Стаття: " Формування екологічної культури особистості"

Про матеріал
Матеріал розкриває сутність екологічного виховання на прикладі школи в якій я працюю.
Перегляд файлу

 

Зміст

1. Анотація…………………………………………………………. 2

2. Вступ……………………………………………………………. 3-5

3. Формування екологічної культури особистості…………….. ..5-8

4. Практика організації екологічного виховання…………......... 8-12

5. Результат екологічного виховання…………………………….12-13

6. Географія та екологія…………………………………………….14-21

6. Список використаної літератури………………………………..22-23

7. Додатки………………………………………………………    24-27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

    В даній роботі висвітлені основні напрямки, шляхи та методи екологічного виховання школярів. Адже екологічна ситуація, яка склалася у світі, постійно вимагає швидкої перебудови мислення людства й кожної конкретної людини, формування екологічної свідомості й екологічної культури.

  Одним із найважливіших завдань сучасної освіти є підвищення екологічної грамотності учнів, озброєння їх навичками економного й бережливого використання природних ресурсів , формування активної, гуманної позиції у ставленні до природи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     На сучасному етапі розвитку людської цивілізації роль екологічного виховання школярів суттєво підвищується. Воно відіграє роль інтегратора в сучасному виховному процесі, поєднує в єдину функціональну систему всі традиційні види виховання, базується на них і є важливим фактором у цій сфері людської діяльності. Дієвість екологічного виховання залежить від узгодження всіх його напрямків, елементів і засобів , комплексності , безперервності й охоплення ним всіх членів суспільства протягом усього їхнього життя.

    Екологічна свідомість та культура є необхідними умовами для подолання глобальної екологічної кризи й відвернення катастрофи, що загрожує підривом підґрунтям біологічного існування людини. Виникнення екосвідомості та екокультури є реакцією на виклик сучасної ситуації в системі «суспільство-природа», що породжена всією попередньою господарською діяльністю людства. Однак розраховувати на їх еволюційне, тривале в часі формування суспільству не доводиться.

   Негативні зміни в природному середовищі під впливом виробничої потужності людства на початку XXI  ст.. набули значного прискорення, а отже, відповідь на них також має бути адекватною не лише за змістом, а й у часі. Збереження планети залежить і від якості , і від темпів  формування свідомості та культури, що відбуваються в процесі екологічного виховання. Суспільству сьогодні потрібні виховані, грамотні та культурні в екологічному відношенні люди. Саме тому так важливо розпочинати екологічне виховання з раннього дитинства.

 Екологічна освіта є сукупністю екологічних знань , екологічного мислення, екологічного світогляду, екологічної етики, екологічної культури, екологічного виховання.

      Взаємовідносини з навколишнім середовищем – одна з глобальних проблем сучасності. Її розв’язання стає необхідною передумовою розвитку економіки й самого існування людського суспільства. У  процесі формування всебічно розвиненої особистості важливим аспектом є екологічне виховання , яке здійснюють під час вивчення предметів біології та географії, хімії та фізики, особливо в старших класах.

Екологічне виховання має будуватися за принципом спіралі, коли на кожному наступному витку відбувається узагальнення переднього. Воно має починатися з раннього дитинства і триває все життя.

Саме тому найважливішою складовою проблеми є формування екологічної культури учнів, рівень якої визначає якість екологічної освіти й виховання.

«Вважаю, - писав В.Сухомлинський, - що школа майбутнього має якнайповніше використовувати для гармонійного розвитку учня все, що дає природа й зможе зробити людина для того, щоби природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти й відновлювати природні багатства, які ми маємо».

Екологічна знання є теоретичною базою для здобуття практичних природоохоронних умінь і навичок, які учні отримують у процесі ознайомлення із системою конкретних заходів , спрямованих на збереження, раціональне використання та відновлення природних ресурсів. Людина зробила величезну помилку , коли вирішила, що може  відокремити себе від природи й не визнавати її законів.

    Екологічне виховання – це організаційний і цілеспрямований процес формування системи наукових знань про природу й суспільство, поглядів і переконань, що забезпечують відповідальне ставлення  молоді до природи, реальним показником якого є практичні дії учнів по відношенню до природного середовища.

Негативні змінив природному середовищі під тиском сукупної дії виробничих чинників істотно прискорилися в останні десятиріччя. Збереження життя на Землі наразі залежить безпосередньо від рівня й темпів виховання екологічної культури в молоді й суспільства в цілому.

  Екологічна свідомість та культура є необхідними умовами для подолання глобальної екологічної кризи й відвернення катастрофи, що загрожує підривом підґрунтям біологічного існування людини. Виникнення екосвідомості та екокультури є реакцією на виклик сучасної ситуації в системі «суспільство - природа», що породжена, всією попередньою господарською діяльністю людства. Однак розраховувати на їх еволюційне, тривале в часі формування суспільству не доводиться.

 

 

Формування екологічної культури особистості

Сьогодні одним із пріоритетних  напрямків діяльності Чорнявщинської СЗШ І-ІІІ ступенів Юр’ївської районної ради  є вдосконалення екологічної освіти , формування екологічної культури школярів.

