Соціально-педагогічна робота асистента вчителя з дітьми з особливими освітніми проблемами в загальноосвітній школі інклюзивної орієнтації

Лукянчук Лілія Миколаївна

асистент вчителя Нетішинської

ЗОШ І-ІІІ ст.№2

Соціально-педагогічна робота асистента вчителя  з дітьми з особливими освітніми проблемами в загальноосвітній школі інклюзивної орієнтації

Анотація. У статті розкривається роль асистента вчителя у здійсненні соціально-педагогічної діяльності в  умовах інклюзивного навчання. Розглянуто коло питань стосовно напрямів роботи та соціальних ролей асистента вчителя. Окреслено  варіанти співпраці асистента вчителя з вчителем в інклюзивному навчальному закладі.

Ключові слова: інклюзивна освіта, асистент вчителя, діти з особливими освітніми потребами.

В умовах модернізації української освіти особливу актуальність набуває проблема створення оптимальних умов для розвитку, виховання і навчання осіб з певними особливими потребами, що відповідають тенденціям реформування освіти на шляху до її відкритості, демократичності та доступності для всіх категорій населення країни.

І сьогодні перед нами стоїть надзвичайно важливе і відповідальне  завдання -  виховати  нове  покоління  українців,  для якого  інклюзія  стане  частиною  світогляду,  інклюзія  як  новий  погляд  на  місце «особливої»  дитини  в  суспільстві.  Знедолена  природою  дитина  не  повинна знати,  що  вона  малоздібна,  що  в  неї  слабкий  розум,  слабкі  сили.   Виховання такої дитини повинно бути у сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим. [8, с. 53]

Діти з порушенням розвитку потребують не лише співчуття, а й допомоги, щоб стати повноправними членами суспільства, мати змогу повністю соціалізуватися в наше сьогодення. Тому, необхідна така система освіти, яка забезпечила б належний рівень сформованості у дітей з особливими потребами соціальної позиції, можливість повноцінно жити і працювати в суспільстві.

Однією із форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей: усі діти є цінними й активними членами суспільства.

Одним  із  пріоритетних  завдань  Нової  української  школи  є  формування інклюзивного освітнього середовища, яке має на меті створення умов для активного включення дітей з обмеженими можливостями до навчального процесу на рівні з іншими дітьми. Завдання інклюзивної освіти - дати всім учням можливість повноцінного соціального життя, активної участі в колективі, тим самим забезпечуючи найповнішу взаємодію і турботу один про одного як членів співтовариства; організувати  освітній  процес,  який  би  задовольняв  освітні потреби всіх дітей; розробити систему надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами; створити  позитивний  клімат  у  шкільному  середовищі та поза його межами. Створити таке інклюзивне середовище в закладах освіти, де кожен може відчути важливість свого існування. Суспільство зобов’язане дати можливість кожній дитині, незалежно від її потреб та інших обставин, повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь суспільству. Потрібно зробити все, щоб такі діти відчували себе потрібними у житті, бо найбільше у світі вони хочуть бути такими, як всі [2, с.25-27].

Проблемі організації інклюзивного навчання в закладах освіти присвячено чимало праць. Так, М. Салігман визначив особливості психологічної допомоги дітям  з особливими освітніми потребами; Л. Гупало і Р. Юськевич опрацювали засади організації навчання дітей  з особливими освітніми потребами;  М.  Староверова  визначила  напрями  подолання  шкільної неуспішності  в  дітей  в  умовах  інклюзії;  Т.  Скрипник  представила  технології психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом в освітньому просторі; І. Демченко  обґрунтувала  сутність,  структуру,  критерії  та  показники  готовності вчителя  початкових  класів, та асистента вчителя  до  роботи  в  умовах  інклюзивної  освіти;  І. Юхимець  і  Л.  Савчук  здійснили  моніторинг  готовності  педагогів  до  роботи  з дітьми  з  особливими освітніми потребами.

