Соціально-побутова драма ''Наталка-Полтавка''-перший твір нової української драматургії

Урок  української літератури у 9 класі

Тема. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» — перший твір нової української драматургії. Колоритні образи твору.

Мета: ознайомити учнів з першим  твором нової української драматургії, усвідомити його ідейно –мистецьку цінність; визначати тему та ідею твору, аналізувати  композиційну своєрідність твору , художні засоби розкриття внутрішнього світу героїв розвивати навички аналізу драматичного твору, виховувати почуття поваги до історичного минулого, любов до рідного слова, української культури.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: мультимедійна презентація, аудіо записи  пісень, відеофільм, дидактичний матеріал.

Методи, прийоми і форми роботи: пам’ятка до твору, гра «Композиційний елемент», робота в групах, , евристична бесіда, тестування .

Випереджувальне завдання: прочитати твір «Наталка Полтавка», індивідуальні повідомлення учнів (на вибір)

Хід уроку.

 І.Організаційний етап

 ІІ. Мотиваційний етап

1.Карта Полтавщини (Слайд 1-3)

Полтавщина була заселена ще в давньокам'яному віці, більше 15 тис. років тому. Полтавська область займає площу 30 тис. км², що становить 5% території України. За цим показником займає 6-те місце серед інших регіонів України. Протяжність території з півночі на південь 214 км, а із заходу на схід 245 км.

Повідомлення учня.

-Попереднім адміністративним утворенням на території була Полтавська губернія, утворена 27 лютого 1802 року, що складалась із 10, згодом 12, а з 1803 року — 15 повітів.

До початку XX ст. Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням. Після численних змін меж на 1 січня 1968 р. область поділялася на 25 районів. У її межах було 12 міст , 18 селищ міського типу, 3 робітничі селища та 2 224 сільські населених пункти. Основними власниками землі, пасовиськ та лісів у губернії були поміщики. У 1846 році 72,2 % усієї землі належало поміщикам. Селяни і козаки займалися головним чином хліборобством і скотарством. Землю обробляли плугом, ралом та бороною. Зернові жали здебільшого серпами. Навіть у 40-х рр. XIX століття тут «лише в крайності» застосовували замість серпа косу.

 Назва «Ворскла» походить від скіфо-сарматських слів «вор» і «скол» в значенні «біла вода» . Ймовірно, назва походить від основної корінної породи басейну річки — крейди.

Річка Воръскол, Върьскла, Въскол в різних формах написання згадується ще у Повісті врем'яних літ (XII століття) і Іпатіївському літописі (XV століття).

 Ворскла — одна з найбільших лівих приток ДніпраУ межах Полтавської області тече територією Котелевського, Зіньківського, Диканського, Полтавського, Новосанжарського і Кобеляцького районів. На Ворсклі у межах Сумщини — місто Охтирка, смт. Велика Писарівка, Кириківка; у межах Полтавщини — міста Полтава і Кобеляки, селища Опішня, Нові Санжари та Білики.

Ворскла — річка рівнинного типу з повільною течією і звивистим руслом. Заплава річки зайнята луками, листяними лісами, частково заболочена. Річка має широку живописну долину. На берегах переважно заплавний ліс, місцями посадки сосни. На деяких ділянках справжній сосновий ліс. На всій протяжності, аж до Полтави, вода досить чиста, така, що містить велику кількість риби. Після Полтави, починаючи від села Буланове, дно знову є видимим на 1,5 — 2 метри. В межах міста Полтави місцеві жителі купаються в річці, але все-таки місто накладає свій відбиток на чистоту річкової води. На річці споруджені невеликі ГЕС; є шлюзи-регулятори. Воду використовують для промислового і побутового водопостачання, зрошування.

Повідомлення учня.

В умовах самодержавства і кріпосництва культурний рівень широких мас народу був низький, їх свідомість була обплутана тисячами передсудів і забобонів. І все ж ліквідація польсько-шляхетського засилля в результаті визвольної війни 1648—1654 рр. сприяла піднесенню грамотності трудящих. У великих селах при церквах були створені початкові (дяківські) школи, де вчилися діти козаків, селян і духівництва. В містах працювали школи, засновані братствами.

У 1803 році на 1763 містечка і села було 87 дяківських шкіл, де навчалося 783 учні.

У т. зв. народних училищах двох губерній — Полтавської та Чернігівської — в 1802 році навчалися всього 894 учні, серед них 70 дівчат. За 20 років — з 1831 по 1850 — гімназичну освіту в губернії здобули всього 296 учнів. У 1830 році була створена перша громадська бібліотека в губернії.

З 2 квітня 1838 року на Полтавщині почала видаватися перша газета «Полтавские губернские ведомости». Виходила вона раз на тиждень, її передплачували у 1842 році лише 30, а в 1848 році — 38 чоловік. .

На Полтавщині була високо розвинута народна творчість. З уст в уста передавалися чудові твори напівлегендарної співачки, поетеси і складальниці пісень Марини Гордіївни (Марусі) Чурай, яка народилася поблизу Полтави. Відомо понад 20 пісень Марусі Чурай, серед них  «Ой, не ходи, Грицю», «Віють вітри, віють буйні», яку І. П. Котляревський згодом використав у п'єсі «Наталка Полтавка».

