Стаття "Бароко - перший загальноєвропейський художній напрямок в історії культури (матеріали до уроку)

БАРОКО – ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ

 В ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ

У статті розглядаються передумови виникнення та характерні особливості бароко як першого загальноєвропейського напряму в історії культури; зроблено короткий огляд різних видів мистецтва доби бароко: архітектури, скульптури, живопису, музики; перераховані найвидатніші митці.

Бароко – перший художній напрям в історії культури, який більшою чи меншою мірою охопив усі народи Європи, незалежно від національності та віросповідання.

Передумови виникнення бароко. XVII ст. – трагічний час в історії Європи, коли палали загарбницькі та релігійні війни й вибухали революції, з яких найбільш кривавими були Тридцятилітня війна в Німеччині (1618 – 1648) та Англійська революція 1648 року. Європу роздирали суперечності. Почалася Реформація (розкол на католиків і протестантів), за нею – Контреформація.

Де ж шукати пересічній людині душевні сили й моральну опору, кому вірити? Усе більше людей зневірювалось. З кінця XVI ст. ідеологію Відродження починає охоплювати глибока криза. Її насамперед породила криза віри в людину, в її безмежні можливості щодо влаштування світу і побудови суспільства на засадах справедливості та розуму. Світ, що уявлявся впорядкованим і гармонійним, обернувся ірраціональним, тобто незбагненним, хаосом, сповненим зяючих безодень і нерозв’язаних суперечностей, а людина – істотою, що роздвоюється між добром і злом [1, с.152].     

В той же час XVII століття стало надзвичайно важливою віхою в розвитку наукових знань про світ.

Математика набула статусу «королеви наук». Френсіс Бекон відзначав, що винахід книгодрукування, пороху і компаса справив на людей такий вплив, якого не справляла жодна влада, жодна секта, жодна зірка.

Наукові відкриття не лише значно поліпшили життя людей, а й призвели до того, що на порозі XVII ст. людство здригнулося від жаху. З’ясувалося, що наша рідна, надійна і затишна мати-Земля насправді є маленькою кулькою, яка мчить невідомо куди в холодному байдужому космосі – неосяжному безкінечному просторі, переповненому подібними ж кульками! До того ж усі небесні тіла будь-якої миті можуть зіткнутися і розпастися на атоми, потягнувши за собою в прірву небуття всіх без винятку людей. Картина світу виявилася куди гіршою за Дантове «Пекло».

Так виник притаманний добі бароко «метафізичний неспокій». Тривожне світовідчуття не могло не вплинути на мистецтво й літературу [3, с.98].     

Доба бароко та її характерні ознаки

Бароко (від італ.  вигадливий, химерний; від порт. perolo baroko – перлина неправильної форми) — літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI –XVIII століть.

Бароко стало своєрідним синтезом культур середньовіччя та античності, тому для митців бароко характерне примирення суперечностей: земного і небесного, духовного і світського, античності і християнства.

 Визначальними у філософії та мистецтві, почасти й у масовій свідомості, стають ідеї про те, що все земне – тлінне, тимчасове, тутешнє «життя є сон», справжнє життя настає лише після фізичної смерті; реальний світ – долина страждань, які необхідно терпіти смиренно, очікуючи смерті та єднаючись душею з Богом. А звідси – барокові метафори: життя людини – троянда, що швидко в'яне і перетворюється на колюче й сухе стебло; людина – недогарок; звідси ж алегоричні персонажі – Смерть, Доля, Віра тощо [4, с.60].     

Для бароко є характерними: дотепність, парадоксальність, контрастність сполучення, алегоричність, містицизм, інтерес до трагічних суперечностей буття: життя і смерті, тлінного і вічного, взагалі – тяжіння до поєднання непоєднуваного (смішного з сумним, трагічного з комічним, високого з низьким і т. д.) на кшталт таких образів, як «радісний біль», «багатий жебрак», «німий промовець», «блаженна мука».