Протягом останнього десятиліття вітчизняні науковці, зокрема, С. Богданов, Г. Гаврюшенко, А. Колупаєва, Н. Найда, Н. Софій, І. Ярмощук та ін., присвячують свої праці дослідженням проблеми залучення осіб з особливими потребами до навчання в освітніх закладах, їх реабілітації та соціалізації до суспільних норм, особливостям роботи педагогічних працівників в умовах інклюзивного навчання, застосування ефективних форм і методів соціально-педагогічної роботи з дітьми, які мають порушення психофізичного розвитку [1; 3; 5; 6].

В цих та інших працях розглядаються різні аспекти дослідження проблеми діяльності загальноосвітніх шкіл інтегрованої та інклюзивної орієнтації й навчання в них учнів з обмеженими можливостями,  проте модель соціально-педагогічної роботи цих шкіл перебуває ще на стадії формування.

Одним  зі способів  подолання  бар’єрів  і надання  підтримки  дітям  з особливими освітніми  потребами  є  залучення  додаткових  спеціалістів,  зокрема  асистентів  учителів як нового суб’єкта навчально-виховного процесу. Він виступає посередником між дітьми та дитиною з особливими потребами.

Мета соціально-педагогічної роботи асистента вчителя в загальноосвітньому закладі інклюзивної орієнтації - ефективне залучення дитини з особливими освітніми потребами до загальноосвітнього простору.

Завдання:

• створення умов для успішного навчання та розвитку дитини;
• створення умов для успішної соціалізації дитини;
• максимальне розкриття потенціалу її особистості.

Перераховані завдання можна вирішити наступними засобами:

• організація й адаптація життєвого простору:  робочого місця, місця відпочинку та інших місць, де буває дитина;
• розуміння асистентом вчителя і вчителем зон найближчого розвитку учня з особливими освітніми потребами, опора на його внутрішні, приховані ресурси, дозування навантаження, адаптація навчального матеріалу, адаптація навчальних посібників.

Основними принципами роботи є:

• принцип індивідуального підходу - вибір форм, методів та засобів навчання з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини в інклюзивному класі;
• принцип командного підходу обумовлений тим, що в закладі освіти працюють різні спеціалісти (вчителі, асистент вчителя, логопед, практичний психолог, соціальний педагог та ін.);
• принцип варіативного розвиваючого середовища: включення в інклюзивний клас школи дітей з різними особливостями розвитку припускає наявність необхідних розвиваючих та дидактичних посібників, засобів навчання, безбар’єрного середовища, з урахуванням структури порушень розвитку (порушення опорно-рухового апарату тощо);
• принцип родинно-орієнтованого супроводу: включення батьків, як активних учасників у кожний етап педагогічного процесу.

Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини, з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.

Асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами:

• разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності;
• у складі групи фахівців (вчителя, логопеда, практичного психолога, соціального педагога та ін.)  бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини;
• адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами, консультує батьків.

Важливим  чинником  успішної  роботи  асистента  вчителя є  розвиток  його  обізнаності  із психофізіологічними  особливостями  дітей  з різними  порушеннями  розвитку  та особливостями  їх  навчання  й  виховання  в умовах  інклюзивного  освітнього середовища.

Щоденні обов’язки асистента вчителя часто стосуються декількох сфер.

