Специфіка мовлення фахівця

УМПС Тема 3. Специфіка мовлення фахівця

Мова і професія У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою. Мова – своєрідна візитна картка кожної людини, саме вона дає змогу судити про її освіченість, ерудицію; саме вона є одним із критеріїв, за яким визначають рівень професійної майстерності людини. Мова – засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин. Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки.

Терміни “мова професійного спілкування” і “ділова мова” не тотожні. Діловою мовою послуговуються представники різних професій, а мова професійного спілкування функціонує в межах певної професійної сфери. Ділова мова – це реалізація офіційно-ділового стилю, зафіксованого в документах; у мові професійного спілкування реалізуються також науковий стиль та розмовний. Водночас елементи ділової мови і мови професійного спілкування можуть використовуватися паралельно, наприклад, в офіційних переговорах, ділових бесідах.

Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися. Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

Майстерність публічного виступу. Готуючи виступ, необхідно:1. Дізнатися про місце проведення, про особливості аудиторії, присутність вашої "групи підтримки", про членів комісії та їх наукові здобутки, якщо ті присутні.2. Спланувати доповідь, підібрати цікаві приклади, порівняння, епітети, написати остаточний текст доповіді. Як виступати?1. Продумати структуру виступу.2. Записати виступ повністю.3. Відкоригувати свій текст.4. Підготувати тези виступу.5. Визначити стиль виступу.

Під час виступу важливо дотримуватися:- відповідності вербальної і невербальної інформації;- природної поведінки (пряма постава, жестикуляція вільна, не надто активна і не пасивна, жива міміка, посмішка; погляд на слухача, а не на стелю, підлогу чи у вікно; голос природний, не крикливий).

Структура виступу Вступ є необхідною частиною навіть найстислішого виступу. Він містить кілька речень, за допомогою яких оратор має привернути увагу слухачів, сформулювати та пояснити свій задум і підготувати підґрунтя для сприйняття того, про що йтиметься в розмові. Бажано, щоб оратор-початківець хоча б стисло відобразив ці моменти виступу в конспекті. Підхід до теми: чи відомо вам... Конкретна мета виступу: сьогодні ми з'ясуємо... хотілося б навести кілька міркувань про... Пояснення (мотивація): усе це має стосунок до нашого щоденного життя, оскільки... Стислий огляд основних пунктів: не можна не замислитися над тим, що...

ВСТУПСлід пам'ятати: якщо завершення має стосуватися суті порушеної у виступі проблеми, то вступ повинен стосуватися слухачів. Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим і надто довгим.

Основна частина Готуючи основну частину виступу (виклад), краще рухатися від простого до складного. Необхідно ставити себе на місце слухачів, яким буває важко збагнути зв'язок між окремими думками, подіями, фактами. Через це аудиторія починає втрачати увагу, відволікатися. Окремі думки промовець може розвивати по-різному: розповідати, описувати, доводити. Слід пам'ятати, що найцікавішою формою викладу є розповідь про певні події та їхніх учасників, тому що це відбувається з живими людьми, перебуває у русі, розвитку, динаміці.