2.Лунає пісня Наталки в аудіозаписі  «Віють вітри,віють буйні» 

Вчитель

Неповторна мелодія української пісні, чарівні краєвиди Полтавщини,зелені береги Ворскли,затишна садиба,що загубилася  у вишняках і мальвахзапрошують нас до місця,де народилася п’єса  І.П.Котляревського «Наталка Полтавка»

2.Мозкова атака. Опрацювання питань

Вчитель (слайд 4 Барельєф на пам’ятнику І.Котляревському.)

Під розлогою вербою, що наполовину закриває селянську хату, стоїть струнка кароока чорноброва дівчина з відрами через плече. Біля неї у шанобливій позі чоловік в одязі чиновника, а з-за дерева виглядає якийсь дідуган. Удалині вишневі садки, луки, в’ється річка…Це опис барельєфа на пам’ятнику Котляревському в Полтаві. Скульптор Леонід Позен цією картиною відобразив факт з історії українського театру, бо саме такий живопис побачила в 1819році публіка на виставі «Наталка Полтавка».

 

Становлення нової української драматургії започаткувала «Наталка Полтавка». Як перша п’єса з народного життя, вона знаменувала новий етап в історії української драматургії й театру, стала імпульсом у дальшому розвитку словесного і сценічного мистецтва .

(Слайд 4,5)  Сцени з п’єси.)

Що вам відомо про драму — літературний жанр?(Слайд 6)

Для чого призначений драматичний твір?(для постановки на сцені)

Оскільки ми зануюємось до театрального світу,скажіть,звідки ж дізнаємося,що відбудеться вистава?  (представлення учнями афіш)

А з чим у вас асоціюється слово театр?

«Наталка Полтавка»-перший драматичний твір нової української літератури,написаний «батьком нової української літератури»І.П.Котляревським. Він змальовує нових героїв із народу, що являють собою типові національні характери українського селянина, дрібного міщанина.

Нову українську драму характеризує в першу чергу те, що вона звернулась до зображення життя, побуту, моралі, інтересів селянина — найбільш численної тоді верстви населення. На сцені з’являються картини реальної дійсності, образи живих людей; представники народу стають позитивними персонажами літератури( слайд 7)

Глядачі були вражені: замість  палаців та альтанок вони побачили милі їхньому серцю краєвиди рідної землі, а замість фальшивої мелодрами чи пустого фарсу - глибоку драму серця простої дівчини із звичайного українського села, розумної і чистої душею, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити своє щастя.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.(Слайд 8)

•          ознайомити учнів  з першим  твором нової української драматургії (історія створення, тема та ідея, жанр твору);
•          з`ясувати  ідейно – мистецьку цінність твору (довготривале сценічне життя)
•          розвивати навички аналізу драматичного твору (дійові особи, мова твору)
•          виховувати почуття поваги до історичного  минулого, любов до рідного слова, української культури.

1. Представлення концепту теми і мети. (Слайд 9)

 Слово вчителя.

Видатний український драматург Іван Карпенко-Карий писав: «Багато води утекло в море забуття; протягом такого довгого часу тисячі драматичних п’єс спочивають вічним сном, забуті навіки, а «Наталку» вивчили напам’ять мало не всі слухачі… Здавалось би, й «Наталці» пора спочить, а вона невгамовно лунає на сцені дивно милими піснями і буде лунать довго, довго…» 

Проблемне питання: У чому секрет популярності твору «Наталка Полтавка», яка чарує мільйони читачів і глядачів майже двісті років? (Слайд 11)

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

 1.  Історія написання твору. (Слайд 12)

Багато сторіч  тому давні мудреці казали, що мистецтво — це дзеркало життя. Зрозуміло, що мистецтво має бути пов'язане з життям, бо інакше воно не буде потрібне людям.  Тільки впізнаючи себе і свої власні почуття у творах літератури, читач відчуває зацікавлення, його хвилює сюжет, спонукає до роздумів і збагачує духовно. Але часто він не впізнавав себе у творах літератури, бо вони були присвячені якимсь далеким від народного життя подіям. Твори були нудні і нецікаві.  І раптом «Наталка Полтавка».

П`єса  була написана у 1819 році, але майже два десятиліття не друкувалася, а поширювалася серед народу у рукописному вигляді.

Який сучасний твір ще не встигли надрукувати, а він уже поширюється через інтернет і його знають  напам`ять? Хіба що анекдоти.

Чому п'єса так припала до душі глядачеві? Бо вона відображала реальне народне життя, із яким кожен глядач стикався кожного дня. Навіть більше: кожен жив цим, тож, побачивши на сцені власні болі та переживання, зрозумів і полюбив це твір  Найдавніший і найавторитетніший список, що зберігся, датовано 1821 роком. Вперше твір було надруковано  тільки в 1838 р. в"Украинском сборнике",підготовленому І.Срезневським.

2.Джерела написання твору(слайд 11)

• Що ж спонукало митця створити цей театральний шедевр?
Ставши директором полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об’єктом смішного виступав народ, у п’єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування. І. Котляревський прагнув поліпшити репертуар, збагатити його рідною тематикою, вивести на сцену українські характери. 

