Софія Русова- берегиня України.

,Софія Русова – берегиня України.

1. Україна – то не звук і не просто слово.

Україна – серця стук, солов’їна мова.

2. Україна – то земля, вкрита стиглим житом

    що так сонячно сія під небом відкритим.

3. Україна – то Дніпро, повен грай-водою.

    Україна – то добро, творене тобою.

4. Україна – то отця мудрі настанови.

    Україна – то серця, сповнені любов’ю.

5. Україна – то дитя на руках у мами,

    То одвічні відкриття брам у світлі храми.

6. Україна – це ти і я, усі ми довкола,

  осяяні з висоти світлим Божим словом.

В1. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні!

В2. Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

В1. Нема життя без України, бо Україна - це доля, яка  випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі.

В2. Моя Україна… Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя, свідками  чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ українська пісня.

Пісня «Серце моє там, де Україна»

В.1 Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство із дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша неповторна Україна. Її красою захоплювались поети, художники, композитори. 

 

Україно моя! Ти безмірно багата

На ліси, поля, озера й ріки,

На міста і села , і віночки хати

У садах, в яких квіток без ліку.

 

Та найбільший скарб — то твої люди:

Мудрі, добрі, щедрі і веселі,

Українців знають в світі всюди

І вітають в кожній їх оселі.

В2. Наша держава багата на творчі, обдаровані постаті. Громадяни нашої країни багато зробили в минулому і роблять зараз для розвитку мистецтва, культури, науки, спорту в нашій державі та в усьому світі. 

В1. Однією з таких неповторних постатей в історії України була наша землячка, відомий педагог, просвітителька, вчена і просто велика людина, чиє ім’я носить наша школа.

В2. Сьогодні, 18 лютого, в день народження Софії Федорівни Русової, ми перегортуємо сторінки її життя, вклоняємося їй за всі труди і надбання, які вона залишила прийдешнім поколінням.

Монолог Софії

Народилася я 18 лютого 1856 року в сім’ї Федора Ліндфорса, який був шведського походження та француженки Ганни Жерве.в селі Олешня на Чернігівщині. Наша родинв переїхала туди з Сибіру. Народилася я вже п’ятою дитиною і була такою кволою, що всі були певні, що я недовго поживу. Я не пам’ятаю своєї мами, бо вона померла, коли мені було 4 роки. Зі спогадів раннього дитинства я пам’ятаю стареньку няню з Грибової Рудні, яка приносила мені чудову перепічку, яка здавалася смачнішою від усіх кухарських тартинок із нашого столу. Ще була француженка, яка весь час тримала мене біля себе і заставляла читати по французьки і це мене нудило. Виховували мене моя сестра і татко, які мене щиро любили. Коли мені було 10 літ ми з сестрою поїхали в Київ, де я вступила до третього класу гімназії. Сумно і тяжко було покидати рідну Олешню.

 

В1. Тільки такий благодатний куточок землі

Міг зростити і виплекати її

Таку видатну і віддану людину,

Що прославила рідну Батьківщину.

 

В2. Вона не просто Олешнею жила,

Всю себе присвятила й до щастя вела,

Своє власне життя до останньої краплини

Віддавала рідній країні.

 

В1. Як сонячний ключ наше рідне  село

Завжди біля серця у неї було

В яких би далеких краях не жила

Відчувала його, за собою вела.

 

В2. Як живильне джерело наша рідна природа

Мудрість і щедрість простого народу

На чужині надавала їй сили

Бо до кінця життя вона все це любила.

 

В1. В 15 років Софія Русова разом з сестрою Марією відкрили перший дитячий садок. Вони спілкуються з видатними письменниками, художниками, композиторами: Старицьким, Лисенком, Драгомановим, Антоновичем.

В2. Присвятивши всю себе служінню українському народу та пропаганді української мови та культури , Софія Русова потрапила в немилість до тогочасних можновладців і змушена була покинути рідну країну та емігрувати за кордон.

