Стаття Булінг чи мобінг: чи не епідемія нової соціальної хвороби?

                                                                                 Ткаченко Ірина Миколаївна

                                                                    Вчитель біології та хімії,

вчитель вищої категорії Великовільмівської філії

 опорного закладу Садівської ЗОШ, Сумського району

БУЛІНГ ЧИ МОБІНГ: ЧИ НЕ ЕПІДЕМІЯ НОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ХВОРОБИ?

«Людям не те що позакладало вуха -

                                                    людям позакладало душі…»

(Л. Костенко)

Анотація. У статті проаналізовано стан поширеності булінгу у шкільному середовищі в умовах сьогодення. Наголошено на необхідності проведення профілактичних програм, спрямованих на виявлення, попередження та подолання шкільнго цькування.

Ключові слова: булінг, мобінг, кібербулінг, конфлікт, жертва, насилля.

Вступ. Освітня реформа актуалізує проблему гуманізації відносин у шкільному середовищі, зокрема у системі вчитель-учень-учень, та міжособистісної взаємодії школярів поза ним. Розбудова системи освіти відбувається у складних соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в учнівському середовищі.

Погодьтесь, що майже в кожному учнівському середовищі існує проблема булінгу, мобінгу,  кібербулінгу. В Україні 67% дітей у школах стають жертвами цькування, залякування, тобто, булінгу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема агресивної та насильницької поведінки учнів знайшла відображення в працях вітчизняних та іноземних дослідників, таких як: Ю. Савельєв, Є. Дубровська, М. Ясеновська, М. Алєксєєнко, Г. Лаубе, Е. Пелігріні, С. Салмівалі, Е. Роланд, В. Бесаг.

Мета статті: з’ясування основних причин булінгу; аналіз шляхів, які розробляються на його профілактику.

Виклад змісту власного дослідження. Булінг (від англ. bully- хуліган, забіяка, насильник) – психологічний терор, побиття, цькування однієї людини іншою. Є ще модифікації – мобінг і кібербулінг.

Мобінг – дії менш радикальні – обзивання, непристойні жарти, плітки.

Кібербулінг – цькування через інтернет, соціальні мережі, смс, електронну пошту.

Ми, вчителі, батьки - усі намагаємося зрозуміти, чому зараз такі діти? Чому з’явився булінг і як його викорінити? Як вижити дітям у сьогоденному суспільстві серед булерів і не зламатися емоційно?

Велика проблема сучасного суспільства – це відсутність належної якісної комунікації, емоційного включення, емпатійності, співпереживання, розуміння. Діти часто живуть у площині емоційної збідненості.

Щасливі діти не булять. Очевидно, що причина завжди у родині, діти – дзеркало родини. Між батьками і дітьми немає належної комунікації. Батьки дуже завантажені, або, зачасту, відсутні (працюють за кордоном), виховують дітей бабусі, дідусі, але дитині не вистачає мами, тата, їх любові, їх піклування, спілкування з ними – дитині не вистачає емоційної підтримки.

Гірше, коли в родині «процвітає» насилля. Діти, які ростуть в атмосфері жорстокості, приниження, фізичної наруги частіше всього стають жертвами булінгу, або стають булерами.

Немало важливою виникнення булінгу є нестача коштів в родині – тоді дитина стає жертвою насмішок або стверджується як вимагач – булер.

Неприпустимо, коли вчитель, принижує дитину в колективі: «ти невдаха», «ти не можеш», тощо.

Шановні колеги! Будьте толерантні до всіх дітей, не розділяйте на «любимчиків» і «нелюбів».

Отже, основними механізмами розвитку булінгу є, як правило, заздрощі та конкуренція; страх; бажання підкорити когось власній волі; самоствердитись у ролі сильного, авторитетного, витиснити когось із колективу, принизити.

Соціальна структура булінгу складається із трьох елементів:

- переслідувача (групи або окремого булера);

- жертви;

- спостерігачів.

Найчастіше булінг відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільна вбиральня, двір, роздягальні, спортивні майданчики, дорога до дому.

Види булінгу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінг) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу. Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість.

А ще булінг «потребує видовищ».

Стверджується булер публічно. Добре, коли знаходяться діти, дорослі, які намагаються припинити знущання, або негайно звернутися за допомогою до перехожих, поліції, вчителя. Але найчастіше діти становляться байдужими спостерігачами, співучасниками або фільмують злочин для викладення в соцмережах.

На мою думку – байдужість це одна з небезпечних вад. Це підтверджується крилатою фразою Сенеки: «Не варто боятися ворогів – їх задуми ясні, варто боятися байдужих – саме вони непередбачені».

Діти які дивляться на те, як знущаються з інших, думають: «добре, що не зі мною», страх опинитись на місці жертви не дозволяє їм втрутитись в ситуацію, а дехто не знає, що робити в такій ситуації.

Тому ми: педагоги, шкільні психологи, соціальні працівники, батьки повинні в повній мірі усвідомлювати свою особисту відповідальність перед суспільством за ті процеси, що відбуваються нині з нашими дітьми (бо як відомо, чужих дітей не буває).

Дана проблематика стала сьогодні настільки актуальною та болючою, що знайшла підтримку на законодавчому рівні у вигляді Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» [6].

Спробуємо виділити декілька блоків порад та рекомендацій для припинення булінгу, або хоча б змінити на краще дану ситуацію, що склалася в українських школах.

Поради педагогам:

-    виробити правила поведінки в класі, в школі, де ключові слова повинні бути «як треба», а не «як не треба» поводитись;

-    проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфлікту;

-    жити своїм класом, мати комунікацію з батьками: організовуйте спільні екскурсії, походи, де діти можуть більш згуртовуватись;

-    пояснити на класних годинах, батьківських зборах, що будь які насильницькі дії, образи є неприпустимими, психологічне насильство, а тим паче, фізичне повинно каратись, оскільки це порушення прав людини, визначених в Конституції України (ст. 28: «Кожен має право на повагу до його гідності; ніхто не може бути підданий катуванню жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність») [3];

• обов’язково залучати на тематичні класні години психолога, соціального педагога;
• якщо вийшла неприпустима ситуація – необхідне своєчасне втручання: з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити з кривдником, щоб зрозуміти мотиви вчинку;
• жоден випадок булінгу і жодну скаргу не можна залишати без уваги;
• дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер;
• запросити на індивідуальні бесіди батьків кривдника, а потім і батьків потерпілого, тобто, повинна  зберігатись конфіденційність шляхом спілкування виключно із залученими сторонами;
• уникати ситуацій прилюдного покарання при класі;
• дати зрозуміти буліту, що булінг – це його дії, а не його особистість і що він може керувати ними і змінювати ці дії на краще, пояснити дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, але й його батькам і безпосередньо їй самій;
• обов’язково попередити учнів про неприпустимість байдужості: якщо учні стали свідками насилля, необхідно, якщо в змозі, втрутитись, щоб запобігти насиллю, або негайно попередити дорослих, або зателефонувати в поліцію – 102 або 112 [5];
• доводити своєю поведінкою, діями, що ви учневі друг, якому він може довіряти.

Поради батькам:

• дитина, як хлопчик, так і дівчина, навряд чи сама розповість вам про те, що її булять, тому уважно придивіться до поведінки дитини та до зовнішніх прояв булінгу;
• якщо ви помітили, що ваша дитина стала «замкнена», відсторонюється від спілкування, у дитини немає друзів, вона не бажає йти до школи; приходить зі школи сумна або зі сльозами в брудному одязі й зламаними речами; погано спить, втрачає апетит; має синці, жуйку в волоссі, тощо - бийте для себе тривогу, не ігноруйте ці факти – на поверхні психологічні й фізичні ознаки булінгу;
• якщо дитина підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу, скажіть дитині, що ви намагатиметесь зробити так, щоб їй більше не загрожувала небезпека – ваша дитина повинна відчувати себе захищеною;
• ні в якому разі не погрожуйте заочно булеру, не лайте дитину за слабкість, безпомічність;
• кажіть дитині, що ви її любите, що ви вірите і довіряєте: «Погляд, слово показує силу душі» (П. Коельйо).
• обговорюйте ситуацію з класним керівником, психологом, адміністрацією школи;
• не порушуючи особистий простір дитини,  все ж звертайте увагу сайти інтернету, які відвідує ваша дитина;
• яким би не був важким ваш робочий день, знаходьте час для спілкування з дитиною, показуйте дитині, що вам цікаві її захоплення, її справи та досягнення в школі.

Як впоратися з ситуацією самостійно - поради учням:

• ігноруйте кривдника, зберігайте самовладання;
• стримуйте гнів і злість, говоріть з кривдником спокійно і впевнено, показуйте силу духу;
• не вступайте в бійку, кривдник тільки й чекає вашої агресивної поведінки, щоб застосувати силу;
• не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте, це допоможе зупинити насилля – не тримайте це в секреті;
• не слід приєднуватись до групи, що цькує, не будьте байдужим – зверніться за допомогою до дорослих;
• запам’ятайте, вам обов’язково допоможуть люди, яким ви довіряєте – безвихідних ситуацій не буває.

Висновки з проведеного дослідження. Отже, насамкінець, необхідно підкреслити, що булінг з’являється там, де має місце байдужість з боку дорослих.  Тому, спілкуйтесь з дітьми, співпереживайте, підтримуйте їх!

                                                                           Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого

                                                                     А серце б’ється – ожива,

                                                  Як їх почує!...

 (Т. Шевченко)

Бібліографічний список цитованої літератури:

1. Конституція України від  28.06.1996 р.  № 254к/96-ВР. (Електронний ресурс).- Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/legislative acts/1
2. Про внесення змін до деяких законодавчих  актів  України щодо  протидії булінгу (цькуванню): Закон  україни від 18.12.2018 р. (Електронний ресурс ). – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2857-19
3. Алексеєнко Т.Ф. Явища мобінгу та булінгу в стосунках групи і особистості. /Т.Ф. Алексеєнко // Шлях освіти. – 2012. - №2. – С. 10-17.
4. Губко А.А. Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен. / А.А. Губко // Сер: Психологічні науки.  – 2013. - № 7. – С. 35-43. 
5. Лаубе Г.В. Корекція поведінки дітей та підлітків / Лаубе Г.В. та інших/ - М: «Академія», 2005. - 224с.
6. Мобінг портал. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal-med.com.ua/enc/psychology/businesspsychology/11/default.htm
7. Руллан Е. Как остановить травлю в школе: Психология моббинга / Пер.с норв. – М.: Генезис, 2012. – 264с.