В мистецтві бароко людина постає як складна, багатопланова особистість зі своїм світом переживань, залучена у драматичні конфлікти. Людина бароко — це, за образом англійського поета Дж. Донна, черв, який плазує у бруді та крові.  В результаті людській особистості відводиться скромна роль безмежної піщинки всесвіту, безпорадної і цілком залежної від волі Бога. Людина бароко або втікає до усамітнення з Богом, або, навпаки,   кидається   у   вир   політичної   боротьби,   перепливає   океани, шукаючи   нових   колоній,    береться   поліпшити      стан   усього людства [5]. 

Тема мистецьких творів бароко: відображення життя в його контрастній різноманітності, ілюзорність та скороминучість людського життя, життя як сну, життя як театру або лабіринту, трагічна невлаштованість світу, фатальна підпорядкованість людської долі божественному призначенню, гріховність людської природи. А ідею диктувало  життя – прославлення монархічного або релігійного правопорядку та боротьби за національну єдність в різних країнах Європи.

Хронологічні межі періоду бароко не збігаються з календарними межами історичних епох і для різних країн Європи коливаються – інколи з досить значною різницею у часі. Вважається, що бароко як загальномистецький  напрям зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, звідки упродовж XVI – XVIІІ століть поширився майже у всіх країнах Європи. Розквіт його у більшості європейських країн припадає на XVIІ століття. Саме тому XVIІ ст. і прийнято називати епохою бароко[4, с.59].     

Загальна характеристика мистецтва бароко.

Мистецькі твори бароко відрізняються недотриманням правил ренесансної гармонії заради більш емоційної взаємодії з глядачем.

Архітектура. Найяскравіше бароко проявилось в архітектурі. Саме в архітектурі найбільш ясно і узагальнено виражена основна ідея бароко: ілюзія неперервності руху, постійної плинності і змінності форм, перетікання одного простору в інший. Архітектура бароко тяжіла до ансамблю, до організації простору. Це майдани, палаци, сходи, фонтани, паркові тераси, басейни тощо. У міських і заміських резиденціях архітектура і скульптура мають єдине вирішення: переважають пластичне оздоблення з тривожною грою тіні і світла, парадні інтер’єри з багатоколірною скульптурою, ліпленням, різьбленням, позолотою, розмальованими плафонами, які створюють ілюзію відкритих склепінь, спостерігаються надзвичайна пишність і величність. Архітектура бароко не терпить прямих ліній й чітко окреслених статичних площин, вона відрізняється потужним просторовим розмахом, складністю неспокійних форм, що ніби зливаються одна з одною. Архітектура – велично-прекрасна, урочисто вражаюча, що породжує грандіозно-психологічний ефект. Головні об’єкти барочної архітектури – церква і палац. Їхня багатобарвна архітектура – це різнокольоровий мармур, бронза, розмальовані скульптури, яскраві, святкові інтер’єри [3, с.192].     

Особливості архітектури бароко:

• Ускладненість обсягів і простору, взаємне перетинання різних геометричних форм.
• Переважання складних криволінійних форм при визначенні планів і фасадів споруд.
• Чергування опуклих і увігнутих ліній і площин.
• Активне застосування скульптурних та архітектурно-декоративних мотивів.
• Нерівномірний розподіл архітектурних засобів.
• Створення заможної гри світлотіні, колірних контрастів.
• Динамічність архітектурних мас.

Найвідомішим майстром архітектури бароко був італієць Джовані Лоренцо Берніні, який створив чимало уславлених споруд. Насамперед у Римі площа Сан-П’єтро, церква Сант-Андреа аль Квірінале, фонтан «Чотири ріки».

Талановитим архітектором пізнього бароко був Бартоломео Франческо Растреллі. Растреллі-молодший уславив своє ім’я роботою в Російській імперії: спорудженням Зимового палацу, палацу Воронцових, Строгановського палацу.

Скульптура. Динамізм скульптури бароко, на відміну від ренесансної скульптури спокою, викликає не оптимістичне відчуття могутності, величі, можливостей людини, а захоплення легкістю, витонченістю, якоюсь нереальністю, неземною привабливістю. У бароко (найчастіше) не можна відокремити роботу архітектора від роботи скульптора. Одним із цікавих жанрів барокової скульптури був портрет. Насамперед, це – роботи, образне втілення яких не виходило за межі однобічно витлумаченої урочистості, станової належності. Проте і серед них було чимало яскравих і виразних образів (портрет Людовіка XIV,  «Апполон і Дафна» виконані Берніні). Значне місце у світській скульптурі епохи бароко посіли статуї для міських фонтанів (фонтан Треві у Римі).