• Він має управляти певними спеціальними засобами, обладнанням і технологіями, якими користуються учні, що потребують допомоги, аби застосовувати це обладнання.
• Йому може знадобитися збирати, організовувати й систематизовувати допоміжні матеріали (відповідно до вказівок вчителя) для більш ніж одного учня. Отже, це вимагає високої організованості та можливості виконувати низку завдань одночасно.
• Інколи для виконання завдань учням потрібна практика, час або підтримка. За сприяння вчителя асистент допомагає учням, пояснюючи, демонструючи та моделюючи необхідні навички та ставлення до навчання, аби мотивувати та підтримувати учнів. Асистент вчителя має знати про спеціальні навчальні потреби та вподобання школярів. Це може допомогти побудувати з учнями приязні стосунки, що, своєю чергою, значно збільшує ефективність підтримки у навчанні учня.
• Асистент вчителя допомагає вчителю у класі спостерігати за учнями, сюди ж входить і контроль за розкладом та дотриманням планів відповідно до керівництва та процедур, прийнятих у школі.
• Асистент вчителя піклуються також безпекою учнів, створенням позитивного та сприятливого оточення, а також вирішенням ситуацій, що можуть вплинути на навчальні можливості учнів чи поставити їх під певну загрозу. Він же визначає заходи безпеки і вживає попереджувальні заходи, дотримуючись прийнятої політики щодо безпеки та її процедур.
• Спостереження за учнями поєднується з наданням підтримки в їхній щоденній діяльності, необхідні для позитивної взаємодії між школярами. Наприклад, деякі учні можуть не повністю усвідомлювати, які загрози можуть спричинити їхні дії.
• Асистент вчителя має визначити потенційно загрозливу ситуацію, попередити конфлікт. Розуміння відповідної поведінки учнів та факторів, що впливають на неї, можуть допомогти в ефективнішому скеровуванні учнів.
• Під керівництвом учителя та інших фахівців асистент допомагає учням виконувати індивідуальні плани, розроблені для таких дітей спеціалістами школи.
• Асистента вчителя можуть залучити до роботи спільно з фахівцями школи, які входять до команди з планування програми. Хоча склад цієї групи  відрізнятиметься залежно від індивідуальних потреб школярів, зазвичай до неї входять люди, які щодня спілкуються з учнями, які потребують постійної довгострокової підтримки.

Отже, аналізуючи діяльність асистента вчителя, можна окреслити основні його функції: організаційну, навчально-розвиткову, діагностичну, аналітико-прогностичну, консультативну.

Забезпечуючи організаційну функцію, асистент вчителя: допомагає в організації навчально-виховного процесу в класі з інклюзивним навчанням; надає допомогу учням з особливими освітніми потребами в організації робочого місця; проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб; допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня; співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у розробленні індивідуальної програми розвитку. Асистент вчителя забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці. Веде встановлену педагогічну документацію.

Навчально - розвиткова функція на практиці забезпечується наступним чином: співпрацюючи з вчителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів; здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів; сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану; стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі у науковій, технічній, художній творчості; створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.

Діагностичну функцію асистента вчителя слід розглядати у контексті командної взаємодії: разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює навчальні досягнення учнів; оцінює виконання індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.

Аналітико-прогностична функція асистента вчителя: на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини бере участь у розробці індивідуальної програми розвитку, перегляду актуальних цілей для дитини з особливими освітніми потребами.

Консультативна функція асистента вчителя забезпечується постійним спілкуванням з батьками дитини, наданням їм інформації про прогрес в розвитку учня, рекомендацій щодо їхньої підтримки у процесі формування певних знань, вмінь та навичок школяра. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

На основі вивчення можливостей та потреб учня та рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації асистент вчителя спільно з вчителем класу адаптує навчальну програму та допомагає учням з порушеннями психофізичного розвитку набувати знань, вмінь та навичок, які будуть їм необхідні для повноцінного життя в класі, школі, суспільстві. Під  керівництвом  учителя асистент  може  працювати  з учнями  індивідуально  або  в невеликих  групах,  проводячи  різну  роботу  для  підсилення  та покращення  засвоєння  навчальної  програми.  Він  також  дає  вчителям  відповідні  поради та пропозиції.  Наприклад,  асистент  учителя  може  оцінювати  дії  учнів,  складати  перевірочні  тести,  (але  не інтерпретувати  результати  тестування),  спостерігати  за поведінкою  учня  під  час  навчального  процесу  й  вести  нотатки,  а також  допомагати планувати  навчальну  програму.