І етап-підготовка і початок виступу1. Сприймайте конкурс-захист науково-дослідницьких робіт як чудову нагоду для саморозвитку, як спосіб продемонструвати свої можливості, познайомитись із цікавими людьми, а не як "важливе випробування ", "страшний день";2. Поговоріть з однолітками чи батьками про те, які несподіванки можуть вас очікувати, про можливі стресові ситуації, про те, які наслідки можуть бути в разі неуспішного виступу. Пам’ятайте, що захист наукової роботи – це лише один із багатьох шляхів для досягнення вашої мети, а не остання надія.3. Детально уявіть ситуацію вашого майбутнього виступу і спробуйте виступити перед друзями чи рідними або перед дзеркалом.4. Працюйте над собою: збагачуйте свою мову, розвивайте в собі навички впевненої поведінки.5. Спробуйте у важливий для вас день зробити фізичні вправи, які допоможуть відчути себе зібраним. Зробіть одночасно махи: права рука – ліва нога і навпаки, торкніться ліктем лівої руки коліна правої ноги. Корисними будуть вправи для дихання із швидким вдихом і повільним видихом повітря і навіть позіхання, що сприяє насиченню мозку киснем;6. Напишіть повний текст виступу і кілька разів прочитайте його;7. Розкладіть на столі всі записи та матеріали, згрупуйте їх відповідно до виступу;8. Підготуйте наочність (графіки, схеми, таблиці) й продумайте, як краще її подати слухачам, щоб не робити метушливих рухів до записів і дошки;9. Починаючи виступ, думайте не про своє хвилювання, а про контакт зі слухачами, про зміст виступу;10. Пам'ятайте, що найменш цікавою формою викладу є опис, найцікавішою — розповідь;11. Нотатки для виступу робіть на аркушах однакового формату. Ліворуч залиште поля для позначок, також позначте приблизну витрату часу на кожен пункт;12. Починайте виклад у зручному положенні, повільним темпом,звертанням: «Шановні слухачі...».

Виклад1. На початку доповіді слід забезпечити контакт заудиторією та оволодіти її увагою:- навести цікавий приклад чи показові статистичні дані;- зачитати афоризм.2. Під час доповіді слід:- підтримувати зоровий контакт зі слухачами;- намагатися передати головний зміст доповіді своїми словами- змінювати темп і тональність мовлення;- стояти впевнено ( не навалюватися на стіл чи фадру);- рухатися і жестикулювати в міру;- до записів заглядати відкрито, але не демонстративно;- не зловживати іншомовними словами і незнайомими термінами;- уникати вживання слів-паразитів "так би мовити", "ну ось";- не вживати багато сполучників;- самого висловлювання думок замало, їх треба донести до слухачів; вживайте для цього метафори, афоризми, цитати;

- різні незвичайні пригоди та випадки дуже пожвавлюють виступ;- незнайомі, незрозумілі для слухачів терміни, абстрактні поняття треба пояснити;- один з найвідоміших способів загострення уваги — паузи та риторичні запитання під час виступу;- коли треба зазирнути в рукопис виступу, опустіть очі, але голову не схиляйте;- намагаючись запам'ятати текст, зосереджуйтесь передусім на змісті, а не на стилі;- не бійтеся дивитися на слухачів;- не заповнюйте паузи різними звуками, як-то: «е-е-е», «ну...»;- після закінчення виступу не показуйте свого полегшення через те, що виступ позаду;- дякуйте за кожне запитання і зауваження навіть тоді, коли ви з ним не згодні.

Способи завершення виступу1. Підбити підсумки всього сказаного, повторивши основні положення виступу. Закликати до конкретних дій. Зробити слухачам комплімент. Процитувати доречні поетичні рядки. Пожартувати, викликавши сміх. Створити кульмінацію. Якщо виступ щодо його цікавості й вагомості зобразити графічно, то отримаємо криву, яка на початку виступу піднімається досить високо, далі трохи спадає, а наприкінці промови неухильно і повільно рухається до найвищої точки — кульмінації. Кожен наступний вислів має посилювати враження, створене попереднім, аж поки думка не сягне кульмінаційного ефекту. Стислість — основна ознака хорошого виступу. Вступ задає тон усієї промови й дає слухачам загальне уявлення про те, що вони почують. Для створення взаємоповаги проговоріть його напам'ять, але не читайте. Це також допоможе встановити зоровий контакт зі слухачами.

Виступ повинен складатись з таких частин:вступ – 20%;основна частина – 60%;заключна частина – 20%. Дихання під час мовлення. Голос. Вибір слів. Конструкція речень. Жести. Уміння переконувати Отже, публічний виступ – мистецтво, яке потребує творчого підходу. В свій час Платон зауважив: «Усяка промова повинна бути складена, наче жива істота, - у неї повинно бути тіло з головою й ногами, причому тулуб і кінцівки повинні пасувати одне одному і відповідати цілому». Кінець – це розв’язання всієї промови. Він повинен бути таким, щоб слухачі відчули, що далі говорити нема чого. Чинники, які є важливими під час виступу:

Види підготовки до виступу Існує 4 типи підготовки до виголошення промови:ті, що написані і читаються за конспектомті, що готують заздалегідь, але не вчать напам'ять;ті, що готують заздалегідь і вчать напам'ять;імпровізовані (експромти).