Необхідність виховання у членів суспільства певних установок поведінки по відношенню до природи виникла в людства ще на найдавніших етапах його розвитку. Як наприклад можна згадати й систему табу на певні види тварин у період їхнього розмноження, сприяння збереженню видової різноманітності природного простору.

  Видатний німецький гуманіст Й.В.Гете зазначав, що немає нічого страшнішого за діяльнісне невігластво. Саме відсутність необхідних знань, їх невідповідність реальній ситуації породжує неспроможність передбачити всі, у тому числі негативні , наслідки втручання людини у природні процеси, що є головною причиною екологічної кризи.

  У зв’язку з цим виникає необхідність суттєвого вдосконалення змісту навчального процесу, створення відповідних педагогічних умов для екологічного виховання школярів, відбору оптимальних форм і прийомів навчання екології.

Екологічне виховання вже перестало бути новим елементом для нашої школи. Загрозлива екологічна ситуація, що склалася, зробила його одним із пріоритетних напрямків навчання й виховання учнів. Екологічне виховання має починатися з дитинства , і у школі є широкі можливості для його здійснення . Спочатку діти вчаться помічати прекрасне та незвичайне навколо себе, вчаться спостерігати, милуватися природою, не шкодити їй, робити довкілля чистим. Пізніше формується почуття відповідальності, причетності, розуміння необхідності піклуватися про природу, готовність жити у злагоді з нею й у відповідності до її законів.

     Але які б теоретичні знання з екології не отримали б діти в школі, вони не будуть реально ними користуватись за відсутності особистої зацікавленості.

     Великі можливості для реалізації завдань екологічного виховання має позакласна робота з її різноманітністю форм і видів проведення занять.

Актуальність проблеми формування у підлітків екологічної компетентності зумовлена загостренням екологічної кризи та підвищенням уваги вчених екологічного виховання особистості на різних етапах її розвитку. Тому ми в школі займаємося підготовкою учнівського активу до екологічної просвітницької діяльності . Працюємо за методикою «рівний-рівному», головною ідеєю якої є співпраця педагога-тренера з підлітком – інструктором, становлення та розвиток між ними партнерських стосунків. Акцент робиться на підготовку підлітків - лідерів та залучення їх до просвітницької діяльності.

    За Концепцією освіти, згідно з методикою «рівний-рівному» підліток - інструктор – це особистість, яка є носієм знань, цінностей, привабливих для однолітків, що вони бажають наслідувати . Відповідно до узагальненого поняття метод розглядає підлітків - інструкторів як спеціально підготовлених непрофесійних педагогів ( рівних педагогів), які навчають і налаштовують своїх однолітків на позитивні поведінку.

Підготовку підлітків-інструкторів здійснюють за розробленою нами програмою. З метою розвивального виховання застосовувалися структурно-логічні , інтелектуальні , ігрові, тренінгові, діалогові технології. Розробляючі дидактичні засоби навчання, ми враховували важливі навчально-методичні функції: світоглядну, синтезуючу, ціннісно-орієнтовну.

При створенні програми ми спирались на принципи поєднання логічного та емоційного , наукового та художньо-образного мислення із власною творчою практичною діяльністю, додержуючись принципу спільної навчальної діяльності, що сприяє розвитку комунікативних , діалогових якостей особистості, колективної рефлексії.

У традиційній освіті розуміння навчальної діяльності лежить тріада «сприйняття - запам’ятовування – відтворення» навчального матеріалу, що виражає сутність споглядального підходу.

   Основними критеріями під час добору теоретичного матеріалу для проведення занять були:

  • новизна й актуальність змісту знань, необхідних для засвоєння;
  • знання неприкрашеної дійсності відносин екологічного напряму;
  • проблемний характер знань;
  • відповідність відібраного матеріалу віковим інтересам та особливостям фізіологічного і психологічного розвитку підлітка.

Соціокультурна складова  забезпечує розуміння підлітком єдності людини, суспільства взагалі та природи, розуміння взаємозв’язків  між цими компонентами. Вона характеризує як матеріальну та духовну культуру суспільства, так і індивідуальні здібності людей та їх вихованість. Забезпечує формування підлітка як активної одиниці суспільства.

Психолого-педагогічна складова пов’язана  з екологічним вихованням та навчанням , розкриває роль екологічної культури та природоохоронної діяльності у формуванні особистості підлітка.

Природничо-наукова складова передбачає екологічну підготовку , в ході якої учні здобувають знання про природу, в них формується екологічний світогляд ( система поглядів про цілісність природних систем) та вміння вести еколого-природоохоронну діяльність.

Отже, соціокультурна , психолого-педагогічна та природничо  - наукова складові підготовки, що розкриваються в різних формах класної та позакласної  діяльності , формують екологічну свідомість та поведінку підлітків , на основі яких формується екологічна культура , що виявляється через екологічну компетентність .