• Якими джерелами скористався письменник для написання твору?
• Справжні життєві факти українського суспільства того часу. (Авторові, напевно, були відомі й інші подібни історії, коли дівчат силоміць видавали заміж, і він узагальнив їх)

-п’єса має життєву основу (селянин Мефодій Семижон, що працював у театрі, познайомив Котляревського зі своєю небогою і розповів її сумну історію); 

-до дівчини сватається заможний писарчук, але вона, попри вмовляння матері, не хоче йти за нього заміж, бо чекає свого нареченого, який забарився на заробітках. Нещасна дівчина довірливо  зізналася в розмові: «Мати прийде, заплаче, а моє серце не камінне, і... покорюся... Хто його зна... Все ж таки чотири роки, як його нема. Коли б жив, то звістку подав би»; 

  • Українські лірично-побутові, обрядові, купальські пісні  та балади: «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон…», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає»,«Лимерівна».
•Українські, вертепні, шкільні драми-інтермедії ХVІІІ ст.
•Досвід російських драматургів ХVІІІ ст. (Фонвізін, Капніст, Княжнін, Плавальщиков).

3. Сценічне життя твору. (слайд 13.)

Вперше «Наталка Полтавка»  була поставлена 1819 року в Полтаві за участю знаменитого актора Михайла Щепкіна. П'єсі судилося тривале сценічне життя. Ще за часів Котляревського вона мала нечуваний театральний успіх у Полтаві, Харкові, Києві, Москві, Петербурзі, у багатьох інших містах Російської імперії, про що писала тодішня преса.

 Першою роль Наталки виконувала артистка Полтавського театру Катерина Нальотова. Майстерною грою відзначалися актори -  корифеї українського театру: М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський.

Образ Наталки відтворила неперевершена  К.Нальотова, М. Заньковецька, пізніше М. Садовська-Барілотті, О. Петрусенко. (слайд 14.)

У 1890 р. М. Лисенко поклав твір на музику, і його опера «Наталка Полтавка» стала шедевром світового мистецтва, класичним зразком українського оперного репертуару, що й нині не сходить зі сцени українських професійних театрів і є їхньою візитівкою. (слайд 15-16)

У 1893—1894 pp. трупа Г. Деркача здійснила в Парижі, Бордо і Марселі вистави "Наталки Полтавки", де в ролі героїні виступала Є. Зарницька, чарівний голос якої полонив французьких слухачів. Згодом французький композитор К. Террас написав музику до цієї п'єси, а в 1913 р. паризький театр "Аполлон" здійснив французьку інтерпретацію "Наталки Полтавки" на своїй сцені.

У наступні десятиріччя "Наталка Полтавка" широко виконується і на професійній, і на аматорській сцені. У 1919 р. в Полтаві у ролі Петра дебютував І. Козловський. (слайд 17-)

П’єса «Наталка Полтавка» — перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого, є «праматір’ю українського народного театру».

4.Екранізація п’єси 1978р. (перегляд відеофрагмента   (слайд 18)

Наталка Полтавка» – твір про...

(Твір про вибір між почуттями та достатком, вибір, який робить кожен у своєму житті.)

5. Тема та ідея твору. (Слайд 19.)

Тема:кохання простої дівчини та боротьба за своє щастя.

Ідея: прості українці наділеня високими моральними якостями й мають глибокий внутрішній світ.

За жанром «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма, перший твір нової української драматургії, у якому поєдналися ознаки сентименталізму та просвітницького реалізму. Іван Котляревський так визначив жанр: «Опера малоросійська у двох діях», що передбачає багато музики та пісень.

6. Особливості твору (слайд 20)

-серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання.
• реалістичне зображення  життя простого народу

-використання невичерпніих скарбів народної розмовної мови і пісенної творчості

 

7.Композиційна своєрідність твору.  (слайди 21-23)

 Котляревський будує п’єсу за класицистичним принципом єдності місця, часу і дії: дія відбувається в одному селі на Полтавщині протягом одного дня( починається вранці, коли Наталка йде по воду, а закінчується, коли вже «сонце низенько, вечір близенько). Весь текст поділяється на дві великі частини, які в драматичному творі називаються – дії. Кожна дія поділяється на картини, а ті у свою чергу на яви. Усі яви написані у формі діалогів, зрідка трапляються монологи. В основі сюжету – нерівне кохання та намір нелюба одружитися з дівчиною. Цю основу автор взяв уже з арсеналу сентименталізму ( завершальної течії класицизму), збагативши її національним колоритом. Композиція п’єси досить майстерна. Певну композиційну роль відіграють у творі ремарки ( авторський текст) , вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні.

 

 

8. Гра «Визнач композиційний елемент»(слайд 24-25)

Експозиція:початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи), з головним героєм твору (Наталка). Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже любить Петра і чекає його з далеких мандрів.
Зав’язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою, в цьому йому має допомогти виборний Макогоненко (ява 3 дії І).
Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який оце повертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя закоханих — майнова нерівність.
Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною возного (ява 9 дії ІІ).
Розв’язка: благословення матері Наталки і Петра на одруження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щобзробив її благополучною».
Таким чином, композиція п’єси «Наталка Полтавка» досить майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, до кожної дійової особи і її поведінки, хвилює її.
Певну композиційну роль відіграють у цій п’єсі ремарки (весь авторський текст у творі), вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, ясні. Наприклад, автор хоче, щоб на сцені було так: «Село над річкою Ворсклою. Упродовж сцени вулиця, що веде до річки; тут між хатами і Терпилихина хата».

9.  Дійові особи і мова твору. (Слайд 27.)

