СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА ПІД ЧАС АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ
ВІДДІЛ ОСВІТИ БОЛГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
ВИНОГРАДІВСЬКИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
ІМЕНІ О.О.БАНЄВА
ЯРМАРОК ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ ТА ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА ПІД ЧАС АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ
практичного психолога
другої кваліфікаційної категорії
Кулаксиз олени Георгіївни
Болград – 2022
Кулаксиз О.Г. практичний психолог Виноградівського закладу загальної середньої освіти імені О.О.Банєва Болградської міської ради Одеської області.
Соціально-психологічна робота під час адаптації п’ятикласників., 46 стор.
В даній роботі автор особливу увагу приділяє опису процесу проходження адаптації учнями п’ятого класу при переході від початкової ланки освіти до середньої.
Робота містить теоретичну частину та практичні напрацювання, матеріали для тренінгів з учнями, батьками. У ній описані обливості навчання під час переходу з початкової школи до середньої, підкреслені моменти психіки та поведінки дітей у цей період на які слід звертати увагу і педагогам і батькам.
Показано за допомогою якого психологічного інструментарю здійснюється робота над адаптацією п’ятикласників до умов навчання.
Робота рекомендована для ознайомлення класним керівникам 4-5 класів та педагогам які працюють у 5-х класах.
ЗМІСТ:
1.1. Особливості навчання під час переходу з початкової школи до середньої.
1.2. Психологічні основи адаптації п’ятикласників до умов навчання.
2. Робота психолога з формування адаптації.
Додаток 1.Тренінг для батьків п'ятикласників
Додаток 2.Тренінг для учнів «Перший раз у п'ятий клас»
ВСТУП
Перехід учнів з початкової в середню ланку школи - одна з педагогічно найбільш складних проблем, а період адаптації в 5-му класі - один з найважчих періодів шкільного навчання. В останні роки в педагогічній і психологічній літературі багато говориться про складності цього періоду навчання, що він став сприйматися мало не як об'єктивна криза розвитку дітей 9-10 років, що породжує серйозні педагогічні проблеми.
Навчальна адаптація супроводжується ускладненнями адаптаційних процесів, що дуже впливає на ступінь напруги функціональних систем адаптації школярів. Неадаптованість дитини до навчання веде до погіршення її здоров'я, зниження успішності, відчуження від школи, несприятливого соціального статусу, що є причиною деструктивності особистості.
Надзвичайно складним є період переходу школярів з початкової школи до основної: предметне навчання, ускладнення навчального матеріалу, висуваються більш високі вимоги до навчальної діяльності школярів, зростання числа педагогів - усе це знижує працездатність, підвищує тривожність, спричиняє фрустрацію. Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, іноді недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання та її результатами, з психологічної - зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.
Для учнів особливо важлива правильна організація адаптаційного періоду при переході з початкової школи в середню ланку. Тому увага педагогічного колективу школи, повинна бути направлена на забезпечення якості освіти як умови сталого розвитку шкільного співтовариства, постійно зростати увага до проблем адаптації школярів.
Спостереження за учнями, спілкування з ними в цей період показує, що вони дуже розгублені, не можуть зрозуміти, як будувати стосунки з педагогами, які вимоги обов'язкові для виконання - до школяра вперше пред'являється багато вимог з боку багатьох людей. На п'ятикласника обрушується потік інформації з незрозумілими для нього словами, термінами. Є і така категорія дітей, які в силу свого емоційного стану, створюють безліч організаційних труднощів.
Перехід з початкової до середньої школи викликає збільшення навантаження на психіку дитини. Психологічні і психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання в 5-му класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому схожий з тим, який був на початку навчання в першому класі. Це виявляється в зростанні тривожності, зниженні працездатності, підвищеній сором’язливості, чи навпаки, «розкутості», неорганізованості, забудькуватості.
Успішність переходу від молодшої до середньої школи забезпечується врахуванням наступності й перспективності в розвитку дітей на цих суміжних освітніх ланках, зокрема цілеспрямованим формуванням у них психологічного механізму, що дозволить адекватно прийняти нову ситуацію діяльності і спілкування напередодні кризового періоду – психологічної готовності до навчання в основній школі. Це дозволить запобігти проявів підліткової дезадаптації; сприятиме підвищенню потенціалу загального психічного розвитку дитини, її повноцінному особистісному розвитку, забезпечить подальшу успішність у навчанні.
ОСНОВНА ЧИСТИНА.
1. Феномен адаптації та особливості її протікання в учнів 5-го класу.
У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.
Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню.П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.
Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи.
Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».
Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.
Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.
Саме педагоги, батьки, фахівці психологічної служби мають допомогти дітям.
1.1. Особливості навчання під час переходу з початкової школи до середньої.
Перехід з початкового в середню ланку традиційно вважається однією з найбільш педагогічно складних шкільних проблем, а період адаптації в 5 класі - одним з найважчих періодів шкільного навчання.
Проблеми п'ятикласників пов'язані з появою нових вчителів, різноманітністю їхніх вимог, заняттями у різних кабінетах, необхідністю вступати у контакти зі старшокласниками, нові умови з введенням синхронного та асинхронного варіантів дистанційного навчання. Усе це є досить серйозним випробуванням для психіки школяра.
Тому важливо знати основні причини труднощів, що виникають у п'ятикласника у навчанні та допомогти йому подолати їх.
Це насамперед недоліки навчальної підготовки: прогалини у знаннях за попередні періоди навчання, неправильно засвоєні та несформовані навчальні вміння та навички. Наприклад, труднощі розуміння дробів можуть бути пов'язані з неправильно сформованим уявленням про число, помилки правопису - з невмінням правильно визначати корінь слова, отже, і підбирати перевірочне слово.
Проблема тут у тому, що ці прогалини не завжди легко визначити. Це буває важко зробити навіть професійному педагогові, оскільки ця прогалина нерідко ховається за іншими, повністю або частково засвоєними знаннями та навичками. Тому, допомагаючи школяру у навчанні, важливо звернути увагу на те, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання “важкого” завдання. Щоб з'ясувати це, можна попросити школяра виконати одне-два аналогічних завдання, докладно пояснюючи, що як він робить.
Проблеми можуть бути пов'язані з несформованістю необхідних розумових процесів і операцій – аналізу, синтезу, з поганим мовним розвитком, недоліками розвитку уваги і пам'яті.
Треба сказати, що п'ятий клас є дуже сприятливим часом для подолання цих недоліків. П'ятикласники дуже цікавляться способами розвитку мислення, уваги, пам'яті, оскільки спостережливість, уважність, вміння помічати деталі є тими властивостями, які вони цінують у собі та інших.
Оскільки у житті дітей цього віку значне місце ще займає гра, розвиток цих процесів спочатку краще проводити на ненавчальному матеріалі та в ситуації, яка відрізняється від навчальної, що успішно можуть робити і батьки.
Добре зарекомендували себе як методи тренування та корекції уваги та пам'яті численні ігри з розвитку спостережливості (у сищика, слідопиту), зосередженості, зорової пам'яті, підрахунку на малюнках або в оточенні кількох об'єктів, об'єднаних з різних підстав (наприклад, кількості автомобілів та предметів синього кольори) тощо. Всі ці ігри особливо ефективні при включенні до них елемента змагання, що відповідає потребам дітей цього віку.
Водночас важливо мати на увазі, що, по-перше, навички у грі виявляються за досить сильного мотиву і тому виявляються яскравіше вираженими, ніж у навчальній діяльності, а по-друге, перенесення сформованих таким чином навичок на навчальну ситуацію становить окреме завдання. Тому необхідно поступово, у міру залучення школярів до занять, наблизити ситуації до навчальної, поставивши це як спеціальне завдання.
І нарешті, причиною зниження успішності може бути слабка довільність поведінки та діяльності - небажання, "неможливість", за словами школярів, змусити себе постійно займатися.
Хоча школярі-п'ятикласники можуть виконувати досить складну діяльність, долаючи значні труднощі заради безпосередньо привабливої мети, вони відчувають значні труднощі у подоланні та зовнішніх, і тим більше внутрішніх перешкод у тих випадках, коли ціль їх не приваблює.
Для п'ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до будь-якої діяльності, яку вони виконують, у тому числі й навчального предмета. Дослідження показують, що практично всі п'ятикласники вважають себе здатними до того чи іншого навчального предмета, причому критерієм такої оцінки є не реальна успішність у цьому предметі, а суб'єктивне ставлення до нього.
Таке ставлення до власних можливостей створює сприятливі умови для розвитку здібностей, умінь, інтересів школяра, тому що для цього виявляється важливим по суті те, щоб заняття викликало у десятирічного школяра позитивні емоційні переживання (а якщо згадати, що діти у цей період характеризуються здебільшого життєрадісним настроєм, то завдання видається ще простішим).