Екологічне виховання та розвиток екологічної культури  протягом 10 років є пріоритетним в діяльності школи. Саме тому  з минулого навчального року  школа обрала  природничо - математичний напрям  (  біотехнологічний профіль)  навчання .

 

 

Практика організації екологічного виховання

Екологічна культура є показником свідомості особистості учня, дорослої людини. Формування цієї культури є обов’язковий напрямок системи освіти. Основним принципом у здійсненні екологічної культури та виховання є краєзнавчий принцип вивчення та охорони на фоні загальних проблем. Тоді й наукові основи охорони та збагачення природи будуть зрозумілішими та доступнішими, якщо формувати їх на краєзнавчому екологічному матеріалі.

В екологічній освіті значне місце мають такі інтегровані  методи , як рольові ігри, дебати, робота в групах тощо. Адже вони наближають їх учасників до реалій життя, створюють такі навчальні ситуації, де треба використовувати здобуті знання та вміння, виявити моральні якості в оцінці та розв’язанні екологічних проблем. Розвиваються і комунікативні риси учнів, уміння знаходити колективні розв’язання поставлених завдань, стимуляції особистості, її розвитку.

Екологічна робота спрямована на те , щоби показати дітям різні напрямки роботи з покращення довкілля, щоби кожен із них міг практично використовувати свої здібності та побачити результати роботи. Тільки тоді, коли діти практично щось роблять , можна сказати: мети досягнуто.

Це мала частка тієї роботи , яку треба проводити для збереження природи, але це вже  є  кроком на шляху до розвитку екологічного мислення та формування екологічного світогляду в учнів, які в майбутньому стануть фахівцями в різних галузях виробництва. Масові заходи екологічного характеру передбачають участь великої кількості учнів , усієї школи. До них належать екологічні лекторії, місячники, волонтерська допомога по впорядкуванню території села, насаджування дерев, кущів, і декоративних квітів, благоустрій території. Площа території нашої  школи становить 1.5 га

 ( квітники, дослідні ділянки, теплиця) . Протягом року її впорядковують самі учні – 98 чоловік. Одним цікавим місцем набуття екологічних знань і умінь і навичок став шкільний дендрарій.  Кожний класний колектив від 1 до 11 мають свій квітник за яким доглядають, вчаться любити й оберігати зелений розмай природи. На весні здійснюють обрізку дерев,  готують грунт до посадки,  саджають квіти, дерева кущі. На квітниках школи ранньою весною квітнуть первоцвіти, серед них рідкісні види, як підсніжник звичайний , проліска дволиста, нарцис вузьколистий , цибуля ведмежа, крокуси. Серед дерев є берези, черемха, каштани, ялинки, липи. Влітку поливають, звільняють від шкідників, підпушують. Восени перекопують, пересаджують багаторічні квіти, утепляють на зиму.

   Стало традицією випускників школи заводити і виводити через березову алею. Для збереження біологічної різноманітності живих організмів беруть участь учні у проведенні різних свят: «День зустрічі птахів», «День села» , «Знати любити, зберігати», «День здоров’я», «Свято врожаю», «день квітів». Тримають в належному стані діти школи і пам’ятники в с.Чорноглазівка , Терни , де завжди з ранньої весни і до пізньої осені квітнуть квіти.

   Кожен вчитель з любовю ставиться до кімнатних квітів , і не даремно, що взимку у класних кімнатах школи «зимовий сад», а доглядають їх діти з любовю. А любить квіти і є  аматором того, щоб вони росли і на коридорах директор школи Н.С.Пащенко. Немає жодного куточка в коридорах школи де не було б  зелені.

    Найбільше  значення має поліпшення та догляд за  довкіллям, тому краще разом з учнями на практиці доводити це. Найбільше задоволення приносить учням творча праця з включенням елементів дослідництва.

 Чимала роль у формуванні навичок екологічної культури та освіти належить екскурсіям до обласного еколого-натуралістичного центру , екскурсії до заповідника «Асканія-Нова»,зоопарків,  парку заповіднику Софіївка,

м. Умань , бо де ж краще можна вивчити довкілля, спрямувати на закріплення знання про поведінку в природі, поглибити та закріпити знання рідної природи в ній самій.

Щорічно стали проводитись безліч акцій. Учні нашої школи не беруть у них участь з метою отримання знань, а й мають можливість висловити своє ставлення до цих проблем сьогодення.

 Під час «Весняної толоки» учнями школи було висаджено 50 дерев біля школи та в межах населеного пункту с.Чернявщина.

Традиційно проводиться конкурс проектів щодо поліпшення екологічного ставлення довкілля своєї місцевості. Проект учнів 10 класу «Будинок як екосистема» став кращим серед робіт старшокласників. Про свою екологічну  роботу прес-центр школи неодноразово розповідав у засобах масової інформації та на сайті школи.

Члени  гуртка «Чисті криниці» ( керівник Авдєєва С.К.) проводять постійну агітаційно-просвітницьку роботу , виступають з агітбригадами перед дошкільнятами та учнями молодших класів, організовують випуски екологічних листівок, бюлетенів тощо.

