Стаття "ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СИНЕРГЕТИЧНОГО МИСЛЕННЯ"

Лелеко Л.Ю.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ

СИНЕРГЕТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

У  даній статті розглянуті найбільш значущі загальнонаукові методи розвитку дистанційного навчання та управління розвитком ,простежуються зміни й динаміка управлінського процесу через  синергетичний вимір особистісно –гуманістичної педагогічної парадигми, розкриваються основні закони реалізації інноваційної педагогічної освіти.

    Ефективне функціонування закладів освіти є важливою складовою сфери освіти. Кожний  навчальний заклад підвищує ефективність використання  педагогічного потенціалу за рахунок інтеграції різних форм і видів педагогічних технологій, щоб задовольняти потреби в підготовці випускників. Учень, який по тим чи іншим причинам не може вийти із дому, не виходячи, міг би задовольнити свої потреби за допомогою дистанційного навчання.

   На сучасному етапі розвитку суспільства навчальні заклади поряд з традиційними освітніми використовують технології, які передбачають навчання на відстані.

   Розвиток дистанційного навчання обумовлений його економічною ефектив-

ністю та доцільністю. Дистанційне навчання має свої специфічні риси й закономірності, які обумовлюють сукупність управлінських процесів щодо його розвитку в нвчальному закладі.

      Перед сучасною системою освіти постає не просте завдання – підготувати нове покоління в умовах розвитку інформаційного суспільства, оскільки постійно відбуваються зміни в науці, техніці й виробництві, з’являються нові інформаційні технології, які надають випускникам великих можливостей щодо їх подальшої професійної діяльності. В умовах глобальної  інформатизації суспільства конкурентноздатність випускників визначається рівнем їх інформаційної компетентності, а рейтинг  навчального закладу тим, наскільки доцільно в навчальному процесі враховуються тенденції розвитку комп’ютерних технологій.

 Наукові методи філософського пізнання є загальними та конкретними. Загальнонаукова методологія управління розвитком дистанційного навчання передбачає такі підходи: діалектичний, синергетичний,системний. Підбір методологічних підходів ураховуває специфіку поставленої проблеми, свої погляди на шляхи її вирішення, а також своєрідність управлінського процесу та результатів розвитку дистанційного навчання.

Сьогодні синергетика сприймається різнопланово. Аналіз відповідної

літератури й інтернет джерел, автори яких висловлюють позитивне ставлення до розробляння синергетичної проблематики (В. Аршинов, Л. Бевзенко,М. Богуславський, Г. Буданов, В. Василькова, В. Виненко, М. Волькенштейн,Л. Горбунова, Н. Григорьєва, І. Добронравова, Л. Зоріна, В. Ігнатова, С. Клепко, О. Князєва, С. Курдюмов, В. Лутай, В. Міхайлов, І. Пригожин, В. Розін,І. Савицький, І. Стенгерс, М. Таланчук, Е. Фінкельштейн, Г Хакен, Ю. Шаронін та інші), дає змогу скласти барвисту палітру концептуальних підходівдо трактування сутності синергетики [11].

     Синергетичний ефект надає можливість управлінню враховувати прямий і непрямий вплив та взаємодію багатьох факторів всередині й зовні системи.

  Синергізм в управлінні означає спільну дію ряду принципів в одному і тому ж напрямі на основі підходу до людини, що бере участь в управлінському процесі.

Це дає управлінській системі можливість здійснювати самоорганізацію. Синергетичне здійснення дозволяє керівній і керованій системам вибирати цілі й засоби їх досягнення, проектувати свій шлях розвитку. Синергетичний підхід до управління розвитком дистанційного навчання передбачає розробку моделей управлінського процесу та змісту алгоритмів реалізації поставлених цілей.

До систем, які самоорганізуються, належить мережа Інтернет, яка має безпо-

середній уплив на розвиток дистанційного навчання.

 Прикладом може бути використання платформи екосистеми «Моя школа» для дистанційної освіти учнів. Учні та батьки знаходячись вдома можуть зайти на сторінку «Моєї школи» та  дізнатись домашнє завдання із будь якого предмета, та ознайомитись із теоретичним матеріалом,який залишив вчитель.

  Синергетичні методологічні принципи, які враховують багатомірність, нестійкість, альтернативність характеристик розвитку дистанційного навчання, можуть послужити орієнтирами у створенні прогностичних моделей розвитку, здатних прогнозувати вихід з біфуркаційних ситуацій, оскільки синергетика, яка виникла на стику різних наукових шкіл, досліджує універсальні закономірності складноорганізованих систем. Для розробки стратегій розвитку в умовах хаотичності, невизначеності, середовища, яке швидко змінюється, необхідні нові стратегії управління

 Управлінню розвитком дистанційного навчання притаманна наявність складових елементів, частин, які утворюють систему, а також наявність певної структури та взаємозв’язків між її елементами, тому системний підхід надає можливість розглянути як сукупність функціонуючих взаємопов’язаних елементів, оптимізація(поліпшення) яких відбувається не окремо, а в певній взаємодії об’єктів і явищ, які підпорядковуються одній меті. Застосовуючи системний підхід до управління розвитком дистанційного навчання, ми враховували специфіку поставленої проблеми,свої погляди на шляхи її вирішення та своєрідність управлінського процесу.

Є. Хриков уважає, що специфічною рисою управлінської діяльності є те, що

вона спрямована на забезпечення системного, цілісного характеру функціонування як педагогічної системи, так і системи управління [8, с.159].

     Сучасна глобалістика окреслення синергетичної тенденції в науці пов’язує із тим фактом, що «світ як цілісність, який включає людину, — одна з найбільшобґрунтованих моделей світобачення, створюваних природознавством другої половини ХХ ст.» [16, 30–31], а також із нагальною необхідністю систематизації накопичених знань та їх раціонального синтезу.

Синергетика впевнено й активно входить до усіх сфер життєтворчості сучасної людини. «Енергія сумісної дії» в сучасному полілогічному просторі стає універсальним міждисциплінарним засобом спілкування, здатним долати різногалузевість наукового знання, виходити за межі конкретної наукової галузі, встановлювати нові міжпредметні зв’язки, забезпечувати «комунікативний місток» між різногалузевими знаннями для створювання єдиного інформаційного простору й ефективного цілісного загальнонаукового  розвитку. Синергетика «руйнує  багато наших звичних уявлень і навчає бачити світ по-іншому» [15, 3]. Вона надає людству можливість «усвідомлення нелінійності, багатофакторності й вірогідності реального світу, поліваріантності шляхів його розвитку і неможливості опису його в межах класичних теорій і моделей, що дають лінійне уявлення та формують лінійне мислення» [8, 9]. Синергетика виступає базою для «взаємопроникнення природничого і гуманітарного змісту освіти» [2, 18], пропонуючи для використання «методологічний ключ, який дозволяє здійснювати аналіз дійсності у відповідності із сучасним стилем розвитку соціокультурного процесу» [9, 66].

Визначаючи методичні аспекти реалізації міжпредметних зв’язків у

навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, ми брали до уваги те,

що під час вивчення хімії учні повинні засвоїти головні ідеї (зміст понять,

положень, законів, теорій тощо), знати галузі їхнього використання, оволо-

діти практичними вміннями з розв’язування різних типів хімічних задач,

навичками проведення хімічного експерименту тощо. Вивчення хімії має

сприяти розвиткові гуманістичних рис особистості школяра, його творчого

потенціалу, виховувати екологічну культуру й мислення, бережливе

ставлення до довкілля, розвивати потребу в здоровому способі життя тощо.

У процесі вивчення хімії формуються різноманітні компетентності

(полікультурні, соціокультурні, комунікативні, інформаційні, трудові тощо).

У цьому контексті особливої актуальності, на нашу думку, набуває проблема

реалізації міжпредметних зв’язків хімії з іншими дисциплінами (фізикою,

біологією, географією, математикою, основами екологічних знань тощо).

Прикладом реалізації міжпредметних зв’язків хімії з фізикою є

вивчення будови речовини, газових законів у цих навчальних дисциплінах.

Зазначимо, що в курсі фізики (7-й клас) учні вивчають початкові відомості

про будову речовини (тверді тіла, рідини і гази; рух і взаємодію атомів і

молекул, пояснення різних станів речовини з погляду атомно-молекулярного

вчення, вимірювання маси, об’єму, густини речовин, тиск газів і рідин тощо).

Знання та вміння, набуті учнями в курсі фізики, сприяють засвоєнню

початкових хімічних понять про кількість речовини, об’ємні відношення

газів у хімічних реакціях, закон Авогадро, молярний об’єм газів, відносну

густину газів під час вивчення хімії (8-й клас).

Реалізацію міжпредметних зв’язків хімії та біології пропонуємо розгля-

нути на прикладі вивчення органічної хімії (9-й клас) та біології (10-й клас).

Зауважимо, що для ґрунтовного засвоєння учнями хімічної організації клітин

живих організмів необхідні знання, набуті в курсі хімії (макро-і мікроелементи, катіони, аніони, вода, хімічні зв’язки, хімічна природа і

властивості речовин, процеси розчинення, осадження, гідролізу, окиснення-

відновлення, швидкість хімічних реакцій, каталіз тощо).

Отже, під час вивчення хімії у 8 – 9-х класах створюється база знань,

необхідна _для засвоєння теми “Органічні сполуки живих організмів” в курсі

біології (10-й клас).

Водночас знання і вміння, набуті учнями в курсі біології під час

вивчення цієї теми, стають базовими для засвоєння теми “Білки” (хімія, 9-й

клас). Це знання про амінокислоти, пептиди, дипептиди і поліпептиди, склад

і структури білків, класифікацію, хімічні властивості, функції білків. У

процесі вивчення біології формуються вміння проводити кольорові реакції

білків, пояснювати процеси гідролізу, осадження, денатурації, гідратації і

дегідратації білків тощо.

Особисто нам імпонує інтерпретація синергетики самим Г. Хакеном, що визначив цей термін як найбільш розвинену теорію самоорганізації, яка дає змогу встановити місток між редукціонізмом (сприйманням функціонування системи через мікрорівень) і макрохолізмом (сприйманням функціонування системи в цілому на макрорівні), налагодити органічний діалектичний взаємозв’язок між частиною і цілим, елементом і системою, акцентувати увагу на узгодженості взаємодії частин і врахуванні енергії цієї взаємодії при утворенні структури як єдиної цілісності. Звідси ми визначаємо синергетику як сучасний науковий світогляд, який характеризується універсальністю, глобальністю, відкритістю, нелінійністю, цілісністю, інноваційністю [12]. Це — глобальна інтеграль та загальнонаукова методологія (макрорівень наукової методології, методологія як специфічний вид людської діяльності), що оперує універсальними максиму мами, які своєрідно транслюються на різні предметні галузі наукового знання і поширюються на усі об’єкти наукового дослідження. Синергетика — макрокоордината сучасної науки, що зумовлює існування діалектичного зв’язку із філософією освіти (мезокоординатою) й особистісно-гуманістичною педагогічною парадигмою (мікрокоординатою).

    Якщо розуміти освіту в його істинному сенсі як зміна внутрішнього образу, яке відбувається при усвідомленні самого себе в навколишньому світі, то не можна не погодитися з тим, що воно має світоглядну функцію. Саме при усвідомленні навколишнього світу і себе в ньому складається погляд на світ - світогляд. Буде воно правильним чи спотвореним залежить від істинності вихідних позицій і від логіки занурення в них

ЛІТЕРАТУРА:

1. Биков В. Ю. Наукове забезпечення дистанційної професійної освіти: проблеми та напрями досліджень / В. Ю. Биков; за ред. Т. Левовицького, І. Вільш, І. Зязюна, Н. Ничкало // Професійнаосвіта: педагогіка і психологія: укр.-польск. [щоріч.]. – К.; Ченстохова; 2000. – Вип. 2. – 2000. –

С. 93–114.

2. Игнатова В. А. Идеи синергетики и педагогика // Наука и школа. — 2001. — № 3. —С. 9–15.

3. Каськов Н. Н. Философия: курс лекцій для студентов, магистрантов и аспирантов /Н. Н. Каськов, В. Н. Чекер – Луганск : Элтон-2, 2006. – 356 с.

4. Козлова О. Изменчивость и поиск устойчивости: синергетика и образование // Ли_цейское и гимназическое образование. — 1998. — № 2. — С. 66–68.

5. Лещенко І. Т. Розвиток дистанційної освіти в Російській федерації : дис… канд.пед.наук13.00.01 / І. Т. Лещенко. – К., 2008 – 239 с.

6. Материалистическая диалектика. – М. : Знание, 1985. – 249 с.

7. Орлов А. Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции,практики: Пособие для студентов психологических факультетов. — М., 1995.

8. Робуль О. М. «Енергія сумісної дії» — на озброєнні сучасної науки // Тези виступів учасників Міжнародної наукової конференції «Наука. Синергетика. Освіта» (м.Суми, 22–23 вересня 2005 р.). — Суми, 2005. — С. 44–47.

9. Робуль О. М. Синергетика — глобальна інтегральна загальнонаукова методологія //Глобализм глазами современника: блеск и нищета феномена: Материалы докладови выступлений участников Международной научно_теоретической конференции(26–27 сентября 2002 года). — Сумы, 2002. — С. 74–76.

10. Робуль О. М. Феноменологія класного керівництва у сучасній педагогічній теорії ішкільній практиці // Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: У 2 ч. / За ред. А. М. Бойко. — Ч. 2. — К.: ВІПОЛ, Полтава: АСМІ, 2004. — С. 449–479.

11. Самченко В. Н. Диалектика: вчера, сегодня и завтра / В. Н. Самченко // Красноярская гос.академия цветных металлов и золота. – Красноярск, 1999. – 32 с.

12. Философский энциклопедический словарь / редкол.: С. С. Аверинцев, Э. А. Араб-Оглы,Л. Ф. Ильчев и др. – 2-е изд. – М. : Сов.энцикл., 1989. – 815 с.