Роль асистента вчителя в організації соціального життя дитини з особливими освітніми потребами полягає в створенні  умов для її успішного спілкування з однолітками  та  дорослими.  Протягом  шкільного  життя  учень  з особливими освітніми потребами буде залучений  у  різні  види  відносин  з  оточуючими  людьми:  йому  доведеться виконувати вказівки старших, брати участь в іграх з однолітками на перервах. Як  і  будь-якій  дитині,  у  школі  йому  доведеться  говорити  та  слухати,  сидіти, ходити і бігати, орієнтуючись на поведінку інших дітей та дорослих.

На  мою  думку, асистент вчителя у процесі роботи має:

• формувати  довірчі  й  емоційно  насичені  відносини  з  учнем  з особливими освітніми потребами,  на початку  роботи  він  стає  помічником  (а  іноді  й  захисником),  ретранслятором бажань дитини і разом з тим – організуючою, гармонізуючою силою;
• стежити за емоційним і фізичним станом дитини;
• допомагати  розв’язувати  конфліктні  ситуації,  заспокоювати,  надихати спонукати;
• якщо дитині потрібно відпочити  –  виводити її із класу в ігрову кімнату (або інше приміщення);
• стежити,  щоб  дитина  була  відповідно  вдягнена,  вчасно  харчувалась, приймала ліки (за призначенням лікаря) тощо;
• при необхідності допомагати сходити у туалет;
• координувати загальну діяльність  учня,  дозувати  навчальне  навантаження.

Робота з включення дитини з особливими освітніми потребами у шкільний соціум є неможливою без визначення напрямів роботи асистента вчителя. Таких, як:

• асистент вчителя і вчитель (учителі) класу;
• асистент вчителя та інші діти;
• асистент вчителя та батьки; 
• дитина з  особливими освітніми потребами та  учитель; 
• дитина з  особливими освітніми потребами та асистент вчителя; 
• дитина з особливими освітніми потребами та інші учні;
• дитина з особливими освітніми потребами та батьки.

Кожний  напрям  має  свою  мету  і  завдання,  наприклад:  асистент  вчителя обговорює із учителем мету й завдання своєї роботи;  можливі труднощі (сторонній шум під час переговорів асистента вчителя та  учня),  виходи  з  класу  й  повернення,  відволікання  від  теми  уроку  та  зміну видів  діяльності,  особливості  характеру  та  специфіку  поведінкових  проявів  дитини тощо;  яким чином найбільш ефективно вибудувати взаємодію в трійці: дитина -учитель-асистент вчителя.

Створення позитивної атмосфери у класі, де вчиться дитина з особливими освітніми потребами буде набагато  складнішим  без  прийняття  відповідних  правил,  наприклад  можна  прийняти «Правила спілкування»: «Я вмію слухати. Я вмію чекати. Я можу допомогти, коли мене просять. Якщо я не можу домовитися з  товаришем про щось то, я попрошу допомогти старшого. Якщо я не  можу  допомогти  сам, то  можу попросити про допомогу товариша або дорослого».

Прийняття таких правил  передбачає  активну  участь  дітей  класу  в складанні правил спільної роботи – це є запорукою того, що ці правила будуть сприйняті дітьми серйозно й учні почнуть їм слідувати. Надалі «Правила спілкування»  можна  буде  доповнювати  й  уточнювати.

Наступним кроком на шляху введення дитини з особливими освітніми потребами в класний колектив є розповідь про неї. Для дітей початкової школи  важлива чітка інформація про те, як себе правильно вести. Діти можуть поставити запитання: «А цим можна захворіти? А чому він такий? Він що, дурень (дурний)? А в нього це пройде?» Відповідати потрібно також спокійним голосом, без зайвої деталізації: «Ні, цим не можна захворіти. Він такий тому, що таким народився. На жаль, не всі народжуються сильними й здоровими. Тому наше з вами завдання –  допомогти... (ім'я дитини) стати сильним (або спокійним, або більш говірким тощо)». Корисно буде розповісти дітям заздалегідь, які в нього є здатності.  Наприклад,  якщо  дитина  мало  говорить, але посидюча, про неї можна сказати: «Артем вміє  слухати», про рухливу, непосидючу дитину можна сказати: «Рома може дуже швидко  бігати» тощо. Тобто діти у класі повинні розуміти, що, як і кожний з них, новий член їх  колективу щось уміє краще, а щось гірше.