У п’єсі діє шість осіб: Наталка, її мати Терпелиха, возний Тетерваковський, виборний Макогоненко,Петро, Микола. Незважаючи на  зовнішню типовість, узагальненість образів,  жодна з цих постатей не втрачає індивідуальних рис, не стає тільки типом, а лишається індивідуальним, яскравим художнім образом

"Наталка Полтавка" — п'єса для того часу справді новаторська і не лише за гостротою  конфлікту, а за майстерністю поєднання ліричних і гумористичних тональностей.Мова дійових осіб -  проста, звичайна розмовна українська мова тих часів, пересипана дотепними  прислів’ями і приказками, афористичними висловами. У Наталки, Петра і частково Терпелихи мова позначена ліризмом, а у виборного і Миколи – гумором.

І саме  майстерне поєднання серйозної теми з народним гумором  і робить п’єсу близькою для простої людини.

10. Мова «Наталки Полтавки».
Мова дійових осіб п’єси виразно індивідуалізована відповідно до їх соціального становища і характерів. Говорять ці персонажі в основному побутовою мовою, але в Наталки, Петра і частково Терпилихи вона позначена ліризмом, а у виборного і Миколи — гумором. Крім того, Петро і Микола, що побували в світах, вживають слова, взяті з міської лексики.

В мові дійових осіб нерідко зустрічаються народні приказки і прислів’я («Знайся кінь з конем, а віл з волом», «Живемо, як горох при дорозі: хто не схоче, той не скубне», «На похиле дерево і кози скачуть» тощо), а також народні вирази («Шануючи бога і вас», «Од твого розуму цього не ждав», «Взятись за розум», «Буцім і не знаєш» та ін.), а такожблизькі до пісенних («З кінця світа прилинув би», «Трудно, мамо, викинути Петра з голови, а ще трудніше з серця», «І для того тільки побачились, щоб навіки розлучитися» тощо).
11.Тлумачний словник до п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» (слайд 28-29)
• Аз (церковнослов’янське) — я.
• Ангел — у релігійній міфології посланець бога, що зображується у вигляді юнака з крилами.
• Артикул — стаття, параграф у документі.
• Баталія — битва.
• Блаженний — який несе добро, щастя.
• Бурлака — наймит, бездомна людина.
• Вашице проше (застаріле) — прошу вашої милості (форма шанобливого звертання до поважної особи).
• Вашець — ваша милость.
• Виборний — особа, обрана для керівництва громадою, помічник старости.
• Вишереченний — названий вище.
• Возний — дрібний судовий чиновник на Україні в старі часи.
• Гусарин — воїн кавалерійської частини, одягнений у форму особливого зразка.
• Засідатель — обраний від населення учасник судового процесу.
• Земство — тут: чиновництво.
• Ім’ярек (церковнослов’янське, канцеляризм) — назване ім’я, добродій.
• Кварта — трохи більша за літр міра рідини.
• Колода — дерев’яні кайдани, що надівали в старі часи арештанту на руки, ноги й шию.
• Комісар — поліцейський чиновник, пристав.
• Контроверсія — скарга, що опротестовує судове рішення.
• Копи — тут: судові засідання.

12.Відеофрагмент  «Діалог виборного з возним»(слайд 30)

13. Колоритні образи твору .

І.Возний  Тетерваковський — тип дрібного чиновника часів кріпосництва.(слайд 31)
ІІ. Портрет, зовнішність персонажа.
ІІІ. Риси характеру возного.
1. Позитивні:
а) почуття гумору;
б) сила волі;
в) освіченість.

2. Негативні:
а) хижацтво і насильство;
б) хабарництво і жорстокість;
в) пихатість і самодурство;
г) зловживання службовим становищем;
д) зневага до простого люду;
е) пристрасть до пияцтва.
ІV. Життєва філософія героя.
V. Ставлення возного до Наталки.
VІ. Значення образу Тетерваковського — «юриста і хапуна».
Опрацювання характеристики образу возного Тетерваковського.
• Хто такий возний Тетерваковський у п’єсі? (Тетерваковський — дворянин, але займає найнижчу посаду, яку могла одержати людина його середовища: він — возний, розвозив різні папери до повітових судів, виставляв майно на продаж тих, хто заборгувався. Складав також різним людям позови, скарги й ін. Ця служба відкривала йому можливість обдирати клієнтів, багатіти за їхній рахунок)
• Що вплинуло на формування рис характеру героя, його поглядів? (Возний виховувався у середовищі чиновників, хабарників, сприйняв погляди та переконання цього середовища і керувався ними все життя)
• Яким у творі зображено Тетерваковського? Як його характеризує Микола? (У п’єсі він поставлений поза сферою своєї службової діяльності: ми його бачимо не в канцелярії, за розв’язанням різних службових справ, а в селі, заклопотаного уладнанням свого «сердечного діла». Найповнішу службову характеристику дає йому Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!». У народі слово «юриста» (юрист) сприймалося як синонім слів «шахрай», «крючкодер». Звички крючкодера-хапуги проявилися у возного і в приватному житті)

