Стаття "Формування читацької самостійності молодших школярів"

Формування  читацької  самостійності  молодших  школярів

Гутак  Н. М.

3 курс, Педагогічний інститут

Науковий керівник: доц. Благун Н.М.

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

м. Івано-Франківськ, Україна

У статті визначено основні шляхи та етапи формування читацької самостійності  школярів молодшого  шкільного  віку.

Ключові слова: молодші  школярі, читацька  компетенція, самостійна  робота, художня  література, читання.

Постановка проблеми. У сучасному  освітньому  просторі  спостерігаються  явища  масового  захоплення  дітей  комп’ютерними  технологіями, телевізійними  програмами,  неформальними  об’єднаннями. З  кожним  роком  все  менше  учні  відвідують таке  місце  як  бібліотека  і  читальний  зал. 

Перед школою XXI століття стоїть нелегке завдання - виховання всебічно розвиненої особистості. Читання, за словами багатьох видатних вітчизняних учених, психологів і педагогів, грає величезну роль в освіті, вихованні та розвитку будь-якої людини. Читацька самостійність молодших школярів –   найважливіша проблема в методиці викладання читання, так як дитина рано починає відчувати на собі вплив засобів масової інформації, внаслідок чого він все рідше звертається до книг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дитина, яка приходить до школи, любить казки, оповідання, вірші, але поступово у нього знижується інтерес до читання художньої літератури.  Це явище багато в чому обумовлено постановкою викладання читання в школі. Школа озброює дитини навичкою читання, тобто формує читця. Але цього недостатньо. В остаточному підсумку всі молодші школярі опановують техніку читання, всі без винятку здатні прочитати запропонований текст, а дитячих книг без обговорення не читають. В даний час багаторазово зросли вимоги до мовної діяльності та культури промови людини. Вимоги сучасного суспільства і обумовлюють актуальність теми. Проблемою формування читацької самостійності займалися вчені                   О.Ю. Богданова, О.В. Джежелей, А.П. Коваль, М.В. Качурин, П.І. Леонова,                   Н.І. Ліфінцева, Є.І. Мороз, Т.Г. Рамзаева, Н.Н. Светловская та інші. У сучасній науці проблемою розвитку читацької самостійності у молодших школярів займалися відомі психологи Н.І. Жинкін, Л.С. Виготський, І.П. Підласий,                  І.І. Тихомирова, В.В. Давидов.

Метою статті є визначити методи і прийоми розвитку  читацької  самостійності учнів  молодшого  шкільного  віку.

Виклад основного матеріалу. Сучасний читач в умовах поширення Інтернету, телебачення, радіо не повинен втратити інтерес до читання книг, навпаки, через знання про життя та навколишнього середовища слід розвивати в дітях навик читацької самостійності, а також розвивати самостійність мислення. Можна сформувати у молодших школярів стійкий інтерес до самостійного читання, духовну потребу в читанні, якщо знати логіку формування досвіду самостійного читання і спиратися на досягнення сучасних методик і досвід вчителів-практиків.

Вчити всіх дітей свідомо, самостійно, вибірково читати книги в шкільні роки, а головне, потім, в подальшому житті, щоб вони хотіли і вміли безперервно поповнювати свою освіту з найменшою витратою сил добувати відсутні знання, орієнтуватися в стрімкому потоці наукової та політичної інформації – запорука успішності в будь-якій діяльності.

Для розвитку читацької самостійності учнів на уроках найбільш оптимальними методами будуть:

•                   бесіда про прочитане, обмін думками,
•                   читання – розглядання, спеціальні вправи спрямовані на формування читацької самостійності;
•                   переказ прочитаного;
•                   передача прочитаного за ролями;
•                   ілюстрування прочитаного;
•                   творча діяльність дітей, спрямована на використання і підбір рими, власне твір казок та історій;
•                   літературні ігри, облік прочитаного.

Формування  читацьких  інтересів  і  потреб – процес  перманентний, що  відбувається  постійно. Він  взаємопов’язаний  із  розвитком  читацьких  умінь,  засобами  яких  задовольняють  значну  частину  запитів  особистості  на  будь-якому  етапі  її  розвитку. Робота  з  молодшими  школярами  протягом  тривалого  часу  змушує  шукати  шляхи,  методичні  прийоми,  що  дарували  б  дітям  радість  зустрічі  з  художньою  книжкою,  щоб  кожний  урок  ставав  святом, хвилював, пробуджував  допитливість, думку, почуття, розвивав  творчі  здібності.

Основи  читацької  самостійності  формуються  в  учнів  за  такими  етапами:

• підготовчий  етап – 1-й  клас;
• початковий  етап – 2-й  клас;
• основний  етап ( з обмеженням  кола  читання) – 3-й  клас;
• основний  етап ( без  обмежень) – 4-й клас.

Самостійну  роботу  з  книжками  молодші  школярі  розпочинають  з  першого  навчального  тижня, тому  вчитель  обов’язково  має  здійснювати  індивідуально-диференційований  підхід,  ураховуючи  рівень читацької  готовності  кожного  учня.

На  підготовчому  етапі  навчання  діти  під  керівництвом  учителя колективно  орієнтуються  в  книжці, знаходять  запропонований  твір,  визначають  кількість  і  тематику  творів, що  ввійшли  до  книжки. Школярі  вчаться  за  зовнішніми  ознаками  книги – заголовком, ілюстраціями, прізвищем  автора – визначити  тему, жанр, забарвлення  вміщених  творів.

На  початковому  етапі  навчання  вправи  для  орієнтування  в  одній    книжці  проводиться  не  після, а  перед  читанням  і  переважно  самостійно. Аналогічно  на  наступних  уроках  закріплюються  уміння  ознайомитися  з  книгою.  На  основі  цього  вміння  діти навчаються  орієнтуватися  в  книжках, об’єднаних  за  темою, жанром  чи  авторською  належність. Це  дає  змогу учням  самостійно  безпомилково обирати  книги  в  бібліотеці  та  вдома  відповідно  до  теми  наступних  уроків, а  також  з  урахуванням власних  можливостей  та  інтересів. На  завершальному  етапі  формування  читацької  самостійності  учитель  повинен дбати  про  те, щоб  у  школяра  паралельно з  міцними  читацькими  знаннями  підтримувати  стійкий  інтерес  до  читання.

Оскільки  література є  найскладнішим  інтелектуальним видом  мистецтва, а процес  читання  художньої  літератури – найскладніший  вид  естетичного  сприймання,  то  для  правильного  розуміння  твору  учневі  необхідно  з’ясувати  його  зовнішню  та  внутрішню  структуру, тобто володіти  до  певної  міри  прийомами  аналізу  художнього  твору, звісно, адаптованого  до  вікових  можливостей  дітей.  Ефективне  засвоєння  початкових  елементів  літературознавства  та  аналізу  твору грунтується на  особливостях  сприймання  учнями  літератури,  що  варто  усвідомлювати як  трирівневий  процес.

Творча  активність, образність  та  конкретність  мислення,  особливості  уяви  створюють  сприятливі  умови  для  літературного  розвитку  школярів. В  організації  цієї  діяльності  використовують  вплив  різних  видів  мистецтва: художнє  слово, живопис, музика. Читання – це чарівне  вікно, через  яке  діти  бачать, як  бореться  добро  зі  злом, як  перемагає  правда, як  людина  несе  свою відповідальність  перед  усім  світом.

  Висновки. Отже, для вирішення питання про відбір методів і прийомів роботи над розвитком читацької самостійності в початкових класах школи необхідно з'ясувати, які показники читацької самостійності вже освоєні учнями. Така робота повинна систематично проводитися під час уроків літературного читання. Це дозволить прищепити учням інтерес до читання, сприятиме розвитку гармонійної всебічно розвиненої особистості, і, звичайно, допоможе виховати з молодшого школяра кваліфікованого читача. Оволодіння молодшими школярами сторін читацької самостійності – складний процес, що вимагає спеціальної цілеспрямованої роботи вчителя.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1. Боразнова Г.Д. Техніка навчання читанні / Г.Д. Боразнова // Початкова школа. –  2002. –  № 10. – С.36-38.

2. Джежелей О.В. Вчимо читати книгу: посібник для вчителя /О.В. Джежелей, Н.Н. Светловская. –  М .: Просвещение, 1995. – 208 с.

 3. Савченко О.Я. Дидактика  початкової  школи / О. Я. Савченко. – К., 1997. – 305с.