В1. Трагічна й невесела її доля:

Чужина, закордон, неволя.

Та вірною залишилась своїй землі

Не зникла назавжди в далекій млі.

 

В2.  Софіїне життя — роси краплина,

Де відображена колишня Україна,

Яка найкращих дочок і синів не вберегла,

Всі їхні надбання чужині віддала.

 

В1. Софіє, ти  пройшла життя тернистий шлях,

Зазнала горя і поневіряння по чужих краях,

Та не змогли зламати дух твій вільний,

Ти й за кордоном працювала для Вкраїни.

 

В2. Заповідала нам, щоб ми жили

І працювали якнайкраще і творили.

І шляхом вірним праведним ішли,

Країну рідну щоб завжди любили.

 

В1. І мову рідну шанували повсякчас

І нашу неньку вірну Україну,

Щоб всі могли за неї кожен раз

Життя віддать за неньку — Батьківщину.

 

 

В2. Ці слова як ніколи  актуальні в даний час, коли наша країна втягнута в несправедливу війну. Ми знову змушені боротися за незалежність і свободу.

В1.Україна… Скільки світанків і заходів сонця зустрічала наша чудова щедра земля. Здавалося б, ми, українці мали б бути заможними і щасливими, тим більше, що завжди відзначались працьовитістю та лагідністю вдачі. Україна мала б стати раєм на землі, а натомість протягом століть почорніла з горя. Вона не раз піднімалася з колін. Побита, скалічена, в ранах, але нездоланна. І знову Україна плаче, чому? 

В2. Чому ж ти знову голову схилила?

Скажи мені, чому, країно мила?

Знову ворог землю нашу топче

І відібрати в нас свободу хоче.

 

В1. Ми не здамось, не відійдемо.

Ми незалежність свято бережемо.

Ми переможем і покажем всім

Не можем буть загарбані ніким!

В2. Рідна Україна, найкраща в світі земля. Благодатна й родюча, з працьовитим красивим народом, вона викликає захоплення світу й небачену заздрість тих, хто не вважає Україну державою. Та нехай там як, а ми таки є держава – вільна, велика, незалежна, соборна, єдина. А ще в нас є і буде майбуття – таке ж світле, як сонце, мирне й спокійне, як лан золотого жита, важкі колоски якого хиляться до землі, напоюючи її життєдайною силою. 

Пісня «Надія є»

В1.Хочу нагадати всім присутнім, що саме зараз українці захищають свою землю, виборюють свою незалежність, відстоюють свою Україну. Ця боротьба почалася давно. Наші батьки пам’ятають  2014 рік, Майдан Незалежності в Києві. Першою вийшла молодь. Вийшла, щоб відстояти свій вибір. Всі ці події, на превеликий жаль, не обійшлися без жертв. Та особливо зараз, коли йде повномасштабна війна в нашій рідній Україні. Не один десяток героїв полягло за Україну, за свободу та незалежність. Наші воїни, наші Герої  є символом Свободи. Багато героїв загинуло, а ми маємо бути гідними їхньої пам`яті. Тому згадуймо імена полеглих Героїв за нас, за нашу Україну, за свободу. То наша честь та гордість! 

Хвилина мовчання.

В2. Слава Україні!

 

Загадаю бажання, найдорожче у світі!  

Щоб настав мир в країні і не гинули діти,

Щоб під небом блакитним колосилися ниви,

 Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.

Щоб не плакали мами у журбі над синами,

Щоб Перемога настала в боротьбі з ворогами.

Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,

Щоб і пісня, і слово українські звучали.

 

Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

 Щоб життя було привітним, без ракет і без смертей.

Щоб міцнішала держава і багатшала земля.

  Матір сліз не проливала, проклинаючи життя.

Хай знають усі в світі,

 Що ми є Народ, що піднявсь із колін!

Хай перемога скоро нам засвітить,

 Вже скоро заспіває гордо переможний дзвін!

 

Танець «Мир над Україною»