Становлення національної композиторської школи

Становлення національної композиторської школи11 клас урок № 43

XVII — XVIII століття. Поступово монодичний (одноголосний) спів розвинувся в багатоголосний: партесний спів (від лат. «партії», «голоси»), у якому відбулося чітке розмежування чотирьох голосів хору за висотою і тембром: бас, тенор, альт, дискант. У надрах стилю бароко з його схильністю до пишності, помпезності, динамічності й святкової орнаментальності партесний спів досяг свого розквіту. Прослухати

Класицизм «Золотий вік української музики»Партесна музика стала плідним музичним грунтом, з якого виріс хоровий концерт(прослухати).

Поєднання традицій партесного співу і сучасних технік європейського письма обумовило унікальність творчості українських композиторів епохи класицизму. Дмитро Бортнянський. Максим Березовський. Артемій Ведель

XIX — початок XX століття. Слід за українськими письменниками і поетами, професійні музиканти XIX ст. почали звертатися до народної тематики, обробляти народні пісні, які виконувалися талановитими аматорами у супроводі народних інструментів — кобзи, бандури, цимбал, скрипки, ліри та ін. На початку 19 століття в українській музиці з'являються перші симфонічні твори та камерно-інструментальні твори. XІX століття  в історії музики визначається виходом на світову арену багатьох національних шкіл, що пов'язано з ростом національної свідомості європейських народів, що знаходились під владою імперій. Слід за польською та російською постає і українська національна композиторська школа.

Основоположною для розвитку національної професійної музики стала різнобічна діяльність М. В. Лисенка, який створив класичні зразки творів у різних жанрах (зокрема 9 опер, фортепіанна й інструментальна музика, хорова і вокальна музика, переважно на слова українських поетів, в тому числі Т. Шевченка). Він же став організатором музичної школи в Києві

«Радуйся, ниво неполитая»«Боже Великий, Єдиний»Кантата «Б'ють пороги»«Сон»«Пливе човен»«Тарас Бульба»Творчість Миколи Лисенка включає твори великої форми (кантата «Радуйся, ниво неполитая») і ліричні, майже акварельні мініатюри («Сон», «Пливе човен»). Вершинне досягнення оперної спадщини композитора – опера «Тарас Бульба», перейнята волелюбними мотивами й патріотичним пафсом.

Упродовж усього життя компо зитор звертався до спадщини Тараса Шевченка. Його сповнена громадянським і патріотичним пафсом поезія завжди надихала митця: музична шевченкіана М. Лисенка охоплює понад 80 вокальних і хорових творів. Серед них монументальною вершиною височить цикл «Музика до «Кобзаря»

Фундатором Перемишльської композиторської школи став священик Михайло Вербицький, який писав духовну музику в західноєвропейських традиціях. До театральних п’єс він створював увертюри, що стали першими зразками української симфонічної музики в Галичині. Послідовники М. Лисенка —М. Леонтович, К. Стеценко і Я. Степовий продовжили його справу.

На вірш П. Чубинського «Ще не вмерла України…» М. Вербицький написав солоспів із супроводом гітари. Твір побачив світ у збірці «Кобзар» (1885) і почав поширюватися у численних різновидах. Зі здобуттям Україною незалежності ця пісня стала Державним гімном, символом відродження та єдності українського народу. Михайло Вербицький Державний Гімн України. Марка з портретом М. Вербицькогоі нотами фрагмента Державного гімну України

Микола Леонтович (1877—1921) — видатний майстер хорової мініатюри, автор хорових обробок українських народних пісень, які ввійшли до золотого фонду нашої культури. Хорова обробка Миколи Леонтовича «Щедрик» – це, напевне, найвідоміша і найпопулярніша різдвяна пісня у світі, яка на сьогодні має безліч вокально-хорових та інструментальних інтерпретацій.Інтерпретаці «Щедрик»

Кирило Стеценко (1882—1922) — композитор, хоровий диригент, священик, педагог, учень і духовний спадкоємець М. Лисенка. В образній сфері його музики (хори «Сон» і «Прометей», кантата «Шевченкові», церковні твори, обробки народних пісень) домінують ліричні й лірико-драматичні мотиви.

Яків Степовий (1883—1921) — автор переважно камерної музики — вокальної та фортепіанної. Опосередковане відтворення національного колориту є ознакою творчого почерку композитора-лірика. Солоспів «Степ» композитора став знаменитим і вплинув на походження його псевдоніма.

Партесний співвид церковного багатоголосного хорового співу, який на початку  XVIII століття замінив одноголосний знаменний спів. Кількість голосів (партій) коливалась від 3 до 12, в окремих випадках досягала 48. Кожна партія виконувалась невеликою кількістю співаків, здебільшого по 1-2 на партію. Тому партесний спів слід віднести скоріше до ансамблевого, ніж до хорового. Виконавцями партесної музики були хлопчики, яких спеціально навчали, та дорослі професійні співці. Залучення жіночих голосів до виконання не практикувалось. Тексти записували близькою народові слов’яноруською мовою, мелодії – не крюками, а вже новим «київським знаменем», тобто квадратними нотами на лінійках

Дякую за увагу