• У чому, на думку возного, полягав основний закон співжиття людей? (Тетерваковський упевнений, що основний закон співжиття людей — панування сильного над слабим, багатого над бідним; що весь світ побудований на брехні і люди «один одного обманють так, як того і треба». В пісні-монолозі «Всякому городу нрав і права…», що є перекрученим віршем Г. Сковороди, возний прагне обґрунтувати «законність» здирства і хабарництва, бо, мовляв, немає людей «без гріха»)
• Як герой розповідає про складність своєї професійної діяльності виборному? («Юриста і хапун» завзятий, він не соромиться одверто говорити про свої нечисті діла, нечесні способи збагачення. Заходи уряду проти хабарництва і бюрократії приводять його в «униніє», і він гірко скаржиться виборному, що «трудно становиться жить на світі», бо «малійшая проволочка ілі прижимочка просителю, як водилось перше, починається за уголовноє преступленіє, а взяточок, сиріч — винужденний подарочок, весьма — очень іскусно у істця ілі ответчика треба виканючити»)
• З яким проханням возний звертається до виборного? Чим він намагається йому віддячити? (Натура крючкодера і шахрая проявилася і тоді, коли возний підмовляє виборного «хождєніє іметь» по його «сердечному ділу», тобто бути сватом. Тетерваковський обіцяє виборному своєрідний хабар: «Єжелі виграєш… любов ко мні Наталки», то «без дані, без пошлини (тобто без хабара) кому хочеш позов заложу і контроверсії (оскарження) починю». Його аніскільки не бентежило те, що ці «позови» і «контроверсії» можуть бути незаконними, більше того — він передбачає це і згодний заздалегідь)
• Який факт свідчить про те, що возний не оминав можливості збагатитися і за казенні гроші? (Не тільки хабарництво, а й казнокрадство сприймає возний як належне. Коли Петро, переказуючи зміст п’єси Шаховського «Козак-стихотворец», зауважує, що тисяцький Прудивус і його писар Грицько «царську казну затаїли», Тетерваковський поблажливо говорить: «О, се діло возможне і за се сердитися не треба. В сім’ї не без виродка — теє-то як його. Хіба єсть яка земля, праведними Іовами населена? Два плута в селі і селу безчестя не роблять, а тільки цілому краєві»)

• Що свідчить про надмірне вихваляння Тетерваковського своїм чином, коли він захищав таких, як він сам? (Зауваження Миколи про те, що возний: «…бундючиться, що паном помазався», теж виправдовується в поведінці і вчинках Тетерваковського. Він величається своїм «чином преважним”, «письменством”, самовдоволено заявляє, що в нього «копійка волочиться і про чорний день іміється”. Недаремно возний виправдовує всіх шахраїв, хабарників і казнокрадів — сам він теж розбагатів за рахунок «винужденних подарочків”, які, очевидно «весьма очень іскусно у істця ілі отвітчика виканючував”»)
• Як освіченість, мова возного відповідають його соціальному становищу? («Письменство» возного, тобто освіченість, обмежене, примітивне, межує з неуцтвом. Співає він низькопробні романси, вимоги його до театру грубі і низькі: він вважає, що якби на сцені «справді вбивалися, то було б за що гроші платити». Про намагання возного відмежуватися від простого народу, підкреслити свою вищість, свідчить і склад його мови. Він говорить майже такою мовою, якою писалися акти й інші ділові папери у ХVІІ–ХVІІІ ст.: це суміш церковнослов’янізмів, канцеляризмів і слів розмовно-побутової мови народу. До того ж мова цього судейського крючкодера дуже спотворена недоречним вживанням позбавленого змісту виразу «теє-то як його», який виник, мабуть, внаслідок того, що возний частенько говорив неправду і йому доводилося під час розмови підбирати правдоподібні слова для прикриття брехні, а перерву у висловлюванні мусив прикрити якимсь словом, хоч би й безглуздим. Канцеляризми і церковнослов’янізми так міцно ввійшли в мову Тетерваковського, що він не може обійтися без них навіть під час освідчення Наталці в коханні. Щоб передати силу свого кохання, він вживає такі вирази: «безмірно, ах! Люблю тя, дівицю», Наталчин «вид ясний» його «утробу всю потряс», він відчув «возженіє в крові», від чого йому все на світі стало противне, навіть «синкліт весь бумажний», «статут і розділи, позви і копи»)
• Що намагається висміяти І. Котляревський, описуючи залицяння свого героя до Наталки? (Почуття Тетерваковського, як і його характер та погляди, низькі, грубі, вульгарні. Наталку він любить, «как жадний волк младую ягніцу», одруження з Наталкою для нього солодке, «как з медом мак». Любов Наталки він збирається «виграти», наче судову справу

Як вік героя є невідповідним для його кохання? (На не першу молодість коханого іронічно натякає виборний, кажучи, що возному «здається, вже пора» женитися, і тут же співає пісню «Ой під вишнею». Про це свідчить і намагання Тетерваковського переконати Наталку, що кохання не зважає «ні на породу, ні на літа, ні на состояніє». Незграбне залицяння возного до Наталки, невідповідність віку його для закоханості, вживання канцеляризмів для вираження ніжних почуттів викликають у глядача і читача сміх. Кохання возного подано в зниженому плані)
• Яким чином письменник висміює пристрасть возного до горілки, критикує самодурство героя? (Як і більшість чиновників, Тетерваковський був п’яничкою. На заручинах він так «смикнув окаянної варенухи», що ледве вибрався з Терпилихиної хати. Влада над людьми обумовила розвиток в характерівозного такої риси, як самодурство. Коли Наталка рішуче відмовляє йому, хоч уже й подала рушники, розгніваний Тетерваковський загрожує їй і Терпелисі: «В таком припадку станеш пред суд, заплатиш пеню і посидиш на вежі». Петра він збирається «запроторити туди, де козам роги правлять»)
• Що позитивного притаманно возному, герою цілком нереалістичному? (Йому властивий гумор, він добре знає козацькі літописи, не дурний. У кінці п’єси Тетерваковський під впливом доброго вчинку Петра і сльозливо-розчуленого настрою оточуючих його людей знаходить у собі силу відмовитись від Наталки. Таке завершення образу в творі є штучним. Своєю рішучою відмовою від одруження будь з ким («…знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду») Наталка позбавила Тетерваковського всякої надії. Добре розуміючи це, хитрий «юриста» вирішив нажити «моральний капітал» — показною добрістю викликати повагу і вдячність в інших людей. Своє рішення відступитися від Наталки возний виголошує з комічним пафосом — це надає його «каяттю» гумористичного забарвлення і пом’якшує штучність переосмислення образу. З останніх висловлювань дійових осіб виходить, немовби всі полтавці — люди дуже добрі.