Діти за своєю сутністю  безпосередні, тому можуть задавати досить незручні питання або висловлювати досить жорстокі з погляду етики думки. На це необхідно реагувати спокійно, пам'ятаючи, що діти ще не володіють етикою міжособистісних стосунків, а також повною мірою не розуміють, чому дитина з особливими освітніми потребами не така, як усі.

Нерідко діти бачать, що їхній однокласник сильно відрізняється від інших дітей, й самі не прагнуть налагоджувати з ним спілкуватися. У цьому випадку асистенту  вчителя необхідно, особливо спочатку, долучати дітей у спільні ігри, звертаючи  увагу на те, що діти можуть допомогти  своєму  однокласникові, навчити його гратися в їхні ігри. Усвідомлення дітьми факту допомоги їхньому одноліткові  буде  для  них  дуже  гарним  стимулом,  щоб  почати  з  ним спілкування.

Поступове залучення дітей до підтримки їхнього  однолітка  –  необхідна умова  успішного введення  дитини  з особливими освітніми потребами в  дитячий  колектив.  Залучення однокласників до допомоги дитині є найважливішим  моментом  у  процесі розвитку  самостійності  учня.  Якщо  сусід  по  парті  може  чимось  допомогти дитині  замість асистента вчителя – це чудово. Щоб допомога з боку однокласників була  можлива, на початку асистент вчителя (або вчитель) показує їм, як її можна  здійснити. Наприклад, коли вчитель говорить: «Діти, відкрийте підручники на  дванадцятій сторінці,  асистент  учителя просить  учня, що сидить  поруч із дитиною з  особливими освітніми потребами розвитку, допомогти їй відкрити підручник:  «Допоможи, будь ласка, Артемові відкрити підручник у потрібному  місці. Спасибі!».  Згодом асистент вчителя усе менше  й менше «втручається»  у процес допомоги.

Розвиток самостійності  учня з особливими освітніми потребами є головною метою роботи асистента вчителя та запорукою його успішної соціалізації. Можна  виділити наступні етапи розвитку самостійності учня з особливими освітніми потребами:

1. Учень і асистент  вчителя сидять разом за партою, асистент вчителя допомагає дитині у всьому.

2.  Учень один, а потім (або  відразу)  з  іншим  учнем  класу,  асистент вчителя – позаду або віддалік.

3.  Асистент  вчителя  приходить не на всі уроки,  а  тільки  на  ті,  де  без нього  не обійтися (наприклад,  на  математику).  Асистент  вчителя  може перемкнутися  на  допомогу  іншим  дітям  класу, потім на деякі уроки асистент вчителя йде в інші класи допомагати іншим дітям.

4.  Асистент  вчителя приходить не щодня. У  ці дні асистент вчителя працює з іншими дітьми.

5.  Дитина вчиться самостійно. Звичайно, повний вихід асистента вчителя із системи відносин іноді може бути неможливим, але треба завжди пам'ятати, що це – ідеальна мета, і прагнути до неї.

Найчастіше не стільки дитина не може бути самостійною, скільки дорослі не можуть дати їй можливість бути самостійною.

У  процесі  формування  самостійності  учня  важливо  пам'ятати,  що  для дитини з особливими освітніми потребами первинна соціалізація,  тобто  вписування  в  рамки  соціального середовища, а навчання  –  іде за цим. Матеріал, який він не встигнув зрозуміти під час уроку, можна надолужити під час індивідуальних занять.

