Стаття "Форми та методи профорієнтаційної роботи в учнів та студентів

    Форми та методи профорієнтаційної роботи в учнів та студентів

Криворучко М. В. вчитель української мови та літератури І категорії

( Загальноосвітня школа І – ІІ ступенів с. Новосілка, Заліщицького району, Тернопільської  області )

  Стаття присвячена особливостям розвитку професійної  орієнтації в учнів та студентів, у статті здійснено аналіз форм та методів профорієнтаційної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах. Визначено етапи розвитку профорієнтації.

  Ключові слова: профорієнтація, профорієнтаційна робота, професійна орієнтація, професійне самовизначення.

  Вибір професії сьогодні все міцніше пов’язується з таким поняттям , як « профорієнтація». Саме профорієнтація має ставити знак рівності між життєвими прагненнями молоді й суспільними потребами в трудових ресурсах на ринку праці.

  Профорієнтація – це науково – практична система підготовки до вільного та свідомого вибору професії.

  Метою профорієнтаційної роботи зі школярами є допомога учневі у виборі сфери діяльності, а в ній професії, яка б відповідала його здібностям і можливостям , сприяла розвитку професійних нахилів та інтересів.

  Профорієнтація як галузь знань за змістом і методами є психолого – педагогічною, за сферою діяльності – соціальною, а результати її відбиваються як в економічному, так і в культурно – просвітницькому житті. Особливо актуальною є її потреба в теперішніх умовах соціальної та економічної диференціації суспільства.

  Підтвердженням  актуальності проблеми  профорієнтації є незмінний інтерес науковців, які вивчали різні її аспекти.

  Значну увагу дослідники звертали на питання професійної орієнтації школярів на певні види професійної діяльності ( С. Загребельний, Л. Куліненко, М. Опачко ). І. Жернокєєв, К. Нестеренко та ін. широко досліджували вибір учнями спеціальностей робітничої та сільськогосподарської сфери. Сьогодні є актуальною проблема вибору школярами професій підприємницького напряму (Д. Закатнов, С. Мельник, М. Тименко та ін. ).

  Мета та завдання статті полягають у визначенні форм та методів професійного самовизначення на різних етапах профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю та студентами.

  Методами профорієнтаційної роботи  називають способи спільної діяльності педагога й учнів, які забезпечують підготовку молоді до усвідомленого професійного самовизначення. Від методів, що використовуються, значною мірою залежить ефективність професійної орієнтації.

Підготовка школярів до професійного самовизначення  забезпечується різноманітними формами та методами. Розпочинається профорієнтаційна робота з ознайомлення учнів зі світом професій та основами сучасного виробництва. Набуті знання є підґрунтям для формування стійкого інтересу до певної професії. Згодом форми та методи профорієнтаційної роботи спрямовуються на підготовку учнів старшої школи до самостійного та усвідомленого вибору майбутньої професії. Результатом профорієнтаційної роботи є трансформація інтересу старшокласників до професій у професійний інтерес і побудова на цій основі професійних намірів.

Профорієнтаційна робота у школі відбувається за такою схемою:

Підготовчий етап ( здійснюється від народження та упродовж навчання дитини у школі. На цьому етапі завдання професійної орієнтації – спостереження, виявлення, обґрунтування та створення відповідних умов для розвитку індивідуальності кожного школяра окремо. Вони реалізуються шляхом включення дитини в різноманітні форми навчально – трудової діяльності ( громадську, спортивну тощо).

Основний етап ( завдання профорієнтаційної роботи  на цьому етапі полягає у підготовці старшокласників до самостійного та свідомого вибору майбутньої професії. Реалізуються визначені завдання за \\рахунок сукупності форм та методів активізації професійного самовизначення ( спеціалізований курс з основ вибору професії, профконсультаційна  допомога, розвиток необхідних у майбутньому професійно – важливих якостей у процесі профільного навчання тощо).

Уточнюючий етап (форми та методи профорієнтаційної роботи спрямовані на допомогу випускникам шкіл та студентам професійних навчальних закладів у конкретизації фахової підготовки).

Завершальний етап (специфіка форм та методів визначається завданнями допомоги випускникам у працевлаштуванні та формуванні індивідуального стилю професійної діяльності на конкретному робочому місці. Закінчується цей процес побудовою перспективи професійного зростання.

На кожному етапі важливе значення мають форми профорієнтаційної роботи. Форма профорієнтаційної роботи – це спосіб організації взаємодії профорієнтатора й особи, що вирішує проблему професійного самовизначення, заздалегідь визначеної певним порядком, місцем та організаційною процедурою. Форми профорієнтаційної роботи залежать від складу і кількості осіб, місця проведення, тривалості роботи тощо. За цими характеристиками вони поділяються на загальні, які традиційно використовуються  у навчально – виховному процесі школи, та специфічні, яким притаманні особливості профорієнтаційної діяльності вчителя та учнів. До загальних форм належать: індивідуальні, групові, колективні, класні, позакласні, шкільні, позашкільні. Специфічні форми можна розподілити: за тривалістю ( разові, короткострокові, середньо тривалі, довготривалі), за характером допомоги ( інформаційні, діагностичні, формуючі).

Разові форми профорієнтаційної роботи проводяться у тих випадках, коли необхідно актуалізувати проблему  вирішення професійного само вирішення . Тривалість такої форми роботи може сягати не більше однієї академічної години; вона проводиться, коли у школярів виникає потреба ( за досить високого рівня готовності до професійного самовизначення) з’ясувати окремі питання інформаційного або діагностичного характеру.

Короткотривалі форми  профорієнтаційної роботи  реалізуються протягом трьох – п’яти зустрічей, кожна з яких триває не більше однієї академічної години. Як правило, таку форму п рофорієнтаційної роботи доцільно використовувати зі старшокласниками, які потребують змістовної інформації професіографічного та діагностичного характеру для ствердження у власному професійному виборі. Здебільшого, учні потребують підтримки у власному професійному виборі та його узгодження з планами батьків щодо професійного майбутнього дітей. За таких обставин до цієї форми профорієнтаційної діяльності доцільно залучати батьків, учителів, майстрів виробничого навчання .

Середньотривалі форми профорієнтаційної роботи, як правило, використовуються в тих випадках, коли вирішення актуальної проблеми учня не можливе під час короткотривалої зустрічі. Здебільшого, вона використовується в тих випадках, коли проблеми професійного самовизначення старшокласників глибші і супроводжуються особистісними проблемами (  діти з яскраво вираженою неадекватною самооцінкою.

Форми профорієнтаційної роботи поділяються на індивідуальні, групові та колективні. Індивідуальна форма роботи  - це глибоке комплексне вивчення школяра, його інтересів, нахилів, стану здоров’я та фізичного розвитку, уваги, мислення з метою виявлення індивідуальності та неповторності і формування на цій основі готовності до професійного самовизначення.

Групова форма роботи – це взаємодія профорієнтатора та певної групи учнів. Головний метод роботи в групі – вільна дискусія, без попередньо прийнятого плану у поєднанні з ігровими методами.  Ефективність цієї форми роботи у психологічних дослідженнях визначається специфікою групового спілкування. Включення учнів у таку діяльність дає змогу розкрити суб’єктивний внутрішній світ однієї людини та проаналізувати  її світоглядну позицію.  Результатом такої діяльності є груповий вплив на конкретну особистість.

Колективна форма  профорієнтаційної роботи використовується для проведення заходів зі значною кількістю школярів ( анкетування, розповідь). Домінантною формою колективної профорієнтаційної роботи зі школярами є профорієнтаційний урок, на якому, залежно від змісту матеріалу, вирішуються такі профорієнтаційні завдання : повідомлення  профорієнтаційної інформації  ( професійне інформування); виховання у школярів відповідального й активного ставлення до свідомого та самостійного вибору майбутньої професії; розвиток пізнавальної активності, ініціативності, самостійності, творчості, спостережливості; стимулювання особистості до самоосвіти, самооцінки, самопізнання та самовдосконалення; формування необхідних у майбутньому професійно важливих якостей особистості,  правильного розуміння сутності професійного самовизначення та мотивів вибору професії.

Ефективними формами групової профорієнтаційної роботи в школі є:усний журнал , вечори, конференція, круглий стіл, творчі конкурси .

Важливою формою наочного ознайомлення школярів із виробництвом, умовами праці тих чи інших спеціалістів, з основними професіями підприємства чи установи, системою професійної освіти є профорієнтаційні екскурсії. Будь - яка екскурсія складається із трьох етапів: підготовка , проведення і відведення підсумків. У процесі підготовки вчитель розробляє план, відвідує об’єкт екскурсії, уточнює її маршрут, час проведення, домовляється про виділення екскурсовода, з котрим узгоджує план екскурсії, готує вступну бесіду та перелік запитань, на які учні повинні отримати відповідь у процесі екскурсії, погоджує заходи безпеки перебування учнів на підприємстві.

Важливим інструментом профорієнтаційної роботи є методи. Під методами професійної орієнтації учнів розуміють способи спільної діяльності педагогів та учнів, які забезпечують підготовку школярів до професійного самовизначення . Методи поділяються на пояснювально – ілюстративні, або репродуктивні ( бесіда, розповідь, пояснення, лекція, демонстрація та ілюстрація явищ і процесів), інформаційно – пошукові ( проблемний виклад, евристичні бесіди, методи організації дослідницької діяльності, спостереження, робота з навчальною та іншою літературою), інтерактивні ( ділові ігри, метод занурення з елементами гри, « мозковий штурм», контекстне навчання, ігри – вправи, аналіз ситуації, тематичні дискусії, виробничі задачі з використанням технічних, технологічних та економічних ситуацій, змагальні методи тощо).

Вибір методів профорієнтаційної роботи визначається: загальними цілями виховання та розвитку учнів; особливостями змісту профорієнтаційної роботи ; особливостями  методики профорієнтаційної роботи на різних етапах професійного самовизначення учнів; метою, завданням і змістом матеріалу конкретного профорієнтаційного заходу;  часом, відведеним на вирішення тієї чи іншої проблеми; віковими особливостями учнів, рівнем їхніх потенційних можливостей; рівнем підготовленості учнів ( освіченості, вихованості, розвитку); матеріальним оснащенням, наявністю обладнання, приладів, технічних засобів, комп’ютерів; можливостями й особливостями педагога, рівнем його теоретичної і практичної підготовки, методичної майстерності.

Одним із найбільш поширених методів у профорієнтаційній роботі є бесіда. Цей метод дає змогу під час викладу нового матеріалу спиратися на життєвий досвід учнів. У бесіді за допомогою конкретних прикладів важливо продемонструвати взаємозв’язок понять « правильний вибір професії», « конкурентноздатність на ринку професій», « професійне самовдосконалення», « культура розумової і фізичної праці».

До пояснювально  – ілюстративних методів належать  в лекції . Вибір теми для лекційного викладу залежить від змісту навчального матеріалу, його складності і новизни для учнів.  Можна передбачити великі лекції і нетривалі з елементами бесіди.

Дієвими засобами активізації професійного самовизначення школярів є методи організації дослідницької діяльності учнів. Завдання такої діяльності доцільно добирати відповідно до інтересів школярів. Ці завдання мають бути згруповані так, щоб учні під час їх виконання не тільки застосовували здобуті раніше знання та вміння, а й активно шукали нові можливості їх розширення і вдосконалення.

Завдання дослідницького характеру повинні  не лише спонукати учнів до роздумів, а й зацікавлювати їх. Для цього варто включити в навчально – виховний процес такі прийоми: ознайомлення школярів із різними поглядами вчених на певний факт ( явище); порівнянні життєвих і наукових уявлень про нього; використання ефектів подиву, парадоксальності, новизни.

Окрему групу методів профорієнтаційної роботи становлять активні методи навчання. Їх ефективність забезпечується не стільки оригінальністю, скільки вмілим залученням до цілісної методичної системи з урахуванням особистісних і професійних якостей педагога. Характерною рисою цих методів є високий рівень взаємодії вчителя й учнів.

Найбільшого розповсюдження в сучасній профорієнтаційній практиці набули ігрові методи. Ділова гра – це в певному розумінні репетиція виробничої чи соціальної  діяльності людини. Цей метод дає можливість « програвати» будь – яку конкретну ситуацію, що допомагає краще розуміти поведінку людини, визначити спонукальні сили діяльності в ту чи іншу мить реальної події.

У профорієнтаційній роботі досить поширеними є ігри – вправи. До них належать насамперед різноманітні конкурси, вікторини, кросворди, ребуси, шаради, загадки, а також комплексні завдання – ігри на зразок « запитання – відповідь», коли учні ставлять один одному запитання і відповідають на них.

В окремих випадках досить ефективним методом профорієнтаційної роботи є тематичні дискусії. Тому її доцільно використовувати у профорієнтаційній роботі при вирішенні гострих та неординарних питань професійного вибору.

Для ефективності профорієнтаційної роботи варто використовувати також професійні проби. Професійну пробу можна визначити як профвипробування , яке моделює елементи конкретного виду професійної діяльності ( завершений процес) і сприяє свідомому обґрунтованому вибору професії.

Технологічний аспект характеризує операційну якість професій і дає змогу виявити рівень оволодіння учнем певними професійними уміннями. Його реалізація передбачає виконання вправ на відпрацювання учнем прийомів роботи зі знаряддями праці, які використовуються у певній професії.

Ситуативний аспект відтворює змістові якості професійної діяльності, визначає предметно – логічні дії, що входять до неї. Виконання цих завдань потребує від учнів певних розумових дій, знань і вмінь, отриманих у процесі підготовки до виконання проби.

Функціональний аспект відображає структурно – функціональний бік професійної діяльності. Відповідні завдання спрямовані на моделювання професійної діяльності загалом й активізують у дитини потреби, установки і мотиви, які визначають спрямованість на цю діяльність.

Професійні проби виконуються індивідуально або ж у складі групи. Вони можуть бути включені в структуру уроку, в позаурочні і позакласні виховні заходи. Розглядаючи професійну пробу як завершений цикл конкретних дій, потрібно брати до уваги прогностичні , діагностичні і дидактичні можливості. Крім того, професійна проба моделює реальну професійну діяльність і цим стимулює дитину до формування адекватної самооцінки, а отже, і відповідного рівня готовності до вибору майбутньої професії.

Використання зазначених форм та методів профорієнтаційної роботи зі школярами активізує якість підготовки особистості до професійного самовизначення, створює умови для творчого застосування педагогами традиційних та сучасних педагогічних технологій .

           Список використаної літератури

1. Професійне самовизначення старшокласників: метод. посіб./ за ред. Д. О. Закатнова. -К.: Шкіл. Світ, 2006. С. 128
2. Синявський В. Психотехнологія профконсультаційної бесіди / В. Синявський, В. Копченко // Профорієнтаційна робота психолога. – К.: Шкільний світ, 2007. С. 67 – 92
3. Твоя майбутня професія : посіб. Із профорієнтації / Д. Закатнов, Н. Жемера, М. Тименко, В. Бортницький. – К. : Укр. Книга, 1999. С. 312
4. Уніят С. Вибір професії, або Задача з багатьма невідомими / С. Уніят, С. Комінко. – Тернопіль : Підручники і посібники, 1997 . С.87