Живопис. У європейському живописі доби бароко значного розвитку досягають побутовий жанр, пейзаж, натюрморт, портрет. Нові образи вимагали нових способів зображення реальних об’єктів через мову і організацію живописного твору. В образотворчому мистецтві переважали декоративні композиції релігійного, міфологічного або алегоричного характеру, де художників цікавлять насамперед сюжети чудес та мучеництва, де яскраво проявилися властиві бароковій стилістиці гіперболічність, патетика., парадні портрети, урочисті історичні сюжети, героїчне трактування людини і її діянь; велике значення придбали композиційні і оптичні ефекти, мальовничість цілого, вільна, темпераментна творча манера.  Визначені види живопису бароко – вівтарний образ і декоративне панно для оздоблення церкви і парадних залів. Улюблені сюжети  картин – житія католицьких мучеників і міфологічні історії, що подаються в пишному декорі. Розцвітає жанр алегорії, де героями виступають монахи, в оточенні різноманітних доброчинців, муз, амурів і античних богів. З цими сюжетами прекрасно вживається придворний парадний портрет.

Видатними представниками бароко в живописі були італієць Мікеланджело Караваджо (1573—1610) і голландець Пітер Пауел Рубенс (1577—1640), улюблений учень  Рубенса — Антоніс Ван-Дейк, іспанець Дієго Віласкас – майстер барочного портрета [4, с.61].     

Пітер Пауль Рубенс (1577-1640) – належить до фламандських художників. Звертався до античних сюжетів, також втілював на своїх полотнах відомі біблійні мотиви та образи. Зображував оголені або напівоголені постаті, котрі були у постійній борні, змаганні, погоні, полюванні. Його персонажі відзначаються здоровою життєрадісністю, пишністю тілесних форм. Вражає величезне напруження сил, пристрастей [5].       

Антоніс Ван Дейк – фламандський живописець. Він був найвідомішим та найголовнішим придворним живописцем в Англії. Відомий автор аристократичного портрета, знаменитий своїми портретами членів королівської родини. Він малював з природною віртуозністю. Він також неперевершений автор творів з біблійних і міфологічних тем, майстер графіки і гравюри.

   Рембрандт Харменс ван Рейн (1606-1669) – представник живопису Голландії XVII ст. Зображував людину «зненацька». Герої  його картин у невимушених позах, усміхнені або охоплені смутком. Художник уважно придивлявся до внутрішнього світу своїх героїв, зображуючи їх у момент боротьби добра і зла, світла і темряви, любові і ненависті. У художніх образах митець відтворив багатогранність людського буття у його зв’язку з вічністю.

Музика. Найвизначніші тогочасні композитори – Антоніо Вівальді,  Йоганн   Себастьян Бах, Ґеорґ Фрідріх Ґендель. Це справді національні митці, що прекрасно виразили себе і епоху в своїх творах. У барочній музиці переважає драматична патетика: її образи динамічні. Вся вона будується на контрасті звукових ефектів і тяжіє до монументальності. Головною ознакою музичного бароко була поліфонія – одночасне звучання декількох мелодійно змістових голосів, що надає музиці багатоплановості, робить її багатотемною, просторово глибокою. Найяскравіше бароко проявилось в опері. Оперна вистава доповнювалася  архітектурним елементом, так як видовища відбувалися в розкішних парадних залах двора. Музично-драматична та ігрова основи опери виявилися здатними відтворити складний душевний світ людини, нездоланні людські пристрасті підкреслювались, возвеличувались, доповнювались різноманітними і складними подіями.

Значення бароко

Бароко – це перший для всіх європейських культур художній напрям. Це загальноєвропейський стиль. Бароко відіграло велику роль у мистецтві XVII століття, яке дозволило втілити безмежність і суперечливість світу й людини, ту складність буття, яка не підлягає раціональному осягненню, боріння різних сил і стихій, загадкову таїну сущого. Бароко дало можливість митцям висловити у різноманітних художніх формах уявлення про духовний стан світу й особистості, виразити моральні запити цієї доби. Бароко стало результатом змін у світобаченні людства, що відбулися під впливом бурхливого розвитку науки й філософської думки [4, с.62].     

