Виховний захід "Свято Стрітення"

15 лютого ми святкуємо велике свято – Стрітення. Слово це  означає зустріч. Зустріч з Ісусом Христом.

     Жив на світі один дуже старий чоловік на ймення Симеон. Дуже давно йому було напророчено, що він не помре, поки на власні очі не побачить Спасителя (Ісуса Христа) . Не знаючи, як це станеться, Симеон постійно жив при Храмі. Він сподівався, що Цар неодмінно з’явиться в домі Божім. Тепер цей день настав. Бог одкрив старому, що обіцяне нарешті збулося. Той, кого він ждав – це Син юної Марії з Назарета. Підійшовши, Симеон узяв Немовля у Матері. Він подивився на Нього з радістю і вдячністю. Нині відпускаєш раба Твого, Владико, - почав голосно молитися він, - за словом Твоїм з миром.

                          (На екрані  ікона «Стрітення Господнє»)

      У цей день люди йдуть до Церкви, святять свічки, які називаються Стрітенськими.  Коли надворі страшна негода, гроза, буря, блискавка, то запалюють цю свічку і, молячись, просять Бога про захист від лиха.

                            (Танець зі свічками)

      На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей один день може зранку мести снігом завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. А взагалі місяць лютий дуже вередливий. 

Третій місяць зветься лютий, а лютує він тому:

Що на світі довго бути не доводиться йому.

Лютий в гості на гостину кличе всю свою родину.

Та родина немала, суне й суне без числа.

Морозища, морозенки, і великі, і маленькі,

Завірюхи клаповухі і сніжинки – балеринки.

І Вітренко, і Вітрисько, вже вони близенько – близько.

Ще до ночі в темнім борі, вся родина буде в зборі.

Хоче лютий, щоб на світі панувала вік зима.

Та поволі сонце гріти починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі, гуль – уже й струмок тече.

Лютий враз як зарегоче, знов морозом припече.

 

           А от які прислів’я народ склав про місяць лютий .

 

• Лютневі прикмети – метелиці та замети.
• Питає лютий, чи добре взутий.
• В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.
• Лютий лютує, весні  дорогу готує.
• Лютий зиму видуває, а березень її ламає.
• Кажуть, що Стрітенський сніг весною пахне.

 

         Лютий - це останній місяць зими.  А давайте, дітки, заспіваємо пісеньку про зиму.

                         ( Пісня про зиму)

 

        А ще існує  легенда про те, що у  лютому на Стрітення, Зима з Весною вперше зустрічаються і сперечаються.

 

                        Сценка «Весна і Зима»

 

Весна: Я, Весна – красна, куди ступлю – сонце сяє, усе навколо оживає.

А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну.

Зима: А я зима! Насуплю брови і вітер холодний повіє.

Усе скрізь загине,рятунку нема, під снігом замре, заніміє!

Весна: А я засміюся,і сонце ласкаве засяє.

Прокинуться луки, ліси і поля, усе зацвіте, заспіває.

 

    Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилась і тобі треба дорогу Весні звільнити.

 

Утікай, утіка, біла Зимонько!

Вже нема, вже нема в тебе силоньки.

Вже весна, йде весна – чарівниченька.

Потемніє, почорніє твоє личенько.

 

     У народі побутував такий звичай. Напередодні Стрітення мами, бабусі випікали печиво у вигляді пташок – жайворонків. Їх давали дітям, щоб віднесли в сад. Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну і проганяють зиму.

 

Жайвір у небо високо літає.

 Жайвір найперший весну зустрічає.

В нього високий дзвінкий голосочок,

Нібито срібний б’є молоточок.

Ніби він тягне нитку сріблясту,

З неба до лану людям на щастя.

 

              Весну закликали по різному:

 

    Закличками:       Скоріш, люба весно, до нас прибувай,

Щоб знову озвавсь соловейками гай.

Щоб знов зеленілись колгоспні лани,

                                    Від сонечка сил набирались вони.

 Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,

                                    А ми всі дівчатка були у вінках.

 

              Піснями:      ( Діти виконують  веснянку)

 

          Іграми:                  Гра « Топчем,топчем ряст »

Топчем, топчем ряст, ряст.

Бог здоров’я дасть, дасть.

Ну, що потоптали?

Потоптали.

Хвороби прогнали?

Прогнали.

Здорові всі стали?

Всі.

Оченята де? Бачать?

Бачать.

Вушка де? Чують?

Чують.

Носики де? Дихають?

Дихають.

А ротики де? Сміються?

Сміються.

А зубки де? Кусають?

Кусають.

А ручки де? Плескають?

Плескають.

А ніжки де? Тупотять?

Тупотять.

Наше свято закінчується.

Всі ми Зиму проводжали,

Красну Весну зустрічали.

Весно! Уквітчай наш край,

Дай нам гарний урожай.