В усіх наведених випадках можна порадити оратору, щоб він мав перед собою рукопис, бажано в надрукованому вигляді, щоб легко і впевнено читати текст. Тоді увага зосереджуватиметься на логічній інтонації, наголосі, на підвищенні чи зниженні тону тощо. Варто також пам'ятати, що одна сторінка машинопису (30 рядків) читається приблизно 2 хвилини, отже, можна легко вкластися у відведений регламент часу. Кожен тип промов мас свої переваги і свої недоліки. Читання писаного справляє враження несміливості або скутості; імпровізація може схилити людей до думки, що промовець занадто легко маніпулює словами, отже — викликати певну недовіру до них; проголошення завченого тексту інколи теж справляє ефект, протилежний сподіваному. Промовець завжди має бути готовий перейти з одного типу промови на інший. Якщо не зважати на те, що атмосфера в аудиторії змінилася і відповідно слід змінити тип виступу порівняно з тим, на який налаштовував себе промовець, — годі сподіватися на успіх. Найчастіше успіху досягають промовці, які оптимально поєднують елементи різних типів промов, залежно від того, яку мету вони ставлять і перед якою аудиторією виступають.

Помилки публічного виступу. Помилка 1. Невідповідність. Помилка 2. Виправдання. Помилка 3. Вибачення. Помилка 4. Очі і брови. Помилка 5. Підбір слів. Помилка 6. Відсутність гумору. Помилка 7. Усезнайство. Помилка 8. Метушливість. Помилка 9. Монотонність. Помилка 10. Відсутність пауз.

Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування: Усне ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії з людьми, використання різних комунікативних засобів — вербальних (словесних) і невербальних (несловесних). Телефонна розмова — це надзвичайно поширений вид усного вербального невізуального спілкування. Співрозмовники не бачать один одного і тому з усіх невербальних засобів спілкування тут у розпорядженні мовця є лише неканонічні фонетичні знаки, паузи і мовчання. З огляду на відсутність підтримки мовлення жестами, поглядами, мімікою тощо воно істотно відрізняється від контактного усного спілкування.

Тактичні та мовні засоби у телефонному спілкуванні Перед тим, як взяти в руки телефонну слухавку й зателефонувати, необхідно вибрати час і намітити всі важливі питання, бо якщо щось забути і повторно виходити на зв'язок — це буде не зовсім зручно. До помилок, пов'язаних з непідготовленістю до розмови, можна віднести: неконкретні запитання та розпливчасті відповіді; дезінформація та приховування правди, «гра на публіку»; надлишок уваги до другорядного, що не на користь головному; перебивання партнера. Перебивають співрозмовника не лише, аби щось з'ясувати, уточнити, повернути до теми, а й навмисно, щоб він збився з основного питання і застряг у поясненні другорядних деталей, роздратувався, не встиг укластися у визначений регламентом час тощо; переливання із пустого в порожнє; не слід телефонувати додому після 22 години, а тим більше у службових справах. Цілком можливо, що у співрозмовника можуть бути якість невідкладні сімейні справи і на момент вашого дзвінка вони ще не вирішені.

1. Привітайте партнера та відрекомендуйтесь. Привітавшись, зробіть невелику паузу, щоб ваш співрозмовник міг відповісти на вітання. Залежно від обставин назвіть своє ім'я, або ім'я і прізвище, або ім'я, прізвище і посаду, або тільки посаду чи тільки назву свого підприємства, установи тощо. У разі неотримання потрібної відповіді чи недостатньої чутності треба уточнити номер телефону, ім'я (прізвище) співрозмовника, назву підприємства. Наприклад: — Перепрошую, це Інститут безпеки підприємництва? — Це Ви, Наталіє Олександрівно? — Це ти, Андрію? На запитання ініціатора розмови адресат має дати конкретну позитивну або негативну відповідь. Неетично допитуватись в ініціатора розмови, який номер йому потрібен, осуджувати чи навпаки повчати його.