 І сам Тетерваковський заявляє, що ніби «от рожденія мого расположен к добрим ділам», но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал. Поступок Петра, толіко усердний і без примісу ухищренія, подвигаєть мене на нижеслідующеє…»)
• Чи змінилося ставлення читача до цього героя наприкінці твору? Відповідь вмотивуйте.
14. Виборний Макогоненко.(Слайд 33-34)
І. Виборний Макогоненко — тип заможного українського селянина, який вибився на дрібного сільського урядовця.
ІІ. Портрет, зовнішність героя.
ІІІ. Риси характеру.
1) Позитивні:
а) почуття гумору, дотепність;
б) врівноваженість і благодушність.
2) Негативні:
а) хитрість і підступність;
б) лицемірство і самовдоволення;
в) крутійство і корисливість;
г) підлабузництво і бездушність;
д) показна доброта.
ІV. Опрацювання характеристики образу виборного Макогоненка.
• Чим образ Макогоненка близький до трактування героя Тетерваковського? (Возний характеризує виборного як хитру і вертку людину. «Ти умієш увернутися — теє-то як його — хитро, мудро, недорогим коштом,— говорить він виборному, вмовляючи його згодитися висватати Наталку. На ці ж риси вдачі «старшого в селі» вказує і Микола: «…чоловік і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця… і на всі сторонни мотається: де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже»)

• У чому виявляється показна доброта виборного? (Герой п’єси і справді немов би гарна людина. Він добре відгукується про Наталку, вихваляє її розум і працьовитість, любов до матері і повагу до «старших себе», виправдовує відмови її «весьма пристойним» (за визначенням возного) женихам. Як селянин, він вважає, що «Наталці треба не письменного, а хазяїна, щоб умів «хліб робити, щоб жінку свою з матір’ю годував і зодягав». Добродушно посміюючись над залицянням возного до Наталки, він співчуває йому в його «сердечному ділі, береться висватати Наталку немовби з одної поваги до возного. Виборний наділений почуттям гумору і дотепністю, настрій у нього завжди рівний, благодушний, як у людини, задоволеної життям і собою. Коли возний, просячи його бути сватом, каже: «коли ж що, то можна й брехнути для обману приязні ради», Макогоненко обурюється і рішуче відмовляється брехати: «Для обману? Спасибі за се! Брехать і обманювать других — од бога гріх, а од людей сором». Коли возний добродушно сміється над простотою виборного («О простота, простота! Хто тепер — теє-то як його — не брешеть і хто не обманиваєть?») і починає доводити, підтверджуючи доказами, що брехня і обман є немовби норми життя людського суспільства, виборний впізнає в ньому однодумця і дає згоду)
• Як поводить себе виборний у хаті Терпилихи, виконуючи прохання возного? Що свідчить про його хитрість і підступність? (Цю справу він повів дуже обережно і хитро. Прийшовши в хату Терпилихи, возний не зразу оголошує причину свого приходу. Він заводить мову здалеку. Немовби не знав рініше про їх бідування, лицемірно співчуває їм, обвинувачує Терпилиху, що не хоче доньки віддавати, дивується, як це Наталка, така розумна дівчина, відмовляє заможним женихам. Макогоненко добре знає справжню причину відмов Наталки, але обвинувачує її в перебірливості, в надмірній вимогливості, у вередуванні. Вдавано бідкається, що «трудненько тепер бідній убогій дівці заміж вийти, без приданого, хоть будь вона мудріша од царя Соломона, а краща од прекрасного Йосифа, то може умерти сідою панною». Цим він ще більше підбурює Терпилиху проти непокірливості дочки. Виборний не зупиняється навіть перед тим, щоб очорнити Петра перед Наталкою, малюючи його справу безнадійною; називає його «ланцем», «розбишакою», хоч і не знає цієї людини. Тільки тоді, коли бачить, що Наталка приборкана, а Терпилиха настроєна дуже войовничо, возний оголошує їм мету свого приходу. Хитрий і підступний, Макогоненко добре зрозумів слабе місце Наталки і по ньому б’є: «І Наталка, кажеш ти, добра дитина, коли бачить рідну свою при старості, в убожестві, всякий час з заплаканими очима і туж-туж умираючу од голодної смерті — не зжалиться над матір’ю?». Отак «хитро-мудро», «недорогим коштом» виборний обплутує Наталку, і вона примушує себе згодитись на одруження з возним. Тільки значно пізніше Наталка усвідомила підлу роль виборного в її нещасті: «А, здається, Макогоненко до всей біди привідця», обурено говорить вона. Отже, зовнішня, показна добродушність і доброзичливість виборного була машкарою, під якою ховалася лицемірна лисиця)
• У чому виявляється крутійство Макогоненка у стосунках з іншими панами і чиновниками? (Виборний тягнеться за панами: із засідателем Щипавкою він у приятельських стосунках, випиває з ним; у возного береться бути сватом, немовби тільки «приязні ради». Але глядач і читач добре розуміють, що Макогоненко задарма нічого не робитиме, що його спокусила обіцянка возного виграти йому в суді будь-яку справу. Це свідчить про те, що виборний — сам неабиякий крутій)
• За яких обставин І. Котляревський зображує героя таким, яким він є насправді? (Без маски Макогоненко виступає тоді, коли бачить, що справа одруження возного з Наталкою безнадійно рухнула. Він кричить на Петра, виганяє його з села, в один голос з возним обіцяє «запроторити» його туди, «де козам роги правлять», а Наталці і Терпелисі на догоду ввозному загрожує: «Зараз до волосного правленія та і в колоду». В цій сцені, підлещуючись перед начальством, з погордою ставлячись до бурлак, гримаючи на Наталку і Терпилиху, виборний Макагоненко виступає як типовий представник тогочасної сільської влади)
• Чим добрий вчинок Петра до сліз розчулив підпилого Макогоненка? (Виборний дуже вражений безкорисливістю бідного парубка і визначає, що «такого чоловіка, як Петро, зроду не бачив». Людські почуття у виборного беруть верх над низьким, корисливим. Переосмислення образу виборного в п’єсі більше переконливе, ніж возного.

