Становлення України як незалежної держави

Державотворчі процеси в незалежній Україні Президентські вибори 1994, 1999, 2004 Видатні особи в історії незалежної України

https://onlinetestpad.com/hmzmfkecctc5m

Державотворчий процес — процес становлення державності, формування державних органів влади, визначення їх функцій.

Фіксація кордонів Визначення громадянства Визначення державної символіки Створення власних збройних сил Формування законодавчої бази. Прийняття Конституції України Формування державних органів влади Запровадження власної грошової одиниці

Відсутність науково обґрунтованої моделі побудови незалежної держави; вкрай низький рівень політичної та економічної культури мислення; недосконала організація державної влади, незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади; середній рівень матеріально-сировинного потенціалу, недостатня забезпеченість паливно-енергетичними ресурсами; низька конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародних ринках в результаті тривалої дії такого чинника як одержавлення економіки; панування командних форм і методів управління, надмірна централізація та екстенсивний шлях розвитку господарства, успадковані від радянських часів; диспропорції у територіальному розміщенні виробничих сил; мілітаризована економіка; суттєве погіршення екологічної ситуації; значний вплив соціально-психологічних чинників

Доведіть або спростуйте думку деяких тогочасних політиків, що Україна на момент проголошення незалежності була, з одного боку, «Гулівером з потужними м’язами» — значним промисловим потенціалом, а з іншого боку, «Хлопчиком-мізинчиком з мініатюрним кістяком» — без досвіду самостійного існування.

Становлення й утвердження незалежної держави відбувалося водночас із завершенням процесів формування української політичної нації та національної самосвідомості Складне соціально-економічне становище перших років незалежності призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим скористались противники незалежності

Чинники, які сприяли державотворчому процесу Чинники, які негативно впливали на державотворчий процес 1. Державотворчі традиції. 2. Мирний шлях здобуття незалежності. 3. Підтримка з боку населення. 4. Демократичний вибір. 5. Міжнародне визнання України. 6. Підтримка з боку США та інших держав 1. Е кономічна криза. 2. Корупція вищих ешелонів влади. 3. Тривала відсутність відчутних позитивних зрушень сприяла поширенню апатії в суспільстві. 4. Деформованість і незавершеність формування української нації. 5. Н евиробленість національної ідеї. 6. Втручання Росії, яка не змогла змиритись із втратою України

не вдалося ефективно і зважено здійснити розподіл владних повноважень; роздвоєність виконавчої гілки влади (президент — уряд) надзвичайно ускладнювала управління і заважала ефективній роботі; загальна невизначеність у розподілі владних функцій і повноважень зумовлювала тотальну безвідповідальність на всіх рівнях; послідовна протидія Верховної Ради не дала змоги створити сильну виконавчу владу, необхідну в умовах перехідного періоду.

Главою держави є Президент. Він гарантує державний суверенітет, територіальну цілісність України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина Законодавча влада Верховна Рада (парламент) — вищий законодавчий орган влади, на місцях — обласні, районні, міські, селищні ради Виконавча влада Кабінет Міністрів (уряд), міністерства, відомства, державні комітети, місцева державна адміністрація, виконкоми Судова влада Верховний Суд України, загальні, арбітражні, військові суди (згодом — Конституційний Суд)

Жоден із семи кандидатів у президенти України (В. Бабич, Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Лановий, О. Мороз, І. Плющ, П. Таланчук) під час голосування 26 червня 1994 року не набрав 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Відповідно до законодавства 10 липня 1994 року відбулося повторне голосування на виборах президента України. З двох кандидатів (Л. Кравчук та Л. Кучма) перемогу здобув Л. Кучма, за якого віддали голоси 14 017 684 (52,14 %)виборця.

За результатами голосування 31 жовтня 1999 року із 13 кандидатів на посаду президента України (О. Бази люк, Н. Вітренко, М. Габер, Ю. Кармазін, В. Кононов, Ю. Костенко, Л. Кучма, Є. Марчук, О. Мороз, В. Онопенко, О. Ржавський, П. Симоненко, Г. Удовенко) найбільшу кількість голосів виборців отримали Л. Кучма (36,49%) і лідер Комуністичної партії України П. Симоненко (22,24%). Саме цих кандидатів було внесено до виборчого бюлетеня для повторного голосування з виборів президента України, яке відбулося 14 листопада 1999 року. Президентом України став Л. Кучма, який отримав 15 870 722, або 56,25% голосів виборців, що на 1,8 млн. голосів виборців більше порівняно з виборами 1994 року. Він переміг у 17 регіонах України та на всіх без винятку закордонних дільницях. За П. Симоненка проголосувало 10 665 420, або 37,8% виборців, які взяли участь у голосуванні.

З 1994 по 2004 р. – Президент України

До виборчого бюлетеня було включено 24 кандидати на пост президента України (Базилюк О., Бойко Б., Бродський М., Вітренко Н., Волга В., Грабар М., Душин І., Збітнєв Ю., Кінах А., Козак Р., Комісаренко С., Корчинський Д., Кривобоков В., Мороз О., Нечипорук В., Омельченко О., Ржавський О., Рогожинський М., Симоненко П., Черновецький Л., Чорновіл А., Ющенко В., Яковенко О., Янукович В.). Проведення другого туру голосування стало предметом розгляду у судовій палаті в цивільних справах Верховного Суду України. На виконання рішення Верховного Суду України Центральна виборча комісія призначила повторне голосування на 26 грудня 2004 року. За підсумками повторного голосування з виборів президента України 26 грудня 2006 року перемогу здобув В. Ющенко, який отримав 15 115 712 або 51,99% голосів виборців, за В.Януковича свої голоси віддали 12 848 528 виборців або 44,20%.

Президент 2005-2010

Український льотчик-випробувач 1-го класу, космонавт, генерал-майор авіації, перший і єдиний астронавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання, Народний Посол України, Герой України.