Але ця особливість може бути причиною труднощів у навчанні. Загальне позитивне ставлення і уявлення про свої можливості, що не спирається на оцінку своєї реальної успішності, нерідко призводить до того, що діти охоче беруться за багато справ, будучи впевнені, що вони зможуть це зробити, але при першій же труднощі кидають, не відчуваючи при цьому особливих докорів совісті. Стандартне пояснення цьому "перестало подобатися, не хочеться, не зможу" відображає, хоч як це дивно для дорослих, реальну причину: втрачається позитивне ставлення і, як наслідок, знижується самооцінка в цій галузі. При цьому через переважання емоційного регулювання такі ситуації не впливають на загальне позитивне ставлення школяра до себе. Негативні оцінки оточуючих, власні невдачі сприймаються дітьми як ситуативні, тимчасові, а головне – не мають прямого відношення до їх здібностей та можливостей.
З іншого боку, таке превалювання значення емоційного чинника у самооцінці здібностей є виразом властивого цьому періоду домінування емоцій, що підпорядковує собі все психічне життя дитини, зокрема “роботу” психічних процесів.
Але відомо, що надто сильні чи надто тривалі позитивні емоції можуть зробити такий самий негативний вплив, як сильні та тривалі негативні, сприяти виникненню своєрідної “емоційної втоми”, що виявляється у роздратуванні, капризах, “скандалах”, плачі тощо. Таким чином, надмірне захоплення емоційною стороною, прагнення максимально позитивно забарвити будь-яку діяльність школяра, можуть призвести до зворотного ефекту.
У спілкуванні з п'ятикласниками, надання їм допомоги у навчанні важливо використовувати гумор. Гумор має дуже велике значення для розвитку дитини цього віку, у тому числі пізнавального. У цей час діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти, які часто здаються дорослим кумедними, дурними та грубими. Важливо, щоб дорослі розуміли значення гумору для розвитку дітей, були терпимими до дитячих жартів та вміли використовувати гумор у своїх цілях.
Як відомо, багато досить складних речей запам'ятовуються досить легко (іноді на все життя), якщо вони представлені в жартівливій формі («Биссектриса — это крыса, которая бегает по углам и делит угол пополам», «Медиана — обезьяна, она идет по сторонам и делит стороны пополам»). Можна навчити дітей самих створювати фрази, використовуючи гумор на краще запам'ятовування.
Протягом адаптаційного періоду у п'ятикласників має сформуватися так зване «почуття дорослості», яке проявляється у новій особистісній позиції:
1) стосовно навчальної діяльності;
2) по відношенню до школи та предметів;
3) стосовно однокласників;
4) у новому ставленні до внутрішнього світу свого «Я».
Складність завдань адаптаційного періоду значно підвищує ризик шкільної дезадаптації. Не всі п'ятикласники навіть із високим рівнем психологічної готовності можуть успішно впоратися з труднощами у навчанні та спілкуванні, внутрішніми психологічними проблемами.
Звісно ж, адекватне сприйняття дитиною свого шкільного оточення, успішне встановлення відносин із однокласниками та новими вчителями дуже важке, якщо в нього високий рівень особистої та шкільної тривожності.
Таким чином, ускладнюється процес навчання, продуктивна робота на уроці стає проблематичною. Навіть потенційний відмінник може перетворитися на учня, що відстає. Такий стан часто супроводжується внутрішньою напруженістю, що іноді ускладнює прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень. Досить тривала психічна напруга може закінчитися шкільною дезадаптацією і дитина стає тоді недисциплінованою, неуважною, безвідповідальною, відстає у навчанні, швидко втомлюється і вже не хоче йти до школи. Соматично ослаблені діти є найбільш схильними до виникнення дезадаптації.
Вирізняють такі види шкільної дезадаптації п'ятикласників:
1. Інтелектуальна - низький рівень розвитку мислення, несформованість пізнавальної мотивації, несформованість навчальних умінь та навичок.
2. Поведінкова - невідповідність поведінки дитини правовим і моральним нормам (конфліктність, агресивність, недисциплінованість асоціальність).
3. Комунікативна - труднощі у спілкуванні з однолітками та дорослими (тривожність замкнутість, надмірна залежність).
4. Емоційна - тривога та переживання з приводу проблем у школі, страх перед учителем небажання відвідувати школу.
Чимала роль успішному проходженні періоду адаптації відводиться особистісним особливостям дітей, сформованим на попередніх етапах розвитку: вмінню контактувати з іншими людьми, володінню необхідними навичками спілкування, здатності визначити собі оптимальну позицію у відносинах з оточуючими.
Стан дітей у цей період (з педагогічної погляду) характеризується низькою самоорганізацією, навчальною розсіяністю і недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання та його результатам, і з психологічного боку – зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.
Цілісний образ Я учня, який склався в нього у спілкуванні з учителем початкової школи, доповнюється безліччю нових складових, які виступають по черзі - то на уроці математики, то на уроці англійської мови, то на інформатиці. Дитина вже не отримує стійкого переживання успішності чи неуспішності у вузьких рамках відносин з одним учителем, оскільки погляди різних викладачів на успіхи та поведінку школярів різні, іноді й протилежні. Для дитини це означає перше зіткнення з протиріччями у відносинах, адже в майбутньому на його шляху зустрічатимуться люди, які сприймають її по-різному.
Важливим завданням для дитини в цій ситуації є збереження самоповаги, в чому їй мають допомогти педагог та психолог. Дитина повинна зберегти самоповагу, незважаючи на виставлені оцінки чи критику з боку вчителів чи батьків. Визнання власних недоліків для дитини є лише усвідомленням їм своїх слабкостей як складових частин позитивно емоційно забарвленого образу Я.
Дитина повинна відчувати і розуміти, що якщо в неї зараз не все ладнається з навчанням, то винна в цьому не погана вчителька, а вона сама, більше того, вона в змозі подолати ці проблеми або прийняти їх. Якщо ж порушується наступність реальних шкільних досягнень (наприклад, у початковій школі він міг бути хорошим учнем а в середній - успіхи помітно впали, але рівень домагань залишився колишнім), то завдання педагога та психолога полягає у допомозі дитині зберегти самоповагу як найважливішу умову подолання невдач. Якщо ж самоповагу не буде збережено, вся система Я у дитини встає на її захист, і вона може вибрати шлях брехні, шахрайства та ухилення від вирішення своїх проблем.
Не менш важливим стає процес адаптації учнів і для вчителів, які мало знаючи своїх учнів, можуть помилитися в оцінці їх можливостей, успішної індивідуалізації та диференціації навчання. Тому вчителям необхідно вчасно коригувати власну педагогічну позицію щодо класу та окремих учнів.
Зауважимо, що ще одним завданням педагогів і психолога на даному етапі соціалізації дитини буде навчання її здатності розмірковувати про себе, усвідомлювати свої мотиви та спонукання, вміти формулювати оцінні судження про себе.
Отже, значення соціальної адаптації зростає в умовах кардинальної зміни діяльності та соціального оточення людини. У ситуації новизни п'ятикласників виникає емоційний дискомфорт і збільшується ризик шкільної дезадаптації, коли внутрішні психологічні проблеми ускладнюють процес вчення. Умови перехіду із початкової школи до середньої є складними, але за правильної організації можуть сприяти психологічному, соціальному зростанню дитини, інакше — може стати хворобливим процесом пристосування, звикання.
Важлива роль успішному проходженні періоду адаптації відводиться особистісним особливостям дітей, сформованим на попередніх етапах розвитку: вмінню контактувати коїться з іншими людьми, володінню необхідними навичками спілкування, здатності визначити собі оптимальну позицію у відносинах з оточуючими.
Тому сенс адаптаційного періоду у шкільництві у тому, щоб забезпечити його природне перебіг і благополучні результати.
1.2. Психологічні основи адаптації п’ятикласників до умов навчання.
Всі періоди адаптації мають загальні та специфічні ознаки і залежать від таких умов: тривалість адаптивного етапу, вік людини, мета адаптації та ін. Найчастіше процес власної адаптації індивідом не усвідомлюється та проходить стихійно. Це призводить до збільшення тривалості періоду адаптації, формування комплексів, до виникнення психічного дискомфорту, стану фрустрації і стресу, нервового виснаження.
Школярі змушені неодноразово переживати так званий адаптаційний синдром, у якому виділяються три характеристики:
• стан тривоги (йде мобілізація захисних сил організму);
• резистентності (необхідність пристосування до скрутної ситуації);
• виснаження (при тривалому стресі можливі фундаментальні зміни у здоров'ї та поведінці людини).
У психолого-педагогічній літературі часто школярам віку, перехідного з молодшої до середньої школи, приписують риси або десятирічних дітей (молодших школярів), або дванадцятирічних (підлітків). Як слушно зазначає Г. А. Цукерман, вік 10-12 років виявився «нічиєю землею» у віковій психології.
Вік дітей п'ятого класу можна назвати перехідним від молодшого шкільного до молодшого підліткового. Психологічно цей вік пов'язаний з поступовим набуттям почуття дорослості - головного особистісного новоутворення молодшого підлітка. Шлях усвідомлення себе складний, прагнення розраховувати на себе як особистість породжує потреба у відчуженні від усіх, хто до цього звично надавав на дитину вплив, й у першу чергу - від сім'ї, від батьків.
Зовні це відчуження найчастіше виявляється у негативізмі - прагненні протистояти будь-яким пропозиціям, міркуванням, почуттям дорослих. Звідси така кількість конфліктів із дорослими. При цьому негативізм - первинна форма механізму відчуження, вона ж є початком пошуку підлітком власної унікальності, пізнання власного Я. Цьому ж сприяє і орієнтованість підлітків на встановлення довірливо-дружніх відносин, засвоюються навички рефлексії наслідків своєї чи чиєїсь поведінки, соціальні норми взаємодії людей, моральні цінності. Пізнання іншого схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити та зрозуміти свої власні проблеми.
Саме з психологічної цінності відносин із однолітками відбувається заміна провідної навчальної діяльності (що було притаманно молодшого школяра) на провідну діяльність спілкування. Таким чином, поступово змінюються пріоритети і у стінах школи. Розумова активність підлітків висока, але можливості розвиватимуться лише у діяльності, що викликає позитивні емоції; успіх (або неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання. Оцінки відіграють важливу роль у цьому: висока оцінка дозволяє підтвердити свої здібності. Збіг оцінки та самооцінки важливий для благополуччя підлітка. У протилежному випадку неминучий внутрішній дискомфорт і конфлікт. Враховуючи при цьому фізіологічні особливості пубертатного віку (узгодження темпів зростання та розвитку різних функціональних систем тощо), можна зрозуміти і крайню емоційну стабільність.
Дуже важливо в цей період життя не пред'являти по відношенню до підлітків завищених вимог, спокійно і шанобливо ставитися до того, що успіхів поменшало, ніж у 10 років.
У когнітивному розвитку в 10-12 років відзначається перехід від стадії конкретних операцій до стадії формальних операцій, появою здатності виробляти стратегії пошуку та організації інформації. Хоча мислення учнів цього віку ще не настільки абстрактне і системне, як в старших школярів, воно помітно відрізняється від мислення молодших школярів: воно рефлексивне, тобто учні здатні усвідомлювати процеси свого мислення, розумові, мовні та мнемонічні стратегії.
У підлітка 11-12 років знижується швидкість оперативного мислення, погіршується розумова працездатність. Але ці явища носять короткочасний характер і зовсім не означає, що дитина лінива, слабка інтелектуально або має поганий характер. Просто з об'єктивних причин учень нині неспроможний належним чином контролювати і керувати собою.
У зв'язку з початком етапу статевого дозрівання зміни відбуваються у навчальній діяльності молодшого підлітка:
1. Уповільнюється темп їхньої діяльності (на виконання певної роботи тепер школяру потрібно більше часу, у тому числі і на виконання домашнього завдання).
2. Діти часто відволікаються, неадекватно реагують на зауваження.
3. Іноді поводяться зухвало, бувають роздратовані, примхливі, їх настрій часто змінюється
Розвиток рефлексії позначається і на особистісних перетвореннях школяра: у дитини складаються свої власні уявлення про академічні, атлетичні здібності, а також про фізичні та особистісні характеристики, що визначають популярність серед однолітків.
Переорієнтація багатьох аспектів ідентифікації з батьків на однолітків, почуття дорослості, що зароджується, призводить до так званого соціально-психологічного експериментування з власною ідентичності, що дозволяє припустити, що саме таке експериментування є провідною діяльністю в передпідлітковому віці.
Соціальне і біологічне дозрівання у підлітка йде паралельно і взаємопов'язано, то особистісна гармонія, що встановилася в 8-9 років, зазнає нищівних змін. У цьому полягають труднощі перехідного віку як самої особистості, так і оточуючих її людей.
У 11-12 років підліток намагається визначити свою роль та місце у соціумі. У спілкуванні перше місце виходить налагодження контактів з однолітками. Самовідчуття серед однокласників, товаришів по секції, тусовці стає визначальним. Потреба визнання і самоствердження теж реалізується серед однолітків. Підліток намагається знайти поза школою нову сферу реалізації своєї потреби.
Необхідні зміни навчальної діяльності дитини вдома, створення умов рухової активності дітей між виконанням домашніх завдань. Спостереження батьків за правильною позою під час домашніх занять, правильності світлового режиму. Попередження короткозорості, викривлення хребта, тренування дрібних м'язів кистей рук. Обов'язкове введення в раціон дитини вітамінних препаратів, фруктів та овочів. Організація правильного харчування. Турбота батьків про гартування дитини, максимальний розвиток рухової активності, створення в будинку спортивного куточка, придбання спортивного інвентарю: скакалки, гантелі. Активна участь членів сім'ї у розвитку рухової активності дитини. Виховання самостійності та відповідальності дитини як основних умов збереження здоров'я.
Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими вона вже зіткнулася або може зіткнутися.
Обов'язковим є прояв батьками інтересу до школи, класу, у якому навчається дитина, до кожного прожитого ним шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня. Обов'язкове знайомство з його однокласниками та можливість спілкування учнів після школи.
Неприпустимі фізичних заходів впливу, залякування, критика на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків).
Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні і малокомунікабельні діти набагато важче звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчувають з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість. Розвиток самоконтролю, самооцінки та самодостатності дитини.
З погляду психофізичного розвитку, вік 10-11 років називають передпубертатним. Перехідний стан перед кризою характеризується особливою емоційністю. У цьому віці переважають ситуативно зумовлені емоції, найнижча самооцінка. Однак, незважаючи на кілька негативний фон розвитку дитини в передпідлітковий вік, дезадаптації при переході в середню школу пов'язані в учнів не з психофізіологічними факторами, а з соціально- психологічними.
Вікові особливості – можливості та обмеження – десятирічних дітей, як правило, недостатньо добре знайомі вчителю середньої школи та батькам. Особливо зацікавлені в отриманні психологічної інформації про дітей, як правило, батьки п'ятикласників, які очікують на «підлітковий метаморфоз».
Давати дорослим інформацію про вікові особливості дітей особливо корисно на адаптаційному етапі, оскільки зміни в цей час відбуваються досить швидко, і до кінця молодшого підліткового віку багато можливостей цього періоду можуть виявитися невикористаними.
Важливим напрямом роботи з освітянами під час адаптаційного періоду є обговорення із ними індивідуальних особливостей школярів. Для вирішення цієї проблеми корисна участь психолога при знайомстві вчителів середньої школи зі своїми майбутніми учнями. Для грамотного планування профілактичної роботи психолога необхідно спиратися на сильні сторони учня, представлені в основних психологічних новоутвореннях.
Такими новоутвореннями є:
- овільність, усвідомленість та інтелектуалізація всіх психічних процесів, їхнє внутрішнє опосередкування.
- усвідомлення власних змін, розвиток рефлексії.
- нова особистісна позиція стосовно навчальної діяльності.
Причиною успішної адаптації до навчання в середній школі є вирішення головного завдання навчання школяра - стати суб'єктом власної навчальної діяльності: прийняти і зрозуміти зміст навчання для себе, навчитися усвідомлено здійснювати вольові навчальні зусилля, цілеспрямовано формувати та регулювати навчальні пріоритети, займатися самоосвітою та ін. Провідним навчальним мотивом у разі стане для п'ятикласника мотив власне пізнавальний.
Нова особистісна позиція по відношенню до школи та педагогів - це насамперед відповідальна усвідомлена позиція школяра, позиція суб'єкта внутрішньошкільних відносин. Інше ставлення до педагогів полягає у переході від суто рольових, конформних з боку дитини відносин до відносин міжособистісних. Школярі належить зайняти самостійну, багато в чому рівноправну позицію і навчитися поєднувати її з повагою до думки старшого.
Нова особистісна позиція по відношенню до однолітків. Внутрішньогрупове життя класу починає формуватися і розвиватися автономно від впливу дорослих. Від дитини потрібно певна соціальна зрілість, конструктивність у взаєминах для того, щоб зайняти в новому соціальному мікроспільноті влаштовує його статусне становище, налагодити стійкі емоційні зв'язки з однолітками.
Формуванню цих позицій учнів сприяє психологічна робота з розвитку навичок спілкування, підвищення рівня соціальної зрілості у спеціально організованих тренінгах.
У цілому нині передумови готовності переходу до навчання у середній школі можна простежити заздалегіть. Для своєчасного планування та здійснення профілактики дезадаптації до нових умов навчання у середній школі діагностику готовності школярів до переходу в середню ланку краще проводити завчасно – у середині 4 класу. Виявивши передумови готовності, здійснивши необхідну профілактичну роботу, педагогічний колектив разом із психологом створюють продуктивну освітню ситуацію на найближчі роки навчання. Діагностика готовності школярів до переходу до середньої ланки здійснюється як педагогами, так і психологом.
Мета роботи практичного психолога може бути визначена як створення умов успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці. Вона спрямована насамперед на інтереси дитини і лише в другу чергу на завдання навчального процесу. Головне не в тому, щоб пристосувати дитину до ситуації навчання в середній школі, а в тому, щоб забезпечити її подальший поступальний розвиток, її психологічний добробут. За потреби - і за рахунок зниження планки освітніх завдань.
У роботі виділяються два взаємопов'язані етапи: Перший етап – формування готовності до навчання у новій соціально-педагогічній ситуації. Другий етап – створення умов для успішної соціально-психологічної адаптації до нової соціальної ситуації.
Етап формування готовності, за своїми завданнями та формами роботи з дітьми, переважно — педагогічний. Звичайно, він передбачає різноманітну та значущу роботу психолога. І все ж таки головне — у створенні педагогічної наступності програм та організації навчального процесу в початковій та середній школі.
Етап соціально-психологічної адаптації. Головне - у створенні в рамках освітнього середовища психологічних умов успішної адаптації.
Реалізація запропонованої системи роботи можлива і під час низки управлінських умов.
Насамперед, уже в середині року адміністрація школи повинна мати чіткі уявлення про те, яка команда педагогів «візьме» випускні класи початкової школи та поведе їх далі.
Друга умова — має бути налагоджена серйозна методична співпраця між педагогами середньої та початкової ланки. В іншому випадку, ніяке коригування програм неможливе.
Третя умова — у шкільної адміністрації має бути виразне розуміння того, що серйозна робота з організації наступності необхідна кожній школі, яка бажає зберегти себе як життєздатне освітнє середовище. І в це треба вкладати час і сили педагогів.
Таким чином, перехід дітей з початкової в середню ланку школи психологи та педагоги останніми роками впевнено називають кризою. Спостерігається погіршення стану дітей, успішність у багатьох їх падає, інтерес до навчання знижується, відносини між дітьми стають більш напруженими, конфліктними, які самі — тривожними. У цих умовах метою роботи практичного психолога є створення умов для успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці, щоб забезпечити її подальший поступальний розвиток та психологічний добробут.
2. Робота психолога з формування адаптації.
Робота практичного психолога в напрямку адаптації учнів п’ятого класу до нових умов навчання у середній школі включає кілька напрямків.
1. Робота з педагогічним колективом, які безпосередньо займаються з учнями п'ятих класів. На педагогічних нарадах зачитуються доповідь на теми: «Вікові кризи під час молодшого підліткового віку», «Навчальні проблеми п’ятикласників», «Швидка та подовжени адаптація, дезадаптація». У процесі проведення педагогічної наради доцільно ознайомлювати вчителів з результатами діагностичних досліджень проведеними з учнями в середині 4-го класу ставити та обговорювати питання, пов'язані з адаптацією дітей, ознайомлювати з можливими варіантами труднощів які можуть з’явитися у процесі адаптації.
2. Робота з батьками п'ятикласників. Проведення батьківських зборів на тему «Практична психологія для батьків підлітків» та тренінгу для батьків, наданя індивідуальних консультацій стосовно спостережень та поведінкових змін учнів.
Мета тренінгу: психологічна освіта батьків; знайомство їх із психологічними особливостями віку; аналіз основних труднощів, що виникають під час переходу учнів до середньої ланки.
Контингент учасників: батьки учнів 5 класу, колишній учитель початкових класів, класний керівник, психолог.
Обладнання та матеріали: індивідуальні результати діагностики шкільної мотивації учнів (за методикою Н.Г.Лусканової); гістограми рівня шкільної мотивації учнів класу; дані анкетування «Мої почуття у школі» за методикою С.В.Левченка; результати діагностики шкільної тривожності за методикою Філіпса; "Відкриті листи батькам", написані дітьми; пам'ятки для батьків п'ятикласників; аудіозапис спокійної інструментальної музики; іграшка «серце».
3. Робота з п'ятикласниками. Проведення корекційно-розвивального курсу «Перший раз на п'ятий клас».
Мета курсу: створення соціально-психологічних умов для успішної адаптації п'ятикласників до нових умов навчання.
Завдання:
1. Формування стійкої навчальної мотивації і натомість позитивної Я- концепції дітей, стійкої самооцінки та низького рівня шкільної тривожності.
2. Розвиток в дітей віком соціальних і комунікативних умінь, необхідні встановлення міжособистісних відносин із однолітками і відповідних рольових відносин із педагогами.
3. Мобілізація внутрішнього ресурсу, вміння знаходити та надавати підтримку.
Обладнання:
• лист ватману із зображенням “Шкільного шляху”,
• маленький м'яч,
• 5 аркушів А-3 для зображення “Планети класу”,
• фломастери,
• листочки восьмикутної форми за кількістю учасників тренінгу.
Робота здійснювалася за допомогою ігрових методів, методу групової дискусії, проективних методів репетиції поведінки та елементів психогімнастики. Зміст програми наведено у Додатку 3.
Хід занять. Перше заняття зазвичай проходить скуто, діти не можуть запам'ятати і прийняти всі правила поведінки, помилки одного з них можуть стати приводом для сміху.
Друге заняття проходить з великим інтересом, правила ігор вже краще засвоюються, активні та розкуті за характером учні намагаються самостійно стежити за правилами ігор та фіксувати порушення іншими учасниками, хоча часто відволікаються та помилки інших викликають бурхливу реакцію, є зачатки спроб допомогти та підказати.
За допомогою занять учні досягають часткового усвідомлення свого місця у класі, засвоюють основні правила роботи у групі («принцип командної допомоги» та «загальний результат по гіршому члену групи»), на заняттях складається позитивний емоційний фон.
Перші два заняття показують, що дітям важко дається рольова гра, вони можуть перевтілюватися, перебудовуватися. Потрібна допомога психолога, тільки з його допомогою вдається розслабитися, розкрити себе. Хороші персонажі вдаються краще, а програвання поганих відбувається з утрудненнями. Ніхто не хоче бути поганим. Закінчення у казок обов'язково має бути добрим. Насилу перебудовуються після активних ігор на ігри пов'язані з розвитком процесів мислення, пам'яті та уваги. Наступні заняття проходять досить гладко. Діти із задоволенням вирішують ситуації, запропоновані психологом.
Наприкінці циклу з 6 занять діти поводяться досить вільно та розкуто, активні ігри з м'ячем, де засвоєні правила, подобаються. Нову гру чи ускладнення умов завжди сприймають відразу, хоча не завжди охоче. Потрібно повторити або зіграти кілька разів. Таким чином діти підводяться до усвідомлення того, що у групі потрібна злагодженість і чіткість дій всіх її членів, що необхідно допомагати відстаючим або нерозуміючим для якнайшвидшого досягнення спільної мети.
Учні активно виявляють інтерес до занять та отримання нових знань, умінь, навичок. Однак завжди є відсоток дітей які все ще не сприймають загальні цілі групи і лише після розмови з психологом починають усвідомлювати себе частиною команди.
Наступні два заняття проходять зазвичай складно. Діти погано представляють свої майбутні потреби, заняття у школі представляють у мальовничому світлі, сподіваючись на постійну присутність ігор, націленість отримання нових знань та інтерес до них стабільно присутній не у всіх і в цей час слід проводити з учнями індивідуальні бесіди та консультації мотивуючого характеру. Необхідно продовжувати роботу над розвитком засобів пізнання та розвитоку мотивів міжособистісних відносин. З деякими дітьми необхідна робота над розвитком впевненості у власних силах та над розвитком здатності найбільш успішно реалізовувати себе.
Корекційно-розвивальна програма необхідна для роботи з п'ятикласниками. Заняття впливають на адаптацію школярів до нового способу життя і вимогам, що підвищилися, з боку оточуючих, а ще одночасно допомагає зняти втому та знизити тривожність учнів.Програма дає можливість забезпечити школярам психологічну готовність прийняти нові умови життєдіяльності як особистісно значущі та не викликають страху та тривожності, допомагає розвитку ігрової діяльності та корекції взаємовідносин між учнями в ігровій спільноті, стимулює усвідомлення дитиною самого себе як члена нового колективу.
Тренінг з п'ятикласниками проводиться протягом трьох тижнів. Два тижні учні разом із класним керівником працюють з психолого. На третьому тижні учні з батьками (за бажанням) та класним керівником вирушають у похід, на пікнік чи на екскурсію.
Протягом наступного навчального періоду з п'ятикласниками проводяться релаксаційні заняття.
Релаксація полягала в повному розслабленні на 1-3 хвилини (робити це можна сидячи у зручній позі за столом, або нахилитися на парту), в цей момент пропонується зупинити всі думки, просто спостерігати за тишею навколо та всередині себе. Цілі занять:
• Зміцнення нервової системи, покращення психічного та фізичного здоров'я;
• Набуття впевненості у собі;
• Гармонізації лівої та правої півкулі і тим самим досягнення гармонійної взаємодії свідомості та підсвідомості;
• Підвищення працездатності;
• Досягнення творчої наснаги, коли всі завдання вирішуються просто і легко.
Практичне застосування та спостереження показує, що дітям достатньо кілька секунд, щоб відчути цей чудовий стан тиші та спокою всередині себе, повністю розслабитися. Систематичне застосування релаксації сприятливо позначається на навчальному процесі. Помітно змінюється емоційний настрій дітей, покращюється поведінка.
На початку занять з релаксації дітям хочеться після релаксації активно рухатися, але після кількох занять відзначається, що діти стають спокійнішими, підвищується працездатність на уроках. Під час відвідування уроків позитивні зміни помітили завуч, інші вчителі. Спостерігаючи за тим, як довго зберігається одержаний ефект, можна дійти висновку, що при щоденному застосуванні релаксації ефект стабільний з тенденцією на підвищення. При припиненні деякий час проведення занять релаксацією, частково втрачається, але швидко відновлюється. У будь-якому випадку дія його пролонгована. Ефективність застосування релаксації у педагогічній практиці успішно впливає на прискорення адаптації дітей до школи, знижується гострота її протікання і тривалість, чим вища готовність дитини до навчання у шкілі, тим процес адаптації проходить м'якше, межі його розмиті і непомітні, що позитивно позначається на навчальній діяльності, загальному психо-емоційному стані та фізичному здоров'я дітей, на мікрокліматі в колективі.
Позитивні зміни відбуваються практично з усіма дітьми, більшою чи меншою мірою.
ВИСНОВКИ:
Процес соціально-психологічної адаптації молодших підлітків реалізується через систему соціальних інститутів, одним із яких є школа, де соціальні якості особистості коригуються і формуються відповідно до суспільно значущих цінностей.
Соціально-психологічна адаптація молодших підлітків може полягати у позбавленні від почуття страху, самотності чи скороченні термінів соціального навчання, коли, спираючись на громадський чи груповий досвід, учні позбавляється необхідності спроб і помилок, одночасно вибираючи більш підходящу програму поведінки.
Важлива роль в успішному проходженні періоду адаптації відводиться особистісним особливостям дітей, сформованим на попередніх етапах розвитку: вмінню контактувати з іншими людьми, володінню необхідними навичками спілкування, здатності визначити собі оптимальну позицію у відносинах з оточуючими.
Тому сенс адаптаційного періоду до навчання у середній школі полягає у тому, щоб забезпечити його природний перебіг і благополучні результати. У цих умовах метою роботи практичного психолога є створення умов для успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці, щоб забезпечити її подальший поступальний розвиток та психологічний добробут.
Ми припустили, що адаптація учнів під час переходу з початкової до основної школи буде ефективна за умови впровадження системи науково-методичних рекомендацій призначених вчителям та психологам щодо адаптації молодшого підлітка до навчально-виховного процесу в середній ланці загальноосвітньої школи.
Розроблена та реалізована на практиці корекційна програма була спрямована на створення умов для успішної адаптації п'ятикласників до навчальних та життєвих ситуацій
Програма мала на меті розвиток засобів самопізнання тривожних дітей, підвищення уявлень про власну цінність, на розвиток мотивів міжособистісних відносин та розвиток впевненості у власних силах. Це необхідно для того, щоб забезпечити дитину засобами, що дозволяють їй найбільш ефективно вступати у взаємодії, вирішувати щоденні завдання, що постають перед нею.
Роботу з подолання шкільної дезадаптації необхідно проводити у колективах дітей із першого дня перебування у школі. Запропонована методика адаптації показала на практиці, як змінюється емоційний стан кожної дитини більшою чи меншою мірою, яка безпосередньо позначається на успішності адаптації до шкільного життя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Абрамова Г.С. Вікова психологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. М: Вид-ий центр "Академія", Раритет. – 2001. – 704 с.
2. Бодальов А.А. Особистість та спілкування. - М: Міжнародна педагогічна академія, 2005.-478с.
3. Божович Л.І. Особистість та її формування у дитячому віці. – М., Просвітництво, 2008.-398с.
4. Кан-Калік В.А. Вчителю про педагогічне спілкування. - М: Просвітництво, 2007.-358с.
5. Овчарова Р.В. Практична психологія у початковій школі. – М.: ТЦ Сфера, 2006. – 240с.
6. Піаже Ж. Вибрані психологічні праці. М.: Софія, 2008 – 378с.
7. Фельдштейн Д.І. Психологія молодшого підлітка - М: Просвітництво. 2004.-357с.
8. Хрестоматія з вікової психології. Навчальний посібник для студентів: Упоряд. Л.М. Семенюк. За ред. Д.І.Фельдштейна. - М: Міжнародна пед. академія, 2004.-375с.
9. Еріксон Е. Дитинство та суспільство. СПб.: ЛЕНАТО АСТ; Фонд "Університетська книга",-2006. -288С.
ДОДАТКИ:
Додаток 1
Тренінг для батьків п'ятикласників
Мета тренінгу: психологічна освіта батьків; знайомство їх із психологічними особливостями віку; аналіз основних труднощів, що виникають під час переходу учнів до середньої ланки.
Контингент учасників: батьки учнів 5 класу, колишній учитель початкових класів, класний керівник, психолог.
Обладнання та матеріали: індивідуальні результати діагностики шкільної мотивації учнів (за методикою Н.Г.Лусканової); дані анкетування «Мої почуття у школі» за методикою С.В.Левченка; "Відкриті листи батькам", написані дітьми; пам'ятки для батьків п'ятикласників; аудіозапис спокійної інструментальної музики; іграшка «серце».
I. Виступ ведучого.
Перехід із початкової в середню ланку школи є переломним, кризовим періодом у житті кожного школяра. Будь-який вчитель скаже, що початок 5-го класу – складний етап, і не лише для дитини, але й для вчителів та для батьків. Проблем багато, і вони не обмежуються рамками навчального процесу, а пов'язані також із організацією життя у школі загалом та з психологічною атмосферою в сім'ї.
Вік учнів 5-го класу можна назвати перехідним від молодшого шкільного до молодшого підліткового. Психологічно цей вік пов'язаний з поступовим набуттям почуття дорослості – головного особистісного новоутворення молодшого підлітка.
Шлях усвідомлення себе складний, прагнення розраховувати на себе як особистість породжує потреба у відчуженні від усіх, хто до цього звично впливав на дитину, і це насамперед сім'я, батьки. Зовні це відчуження проявляється у негативізмі – прагненні протистояти будь-яким пропозиціям, міркуванням, почуттям дорослих. Звідси – конфлікти із дорослими. Дитина (молодший підліток) намагається знайти свою унікальність, пізнати власне «Я». З цієї причини підліток спрямовано встановлення довірчих відносин із однолітками. У дружбі відбувається моделювання соціальних взаємин, засвоюються навички рефлексії наслідків своєї чи чиєїсь поведінки, соціальні норми взаємодії людей, моральні цінності.
Саме через психологічну цінність відносин із однолітками відбувається поступова заміна провідної навчальної діяльності (що було для молодшого школяра) на провідну діяльність спілкування. Таким чином у підлітка у стінах школи поступово змінюються пріоритети.
Розумова активність молодших підлітків велика, але можливості розвиваються лише у діяльності, що викликає позитивні емоції. Успіх (чи неуспіх) суттєво впливає на мотивацію вчення. Оцінки у своїй грають значної ролі: висока оцінка дає можливість підтвердити свої можливості. Збіг оцінки та самооцінки важливе для емоційного благополуччя підлітка. Інакше неминучий внутрішній дискомфорт і конфлікт. Враховуючи фізіологічні особливості віку (узгодження темпів зростання та розвитку різних функціональних систем організму) можна зрозуміти і крайню емоційну нестабільність підлітків.
Таким чином, переходячи з початкової школи в середню, дитина схильна не лише до зовнішніх, а й до внутрішніх змін. Потрібно звернути увагу батьків на значущість емоційно близького спілкування з дітьми, допомогти їм встановити саме такі стосунки.
ІІ. Вправа «Поділись почуттям».
Як емоційне розігрів батьків ведучий пропонує їм по черзі закінчити пропозиції, передаючи один одному «сердечко», символ відвертості:
«Хороші якості моєї дитини – це…»
«Мені в моїй дитині подобається те, що…»
«Я радий(а), що моя дитина...»
Наш досвід показує, що переважна більшість п'ятикласників мають різні труднощі в період адаптації до навчання в середній ланці. А з якими труднощами довелося зустрітися вашій дитині у 5-му класі? Можливо, деякі з них ви відчули ще на початку навчального року, а деякі, можливо, залишилися невирішеними досі. Батьки говорять про труднощі своєї дитини, передаючи серце.
Тепер ми пропонуємо вам порівняти вашу думку з поглядом дитини. Перегляд уривків відео групового інтерв'ю. Відповіді дітей на запитання: З якими труднощами тобі довелося зустрітися у 5-му класі? І чи вдалося тобі їх подолати?
Найчастіше п'ятикласники вказують на те, що в школі стало складніше, бо:
* дуже багато різних вчителів (їх треба запам'ятати, звикнути до вимог кожного;
* незвичне розклад уроків (новий режим);
* багато нових кабінетів, які невідомо як розташовані;
* Нерідко з'являються нові діти у класі;
* новий класний керівник;
*мають місце проблеми зі старшокласниками.
Під час перегляду відеозапису батьки мають можливість співвіднести своє бачення ситуації з реальними труднощами своєї дитини.
З переходом дитини на середній ступінь навчання виникають як зовнішні проблеми, а й проблеми у спілкуванні між батьками та дітьми. Вони призводять до важливого наслідку, відображеного в притчі. Послухайте її, будь ласка.
ІІІ. Вправа "Іспит для батьків". Робота у підгрупах.
Давайте спробуємо порівняти, чим відрізняється життя чотирикласника від життя п'ятикласника. Батькам пропонується відповісти на низку запитань. Вони можуть бути оформлені на своєрідних "квитках". Запитання:
1. Скільки навчальних предметів вивчалося вашою дитиною у 4-му класі? Скільки навчальних предметів вивчається вашою дитиною у 5-му класі?
2. Яке тижневе навчальне навантаження було у вашої дитини у 4-му класі? Яке тижневе навчальне навантаження у вашої дитини у 5-му класі?
3. Скільки вчителів навчало вашу дитину у 4-му класі? Скільки вчителів навчає вашу дитину у 5-му класі?
4. Хто «новенький» у класі?
5. Який навчальний день тижня є найважчим, найнапруженішим (з великою кількістю уроків)?
6. Скільки часу в середньому витрачала ваша дитина на підготовку домашніх завдань у 4-му класі? Скільки часу в середньому витрачає ваша дитина на підготовку домашніх завдань
у 5-му класі?
7. Які факультативні курси були у дітей у 4-му класі? Які факультативні курси є у дітей у 5-му класі?
Класний керівник та перший вчитель виступають у ролі експертів. У міру відповіді батьків вони або підтверджують їхню правильність, або дають правильну відповідь на поставлене питання.
ІV. Виступ ведучого.
Для п'ятикласника, який приходить до школи 1 вересня, все виявляється новим. І тому виникає необхідність адаптації – звикання до нових умов навчання. Успішність адаптації молодшого підлітка залежить не тільки від його інтелектуальної готовності, а й від того, наскільки добре він вміє налагоджувати стосунки та спілкуватися з однокласниками та педагогами, дотримуватися шкільних правил, орієнтуватися у нових ситуаціях. Тому серед труднощів шкільного життя дітей:
- Збільшений темп роботи: діти, які не вміють швидко писати, не встигають;
- Збільшений обсяг роботи як на уроці, так і вдома;
- Нові вимоги до оформлення робіт;
- необхідність самостійно знаходити додаткову інформацію (літературу) та працювати з нею.
У разі труднощів адаптації про них можуть свідчити такі ознаки:
1. Втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
2. Небажання дитини ділитися своїми враженнями про день.
3. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, звернути увагу на інші теми.
4. Небажання виконувати домашні завдання.
5. Негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.
6. Скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.
7. Стурбований сон.
8. Проблеми ранкового пробудження, млявість.
9. Постійні скарги на погане самопочуття.
У разі незавершеності процесу адаптації, неуспішної адаптації говорять про дезадаптацію – реакцію невміння вирішувати завдання, поставлені самим життям. Її види:
1. Інтелектуальна – порушення інтелектуальної діяльності. Відставання у розвитку однолітків.
2. Поведінкова – невідповідність поведінки дитини правовим та моральним нормам (агресивність, асоціальна поведінка).
3. Комунікативна - труднощі у спілкуванні з однолітками та дорослими.
4. Соматична – відхилення у здоров'ї дитини.
5. Емоційна – емоційні проблеми, тривожність, переживання щодо проблем у школе.
Таким чином, наше єдине завдання полягає у створенні умов для успішного навчання випускників початкової школи у середній ланці. Найголовніше – допомогти дитині в ситуації адаптації до середньої школи, забезпечити її подальший поступальний розвиток, її психологічний добробут.
Щоб зрозуміти, яка допомога потрібна дитині, важливо знати, з якими труднощами він стикається, які проблеми мають місце в теперішній ситуації. Для цього звернімося до результатів діагностики.
V. Анкета шкільної мотивації
Для ефективного вчення важливі здобуття дитиною особистісного сенсу вчення та сформованість основних мотивів навчальної діяльності. Тому цілком доцільним є вивчення рівня шкільної мотивації п'ятикласників.
Ведучий знайомить батьків із п'ятьма основними рівнями шкільної мотивації, дає їх коротку характеристику (за Н.Г.Лускановою). Виділяються основні чинники, що впливають рівень шкільної мотивації: рівень розумових здібностей, характер відносин у класі, особливості відносин із окремим педагогом, особистість класного керівника, позиція батьків. Особлива увага приділяється останньому фактору.
Далі батькам пропонується познайомитися із загальними результатами діагностики шкільної мотивації за класом та індивідуальними результатами своєї дитини. Батьки отримують індивідуальні результати діагностики шкільної мотивації за методикою Н.Г.Лусканової та їхню коротку інтерпретацію.
VI. Результати анкетування «Почуття, які я відчуваю у школі»
Відомо, що високий рівень навчальної мотивації багато в чому залежить від сформованості пізнавальних інтересів та позитивного емоційного настрою.
Батькам пропонується ознайомитися з рейтингом почуттів, які діти переважно відчувають у школі (див. додаток 2). Доцільно переважаючі почуття (що відзначаються більш ніж 45-50% дітей класу) виділити у списку іншим кольором. Здійснюється короткий аналіз результатів.
З метою визначення домінуючих емоційних станів у п'ятикласників рекомендуємо використовувати методику С.В.Левченка «Мої почуття у школі», яка дозволяє виділити переважаючі почуття у школі, визначити індивідуальний характер переживань та загальний «емоційний портрет» класу.
Після обробки анкет отримуємо суму балів (в%), на основі якої можна говорити, які почуття превалюють у класі. Має сенс брати до уваги вибори 45-50%. Якщо почуття набирає менше голосів, можна говорити про індивідуальний характер цих переживань.
За спостереженнями, на початку року хлопчики відчувають занепокоєння, а у дівчаток дезадаптація виявляється у тому, що вони відчувають тривогу за своє майбутнє. Якщо на тлі одного-двох негативних почуттів діти вибирають переважно позитивні, це є нормою для перехідного періоду. Однак якщо негативних почуттів більше, то можна зробити висновок про дезадаптацію та почати глибше досліджувати її причини. Одночасно з цим необхідно допомогти дітям в адаптації. Наприклад, провести тренінг із проблемної теми.
Наочність такої діагностики очевидна. По-перше, психолог отримує можливість побачити, чи є тимчасова дезадаптація. Притаманна цьому періоду і наскільки вона сильна (визначається за відсотками виборів негативних почуттів). По-друге, відразу визначається загальний настрій класу. Його "емоційний портрет". Це полегшує роботу і психолога, і освітян.
VIII. Вправа «Відкритий лист батькам»
Кожен з батьків отримує «відкритий лист» своєї дитини. Його прочитання здійснюється під легку інструментальну музику.