Однією з перлин села є канал «Дніпро-Донбас». Члени гуртка «Чисті криниці» займаються укріпленням його берегів - насаджують дерева та кущі.

Значна увага в минулому навчальному році приділялась санітарно-просвітницькій роботі з профілактики пташиного грипу.

Щорічно в школі проводяться акції та свята, присвячені екологічній роботі: акція «День Землі»( Фестиваль до дня Землі, години спілкування), «День довкілля»( усний журнал «Довкілля і ми» , виставка малюнків, доповіді).

Стали традиційними в місячник екології конкурси малюнків ( «Усі птахи летять до нас»), плакатів, стіннівок («Збережемо нашу планету для нащадків»),  поробок  з природного матеріалу, свята ,КВК, концерти.

Учні 3-11класів беруть участь в інтелектуальних Всеукраїнських природничих іграх «Колосок», «Геліантус», отримують високі результати.

 З початку грудня до початку березня учні школи беруть участь у акції «Допоможемо зимуючим птахам» . Учні разом з вчителем біології складають план заходів : проведення бесід у молодших класах про підгодівлю птахів узимку , виготовлення та розвішування годівничок ( крім того, проходить конкурс на найкращу годівничку), організацію та проведення конкурсу казок  про зимуючих птахів, виставки малюнків ( « Наші менші друзі» для учнів 1-5 класів) та розгадування вікторин, кросвордів, КВК («Чи знаю я птахів») та свят.

Результат екологічного виховання

 Екологічні проблеми сучасності вимагають від системи освіти приділяти більше уваги формування екологічної свідомості, розуміння навколишнього світу й місця людини в ньому . Виховання екологічної культури молодого покоління допоможе відновити втрачену рівновагу й гармонію в стосунках «людина - природа».

Ми маємо хоч і не великі, але все ж таки певні здобутки рухаючись в напрямку створення  екологічно свідомого, грамотного учня , озброєного навичками економного й бережливого використання природних ресурсів, з активною гуманною позицією у ставленні до природи:

1.Кожного року  учні школи навчаються в МАН на екологічних спеціальностях - захищаючи проекти над якими працюють в школі.

2.Школа наша то квітуча клумба , доглянутий сад - влітку, а взимку це зимовий сад - таке враження  від зелені по коридорах та класних кімнатах.

Учні впорядковують 1.5 га території школи.

3. Під їх наглядом впорядкування  5 пам ‘ятників, могила невідомого солдата та стела загиблим воїнам, які радують око буянням  квітів,зелені дерев та кущів.

4.Біотехнологічний профіль навчання , що має високий рівень складання ЗНО з біології.

5. Випускники школи є студентами медичних академій, училищ, студентами університетів з біологічними та екологічними спеціальностями , отримують спеціальності вчителів біології.

6. В селі щороку, на день села,  проводиться конкурс на кращу сільську садибу , і як правило претендентів дуже багато, бо село буяє зеленню, квітами, впорядкованістю.

7.Учні школи  здійснюють волонтерську роботу по впорядкуванню сміттєзвалищ , прибирають територію від бруду – роблять все для того, щоб

село було затишним, красивим, чистим. Тим самим реалізуємо новий проект «зеленого» або «сільського туризму».

     Отже, можна зробити висновок, що необхідність посилення впливу на духовну сферу особистості, формування етичного компоненту екологічної культури є необхідною умовою екологічного виховання молоді. Подолання екологічної кризи залежить від морального вдосконалення людини, її культури та стосунків із природою та іншими людьми. Якщо люди в найближчому майбутньому не навчаться дбайливо ставитись до природи , вони знищать себе. А для цього треба виховувати екологічну культуру і відповідальність.

 Проблема екологічної освіти та виховання в Україні вкрай актуальна й має велике значення для сьогодення та майбутнього.

    Ми усвідомлюємо, що наше майбутнє,  майбутнє наших дітей і планети Земля залежить від нашої наполегливості в розв’язанні проблем довкілля.

 

 

 

 

Географія та екологія

 

Упродовж багатьох сторіч штучні, тобто антропогенні, джерела забруднення навколишнього середовища не впливали помітно на екологічні процеси, хоча деякі галузі індустрії, зокрема металургія і обробка металів, були досить поширені ще до нашої ери. Найбільше значення в ті часи мали виробництва металів (міді, срібла, золота, свинцю, олова, заліза, сурми, ртуті), скла, мила, гончарних виробів, фарб, хліба, вина і деяких інших продуктів. Як правило, вказані продукти отримували як результат окиснювально-відновних реакцій, умови протікання яких визначалися емпіричним шляхом. В атмосферу виділялися такі з’єднання, як оксиди вуглецю, сірки й азоту, пари металів, зокрема ртуть, у водойми потрапляли відходи фарбувальних і харчових виробництв.

Першим законом про охорону навколишнього середовища вважається вердикт англійського короля Едуарда IV (1273), який забороняв використання кам’яного вугілля для опалення помешкань Лондона. За його порушення мешканці підлягали страті.