Отже, в основі практики інклюзивного навчання лежить ідея прийняття індивідуальності кожного окремого учня, відповідно, навчання має  бути організоване таким чином, щоб задовольнити особливі потреби кожної дитини.

Таким чином, творчий та активний характер навчальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами під керівництвом асистента вчителя значною мірою мобілізує індивідуальні можливості дітей, стимулює до засвоєння відповідних знань та вмінь, виправлення власних помилок, опанування навичками спілкування. Саме це переконує нас у значній ролі інклюзивної форми навчання як засобу соціальної реабілітації цієї категорії дітей, що є запорукою їхньої подальшої інтеграції у суспільні відносини [4, с.231].

Соціально-педагогічну допомогу, яку здійснює асистент учителя в єдності з командою фахівців (вчителем, соціальним педагогом, практичним психологом та ін..) забезпечує учнів соціальним досвідом, що включає соціальні знання та вміння, загальнолюдські цінності, а також розвиток необхідних якостей, зразків поведінки, що є вагомим аспектом освітньої діяльності у сучасних закладах загальної середньої освіти з інклюзивним середовищем.

Виконуючи свою місію, асистент учителя повинен стати для такої дитини наставником, вихователем, другом, який щохвилини, щосекунди, щомиті поруч. Він розуміє не лише слова і думки дитини, а й її погляд, відчуття, душевний стан. .

Отже, учням  з особливими освітніми потребами інклюзивна освіта:

•     дає змогу покращувати навчальні результати;
•     забезпечує  відповідні  їхній  віковій  категорії  рольові  моделі  в  особі однолітків;
•     створює  можливості  для  навчання  в  реалістичному/природному середовищі;
•     допомагає формувати комунікативні, соціальні й академічні навички;
•     забезпечує рівний доступ до навчання;
•     дає змогу підвищувати самооцінку й відчувати себе частиною цілого;
•     розширює можливості для налагодження нових дружніх стосунків.

Але найголовніше – дитина вчиться життєдіяльності в оточенні здорових дітей, що формує спрямованість до повноцінного життя, до усвідомлення власної спроможності, підвищення якості власного буття. Такі концептуальні положення і є основою інклюзивного навчання у Новій українській школі.

Список використаних джерел та літератури

1. Дятленко Н. М. Асистент учителя в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник / Н. М. Дятленко, Н. З. Софій, О. В. Мартинчук, Ю. М. Найда, під заг. ред. М. Ф. Войцехівського. – К.: ТОВ Видавничий дім «Плеяди», 2015. – 172 с. 
2. Інклюзивне  навчання  в  Новій  українській  школі:  Матеріали  міжнародної науково-практичної  конференції  «Інклюзивне  навчання  в  Новій  українській школі» (26  -27  березня  2018  р.,  м.  Теребовля):  у  2  ч.  /  Інститут  спеціальної педагогіки НАПН України;  упорядн.: Лапін А.В., Сурмай Л.О., Щуцька О.І. – Київ: Інтерсервіс, 2018. – 230 с.
3. Колупаєва А. А. Діти зособливими освітніми потребами та організація їх навчання: наук.-метод. посіб. / А. А. Колупаєва, Л. О. Савчук. - Вид. доповн. та переробл. - К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011. - 274 с. - (Серія «Інклюзивна освіта»).
4. Лапін А. В. Робота асистента вчителя в інклюзивному освітньому закладі. А. В. Лапін. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови: наук. - метод. зб.   -   Вип. 5. –   Київ, 2014. - с. 219 - 232.
5. Софій Н. З. Концептуальні аспекти інклюзивної освіти / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: навч.- метод. посіб. / Софій Н. З., А. А. Колупаєва, Ю. М. Найда та ін.: за заг. ред. Даниленко Л. І., – К.: 2007. – 128 с.         
6.  Спільне викладання в інклюзивному класі: метод. матеріали. / Укладач Софій Н. З., – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2015. – 70 с.