2. Впізнайте співбесідника. Якщо трубку взяла інша людина, то привітавшись та відрекомендувавшись попросіть знайти свого партнера. Наприклад: — Добрий день. (Відповідь привітання). — Будьте ласкаві, запросіть Ларису Володимирівну. Не обговорюйте питання, що вас цікавлять, з неуповноваженими на це людьми. Краще сказати: — Це дуже важко мені пояснити. Мені потрібна саме Лариса Володимирівна! У разі невгамовності вашого співрозмовника можна додати: Це дуже важливо! Прохання до секретаря з’єднати з керівником можна закінчити словом: Дякую.

3. Дізнайтесь про ситуацію. Уясніть, чи має час на розмову ваш співбесідник. Якщо ви розмовляєте по телефону і в цей момент чуєте дзвінок у двері, які більш нікому відчинити, поясніть партнеру пообіцявши зателефонувати за декілька хвилин. Якщо дзвінок лунає тоді, коли ви говорите по іншому телефону, зніміть трубку й повідомте, що розмовляєте іншим партнером. Запитайте в нового співрозмовника, чи може він зачекати закінчення першої розмови, чи буде краще зателефонувати пізніше. Якщо ж вам потрібно продовжити важливу розмову, краще сказати: — Вибачте дзвонить інший телефон, але я не хотів би закінчити нашу бесіду. — Будь-ласка, не хвилюйтесь, я попрохаю, щоб мені зателефонували іншим разом. На прохання покликати до телефону потрібно давати конкретну відповідь. Наприклад: — Добре, зараз покличу, чекайте, будь ласка, хвилинку! — Він на засіданні оргкомітету — зателефонуйте через півгодини, будь-ласка. — Його немає. Може, щось йому передати?

4. Вживайте компліменти. Це має бути щось ненав'язливе, на зразок: — Радий вас чути. — Мені дуже приємно спілкуватись з Вами знову. — Чим я можу Вам прислужитися? — Мені дуже подобається спілкування з Вами.

5. Знайдіть правильні слова. Варто уникати виразів: Я не знаю. Ми не зможемо цього зробити. Ви зобов'язані... Зачекайте, я зараз повернусь. Краще сказати: — Дозвольте, я уточню це питання для Вас. — Для Вас має сенс, ... — На превеликий жаль, ми не спроможні повернути гроші, але ми завжди в змозі надати інший товар. —Чи можу я зателефонувати Вам пізніше ?...

6. Володійте вимовою, гучністю, інтонацією. Розмовляти бажано стисло, щоб не забирати телефонного часу. Якщо співрозмовник занадто балакучий, можна використати такі фрази: Чи маєте Ви час для продовження розмови? Вибачте, що перебиваю Вас, але мене викликає директор. Перепрошую, коли мені краще потурбувати Вас ще... Сподіваюсь, ми будемо мати нагоду спілкуватись довше. Дуже важливо вміти закінчити логіку, промовивши безапеляційно: - Чудово, що ми домовились - Я відправлю Вам відповідні документи ... І уважно слухайте: пам‘ятайте, що бесіда — це діалог!

7. Встановіть контакт і активно ведіть розмову. Під час розмови записуйте основні моменти домовленості. Дайте партнеру можливість, особливо в перші хвилини розмови, висловитись. З'ясуйте його інтереси.

Питання для самоконтролю:1. Чому розширились функції української мови на виробництві?2. Що сприяє збагаченню мови професії?3. Що означає поняття "мова професії"?4. Чому сприяє знання мови професії?5. На що впливає підвищення рівня знань з фаху?6. Публічним виступом може бути…7. Які складові публічного виступу?8. Як готуватися до виступу.9. Що є майстерністю публічного виступу.10. Які використовують тактичні та мовні засоби у телефонному спілкуванні.

Thank you for listening!