З власного досвіду

Фрагмент мистецького вечора «У світі був лише Бах»

Епіграф:

Ті, які слухали багатьох музикантів,

справедливо говорять: у світі був лише  Бах.

  М.І.Адлунг

Обладнання: портрет Баха, виставка фотоматеріалів (із книги С.А.Морозова  “Бах”), музичне оформлення, афіша творів Баха, які звучатимуть на вечорі (“мистецтвознавець” має відмічати твір, який звучить, малюючи біля його назви скрипічний  ключ), свічі у свічниках.Вечір ведуть 5 ведучих, 3 “мистецтвознавці” (сидять за столиками), “Бах” (сидить за окремим столом, на якому лежать розгорнуті нотні збірки, папір, пера, стоїть свічка у свічнику)

Звучить Токата і фуга  d-moll BWV-565 (початок)

Учитель. (на фоні мелодії) Якби можна було почути сучасне місто так, як з вертольоту ми бачимо його – внизу, в геометричній красі та цільності, якби місто раптом зазвучало, як оркестр, - мабуть, музика його була б схожа на музику Баха.  На його органні прелюдії та фуги в їх математичних бездоганних розрахунках та глибині почуттів.

  Яка сучасна ця музика. Дивно! Адже, коли Бах писав її, світ був зовсім іншим. Ще пересувалися на конях, стріляли з мушкетів… Життя волочилося повільно і сонно, як поштова карета із Лейпцига в Гамбург.

Крізь два століття з портрета дивиться на нас Іоганн Себастьян Бах. Перука з буклями. Чорний камзол. Біла хусточка на шиї. Вперте, вольове підборіддя піджате. Міцно стиснуті губи. Ніби він готовий до випробувань долі…

………………………………………………………………………………………………………..

1 ведучий (біля зображення Арнштадта)

Вісімнадцятилітнього Себастьяна Баха затвердили на посаду органіста Нової церкви і керівника шкільного хору в Арнштадті. Місце для молодого музиканта не залишало бажати нічого кращого.  Він був зобов’язаний у вихідні з 8 до 10 годин ранку грати в церкві на органі і два рази в будні займатися з невеликим учнівським хором в церковній школі.

2 ведучий

На втіху Себастьяна, настоятель дозволив тренуватися в музиці, коли побажає органіст, у час, вільний від служби. Саме про таку свободу Бах і мріяв.

3 ведучий (запалює свічу, підходить до зображення «Нової церкви» в Арнштадті)

Годинами він не залишав зачиненого на засув храму. Без перуки і камзола, коротко підстрижений, в сорочці і жилеті, в черевиках, зручних для роботи, Себастьян нагадував більше  майстрового, ніж статечного церковного органіста. Орган був чудовий. Юний музикант наполегливо опановував мистецтво віртуозної гри, тренувався, шукав нові комбінації поставлення пальців, іноді входячи в протиріччя з прийнятими правилами. Він тренував ноги, досягаючи легкості виконання на клавішах педалі. Інколи вів мелодію без участі рук, у швидкому темпі, із зростаючою міццю і милувався гучними звуками, які заповнювали сутінки храму. І знову він вводив в дію пальці рук, легко сковзаючи ними по клавішам мануалів. Запалював свічі; вони коштували дорого, і Себастьян задовольнявся часто однією-двома. Полум’я свічок, не долаючи сутінків, відкидало величезну неспокійну тінь музиканта в просторі, який заповнювався густими звуками труб.

Звучить Пассакалья c-moll BWV 582 (початок).

4 ведучий (на фоні мелодії)

Заходив до церкви настоятель. Він сідав так, щоб бачити органіста. В години богослужінь він чув умиротворені  мелодії. У ці ж хвилини орган вивергав незвичні для церкви каскади звуків. Звичайно, настоятелю було б спокійніше, якби музику виконував більш слухняний органіст і кантор. Звучали б твори, канонізовані часом. Натхнення ж, не контрольоване слухняністю, може призвести  до спокуси і ускладнити мирне життя пастирів.

5 ведучий. Але цей органіст із впертим підборіддям, з відкритим поглядом, упевнений в своєму ремеслі все ж руйнує звичні уявлення про церковну музику.

Пастор залишає храм, а за стінами зачиненої церкви ще клубочуться глухі і пристрасні звуки…

Звучить Пассакалья c-moll BWV 582 (продовження).

1 ведучий. Наближалась осінь 1705 року. Іоганн Себастьян старанно виконував свої обов’язки органіста. Але рівновазі його життя в Арнштадті загрожувала небезпека. Впливові бюргери, парафіяни Нової церкви, все частіше відкрито висловлювали невдоволення вільностями, якими, на їхню думку, упертий органіст  прикрашав богослужебну музику. Обробки хоралів та всякого роду варіації вельми відходили від канонізованої музики.

2 ведучий. Консисторія в Арнштадті не раз учиняла розноси норовливому музиканту.

Засуджуємо пана Баха за нехтування заняттями з хором!

Маючи неспокійну вдачу, не бажаючи дослухатися до наших повчань, він вводить у хорал багато дивних варіацій, чим приводить общину нашу в немале збентеження…

3 ведучий. Засуджуємо пана Баха! Раніше він грав надто довго, але після зроблених йому зауважень почав грати занадто коротко.

Оголошуємо з обуренням, що в церкві він насмілився музичити з незнайомою дівчиною.

4 ведучий. Консисторія попереджає: якщо він і далі буде таким недбалим і зарозумілим, то багато чого втратить! Розставався Бах с Арнштадтом спокійно: образи в його двадцять с невеликим років проходять швидко. Він не забуде Арнштадта.

5 ведучий. На жаль, Арнштадт забуде його. Ім’я Баха, як установили дослідники життя композитора, не буде згадуватися в місті більше півтораста років. Його не знайти в ґрунтовних довідниках минулих часів серед відомостей про всіх знатних жителів міста. Твори Баха були відсутніми в програмах тутешніх музичних вечорів і концертів духовної музики. Лише в 1878 році великий музикант Ференц Ліст відвідає місто юності Баха, і в його виконанні  прозвучить фуга арнштадтского органіста.

1 ведучий (тримає в руках зв’язку ключів). Але повернемось в 1707 рік. Іоганн Себастьян збирається до від’їзду. Єдине, з чим жаль розставатися в Арнштадті, - новий орган. Його орган, з яким в самотні присмеркові години, в тиші спустілої церкви Бах відходив від служби в задуми своїх перших фуг і прелюдій…

Він віддав ключі в магістрат.

«Бах». Передайте їх суперінтенданту і скажіть йому: служити гидко, але служити йому – тричі гидко!

2 ведучий. Ви ще занадто молоді, пане Бах! Ви не знаєте, що всюди є суперінтенданти, всюди, куди б ви не кинулись у пошуках кращої служби – в Мюльхаузені, в Веймарі, в Кьотені… Ви занадто молоді і тому ви такі норовисті. Музикант всього лиш придворний. І це вам не раз дадуть відчути – і у Веймарі, і в Кьотені, і в Дрездені.Герцог Веймарський в розмові з придворними не буде церемониться:

3 ведучий. Він все ще грає занадто незграбно, занадто по-німецьки, наш гоф-органіст Іоганн Себастьян Бах. У ньому не вистачає ані італійської жвавості, ані французької вишуканості.

4 ведучий. Він впертий, ваша високість. Впертий і примхливий.

3 ведучий. Впертий? Хіба у Веймарі йому мало платять?

4 ведучий. Сто п’ятдесят шість гульденів у рік, ваша високість.

3 ведучий. Ну ось. Чи в Мюльхаузені він отримував більше?

4 ведучий. В Мюльхаузені – лише вісімдесят п’ять гульденів.

3 ведучий. Ну ось. Скажіть йому, що в його грі має бути більше живості. Його музика занадто серйозна, занадто учена і нудна. Скажіть йому: це схоже на невдячність.

5 ведучий (біля зображення Веймара)

…І все ж саме Веймару судилося стати містом Іоганна Себастьяна Баха.

1 ведучий. Напружено-плідним проступає перед нами життя композитора-органіста. Важко навіть обійняти слухом і думкою все створене Себастьяном Бахом у веймарські роки. Не оцінені по достоїнству сучасниками твори молодого композитора, написані саме у Веймарі, - це великий,  зрілий Бах.

1 мистецтвознавець. Слухачам нашого часу важко повірити в те, що більша частина програм концертів Баха складається із творів юного композитора. Концертний зал заповнюється звуками органа; стоустий інструмент висловлює величаві думки, які полонять слух, серце, свідомість Поволі в уяві створюється образ неодмінно «старого Баха», знайомого нам по відомим портретам, у перуці, в строгому камзолі; уявляється образ музиканта тяжкої долі, багатодітного батька, втомленого від боротьби із церковною та бюргерсько-чиновницькою  рутиною.

Яке ж буває здивування, коли по нотографічному довіднику слухач дізнається про те, що більшість цих знаменитих творів написано у віці від 23 до 30 років!

Звучить токата і фуга  d-moll BWV-565 (фрагмент)

……………………………………………………………………………………………………

2 мистецтвознавець (на фоні цієї ж мелодії)

В сучасну  біографію Баха владно втручається тема: музика великого композитора і сприйняття її слухачами.

Історики мистецтв відносять творчість Баха до могутнього стилістичного напрямку ХVІІ – початку ХVІІІ ст. – бароко. В творах геніального композитора часто проступають характерні бароко риси монументальності, патетики; для них характерні зіставлення за контрастом, вражає динаміка; декоративність композицій поєднується з проявами глибоких емоцій.

3 мистецтвознавець. Головною ознакою музичного бароко була поліфонія – одночасне звучання декількох мелодійно змістовних голосів, що робило музику багатоплановою, багатотемною, просторово глибокою. Бах був художником і мислителем поліфонії, удосконалення якої у всіх жанрах музики – найголовніша його художня задача.

Розуміння прекрасного в поліфонічних творах часто виявляється для  немузикантів складною справою: слухачу потрібно відчути і осмислити зміст кожного із голосів, вникнути в логіку їх співвідношення. Тому шукаються асоціативні шляхи, які допомагають слухачам, які не володіють досвідом аналізу музичних форм, увійти в глибину бахівських образів.

1 мистецтвознавець. Дослідники творчості Баха красу його органних творів часто порівнюють з красою архітектурних споруд. Музику Баха називають “текучою архітектурою”. Що ж, і справді, слухаючи органні твори видатного композитора, ми часто уявляємо урочистий середньовічний собор  із стрілчастою аркою, здійнятою високо в небо.

2 мистецтвознавець. Альберта Ейнштейна музика Баха також приваблювала своєю архітектонікою. Але піднесена увись, вона асоціювалася у вченого не лише з архітектурним образом собору, але і з стрункою логікою математичних конструкцій.

А втім, у кожного слухача – свої знахідки серця та інтелекту в час звучання органних творів Баха. Звуки органа викликають абстрактні поетичні картини. Звергаються лавини, здіймається полум’я, ведуть спір небожителі, бореться добро зі злом, пристрастями наповнюється земля, співають хори, сповідається серце. Вписуються в бахівський музичний всесвіт прояви самого життя в його вічному русі.

І володіє над усім досконалість розміреності.

3 мистецтвознавець.Вслухаємося в мелодію із Концерту №5  f-moll Іоганна Себастьяна Баха. Які асоціації вона породжує у вас?Звучить Концерт №5  ( до кінця). Діти розповідають про свої асоціації.

…………………………………………………………………………

Список літератури

1. Вечірко Р. Українська та зарубіжна культура / Р. Вечірко. – К., 2003. – 367
2. Закович М. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / За ред. М. Заковича. – К., 2007. – 567 с.
3. Подольська Є. Культурологія: Навч. посіб. / Є. Подольська, В. Лихвар, К. Іванова. – К., 2003. – 288 c.
4. Сагайдак Л. М. Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві / Л. М. Сагайдак // Зарубіжна література в школах України. ­ 2013. ­ № 7/8. ­ С. 58 – ­63. ­
5. Стиль бароко у світі // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/culture/30353/