На виборного і возного великий вплив зробив не стільки сам вчинок, скільки наявність у Петра грошей: значить цей бурлака не такий уже і бідний, а раз так, то його можна поважати)
• Як ви вважаєте, чи є виборний щирою, доброю людиною? Чому для нього першооснова — гроші, а не почуття?
• Що у його розумінні щастя? Свої міркування доведіть, посилаючись на факти з твору.
Гра «Установіть відповідність художнії засобів»(Слайд 35)

15. Пісні у творі. (Слайд 36)

Значення пісенного слова добре розумів зачинатель української літератури Іван Петрович Котляревський.  У п'єсі 22  пісні. Окремі з них автор узяв із джерел усної народної творчості, деякі написав сам, деякі пісні літературного походження, але перероблені автором, та пісні фольклорного походження, оброблені автором.

 За походженням  вони  поділяються на  такі  види: (Запис у  зошити)

а) пісні, написані самим автором:

• «Ой мати, мати! Серце не вважає»;
• «Віють вітри, віють буйні»;
• «Ой я дівчина Полтавка»;
• «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»;
• «Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?»;
• «Де згода в сімействі»;
• «Підем, Петре, до тієї»;
• «Начинаймо веселиться».

б) фольклорного походження, але оброблені І. Котляревським відповідно до змісту своєї п'єси, тобто нові варіанти відо­мих народних пісень:

• «Сонце низенько, вечір близенько»;
• «Ворскло, річка невеличка» та ін.

в) літературного походження, але перероблені автором:

• «Всякому городу нрав і права» Г. Сковороди;
• «От юних літ...»;
• «Ой доля людськая — доля єсть сліпая!»;

г) народні пісні, введені у п'єсу майже без змін:

• «Ой під вишнею, під черешнею»;
• «Гомін, гомін по діброві»;
• «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»;
• «У сусіда хата біла»;

  (Слайд 37) За характером змісту пісні поділяються на ліричні, сатиричні та гумористичні. Найбільше у творі ліричних пісень. 

(Слайд 38). Якщо пісня входить як складова частина в монолог, її співає одна особа, то в опері таку пісню називають – соло, Якщо пісня виконується двома особами, то це – дует, Якщо трьома – тріо.

Вчитель

Кожна пісня не просто введена в п’єсу, вона є елементом композиції, є важливим засобом драматурга в змалюванні образів і розкритті ідейного змісту твору. У кожного героя є своя пісня.  Вона змушує нас радіти і сумувати, сміятись і навіть плакати, переживати за героїв, пройматись їхніми радощами і печалями. Найбільше у творі ліричних пісень. Змінюючи прозаїчну мову, ці пісні надають усій п'єсі глибокої задушевності, теплоти і щирості.

  Ці пісні не випадково введені в тканину п’єси. Вони є органічним елементом її композиції, кожна з них несе певне сюжетне навантаження, допомагає глибше розкрити образи твору, показати мрії, настрої і прагнення дійових осіб.

Як вдало зумів автор за допомогою пісенного слова розкрити чудові риси характеру простої української дівчини Наталки! (звучить пісня)

Традиція введення в п'єсу пісенного матеріалу після І.Котляревського широко утвердилась в українській драматургії, її продовжили Г. Квітка-Основ'яненко, Т. ІІІевченко, М. Кропивницький, М. Старицький, І. Франко.

16. Учитель. Давайте повернемося до нашого проблемного питання. Чи знайшли ви відповідь на проблемне питання? (Слайд 39)

Відповіді учнів «Незакінчене речення»(Слайд 40)

1.    Мені здається, що український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. 

2.  Я вважаю, що справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. Бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя.

3.  Я думаю, що завдяки беззаперечному талантові І. Котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями...

4. Слово вчителя. О. Гончар сказав: « З цієї народної першоп’єси    кожне нове покоління черпає   науку почуттів, моральні   взірці кохання, людської краси,  благородства.

ІV. Рефлексивно – оцінювальний етап

Учитель. Що ви зрозуміли на уроці про себе? Чим збагатилися, у чому змінилися? «Мікрофон»

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VІІІ. Домашнє завдання

 1.Характеризувати головну героїню «Наталки Полтавки»(цитати)

 2. Характеристика інших персонажів п’єси ( зробити порівняльну характеристику дійових осіб п’єси, їхніх життєвих позицій)

 

Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Дія у творі починається:
а) у Полтаві;
б) на Сорочинському ярмарку;
в) біля млина на узбережжі Дніпра;
г) на селі, що розташоване неподалік від Ворскли.
2. Пісня, яку виконує Наталка, йдучи до річки по воду:
а) «Віють вітри, віють буйні»;
б) «Вітер віє горою»;
в) «Ой я дівчина Полтавка»;
г) «Видно шляхи полтавськії».
3. У чому звинувачувала себе героїня, закінчивши спів? Бо:
а) образила Петра;
б) через неї коханий вимушений був вирушити на заробітки;
в) посварилася з Миколою;
г) не вийшла ввечері на прогулянку до дівчат.
4. На селі возного поважали за його:
а) чуйність і доброту;
б) розум і освіченість;
в) щирість і відвертість;
г) працелюбність і обдарованість у мистецтві.
5. Залицяючись до Наталки, Тетерваковський її вважає для себе:
а) раєм;
б) цілющою джерельною водою;
в) чарівною квіткою;
г) сонячним променем.
6. На що звертала увагу Полтавка, відмовляючи возному на його пропозицію одружитися з нею?
а) Свою неосвіченість;
б) невміння вести домашнє господарство;
в) соціальну нерівність;
г) заборону матері.
7. Прислів’я, яке використала героїня твору, надаючи відповідь на залицяння до неї Тетерваковського:
а «Коли хочеш бути в честі, то не дуже до людей части»;
б) «Знайся кінь з конем, а віл з волом»;
в) «На похиле дерево і кози скачуть»;
г) «Живемо, як горох при дорозі, хто не схоче, той не скубне».
8. Багатством для Наталки є її:
а) зовнішня і внутрішня краса;
б) добре ім’я;
в) мати;
г) вміння виконувати будь-яку роботу.
9. Якої роботи не цурається героїня п’єси:
а) прибирання в хаті;
б) прядіння і шиття;
в) обробки городини;
г) догляду за худобою.

 

10. Про що співав виборний, з’явившись уперше на сцені?
а) красу природи рідного краю;
б) велич Полтави;
в) мужність козаків у боротьбі з ворогом;
г) дружбу, яка перевіряється життєвими випробуваннями.
11. Пан Щипавка — це:
а) волосний суддя;
б) засідатель;
в) підканцелярист із суда;
г) уїзний писар.
12. Макогоненко, характеризуючи Наталку, порівнює її з:
а) трояндою;
б) неабияким смарагдом;
в) важливою цінністю в житті;
г) золотом.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

 

 

 

 

Пам’ятка до твору  ( учень заповнює протягом уроку)

Історія написання		Сценічне життя твору	Тема, ідея, жанр,проблематика твору	Дійові особи твору	Мова твору	Пісні у творі
Проблемне питання: У чому секрет популярності твору «Наталка Полтавка»?
в и с н о в к и

                                                                       Пам’ятка до твору в кінці уроку

Історія написання		Сценічне життя твору	Тема, ідея, жанр твору			Дійові особи твору	Мова твору		Роль пісні у творі
П`єса  була написана у 1819 році, але майже два десятиліття не друкувалася, а поширювалася серед народу у рукописному вигляді. Вперше твір було надруковано  тільки в 1838 р. в"Украинском сборнике",підготовленому І.Срезневським.		Вперше «Наталка Полтавка»  була поставлена 1819 року в Полтаві за участю знаменитого актора Михайла Щепкіна.Майстерною грою відзначалися актори -  корифеї театру: М. Кропивницький, М.Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський. Образ Наталки відтворила неперевершена М. Заньковецька, пізніше М. Садовська-Барілотті, О.Петрусенко	Тема твору: драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя. Ідея твору: втілення народного  ідеалу української жінки, її моральної краси. За жанром «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма,			У п’єсі діє шість осіб: Наталка, її мати Терпелиха, возний Тетерваковський, виборний Макогоненко,Петро, Микола.	Мова дійових осіб -  проста, звичайна розмовна українська мова тих часів, пересипана дотепними  прислів’ями і приказками, афористичними висловами. У Наталки, Петра і частково Терпелихи мова позначена ліризмом, а у виборного і Миколи – гумором.		У п'єсі 22  пісні. Окремі з них автор узяв із джерел усної народної творчості, деякі написав сам у народному дусі. Кожна пісня не просто введена в п’єсу, вона є елементом композиції, є важливим засобом драматурга в змалюванні образів і розкритті ідейного змісту твору.
Проблемне питання: У чому секрет популярності твору «Наталка Полтавка»?
Тема твору вічна: це тема кохання, вірності. Вона стосується кожного, тому завжди буде близькою всім людям. Моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу.	відображувала реальне народне життя, із яким кожен глядач стикався кожного дня. Навіть більше: кожен жив цим, тож, побачивши на сцені власні болі та переживання, зрозумів і полюбив це твір.			Правдиве відтворення життя українського селянства, побуту, прагнень і настроїв;	Представники простого народу зображені як герої, гідні поваги й наслідування;		Дуже багато у творі  народної мови. Безліч прислів'їв та приказок, фразеологізмів та влучних висловів.	Автор  вміло поєднав серйозну тему з піснями. Деякі з цих пісень співають і зараз.