Спроби відродження української державності в 1917—1921 роках

Спроби відродження української державностів 1917—1921 роках

У 1914 році розпочалася Перша світова війна. В її вир було втягнуто й українців. Ба більше, обидві імперії, що панували на наших теренах, опинились у ворогуючих таборах. Лінія фронту розділила українців, які служили в арміях країн-суперниць і змушені були воювати між собою. Жахлива людська трагедія доповнилася військовими руйнуваннями, багато ресурсів йшло на потреби фронту упродовж кількох років

Царська Росія зазнавала дошкульних поразок, і під їхнім тягарем російський імператор зрікся свого престолу. Майже одразу після цього, в березні 1917 року, в Києві утворилась Українська Центральна Рада, що стала національним представницьким органом. Її очолив видатний історик Михайло Грушевський.

Незабаром у великих українських містах та в столиці Російської імперії, місті Петроград, відбулися багатотисячні демонстрації. Їх учасники вимагали докорінних змін, захисту свого права самим порядкувати на своїй землі. Так починалась Українська революція. Активними учасниками цих подій були Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Дмитро Антонович, Симон Петлюра та чимало інших.

Українська Центральна Рада сформувала уряд (Генеральний секретаріат) і намагалась упорядковувати знищене війною господарство. Про зрушення в процесі розбудови держави Центральна Рада повідомляла народові в спеціальних документах-зверненнях – Універсалах. Четвертим Універсалом було проголошено самостійність Української Народної Республіки (22 січня 1918 року).

Однак проти незалежної української держави виступила Росія. В жовтні 1917 року уряд цієї держави було усунуто внаслідок державного перевороту. До влади незаконним шляхом прийшли більшовики – представники однієї з наймалочисельніших партій у Росії (ось така «гра» назви та реального стану).

Становище Української Центральної Ради похитнулося. Під тиском російсько-більшовицьких (радянських) військ, які наступали на Київ, урядовці Української Народної Республіки (УНР) звернулися по допомогу до Німеччини та Австро-Угорщини. Було укладено договір про припинення бойових дій (Перша світова війна тривала!) та надання військової допомоги для боротьби з більшовиками

29 квітня 1918 року замість Української Народної Республіки постала «Українська Держава», яку одноосібно очолив підтримуваний Німеччиною гетьман Павло Скоропадський. За Гетьманату проведено чимало перетворень. Гривня остаточно стала національною валютою українців. Було засновано низку культурних та наукових установ (наприклад, Українську академію наук), відновлено прикордонну та військову служби, наведено лад із чиновництвом та управлінням територіями. Забезпечено правопорядок. Водночас, німецька присутність в Україні створювала проблеми – союзники вимагали забезпечення продуктами харчування, а подекуди їх силою забирали в селян.

Уже в листопаді 1918 року противники Павла Скоропадського утворили Директорію – колегіальний орган для боротьби з гетьманом. Її очолив Володимир Винниченко.

Володимир Винниченко пропонував орієнтуватися на більшовицьку Росію, а Симон Петлюра прагнув налагодити зв’язки із країнами Заходу. Ці розбіжності у складній ситуації призвели до поразки Директорії.

Західноукраїнські землі до закінчення Першої світової війни перебували у складі Австро-Угорської імперії. На противагу царській Росії, тут розвивалося парламентське життя й українці мали свої власні суспільні та політичні структури. Проте в Галичині гострим було протистояння з поляками, які віддавна вважали ці землі своїми

1 листопада 1918 року українські військові сили, очолювані Дмитром Вітовським, встановили контроль над Львовом та іншими більшими містами. Через десять днів створено уряд на чолі із юристом Костем Левицьким, а ще за два дні було оголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР), яку очолив Євген Петрушевич.

керівництво ЗУНР пішло на важливий крок: разом із урядом УНР воно 22 січня 1919 року оголосило про Злуку (об’єднання) всіх українських земель. Так здійснилася (хоч і на короткий час) багатовікова мрія українського народу!

Якщо наддніпрянські українці не змогли дати ради власним суперечкам і потрапили під вплив більшовиків, то поразка ЗУНР була військовою. В підсумку, західноукраїнські землі опинилися під владою Польщі (Галичина і Волинь), Чехословаччини (Закарпаття) та Румунії (Буковина).