Про матеріал
У другій половині ХІХ ст. західноукраїнські землі (Галичина, Буковина, Закарпаття) у складі Австро-Угорщини залишалися аграрно-сировинним придатком імперії, переживаючи повільну капіталістичну модернізацію. Характерними рисами були аграрне перенаселення, малоземелля селян, руйнація традиційного господарства, лихварство та масова трудова еміграція. Промисловість розвивалася однобічно (нафтова, деревообробна), переважно за рахунок іноземного капіталу.