Принцип технології «відкритого листа» у чомусь схожий на методику незакінчених пропозицій. Полягає він у тому, що дитині пропонується дописати розпочаті пропозиції на свій розсуд – так, як їй хочеться, відобразивши найголовніше у цьому листі, адресованому батькам. (Зразок вихідного варіанту «відкритого листа» наведено в додатку 3).
- Можливо, прочитавши листи своїх дітей, ви змогли по-іншому подивитись на їхні труднощі, відчули їхні проблеми. Тому для багатьох цілком природне питання: а як можна допомогти дитині-п'ятикласнику? Насамперед батькам потрібно вміти бачити перші ознаки дезадаптованої поведінки дитини-п'ятикласника. Власне, про них ми вже говорили сьогодні і всі вони відображені у пам'ятках, які ми підготували для вас. І звичайно ж, дуже важливо, щоб дитина відчувала підтримку батьків у важких ситуаціях.
Ми, дорослі, повинні максимально допомогти дітям у вирішенні цілком певних завдань: прийнятті та розумінні нової системи вимог, налагодженні стосунків з педагогами, знаходженні свого місця у класному колективі та у школі.
І в більшості випадків це виявляється можливим у разі дотримання певних «золотих правил виховання». Ваші діти будуть приносити вам тільки радість і неодмінно прагнути кращого.
Батькам вручаються пам'ятки.
ІX. Рефлексія заняття. Батьки по колу висловлюються про тренінг. Ведучий та педагоги дякують батькам за роботу, бажають успіхів у вихованні дітей та висловлюють надію на подальшу співпрацю
Додаток 2
Тренінг для учнів «Перший раз у п'ятий клас»
Перший тиждень. Ритуал привітання:
Здравствуй - ті (діти починають вітання тримаючись за руки, на останній склад ляскають у долоні).
Вступне слово психолога:
На першому нашому занятті коротко розповім вам про науку психології та людей, які займаються цією наукою.
Психологія, говорячи звичайною мовою - це наука про душу. Кожну людину насамперед цікавить своя душа, своє “Я”. Тому можна сказати, що всі люди (і ви в тому числі) є психологами невеликою мірою. Але професійного психолога цікавить як пристрій душі, а й такі психічні властивості людини як пам'ять, воля, емоції, уяву, мислення, увагу, інтуїція тощо.
Психологи можуть вимірювати деякі душевні (психічні) якості людини – характер, стиль спілкування, темперамент та деякі інші, за допомогою спеціальних вимірювальних приладів, що називаються тести.
Але психологи займаються не лише дослідженнями та експериментами. Психолог так само вчиться сам і вчить інших навичок спілкування, розуміння, володіння собою, тобто всім тим корисним навичкам, які необхідні, щоб вміло виконувати будь-яку діяльність, краще вчитися, успішніше будувати стосунки з іншими людьми.
Декілька корисних навичок ми спробуємо придбати в процесі дводенної тренінгової роботи.
Ми з вами зібралися сьогодні великим гуртом. А для того, щоб успішно розпочати спілкування, нам необхідно познайомитися.
Гра "Снігова куля". Кожен наступний учасник повторює по порядку імена попередніх учасників, встановлюючи контакт очима, вимовляє своє ім'я в коло і передає послання за допомогою дотику наступному учаснику. Завершальним коло є класний керівник, який називає імена всіх учасників порядку і представляється сам.
Для того щоб тренеру було зручніше звертатися до учасників, хлопцям пропонується оформити картки-візитки.
Візитні картки. (Кожен дитині лунає листочок паперу розміром 7х7 см, для оформлення візитної картки). Хлопці перед вами листочка паперу, вам необхідно написати на них своє ім'я та зобразити все, що ви забажаєте, намагаючись максимально відобразити свою індивідуальність
На візитах гуртками позначте ваш теперішній настрій.
О (кружок зеленого кольору) – веселе, гарне;
Про (гурток синього кольору) - нормальне;
О (кружок червоного кольору) – тривожне.
У тих, хто зібрався в групі, різні імена, настрій, своя індивідуальність. Що необхідно різним людям, які зібралися разом, для успішності їхньої спільної роботи? Ведучий спонукає учасників подумати необхідність дотримання певних правил. Тренер пропонує правила на вибір групи (правила запропоновані тренером можуть змінюватись, доповнюватись)
Орієнтовні правила тренінгової групи.
• Можна говорити у коло свою думку.
• Ви можете уважно вислухати думку іншого.
• Можна бути активним у іграх.
• Можна бути впевненим, що тебе не ображають тощо. (на розсуд групи)
Гра "Крапельки"
Рефлексія.
Робота зі словником.
Класний колектив ділиться на 4-5 мікрогруп за бажанням учасників.
Хлопці, я пропоную вам ознайомитись із деякими психологічними термінами.
Кожній групі лунає 1 картка з психологічним терміном (особистість, агресивність, тривожність, адаптація, самооцінка) і пропонується відповісти на низку питань, що стосуються отриманого слова.
Що це таке? Навіщо це потрібно людині? Чи всім людям це властиво? Як люди відрізняються за цим параметром? (На виконання завдання дається 5-7 хвилин)
Рефлексія. Відбувається захист учасниками своїх термінів.
Остаточне визначення слова виробляє тренер, порівнюючи відповіді хлопців із визначеннями у словнику психологічних термінів (при необхідності даються роз'яснення)
Вправа "Вгору по веселці"
"Гора знань" На дошці або в середині кола закріплюється малюнок "Шкільний шлях" (зображення гори: лівий схил зображений у вигляді крутого підйому. Це 1-4 класи. Вони можуть бути зображені уступами, кожен з яких необхідно підписати на малюнку. Далі зображено ділянку колії в районі вершини, вона більш полога, майже плато: 5-6-й класи - невеликий підйом, 7-й клас - трохи помітна вершина, 8-9-й класи - початок порожнього спуску, 10-й і 11-й. -й класи - правий схил гори, спуск (відстань між класами повинні бути однаковими, їх необхідно позначити прапорцями або стрілками.) Учасникам потрібно на цій лінії знайти своє місце на "Шкільному шляху".
Ведучий пропонує їм уявити, що вони є мандрівниками, за плечима яких важке піднесення. Подолавши найважчу частину свого шляху, вони майже досягли його середини і вирішили зробити привал. Мандрівники на відпочинку згадують пройдений шлях і обмірковують дорогу. Що запам'яталося, які зустрічалися проблеми? Що допомогло їх подолати? (можна запропонувати продовжити фразу: "У початковій школі мені найбільше запам'яталося ..."), висловлюються всі по колу, передаючи один одному м'яч. Відзначивши найцікавіші висловлювання, ведучий звертає увагу, що всі учасники мають досить великий шкільний досвід, тому подальший шлях має бути легшим. Яким воно буде? Знову всі висловлюються за колом: “У п'ятому класі мені хотілося б...” (у висловлюваннях наголошуються на оптимістичних очікуваннях).
Ведучий пропонує згадати: що нового з'явилося у шкільному житті у зв'язку з переходом до 5-го класу. Ведучий узагальнює висловлювання і пропонує подумати: все нове, що з'явилося у 5-му класі, це цікаво чи важко? Після висловлювань учні підводяться до думки, що і важко, і цікаво, при цьому кожен п'ятикласник вже має достатній досвід для подолання труднощів (ви — досвідчені мандрівники, що подолали майже половину дороги).
Основна частина. Ведучий звертає увагу учасників на відрізок Шкільного шляху з 5-го по 9-й і повідомляє, що це найважливіший відрізок шляху, який і називається Основна ланка школи. Що означає основна ланка, пояснюють охочі, передаючи м'яч один одному (підкресліть, що основне – це головне, те, від чого залежить решта). Ведучий повідомляє, що всі учасники розпочали подолання основної частини свого шкільного шляху, і пропонує подумати, як роблять при цьому досвідчені мандрівники. Висловлюються всі охочі (перевіряють, чи всі взяли із собою, чи надійні поряд товариші, чим можуть допомогти іншим). За аналогією пропонується сказати, який багаж взяли із собою п'ятикласники — висловлюються всі охочі (знання, досвід шкільного життя тощо). У чому надійність однокласників?
Виконується вправа "Комплімент": учасники, сидячи в колі, по черзі беруть у руки м'яч, решта повинні назвати найбільш привабливі риси того учасника, у якого в руках зараз знаходиться м'яч (ведучий підкреслює найвдаліші висловлювання учасників).
Висновок: Кожен, володіючи будь-якими перевагами, може надавати підтримку іншим, і, у свою чергу, покладатися на їхню допомогу у скрутній ситуації.
"Створи свою планету" (Учасники діляться на мікрогрупи, їм дається лист ватману та гуаш).
Вам необхідно намалювати "Планету", на якій ви хотіли б жити зі своїми однокласниками, придумати назву свого малюнка. Роботи учнів викладаються на підлозі у центрі кола. Далі потрібно презентувати свою роботу іншим групам учасників.
Після обговорення кожної “Планети” учасники відповідають питанням, що їм подобається у кожному з робіт (висловлювання по колу). Ведучий підводить учнів до необхідності об'єднання частин малюнків, що найбільш сподобалися, в одну спільну планету їх класу, на якій буде комфортно почуватися кожен з учасників. Отриманої Планете дається назва.
Гра "Подорож по газеті"
Кожна команда (5-6 осіб) має поміститися на газетному аркуші (“транспортний засіб, що везе на відпочинок”). Потім завдання повторюється на листі, складеному вдвічі, чотири і т.д. Перемагає та команда, яка швидше та краще виконає завдання, помістившись усім своїм складом на найменшому клаптику газети.
Заключна частина: Виконується завдання “Колір мого настрою” (на візитах учасники позначають настрій наприкінці заняття)
Заняття добігає кінця. Ведучий пропонує групі обмінятися враженнями (висловлюються ті, хто має в руках м'яч).
Ритуал прощання:
Всі, стоячи в колі, беруться за руки і хором вимовляють "ДО-СВІ-ТА-НІ-МИ"; на останній складі, не рознімаючи рук, піднімають їх вгору і роблять крок до середини кола (повторити кілька разів).
Другий тиждень. Ритуал привітання.
Здрав-ствуй-те (починають вітання тримаючись за руки, на
останньому складі аплодують у долоні).
Вступна частина.
Ведучий нагадує про правила вироблених на минулому занятті.
- Згадаймо, чим ми займалися на минулому занятті.
- Ми грали просто так чи у грі був якийсь сенс? (Підвести до того, щоб хлопці згадали, що ігри були спрямовані на досягнення згоди, порозуміння в групі).
Основна частина.
Для того, щоб досягти ще більшої згуртованості та гарного настрою в нашій групі, давайте трохи пограємось.
Дихальна вправа "Вгору по веселці" (очі закриті. На вдиху піднімаємося по веселці, на видиху скочуємося вниз. Повторити кілька разів).
Гра "Встаньте скільки назвуть"
(6 осіб, 3,10, 5 осіб)
По команді ведучого повинні стати учні у зазначеній кількості. При виконанні вправи кожен учасник повинен, не домовляючись ні з ким, самостійно ухвалити рішення (вгадати!) чи вставати йому зараз, чи залишатися сидіти. Вправа виконується до того часу, доки зроблено правильно.
Рефлексія:
- Що потрібно для того, щоб вправа вийшла?
Гра "Подаруй подарунок".
Учасники сидять у колі. За допомогою жестів необхідно подарувати який-небудь предмет поруч учаснику, що сидить.
Рефлексія:
Які почуття відчуваєш, коли даруєш подарунок, які коли сам отримуєш?
“Стул, що бракує” (кожен учасник сидить на своєму стільці, один викликається ведучим, а його стілець забирається з кола). Провідний учень говорить фразу: Змінюються місцями ті, хто має карі очі. У кого добрий настрій. Хто у штанах. Хтось вранці чистив зуби тощо.
Учасники названої категорії міняються місцями (не можна сідає поруч стільці, що стоять поруч). Ведучий також займає вільний стілець. Той, хто залишився без місця, стає ведучим.
Рефлексія:
- Чи сподобалася гра? Чим?
- Чи подобалася роль ведучого?
Гра "Знайди своє місце"
Давайте перевіримо, наскільки ви можете зрозуміти одне одного без слів. Різні геометричні фігури наклеюються на лоб кожного учасника (квадрат, коло, овал, трикутник). Необхідно знайти групу з такою самою геометричною фігурою (не можна розмовляти та рухати інших учасників). Допомогу можна надавати лише спілкуючись очима. Повинні вийти підгрупи з однаковими геометричними фігурами. Рефлексія:
• Які почуття викликала ця гра?
• Чи важко було шукати свою групу?
• Як довідалися, до якої групи геометричних фігур належите ви?
• Чи допомагали ви шукати групу іншим учасникам?
Заключна частина.
Учасники отримують по одному аркушу восьмикутної форми та за набором фломастерів. Їм пропонується зобразити свій “герб”, у якому написано ім'я учасника та якесь його позитивне якість (з тих, що були названі іншими або на власний розсуд). "Герб" треба оформити. Потім учасники наклеюють свій "герб" на загальний шаблон восьмикутної форми. Ведучий попереджає, що клеїти треба так, щоб герби щільно прилягали один до одного. На вільному місці написати слово "МИ".
Ведучий звертає увагу на те, що загальний "герб" схожий на бджолині стільники, очевидно, вийшла міцна конструкція, так як бджоли дуже роботящі, завжди готові виручити один одного і разом будують міцний будинок. Учасникам пропонується подумати, як одним словом можна назвати окремі "Я". Необхідно підвести учасників до ідеї, що разом окремі “Я” становлять загальне “Ми”.
Обговорення: Чи може спільне “Ми” існувати без окремих “Я” (ми це все разом...).
Проводитися вправа “Які ми”: всі хором вимовляють “Ми все”, а окремі учасники по черзі читають якості, записані на “гербах”, але у множині. Наприклад: ми всі сильні, розумні, красиві, добрі і т.п.
Ведучий підкреслює, що з взаємної підтримці люди можуть ділитися своїми позитивними рисами та отримувати від інших частину їхньої сили, доброти; при цьому кожна людина отримує переваги інших, не втрачаючи своїх власних. Бажаю вам навчитися отримувати від життя позитивні емоції, помічати хороші якості у себе та інших людей, любити себе та інших людей, успішність у навчанні та згуртованості вашого класного колективу 5 “…”, дружби у вашому класному колективі. А помічником у всіх ваших починаннях буде класний керівник.
Додаток 3
Методика релаксації
Як попередження дезадаптацій, а також одну з методик роботи з дезадаптованими дітьми пропонується застосування прийому релаксації як методики комплексного відновлення здоров'я людини.
Релаксація полягала в повному розслабленні на 1-3 хвилини (робити це можна сидячи у зручній позі за столом, або нахилитися на парту), в цей момент пропонувалося зупинити всі думки, просто спостерігати за тишею навколо та всередині себе.
Суб'єктивний вплив медитації відомий дуже давно. Корисний вплив медитації на людину проявляється у біологічному та психічному аспектах. Це продемонстровано численними експериментальними дослідженнями російськими та зарубіжними вченими. Результати досліджень медитації останні три десятиліття переконливо свідчить у тому, що регулярна медитативна практика призводить до стійким позитивним функціональним змін у психофізіологічному статусі людини [13].
У процесі медитації активізується вся лімбічна система, отже, відбувається корекція всіх ділянок і галузей мозку, за умови систематичного застосування медитативного методу. Новим для педагогіки ставати медитативний спосіб, тобто. релаксація, навчання вмінню розслабитись [8]. Досвід тисячоліть свідчить про медитацію як про ефективний спосіб впливу людини на свою психіку та управління їй для вирішення багатьох завдань:
• Зміцнення нервової системи, покращення психічного та фізичного здоров'я;
• Набуття впевненості у собі;
• Гармонізації лівої та правої півкулі і тим самим досягнення гармонійної взаємодії свідомості та підсвідомості;
• Підвищення працездатності;
• Досягнення творчої наснаги, коли всі завдання вирішуються просто і легко [8].
Навколишня дійсність який завжди дозволяє розкрити остаточно закладені у дитині здібності, вона сковує, ставить блоки, робить його закрепощенным. Стан розслаблення, релаксації, що настає у процесі медитації, сприяє регуляції різних фізіологічних процесів, що дозволяє організму здійснити обмін енергії із зовнішнім середовищем. Таким чином, він вивільняє закладені в ньому потенційні можливості та отримує баланс, рівновагу. Завдяки чому відбувається саморегуляція всіх систем організму [8].
Дана методика була запропонована як експеримент (листопад - лютий 2004 - 2005 рр.) на базі середньої школи № 11, 5 "А" класу, міста Іскітіма, Новосибірській області.
Дітям було запропоновано гра у вчених, які ведуть дослідження людини, тобто самого себе. Було запропоновано назвати дослідження “Пізнаємо себе”, діти призначені молодшими науковими співробітниками, а класний керівник та психолог – старшими науковими співробітниками.
Заняття полягали у щоденній практиці кількох хвилин релаксації, а також у проведенні занять, спрямованих на формування комунікативних навичок та умінь, уроки моральності, де використано гуманно-особистісний підхід.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку