполитої.

Розповідь  вчителя  стр. 184

Польські магнати, шляхта й католицьке духівництво змушені були залишити територію Війська Запорозького. Їхні землі захопили козаки й селяни, частина земель перейшла у власність військового скарбу. Натомість збереглися землеволодіння української шляхти, яку тепер становили середні і дрібні землевласники, що приєдналися до Богдана Хмельницького й пішли на певні поступки іншим станам заради привілейованого становища в суспільстві.

Значна роль в українському суспільстві належала козацькому стану. За козаками закріплювалися права власності на землю, звільнення від податків, участі в політичному житті. Головним обов’язком козака була військова служба, яку він ніс за власний рахунок. Ні уряд, ні місцева адміністрація не могли втручатися в козацьке землеволодіння, проводити конфіскацію навіть тоді, коли за малолітством дітей порядкувала вдова. Особисте господарювання на військовій землі дозволялося правом займанщини. Кожний козак міг претендувати на землю там, де хотів, і в кількості, яку брався обробляти. Саме на праві займанщини створювалися козацькі хутірські господарства-зимівники.

З козацької старшини формувалася нова українська знать, яка змінила польську. Із часом вона перетворилася на провідну верству українського суспільства й головного землевласника, що відігравав ключову роль у вирішенні державних справ. Нова знать поступово зосереджувала у своїх руках владу і землю та обмежувала свободу селян і простих козаків, що загострювало соціальні конфлікти.

Населення міст, хоча й перебувало на нижчому від нової шляхти соціальному щаблі, зберегло в роки війни за собою «давні права і вольності». Однак саме вони, як і численне селянство, забезпечували економічний фундамент влади в Гетьманщині. Сплачуючи нарівні із селянами державні податки, містяни мали більше майнових прав, були заможнішими й мали вищий статус. Жителям міст із магдебурзьким правом надавалося самоврядування, решта одержали обмежену автономію.

Українські міста були маленькими, деякі з них практично не відрізнялися від сільських поселень. Достаток багатьох містян так само залежав від обробки полів, як від ремесла чи торгівлі. У більшості міст виникали цехи, діяв заможний купецький патриціат, але крила їм підрізали конкуренти — нова шляхта й козаки.

Православне духівництво разом з українським населенням боролося проти польського панування, виступало послідовним захисником національних інтересів. Богдан Хмельницький не тільки залишав за монастирями земельні володіння й обов’язкову працю селян, а й збільшив їхні багатства новими жалуваннями. Духівництво звільнялося від податків, військової служби і трудових повинностей.

Значна кількість селян у роки війни покозачалися, перетворившись на підданих Війська Запорозького, тобто на простих людей, які володіли землею і самі її обробляли за умови сплати податків до військової скарбниці.

Набагато складнішою була ситуація із селянами, які до війни жили на приватних землях. У роки війни чинилися спроби повернути їх до виконання старих повинностей, та вони відповідали спротивом. У приватновласницьких володіннях право селян на користування землею було обмеженим, а власники землі поступово залучали селян до обов’язкових робіт.

ДОСЛІДІТЬ

Виберіть відповідний підпис до кожної ілюстрації. Вибудуйте соціальну піраміду українського суспільства XVII — початку XVIII ст. і поясність, які зміни відбулись у становищі представників різних верств населення козацької держави.

5-Селяни;

4-чорне й біле духівництво;

2- козацька старшина й рештки шляхти старих часів;

1.     козаки;

3-містяни.

Протягом нетривалого періоду від виникнення Гетьманщини до кінця XVII ст. відбулися структура суттєві зміни у соціально-становій структурі суспільства, становищі народних мас, формах землеволодіння, системі господарювання, характері відносин між Гетьманщиною та Московією та в системі влади і управління самої козацької держави.

 

Стабілізація політичної ситуації кінця 70-х років, закріплена Віч­ним миром 1686 р., дала мож­ливість українському суспільству перейти до мирного життя, яке не порушили навіть воєнні дії супроти турків і татар на півдні країни.

 

У становій структурі суспільства відбувається виокремлення із за­гальної козацької маси заможної і впливової верхівки з числа покозаченої шляхти й козацької старши­ни, яка займала не тільки військові, а й адміністративні посади. За ними закріпилася назва знатне військо­ве товариство — привілейований стан, який мав владу й багатство.

 

Змінилося і становище козацтва - не тільки через виокрем­лення верхівки, а й через зубожіння значної його частини. Пе­рехід козаків від суто військової служби до заняття господар­ством не кожному приносив успіх у цій справі. Козаки також залучалися до виконання деяких повинностей, найголовнішою з яких була трудова. Не всі козаки могли утримати за собою придбану землю. Неспроможні нести військову службу, яка ви­магала певного рівня достатку, переходили в селянський стан, займалися ремеслом і промислами, наймалися на роботу до за­можних людей.

У Гетьманщині відбулася зміна - еліт з шляхетської на козацьку. А українська (руська ) шляхта, з часом, злилася з козачою старшиною.

Соціальна структура Гетьманщини нагадувала, європейське корпоративне суспільство, оскільки правовий і соціальний статус особи визначався належністю до певної соціальної групи. На верхівці суспільства знаходилася українська еліта, що поєднувала в собі елементи старого нобілітету - шляхти польських часів - і нової групи - козацької старшини і знаті. Багато шляхтичів, що колись підтримали повстання Хмельницького, наполягали на визнанні своїх колишніх політичних і соціальних привілеїв, одержаних за Переяславською угодою.

Але соціальна революція 1648 р. підірвала їх колишню силу. Багато шляхтичів було вбито або вигнано з України. Навіть ті, хто зберіг свої маєтки, втратили безкоштовну робочу силу в особі селянина. В районах, найменше охоплених повстанням Хмельницького, шляхта зберегла свої колишні прерогативи. Так, на Стародубщині - північній частині Гетьманщини, - місцева шляхта визнала нову козацьку адміністрацію і продовжувала користуватися з праці селян.

Але навіть збереження окремих прерогатив не гарантувало станового лідерства шляхти у суспільстві. Новий державний організм був породженням козацького війська і козацької верстви. І тільки ставши козаками, шляхтичі зберігали свою колишню владу. На той час серед козацького війська вже існувала нова, нешляхетська еліта, а також прямо протилежні їй елементи. Більше того, лояльна Хмельницькому шляхта була не настільки численною, щоб заповнити новий військове-адміністративний апарат. Неспроможна контролювати політичні важелі суспільства, вона переставала існувати як єдина еліта. У кращому випадку, стара шляхта могла сподіватися тільки на злиття з тією соціальною групою, що виконувала ці функції, тобто з козацькою старшиною і знаттю.

•        Нова шляхта складалася з нащадків "старої" шляхти, нащадків козацької старшини, що належала до реєстру ще за польських часів, і нової старшини. Нова шляхта мала свою формальну організацію - Значне військове товариство, яке в середині XVIII ст. поділялося на три соціальні категорії.
•        Першою і найбільш впливовою категорією були "бунчукові товариші", що перебували під корогвою, тобто безпосередньою владою гетьмана.
•        Далі йшли "військові товариші", які призначалися Генеральною військовою канцелярією, або центральною адміністрацією Гетьманщини.
•        Третьою категорією були "значкові товариші", що підпорядковувалися полковникові
•        Від нової шляхти вимагалося виконання специфічних функцій, як-то розслідування злочинів або поповнення військової сили під час татарської загрози. В свою чергу, нова шляхта одержала право власності на маєтки і брала участь у вирішенні державних справ, ввійшовши до гетьманських рад. Нова шляхта була також під особливою судовою юрисдикцією: бунчукових товаришів міг судити тільки гетьман, військових товаришів - тільки Генеральна військова канцелярія, а значкових - тільки полковник.

Значне військове товариство (нова козацька еліта)

 

Бунчукові товариші -

•          перебували під корогвою, тобто безпосередньою владою гетьмана
•          міг судити тільки гетьман

Військові товариші  -  призначалися Генеральною військовою канцелярією, або центральною адміністрацією Гетьманщини

•          Могла судити тільки Генеральна військова канцелярія
•          підпорядковувалися полковникові
•          Міг судити тільки полковник

Обов’язки: розслідування злочинів або поповнення військової сили під час татарської загрози. Права: право власності на маєтки і брала участь у вирішенні державних справ, ввійшовши до гетьманських рад .

•          Козаки, що становили прошарок між новою шляхтою і селянством, отримавши соціальні привілеї, залучалися до військової служби. Завдяки своєму спільному походженню, козацькі привілеї були схожими з привілеями еліти: самоврядування, звільнення від податків, право на власну землю, право на виробництво алкогольних напоїв і право на торгівлю певними товарами. Єдиним привілеєм нової шляхти, якого позбавлялися козаки, було право на використання праці селян. Але, незважаючи на привілеї, становище козаків, починаючи від кінця XVII ст., постійно погіршувалося.
•          Під тиском старшини й знаті козацтво поступово втратило свої політичні прерогативи. Воно вже не обирало свою старшину і не брало участі у різних державних радах. Але найбільш фатальним для їхньої долі виявився економічний занепад. Хоча юридично козаки не відрізнялися від нової шляхти, з економічної точки зору вони більше нагадували селян.
•          Економічні позиції козацтва підривалися їхньою подвійною роллю солдатів і вільних хліборобів. Під Польщею козаки або одержували платню, або ж їм перепадала частка награбованої здобичі. Тепер, хоча вони повинні були бути вповні готовими до війни, їм, як правило, не діставалося нічого. Інколи, в час тривалих військових кампаній, козаки одержували якусь винагороду, але, щоразу надовго відриваючись від господарства, вони погіршували своє економічне становище.
•          Обдертий до останньої нитки козак, мріючи уникнути майбутньої військової служби, часто продавав свою землю і йшов в наймити до землевласника. Цей процес прискорювався і загострювався через ненажерливість козацької старшини й знаті, які з метою придбання козацької землі і посад нерідко вдавалися до незаконних дій. Але окремі козаки накопичували неабияке багатство, вступали до Значного військового товариства і, таким чином, ставали частиною нової шляхти. Наверх пробивалися одиниці, донизу котилися тисячі, і це зменшило козацьке військо Гетьманщини з 60 тис. в 1650 р. до 30 тис. у 1669 р. і 20 тис. - 1730 р.

Занепокоєний цим, російський уряд намагався зупинити зубожіння козаків. Це викликалося потребами імперії залучити максимальну кількість козаків для ведення війни проти Османської імперії. Так, указами 1723 і 1728 рр. козакам заборонялося переходити на становище селян, а указ 1739 р. обмежував можливості української старшини скуповувати козацькі господарства, але ці заходи не торкнулися головної проблеми — залежності козаків від землі. Нова шляхта могла проходити військову службу, оскільки вона мала достатньо землі і жила з безплатної праці селян. Цілком зрозуміло, що для того, щоб козаки могли виконувати аналогічні обов’язки, вони потребували економічної підтримки з боку держави або іншої соціальної групи.

Певною мірою про це йшлося в одній з найбільших царських реформ 1735 р. Усі козаки були поділені на дві групи - "виборних" і "підпомічників". Виборні козаки відбували військову службу, тоді як бідніші підпомічники виконували допоміжні обов’язки: збирали і постачали провіант, коней, худобу; займалися доставкою пошти; навіть обробляли землю у відсутність виборних козаків. Як неспроможні виконувати традиційні військові обов’язки підпомічники обкладалися податками, які, правда, були наполовину меншими від звичайних податків, що сплачували міщани й селяни Гетьманщини.

У XVIII ст. з’явилася ще одна категорія козаків - "підсусідки". Тоді як підпомічники все ще володіли якоюсь землею, козацькі підсусідки були зовсім безземельними. Єдине, що їм залишалося, - це продавати свою працю землевласнику, виборному козаку або купцю. Категорія підсусідків не обмежувалася козаками, до неї входили також міщани і навіть селяни. Але, ставши підсусідками, козаки не втрачали свого козацького статусу. Фактично до середини XVIII ст. вони могли користуватись ним для уникнення оподаткування. Згодом усі підсусідки, включаючи козаків, платили вже повну суму податку. Однак козацький підсусідок все ще різнився з селянином своїм правовим статусом і свободою пересування. Йому дозволялося будь-коли залишати свою роботу й шукати кращих умов. Більше того, підсусідок міг, якщо всміхнеться доля, накопичити достатньо грошей, аби купити землю і стати підпомічником і навіть виборним козаком.

У 60-х рр. XVIII ст. в Гетьманщині було приблизно 176 тис. виборних козаків, 198 тис. підпомічників і 80 тис. козацьких підсусідків. Цифри свідчать про те, що багато козаків не скористалися вповні козацькими правами і вольностями, хоча й залишалися законними членами козацького стану. Більшість з них частково або повністю платили податок, а інші ставали залежними від землевласників, потрапляючи в таке соціально-економічне становище, що фактично прирівнювало їх до селян.

 

Групи козаків за  економічним станом

•          Виборні - відбували військову службу
•          "підпомічникив" - виконували допоміжні обов’язки: збирали і постачали провіант, коней, худобу; займалися доставкою пошти; обробляли землю у відсутність виборних козаків.  Обкладалися податками.

•          "підсусідки"  - Безземельні

Продавали свою працю землевласнику, виборному козаку або купцю

•          Сплачували податки
•          Могли накопичити достатньо грошей, аби купити землю і стати підпомічником і навіть виборним козаком.
•          Духовенство в гетьманській Україні займало особливе ста­новище. Його значення в державі підвищувалося вже тим, що Національно-визвольна війна йшла також під гаслами бороть­би за православну віру, щоб землеволодіння церков і монас­тирів були збережені (разом із підданими), а то й розширені за рахунок земель вигнаних з України магнатів і шляхти. Тобто церква мала досить значне землеволодіння. Монастирі на той час фактично тримали у своїх руках освіту й культуру. Однією з особ­ливостей становища церкви було те, що, по-перше, духовенство поповнювалося вихідцями з різних суспільних станів, по-дру­ге, на низовому рівні його обирали миряни.
•           Міщани  як стан також за півстоліття змінилися - не лише через покозачення в роки національно-визвольних змагань, ро­зорення міст у воєнне лихоліття. Міщани потрапили в підпоряд­кування козацької влади й майже втратили свою самостійність. Міста з магдебурзьким правом зберегли свій давній устрій, крім монополії на заняття ремеслом, промислами й торгівлею в місті, бо цим займалися й інші стани. Козацька адміністрація втруча­лася у внутрішні справи міського самоврядування. Тоді міщани шукали підтримки в царського уряду, що вносило додаткову напругу у відносини між містами и козацькою владою.
•          Селяни (посполиті люди) знаходи­лися найнижче в суспільній піраміді. У ході Національно-визвольної війни вони отримали свободу від кріпацтва та можливість одержати землю через «займанщину» - у власність. На по­чатку періоду вони мали абсолютно вільний доступ у козацький стан, але вже наприкінці XVII ст. було значно важче потрапити в козаки. Не маючи робочої худоби й реманенту, багато селян не могли обробити свою землі, і віддавали її за борги, переходили в «протекцію» до заможних козаків або козацької старшини, залишаючись при своєму господарстві вже на становищі підданого. Селяни не були кріпаками, але виконували так звані послушенства за геть­манськими універсалами. На самому початку XVIII ст. вони дуже нагадували панщину, хоча селянин і міг перейти на інше місце проживання, тобто він виконував повинності на земле­власника, доки користувався його землею.
•          Після визвольної війни вільної землі було багато, й всі мали рівні права займати її стільки, скільки хто міг обробити. Наприкінці століття таких земель залишилося обмаль, та й відбувся перерозподіл землі між її власниками. Багато селян землю втратило, натомість незмірно зросло старшинське землеволодіння.
•          Козацька старшина й шляхта набували земельну власність різними шляхами: займанщиною, купівлею, отриманням за неповернені їм борги, пожалуванням за гетьманськими універсалами та царськими грамотами. Іноді вони отримували пожалування разом із людьми, які там проживали. На вільних зем­лях вони осаджували слободи, надаючи поселенцям значні пільги у виконанні повинностей на визначений час, після чого різко збільшували ці повинності. Існували ще так звані рангові маєтності, які надавалися посадовим особам за службу. Стар­шина намагалася якомога швидше їх привласнити а селян, які на них проживали, змусити відбувати повинності.

5. Закріплення вивченого матеріалу

1. Дайте визначення поняття

Козацька старшина

Відповідь: Заможна та впливова верхівка козацтва, яка керувала державою та військом у Гетьманщині.

2. Оберіть правильну відповідь

Який стан став провідним у Гетьманщині?

А) селянство

Б) козацтво

В) шляхта

Г) міщанство

Відповідь: Б) козацтво

3. Установіть відповідність

Соціальна група Характеристика

1. Козацька старшина      А. Малозаможні козаки

2. Виборні козаки          Б. Заможна верхівка

3. Підпомічники                  В. Основна маса козацтва

Відповідь:

1 – Б, 2 – В, 3 – А

4. Заповніть пропуски

У Гетьманщині було ліквідовано __________ землеволодіння та скасовано __________.

Відповідь: польське шляхетське; кріпацтво

5. Так чи ні

Козацька старшина поступово перетворювалася на нову українську шляхту.

Відповідь: Так

6. Назвіть (коротка відповідь)

Назвіть два стани, крім козацтва, що існували в Українській козацькій державі.

Відповідь: Селянство, міщанство, духовенство (достатньо будь-яких двох).

7. Поясніть причину

Чому в козацькому суспільстві зростала соціальна нерівність?

Відповідь: Через зосередження землі та влади в руках козацької старшини і зубожіння частини рядового козацтва.

8. Робота з джерелом

Що свідчить про міжнародне визнання Гетьманщини?

Відповідь: Укладення договорів з іншими державами та надання козакам торговельних і дипломатичних прав.

9. Порівняйте

Чим соціальна структура Гетьманщини відрізнялася від устрою в Речі Посполитій?

Відповідь: У Гетьманщині було ліквідовано владу шляхти і кріпацтво, козацтво стало провідним станом, більшість населення була особисто вільною.

10. Зробіть висновок

Яке значення мали соціально-економічні зміни для розвитку України?

Відповідь: Вони сприяли формуванню вільного суспільства, розвитку господарства та зміцненню української козацької держави.

Завдання 11. Поясніть, чому старшина мала більші права за рядових козаків.
Відповідь: Старшина мала більші права, бо вона очолювала полки та курені, приймала адміністративні та судові рішення, керувала військовими та господарськими справами. Рядові козаки виконували накази старшини і не мали політичної влади, але могли брати участь у виборах старшини.

Таблиця соціальних груп козацтва

Соціальна група	Роль у козацтві	Обов’язки / права
Військова старшина	Керівництво полками, адміністрація, політична влада	Очолювали полки та курені, приймали рішення, могли судити, обирали кошового
Рядові козаки	Основна бойова сила	Брали участь у походах, охороняли території, обирали старшину
Старшина полкова/місцева	Управління полками або територіями	Адміністративні та судові функції, збір податків, контроль за порядком
Козацькі слуги / піддані	Виконання допоміжних робіт	Обслуговування старшини та козаків, участь у господарських справах, права обмежені

Підсумок уроку

Слово вчителя . Отже, друзі, сьогодні ми дізналися, ким були козаки у другій половині XVII століття. Ми побачили, що козацтво було різноманітним: старшина керувала і приймала рішення, реєстрові козаки служили офіційно, а нереєстрові складали основу війська.

Цей період показує, як козацтво не тільки захищало Україну, а й формувало нашу державність. Пам’ятайте: саме завдяки козакам українці змогли зберегти свободу та самобутність.»

6.  Домашнє завдання

Опрацювати & 21-22, виконати завдання  6, 7, 12  з рубрики "Перевір себе"                                       на стр. 185