До ХVIII ст. основними джерелами забруднення навколишнього середовища були побутові стічні води, а також продукти згоряння палива, вживаного для опалювання приміщень: оксид і діоксид вуглецю, сажа, зола, а також сірчистий ангідрид у районах, де використовувалося кам’яне вугілля. Накопичення відходів тоді ще істотно не впливало на загальні екологічні умови.

Інтенсивне забруднення навколишнього середовища починається з другої половини XIXст. З винаходом парової машини промисловість поступово стає дедалі значним забрудником, оскільки різко зростає споживання палива. Розвиток чорної металургії спочатку з використанням деревного вугілля, а потім коксу все сильніше і сильніше впливає на загальне забруднення атмосфери. Інтенсифікується розвиток зв’язаних з металургією галузей, таких як видобуток вугілля, добування і виробництво концентратів і шихтових матеріалів, нарешті, виникає коксохімія, що призводить до утворення стічних вод і твердих відходів. У зв’язку з розвитком залізниць все більшим джерелом забруднення атмосфери стає транспорт. У цей період число інгредієнтів-забруднювачів поволі збільшується разом із зростанням загальної їх кількості.

З появою двигунів внутрішнього згоряння і крупних теплових електростанцій, а також у зв’язку з подальшим розвитком хімічної промисловості якісний склад забруднювачів істотно змінився. У повітряний басейн почали викидати значну кількість оксидів азоту, сполук свинцю і ртуті, а також аміак, сірководень, вуглеводні, альдегіди, бензапирен тощо; у водойми потрапляла велика кількість різних хімічних сполук. Ростуть гори шлакових відходів і терикони, з’являються перші «білі моря» содового виробництва, будуються шлаконакопичувачі.

Споживацьким ставленням до природи, нерозсудливим втручанням в неї людина створила багато екологічних проблем, які тепер викликають виправдану тривогу.

Щорічно внаслідок спалювання палива в атмосферу потрапляє 20 млрд т діоксиду вуглецю. Тільки при використанні вугілля і мазуту виділяється більше ніж 150 млн т сірчистого газу. Щороку в річки скидається близько 160 км3 промислових стоків. За такий же інтервал часу у ґрунти вноситься понад 500 млн т мінеральних добрив і приблизно 3 млн т отрутохімікатів, третина яких змивається у води суші й океану.

Спостерігаються небезпечні явища, які можуть радикально змінити зовнішність планети, загрожують існуванню багатьох видів рослин і тварин, являють собою небезпеку і для людського роду. Щорічно приблизно 6 млн га продуктивних земель перетворюється на пустелі. Через три десятиліття площа, що піддається, таким чином, запустинюванню, буде приблизно дорівнювати площі Саудівської Аравії. Щорічно знищується більше ніж 11     млн га лісу, і через три десятиліття площа загублених лісів буде приблизно дорівнювати площі Індії. Значна частина території, на якій раніше росли ліси, перетворюється на сільськогосподарські землі низької якості, які не можуть прогодувати людей, що живуть на цих землях.

У Європі кислі осади знищують ліси і озера, спричиняють збитки художній і архітектурній спадщині націй; не виключається вірогідність того, що внаслідок підкиснення ґрунтам на величезних ділянках було завдано практично непоправної шкоди.

Унаслідок спалювання мінерального палива в атмосферу викидається ді- оксид вуглецю, що є причиною поступового потепління глобального клімату. Внаслідок такого «парникового ефекту» середні глобальні температури можуть зрости в XXI ст. настільки, що зміняться райони сільськогосподарського виробництва, моря вийдуть з берегів і затоплять прибережні міста, економіка зазнає серйозних втрат.

Інші гази промислового походження здатні пошкодити захисний озоновий шар планети, внаслідок чого різко зросте число захворювань людини і тварин раком.

Озоновий екран (озоносфера), що знаходиться на висоті 10—50 км, — це атмосферна зона з максимальною кількістю озону. Своїм існуванням озоновий шар завдячує діяльності фотосинтезуючих рослин і дії на кисень ультрафіолетових променів, він захищає все живе на Землі від згубної дії цих променів. Останніми роками вчені стурбовані тим, що товщина озонового шару поступово зменшується.

У 1986 р. англійським дослідником Дж. Фарманом була виявлена озонова дірка — розрив у озоновому шарі атмосфери Землі (діаметром понад 103 км), що виник над Антарктидою і переміщається в населені райони Австралії. Озонова дірка виникла, ймовірно, внаслідок антропогенної дії, зокрема широкого використання в промисловості і побуті хладонів (фреонів), що руйнують озоновий шар. Озонова дірка несе небезпеку живим організмам, оскільки озоновий шар захищає поверхню Землі від надмірного ультрафіолетового випромінювання Сонця. У 1992 р. озонова дірка виявлена також над Арктикою, а в 1996 р. — і над центральною Європою.

Однією з актуальних і серйозних проблем, яку слід розв’язати негайно, є органічне забруднення. Це хлоровуглеці, діоксиди, вуглеводні, поліциклічні ароматичні вуглеводні, що є результатом спалювання природного палива. Всі вони мають мутагенні і канцерогенні властивості.

Учені Землі стурбовані такими процесами, що відбуваються в природі. Індустріалізація, що зростає, отруює атмосферу, забруднює річки, озера, моря. Видобуток корисних копалин руйнує покрив Землі. Гідроелектростанції змінюють географію цілих регіонів. Дуже часто нерозсудливо і безгосподарно вирубується ліс. Безграмотне ведення сільського господарства викликає ерозію ґрунтів. Різні хімікати змінюють склад землі і води. Ми будуємо міста і дороги, віднімаючи у живої земної рослинності все більшу територію — щодня один вид дрібних тварин, щороку — великих тварин відходять у небуття. Людство відчуває нестачу в землях, придатних для сільського господарства, адже населення Землі неухильно зростає.

Якщо станеться глобальне потепління на Землі тільки на один градус, то відразу ж постраждають нестійкі природні системи, розташовані в тропічній зоні. Достатньо лише, щоб на кілька відсотків скоротилася кількість опадів, і життя на значних територіях зникне. Так свого часу закінчила своє існування ціла цивілізація на території Сахари. Отже, треба знати не тільки існуючі тенденції зміни середовища, а й те, як вони трансформуватимуться в майбутньому. У 1875 р. австрійський геолог Е. Зюсс увів поняття «біосфера». Він виділив біосферу як самостійну оболонку Землі (разом з літосферою, гідросферою і атмосферою), в якій живі організми і місце їх існування органічно пов’язані і взаємодіють один з одним. Найбільший внесок у науку про біосферу зробив видатний природодослідник В. Вернадський. Ще в 1926 р. ним була опублікована книга «Біосфера», де він розглядав закономірності функціонування біосфери як єдиної системи з визначальною роллю живої речовини. Чітких меж біосфера не має. На континентах и нижня межа заглиблюється до 2—3 км, а під океанами сягає глибин 0,5—1 км. Верхньою межею біосфери слугує озоновий екран, розташований на висоті 23—25 км над рівнем моря.

Незважаючи на колосальні екологічні резерви біосфери, деякі антропогенні дії призводять до різко негативних наслідків, з якими вона справитися не в змозі (в усякому разі швидко). Стосовно цього найнегативніший вплив на забруднення навколишнього середовища спричиняється хімічними речовинами. Не менших, а іноді й більших збитків завдає інтенсивне, нераціональне використання природних ресурсів, під час якого може знищуватися навіть можливість природи до їх відтворення, якщо вони поновлювані; а непоновлювальні ресурси вичерпуватимуться, виснажуватимуться швидше, ніж людське суспільство буде взмозі перебудувати економіку, свою господарську діяльність. Екологи одними з перших усвідомили ці проблеми. До цього привертає їх увагу сама наука, що вивчає єдність життя, взаємовідносини природи і суспільства, тварин, рослин і людини та їх ставлення до місця свого існування, взаємини людини з навколишнім середовищем.

Людство підходить до такого рубежу, де його чекає революційний перехід (він уже розпочався) до природозберігаючих, екологічно обґрунтованих технологій, виробництв, проектів, до того, щоб діяльність людини вписувалася в природні процеси, а не пригнічувала їх.

На основі широкого використання новітніх досягнень науково-технічного прогресу з’являється можливість створення нової прогресивної технології, відповідного їй апаратного оформлення, на яких базуються виробництва, що за своєю суттю стають екологічно чистими, не завдають шкоди навколишньому середовищу. Реальним є одночасне розв’язання економічних, технічних, організаційних і екологічних проблем розвитку суспільного виробництва при менших витратах.

Розвиток біотехнології матиме велике значення для навколишнього середовища. Продукти генної інженерії можуть істотно поліпшити здоров’я людей і тварин. Дослідники знаходять нові ліки, методи терапії і способи боротьби з переносниками інфекцій. Нові високоурожайні види зернових, а також сорти, стійкі до несприятливих кліматичних умов, можуть привести до корінних змін у сільському господарстві. Доступнішими стануть комплексні методи боротьби з сільськогосподарськими шкідниками. Біотехнологія може також забезпечити екологічно нешкідливі й ефективні альтернативи багатьом неекономічним процесам і продуктам, які є джерелом забруднення. Нові методи обробки твердих і рідких відходів можуть допомогти розв’язати і нагальну потребу їх видалення.

Учені розробили оригінальний спосіб вирощування тіонових бактерій, здатних окисняти залізо і сульфіди різних металів. Біомаса таких бактерій може використовуватися в біометалургії для вилуговування сульфідних руд і концентратів кольорових металів.

Досягнення в космічній технології також є багатообіцяючими. Прогнози погоди, що надаються через мережу супутників та інші засоби зв’язку, допомагають людям приймати рішення про те, коли сіяти, поливати, вносити добрива і збирати урожай. Дистанційне зондування і супутникові зйомки можуть забезпечити оптимальне використання ресурсів Землі, дозволяючи проводити моніторинг і оцінку довготермінових тенденцій у змінах клімату, забрудненні морського середовища, темпах ерозії ґрунту і рослинного покриву.

Особливо актуальною стає проблема комплексного, дбайливого використання природної сировини. До заходів щодо комплексного використання природної сировини слід віднести створення і впровадження маловідхідних і замкнутих технологій, організацію використання вторинних ресурсів. На сьогодні у світі проводиться робота із залучення до народногосподарського обороту шкідливих для навколишньої природи багатотоннажних відходів, які замінюють дефіцитні види сировини і матеріалів.

Основними напрямами використання відходів виробництва і уловлюваних очисними установками речовин є повернення їх у виробництво як сировини і напівпродуктів, використання як готового продукту і палива; у сільському господарстві — як регуляторів росту рослин і для нейтралізації ґрунтів; у виробництві будівельних матеріалів — як вихідну сировину. Таким чином, проблема раціонального використання вторинних матеріальних ресурсів (і на основі цього скорочення потреби в первинних, у тому числі і природних) поєднує інтереси охорони природи з підвищенням економічної ефективності виробництва.

Велике значення має використання нових, найбільш ефективних фізичних, хімічних або біологічних принципів дії в тому або іншому виробництві або процесі. Прикладом може слугувати вдосконалення методів водоочищення за рахунок переходу від випарних систем до мембранних технологій. Ефективність витрат при розв’язанні завдань подібного класу зростає у 8—10 разів.

На сьогодні розроблені методи комплексного енерготехнічного використання низькосортного твердого палива, з якого за допомогою термічного розкладання отримують якісне тверде, рідке і газоподібне паливо, а також сировину для хімічної промисловості й виробництва будівельних матеріалів. Зольний залишок використовується в сільському господарстві.

Прискорення науково-технічного прогресу надає в розпорядження держави величезні можливості для розвитку продуктивних сил, удосконалення людської особистості, побудови гармонійних відносин з природою. Глобальна екологічна проблема може бути розв’язана. Але для цього потрібні мир, роззброєння, усвідомлені спільні зусилля всіх держав. Досвід співпраці країн земної кулі у благородній справі охорони навколишнього середовища свідчить про те, що зроблені лише перші кроки в потрібному напрямі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Гайдаш Г.С. Розвиток екологічної компетентності у сфері « Я і природа»:

Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху  - К.,2002

2.Гродзинський А. На шляху до екологічної моралі. Ойкумена .- 1991.- №1

3.Гаврилащук П. Особливості екологічного виховання дітей у сільській місцевості/ Рідна школа .- 2006.- № 8-с.75-76

4. Горяна Л. Організація екологічної стежки і навчальних екскурсій /Л.Горяна// Біологія .- 2009 .- №15 .- с.8-16

5. Павленко Г.О. Роль екологічних факторів освіти та інформації , 2007 .- 432.

6.Писарчук Є.С. , Кухта А.М. Екологічне виховання учнів : Посібник для вчителя .- К.: Радянська школа , 1970 .- 87с.

7. Хом’як І.В. Роль шкільних екологічних клубів в організації та роботі природоохоронних територій // Біологія .- 2006 -№1 .- с.4

8. http://www.ecolife.ru/

9. Голубець M А., Кучерявий В.П. Генсіру к CA. таін. Конспект лекцій з курсу "Екологія та охорона природи (теоретичні основи загальної екології, охорони природи, комплекс природоохоронних заходів). — К.: УМКВО, 1990. — 216 с.

10. Сухарев С М., Чудак С O., Сухарева O.Ю. Технологія та охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. — Львів: Новий Світ — 2000, 2004. — 256 с.

11. Новиков Г.А. Основы общей экологии и охраны природы: Учеб. пособие. — Л.: Изд- во Ленингр. ун-та, 1979. — 352 с.

12. Бойчук Л Д., Соломенно Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2003. — 284 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Програма факультативного курсу ( тренінг –курсу)

«рівний –рівному»  для учнів 7-9 класів ( 12-14 років)

Назва модуля, теми

Орієнтовна тривалість

1

Модуль «Спілкуємось і діємо»

Тема 1 «Я + інші»

Тема 2 «Спілкуватися – це здорово!»

Тема 3 « Вчимося розуміти і поважати інших»

Тема 4 « Як спілкуватись продуктивно»

16 годин

2 год

6 год

 

4 год

4 год

2

Модуль «Методика освіти «рівний –рівному»

Тема 1 « Концептуальні засади освіти «рівний - рівному» щодо охорони довкілля

Тема 2 Методика просвітницького тренінгу

Тема 3 Педагог – тренер і підліток інструктор – ключові фігури  в організації  просвітницької роботи за методом

 « рівний  -рівному»

15 годин

5 год

 

5 год

3

Модуль «Знаємо та реалізуємо свої права»

Тема 1 «Вивчаємо свої права»

Тема 2 « Власна відповідальність»

Тема 3 « Ми можемо діяти!»

10 годин

 

4 год

4 год

2 год

4.

Модуль «Моє майбутнє»

Тема 1 «Моє майбутнє життя»

Тема 2 « Вирішувати нам - відповідати нам»

Тема 3 «Я буду діяти!»2 год

6 годин

2 год

 

2 год

 

Модуль «Спілкуємосьі діємо»

Тема 1 « Я+ інші»

Вступ . Знайомство,  представлення себе. Визначення та прийняття правил правил роботи групи. Очікування учасників. Формування навичок представлення себе. Розвиток позитивної самооцінки. Усвідомлення унікальності кожної особистості. Визначення кола інтересів учасників. Розвиток навичок групової взаємодії. Активізація творчого мислення.

Тема 2 « Спілкуватися – це здорово!»

 Спілкування  . Ефективне спілкування. Якості й уміння , важливі для ефективного спілкування. Бар’єри в спілкуванні . Подолання  бар’єрів у спілкуванні. Фактори , що впливають на процес передачі інформації та її спотворення. Активне слухання. Навички активного слухання. Слова та жести в спілкуванні. Формула ефективного спілкування. Безоцінювальне спілкування. Власний позитивний образ приємного співрозмовника.

Тема 3 «Вчимося розуміти й поважати інших»

  Стереотипи в спілкуванні. Вплив стереотипів  на формування та поведінку  людини. Поняття толерантності. Толерантність як необхідність для ефективного спілкування. Асоціації з поняттям «толерантність». Орієнтовна схема побудови «Я- повідомлень» . Відпрацювання навичок спілкування з використанням « Я- повідомлень».

Тема 4 «Як спілкуватись продуктивно»

Основні моделі поведінки. Характеристики, прояви та результати агресії, пасивної та асертивної поведінки . Відповідальна поведінка . Негативні й позитивні прояви різних моделей поведінки. Як поводитись асертивно . Десять заповідей асертивності . Рольова гра «Цивілізація». Підсумки .

Модуль « Методика освіти «рівний-рівному»

 Тема 1 « Концептуальні засади освіти «рівний - рівному» щодо охорони довкілля

Базовий модуль . Ознайомлення учасників з концептуальними засадами просвітницької роботи « рівний - рівному»; сформувати мотивацію до проведення просвітницької роботи за методом « рівний –рівному»  серед молоді щодо здорового способу життя.

Тема 2 Методика просвітницького тренінгу

Ознайомлення учасників з методикою проведення просвітницького тренінгу.

Тема 3 Педагог – тренер і підліток інструктор – ключові фігури  в організації  просвітницької роботи за методом « рівний  -рівному»

Визначення функцій педагогів - тренерів і підлітків - інструкторів в реалізації просвітницької роботи за методом « рівний - рівному», шляхи підготовки підлітків - інструкторів.

Модуль «Знаємо та реалізуємо свої права»

Тема 1 «Моє майбутнє життя»

Вступ. Визначення кола правових проблем підлітків. Формування розуміння важливості й необхідності дотримання прав людини і прав дитини. Законодавче забезпечення прав дітей.

Тема 2 « Власна відповідальність»

Ознайомлення з можливостями щодо захисту довкілля. Усвідомлення того, які дії людини несуть потенційну загрозу всьому живому . Ознайомлення з поняттям відповідальності і обов’язку.

Тема 3 « Ми можемо діяти!»

Участь молоді в житті суспільства. Формування активної життєвої позиції  щодо захисту природи. Формування розуміння можливостей і переваг прийняття нестандартних рішень. Формування громадянської активності і можливості впливу на розвиток суспільства. Підсумки.

Модуль «Моє майбутнє»

Тема 1 «Моє майбутнє життя»

Вступ. Основні цінності  людини, без яких вона не може бути щасливою. Створення образу екологічно чистої планети, дії людей для цього. Формування бачення зміни відношення людини до природи. Шляхи подолання екологічної кризи.

Тема 2 « Вирішувати нам - відповідати нам»

Можливості щодо проведення просвітницької роботи серед молоді , своїх ровесників, а також вплив на оточення для зміни ситуації на краще. Усвідомлення необхідності проведення просвітницької роботи серед однолітків  щодо екологічної безпеки. Напрацювання форм її реалізації, мотивація до активних дій.

Тема 3 «Я буду діяти!»Якості й функції підлітка-інструктора як ключової фігури просвітницької діяльності у молодіжному середовищі. Схема взаємодії педагога - тренера , підлітка – інструктора і підлітків у просвітницькій роботі. Створення «Кодексу підлітка - інструктора» , власного бачення реалізації просвітницької роботи. Планування реальних кроків для реалізації цієї мети. Відпрацювання навичок публічного виступу. Аналіз і осмислення тренінг-курсу.

 

 

Міністерство освіти та науки України

КЗ Дніпропетровський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

 

 

 

Курсовий проект:

« Система екологічного виховання учнів на матеріалах регіону»

 

 

                           Виконавець: Скряга Наталя Миколаївна

                Чорнявщинська СЗШ І-ІІІ ступенів

    Юр’ївської районної радий

                 Науковий керівник : Скоробогатов

Андрій Володимирович

 

 

 

 

 

                                м.Дніпропетровськ , 2015 рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додано
3 листопада 2019
Переглядів
1533
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку