Стаття "Формування креативних здібностей засобами української літератури як шлях до розвитку самоосвітньої компетенції учнів"

Формування креативних здібностей учнів засобами української літератури як шлях до розвитку самоосвітньої   компетентності учнів

Мета досвіду: створення оптимальних умов для розвитку творчого потенціалу дитини; створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня; розвиток самоосвітньої компетентності.

У системі педагогічної освіти урокам літератури належать особлива роль, бо вони відтворюють духовний світ української людини і тим самим сприяють активному становленню особистості. Засобами мистецтва слова література допомагає впливати на учнів, формувати й збагачувати їх внутрішній світ, розвивати інтелект та творчі здібності, адже література передає загальнолюдські цінності від покоління до покоління.

Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна  проблема сучасної педагогічної науки та практики, але й як соціальна необхідність.

Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування й використання нових ідей, задумів, підходів та рішень.

Тому своє завдання я вбачаю в створенні умов для утвердження атмосфери творчості, допомозі учневі знайти себе в житті, навчально-виховну діяльність спрямовую на створення такої системи співпраці, головна мета якої — максимальний розвиток творчих здібностей дитини.

 

Розвивати творчий потенціал можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, удосконалити їх до рівня творчих.

Але для розвитку творчого потенціалу більшості школярів важливою є саме роль учителя. Урахування стилів навчання є так само необхідним, як і вибір видів навчальної діяльності.

Аналізуючи види діяльності, я визначила і рівень активності учнів на уроці, від якої залежать розвиток творчого потенціалу.

      Вважаю, що сучасному педагогу необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою міні-методику. У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій:

•            проектне навчання;
•            інтерактивна технологія;
•            використання комп’ютерних технологій.

Провідна ідея досвіду полягає у виробленні певної сукупності технологій, що сприяють розвитку креативно-емпатичної особистості, здатної до самоосвіти, творчого осмислення художнього твору.

І. Вступ

 

«Мета навчання дитини — дати їй можливість жити самостійно, без учителя» — говорив Альберт Губбард. Звісно, це нелегка справа. Сучасна школа — це школа, головне завдання якої виховати дитину справжньою людиною, яка може пізнати світ навколо себе, зможе займатися самовихованням і самоосвітою.

Нагальною потребою сучасної школи є створення  умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв’язання існуючих проблем.

Цілеспрямований розвиток у школярів умінь та навичок самостійного здобуття знань — це один із пріоритетів підвищення якості освіти.

Будь-яка змістовна діяльність учнів може проходити три рівні:

•            навчання;
•            відтворення;
•            творчість (найвищий рівень).

Закласти в учнів основи самоосвіти — це означає сформувати у школярів потребу й здатність звертатися до книжки не тільки для здобуття нових знань, а й для розвитку творчого потенціалу. Завдання учителя сьогодні — формування креативно-емпатичної особистості.

Креативна особистість — це творча особистість, у якої під впливом зовнішніх факторів з’явилися необхідні для актуалізації її творчого потенціалу додаткові мотиви, особистісні здібності, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах діяльності. Цей термін є синонімом до слова «творчість», однак має й розбіжності.

Творчість ми розглядаємо як діяльність людини, спрямовану на створення певних цінностей, а креативність як поняття актуалізує нестандартність у виявленні творчого потенціалу.

Розвиток креативного мислення учнів залежить від їхніх естетичних смаків, інтелектуального потенціалу, що почасти закладено в людині природою.

Креативність формується зовнішніми факторами, але навчити учнів мислити не стереотипами, а індивідуально, нестандартно цілком можливо.

Спираючись на психолого-педагогічні дослідження Т. Баришевої, В. Кан-Калика, М. Никандрова вибудувалась модель креативних рис особистості.

Структура креативних властивостей мобільна й варіантна, вона залежить від індивідуальних особливостей кожної особистості.

Модель основних креативних якостей включає:

1. Мотиваційно-креативні властивості: мотиви, інтереси, потребу в самореалізації, творчу позицію

2. Емоційно-креативні властивості: емпатію, багатий емоційний досвід: експресивну та імпресивну емоційність.

3. Інтелектуально-креативні: інтуїцію, здатність до перетворень, уяву й фантазію, прогнозування.

4. Естетичні креативні властивості: прагнення до краси, естетичну емпатію: почуття форми, стилю; почуття гумору.

5. Комунікативно-креативні властивості: здатність співпрацювати у творчій діяльності, мотивувати творчість інших, акумулювати творчий досвід.

6. Екзистенційні креативні властивості: позитивну «Я — концепцію», індивідуальний стиль діяльності.

Дослідник Н. Янчук, говорячи про роль учителя в розвитку творчих здібностей учнів, зазначає, що творчість як складне соціально-психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формувати, стимулювати. Адже людина має великі творчі можливості, хоча вона й не завжди вірить у власні сили, тому її потрібно заохочувати до творчої діяльності.

В основу креативної педагогіки покладені евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Об’єктами пізнавальної діяльності є не тільки проблеми і завдання, але й індивідуальний потенціал учнів.

Креативна педагогіка — це сукупність теорії, методів, методології пошуку принципово нових рішень (А. Гасанов), яка розглядається як предмет, що забезпечує виховання творчої особистості.

Мета креативної педагогіки:

•            відхід від фактологічних знань, нав’язування, навантаження;
•            створення «технології мислення»;
•            навчання техніки інтелектуальної роботи;
•            формування особистих творчих якостей;
•            підвищення мотивації навчання.

Саме креативність творчого учня (і вчителя) дає змогу постійно шукати і знаходити «вихід із наявної ситуації, долати її, будувати для себе нову з опорою на знання способи дії, що містить індивідуальний досвід» (І.С. Якиманська).

Психологи трактують творчість як вищий рівень логічного мислення, що є поштовхом до створення матеріальних і духовних цінностей. Найвищі досягнення педагога — виховання індивіда, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Розвинені навички креативного мислення дозволяють майбутньому громадянину осмислено діяти в ситуації життєвого вибору, ставити перед собою мету і творчо підходити до її досягнення.

Психологи вважають, що одним з найважливіших джерел розвитку особистості та її креативності є емпатія.

Емпатія (англ. empathy — співчуття, співпереживання) — здатність осягнути емоційний світ іншої людини, а також співпереживати в процесі спілкування.

Головною метою сьогодення є пробудження чутливості до художнього слова. Тому можна накреслити такий шлях розвитку емпатичної особистості засобами літератури. «Від культури слова до емоційного розвитку, від нього до культури моральних почуттів і моральних стосунків». За Є. Ільїним, надмета словесника — «поєднати мистецьку красу й красу душі, навчити бачити в книжці і корисне, і прекрасне. Орієнтиром у цій справі служать Концепція літературної освіти й Державні стандарти базової і повної середньої освіти, а також навчальні програми, особливо в тій частині, де визначені вимоги до знань і умінь учнів.

Ми сіємо в душах дітей розумне, не забуваючи про добре і вічне, бо художня література — невичерпне джерело духовного потенціалу як окремої особистості, так і всієї нації й людства загалом.

ІІ. Основна частина

 

Навчання — це творчий процес відкриття дитиною світу. Це незаперечна істина, якою я керуюсь у своїй професійній діяльності. Не «передавати» знання учневі в готовому вигляді, а навчити його самостійно добувати їх, творчо працювати, доходити висновку, висловлювати думку — це ті принципи, яким я віддаю перевагу під час підготовки до уроку.

Реалії сьогодення спонукають учителя творчо підходити до навчального процесу, шукати такі форми проведення занять, які захопили б учнів, сприяли розвитку здібностей, вдосконалювати свої знання й уміння.

Для формування і розвитку творчості учнів (однієї з основних цілей системи освіти) потрібні спеціальним чином організовані соціально-педагогічні засади.

До них належать:

•            педагогіка співробітництва;
•            педагогіка оптимізму;
•            евристичні методи навчально-творчої діяльності;
•            проектне навчання;
•            інноваційні технології.

Розроблені педагогічні засади дозволяють вчителю більш ефективно та цілеспрямовано розвивати в учнів творчі здібності. А це не є реальним без упровадження в систему роботи вчителя інноваційних освітніх і педагогічних технологій.

Інновації можуть бути різними за масштабом, за потенціалом, можуть належати до різних складових навчально-виховного процесу, але, на мій погляд, вони повинні бути мотивовані й орієнтовані на конкретного вчителя, який працює в конкретній школі з конкретними учнями. Жодні інновації не повинні бути сліпо запозичені, адже життя вносить свої корективи, і в результаті у будь-якого творчо працюючого вчителя складається своя технологія навчання, в основі якої можуть бути елементи різних педагогічних освітніх технологій.

Таким чином, у методиці як і в кожній творчій діяльності людини, діалектично поєднуються категорії нового і старого, нормативного і новаторського. Так поступово зароджується перехід від звичайного до неординарного.

Кожна історична епоха диктувала свої погляди на навчання і виховання. Сьогодні життя висуває суспільний запит на формування особистості, здатної мислити критично, неординарно, винятково, креативно. На допомогу вчителеві приходять нові технології, спрямовані на індивида в колективі. Так неординарність виявляється саме на тлі звичайного.

Учителю важливо вміти мотивувати творчість школярів, пробуджувати в них бажання діяти нешаблонно, оригінально, цікаво, стимулювати до творчого здобуття знань і заперечення стереотипів та звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної творчості у різних сферах життя.

У своїй педагогічній діяльності апробовую спосіб інтеграції окремих елементів сучасних технологій.

 

ІІ.1. Проектне навчання

Серед багатьох методів роботи, які стимулюють учнів до нових знань, до творчості, застосовую метод проектів, в основі якого — дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, у виборі теми, методів, форм роботи — широкі можливості. Учні усвідомлюють значну відповідальність: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво, було цікаво шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше
(дод. 1).

Основна мета методу проекту — надання учням можливості здобувати знання під час розв’язання практичних завдань або проблем, які вимагають інтеграції знань із різних галузей. Учителеві в проекті відводиться роль координатора, експерта, додаткового джерела інформації.

Проектування можна застосовувати на різних етапах вивчення теми. На захист проектів можна відводити як цілий урок, так і певну його частину. Проекти можуть бути тематичні (присвячені вивченню однієї теми), а також підготовлені і проведені в межах тематичного оцінювання, проекти можуть готуватися до вивчення творчості письменника, твору тощо. Пропоную зразок пошуково-дослідницьких завдань для учнів 8 класів (дод. 2).

Часто у своїй практиці використовую так звані заготовки міні-проектів, які створюються під час уроку на різних його етапах (додається форма, до якої учні самостійно чи колективно, чи в групах добирають або синтезують матеріал, який обрамлює міні-проект) (дод. 3, 4).

«Я знаю, навіщо я навчаюсь, де і як можу ці знання застосувати», — основна теза сучасного розуміння методу проектів. Тому цей метод підходить для роботи всім учителям-предметникам. Що ж стосується викладання літератури, то він надає безмежні можливості для виконання навчальних завдань і розвитку творчих здібностей учнів. Варіантів проектів, над якими можуть працювати учні — безліч. Але варто пам’ятати, що успішна реалізація технології проектного навчання стане можливою лише тоді, коли вчитель організує відповідні педагогічні умови:

1) створити проблемну ситуацію, яка дозволить сформулювати учням актуальну і цікаву тему для вивчення і дослідження;

2) надасть школярам можливість обрати тему проекту, а також індивідуально або в групі планувати роботу;

3) допоможе розподілити підтеми по групах, ролі та функції в групах;

4) підтримуватиме й заохочуватиме різносторонній пошук інформації учнями, використання різних методів дослідження;

5) надасть учням можливість для самооцінки виконання ними проектів і робити над ними.

Організаційно метод проектів передбачає поєднання індивідуальної самостійної роботи з роботою у малих групах і в колективі (дод. 5). Ця технологія особливо ефективна для навчання учнів у малих групах. Робота дає можливість учням обмінятися інформацією з партнером і лише потім «озвучити» її перед усім класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлювати думку, вести дискусію. Метод проектів активізує інтелектуальну й емоційну складову особистості учня, впливає на розвиток таких рис характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, комунікативність, креативність.

За домінуючою діяльністю учнів надаю перевагу дослідницьким, творчим, рольовим проектам. Дослідницький проект за структурою нагадує наукове дослідження. Він включає обгрунтування актуальності вибраної теми, постановку завдання дослідження, обов’язкове висунення гіпотези з подальшою її перевіркою, обговорення й аналіз одержаних результатів. Під час виконання проекту обов’язково мають використовувати методи сучасної науки: лабораторний експеримент, моделювання, соціологічний досвід. Для старших класів провідним є дослідницький метод, спираючись на який учні самостійно виділяють і порушують проблеми, знаходять методи її розв’язання, виходячи з відомих даних, роблять висновки та узагальнення, опановують провідні поняття та ідеї, а не одержують їх у готовому вигляді (дод. 6, 7).

Творчий проект передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід до його виконання і презентації результатів. Це можуть бути альманахи, театралізація, відеофільми, уроки-конкурси (дод. 8).

Рольовий проект. Розробка і реалізація такого проекту найбільш складна. Беручи участь у ньому, проектанти обирають для себе ролі літературних або історичних персонажів, вигаданих героїв з метою відтворення різних соціальних або ділових стосунків через відтворення ігрових ситуацій. Результат цього проекту залишається відкритим до моменту його завершення (дод. 9).

Своєрідною вершиною проектної діяльності є написання учнями власних творів-оповідань, ессе, віршів. Уроки літератури саме сприяють тому, що дитина, вивчаючи творчість письменників, намагається створити щось своє.

Отже, як ми бачимо, використання методу проектів на уроках української літератури невичерпне. Саме тому ця методика є дуже перспективною в наш час. Участь в проектній діяльності дає змогу самореалізуватися як педагогу, так і учневі, розкрити творчий потенціал всіх учасників. Проект дозволяє вийти за межі уроку, змінити стосунки між учнями та вчителем, підвищити самооцінку школяра.

Використання поданого методу допомагає сформувати ключові компетенції учнів. Неможливо перелічити всі переваги методу проектів. Проте саме цей метод дає змогу розвивати креативно-емпатичні здібності учнів, пробуджувати не тільки розум, але й їх душу.

 

ІІ.2. Навчальна гра — вид креативної діяльності учнів.

«Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі… Отже, гра, її організація — ключ в організації виховання», — говорив А.С. Макаренко. Мене зацікавила гра як вид креативної діяльності учня, у процесі якої в уявній формі відтворюються способи дій із предметами, стосунки між людьми, норми соціального життя та культурні надбання людства, які характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам’ятовує нове, орієнтується у незвичайних ситуаціях, поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.

Екскурс в історію гри

Використання гри з метою виховання зустрічаємо в класиків античної педагогіки. Її роль визначали давньогрецькі філософи Платон, Аристотель, римський педагог Квінтіліан. Їхні ідеї розвинули у своїх працях великі педагоги
Я. Коменський, Д. Локк, Ж. Руссо, Р. Фребель, які не тільки визнавали виховне значення гри, але й указували на необхідність педагогічного керівництва нею.

У вітчизняній педагогіці перші згадки про виховну цінність гри з’явились в другій половині ХVІІІ ст. (І.І. Бецький, М.І. Новиков), а в другій половині ХІХ ст. почала формуватися прогресивна теорія гри (П.П. Блонський, П.Ф. Каптерєв,
А.І. Сікорський, К.Д. Ушинський). Отже, гра виступає як одна з умов повноцінного розвитку дитини. Це джерело мислення, благородних почуттів і прагнень. Вона робить життя радісним, виховує творче ставлення до дійсності, підвищує працездатність.

Але мені найбільше імпонує визначення гри В.О. Сухомлинським: «Гра — це вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень про навколишнє середовище. Це іскра, що запалює вогонь допитливості».

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях гра розглядається як джерело творчих сил, розвитку й самореалізації особистості.

З якою метою використовую ігри? Це:

• інтелектуальний розвиток учнів;
• створення сприятливих умов для формування розвитку кожної дитини як особистості;
• індивідуальний підхід до кожного учня;
• організація пізнавальної діяльності учнів;
• поглиблення засвоєних знань;
• перехід руху від поверхневого відображення, тобто пізнання самого явища, до розкриття законів і закономірностей даного явища;
• емоційно-психологічний розвиток школярів, якому сприяє участь в іграх.

Моє бачення взаємовідносин «учень-учитель» при використанні гри:

• організація: я пропоную тему, характеризую гру, знайомлю із ходом та правилами гри.

Учні:

• при підготовці до проведення гри: знайомство зі змістом, розподіл ролей (учні: вибір ролей), забезпечення процедури управління грою;
• під час проведення гри слідкую за її проведенням, контролюю послідовність дій, надаю необхідну допомогу, фіксую результати.

Учні — активні учасники дійства, центр уваги учителя

• при обговоренні дається характеристика виконання дій, аналіз позитивних і негативних сторін ходу гри, труднощів, що виникли, обговорюються можливі шляхи удосконалення гри, зміна її правил.

Учень — учитель — партнери, рівноправні учасники. Отже, ми бачимо, що у грі дитина не тільки самостійно оволодіває знаннями, уміннями й навичками, а й набуває емоційно-ціннісного досвіду. Емоційне насичення організму є його вродженою потребою, що розвивається протягом усього життя.

Зацікавленість, що виникає під час гри, пов’язана з бажанням отримати позитивні емоції. Тобто, емоції виступають як мотив будь-якої діяльності, зокрема ігрової. Де емоції, там активність, увага, уява, мислення, творчість.

Творчий процес в учнів відбувається шляхом реорганізації накопиченого досвіду і створення на його основі нових комбінацій. Якісний результат творчого процесу залежить від рівня сформованості творчих здібностей школярів, які утворюються внаслідок інтеграції особливостей і рис особистості, що характеризують її відповідність будь-яким видам навчально-творчої діяльності.

У підлітковому віці спостерігається охолодження, часто байдужість до навчання, а то й просто небажання вчитися. Одна з найголовніших причин цього явища — відсутність або убогість творчого начала в духовному житті. Підліток прагне виразити себе не тільки в наслідках свого навчання, а й у духовному світі. Йому вже не хочеться бути тільки пасивним споживачем духовних благ і цінностей. Він хоче бути творцем.

Ось чому звичайні уроки, на яких учень відчуває спрямовану на нього мету, краще замінити на уроки з використанням ігор, дидактична мета яких залишається таємницею для учнів або прихована. Але слід зауважити, що використовувати гру багато разів, не вносячи зміни, не можна.

Специфічні особливості гри

* уявна ситуація;

* роль;

* правила;

* сюжет;

* засоби гри.

Усі вони сприяють розвитку творчих здібностей.

Уявна ситуація створює умови для вільного комбінування відомими фактами, явищами, домислювання невідомого. Виконуючи роль, дитина перетворюється в іншу особу, фантазує й активно діє. Правила гри зумовлюють відповідну спрямованість уяви та фантазії дитини. Засоби гри сприяють перевтіленню. Діти творять граючись, змінюючи сюжет у ході гри.

Науковцями було зроблено чимало спроб класифікувати ігри. Існує велика кількість різноманітних класифікацій, але я хочу зупинятися на іграх, які найчастіше використовую в своїй практиці, і використання яких дає хороший результат (дод. 10).

Дидактична гра — форма навчання

Дидактична гра — це ігрова форма навчання.

Основні структурні компоненти гри

* ігровий задум;

* правила;

* ігрові дії;

* пізнавальний зміст;

* обладнання;

* результат гри.

Ігровий задум часто виступає у вигляді запитання, що проектує хід гри, або у вигляді загадки. Він надає грі пізнавального характеру.

Основою дидактичної гри є її пізнавальний характер, тобто, засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.

Залежно від матеріалу, що використовується під час дидактичної гри, виділяють:

• предметні ігри, в яких використовують дидактичні іграшки чи матеріал;
• настільно-друковані;
• словесні ігри (ігри-вправи, ігри-подорожі).

Якщо дидактичні ігри допомагають засвоїти навчальний матеріал, то творчі спрямовані на розвиток творчого потенціалу учнів, оволодівання прийомами творчого потенціалу учнів, оволодіння прийомами та засобами творчої діяльності. Під час творчої гри учні вирішують творчу задачу, формують одне або декілька адекватних задумів її вирішення.

Ігрова форма вирішення творчих задач має значні переваги:

* цікавість;

* підвищення пізнавальної мотивації;

* змагальність і співробітництво;

* вона надає можливості для розвитку творчих здібностей учнів.

Творча гра поєднує ігрову, навчальну та професійну діяльність, що виражається у співвідношенні творчого і достовірного. Пропоную етап уроку з виконання творчих ігор.

Гра допомагає вчителю організувати спілкування учнів, регулювати міжособистісні стосунки. Гра може бути складовою якогось етапу уроку, самостійним етапом і навіть покладена в основу цілої системи уроків.

У жодному іншому виді діяльності дитина не виявить стільки наполегливості, цілеспрямованості, як у грі, розвиваючи свої здібності і розум. Завдяки грі урок робиться цікавішим, динамічнішим. Гра впливає на творчу активність учнів.

 

ІІ.3. Комп’ютерні технології  на уроках української літератури

Метою школи ХХІ ст. є формування індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя. Сучасні освітні парадигми розвивального, креативного навчання ставлять на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку  їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.

Неабияку роль у цих процесах відіграє впровадження в систему роботи вчителя української літератури інноваційних і педагогічних технологій.

Комп’ютерні технології, увібравши в себе елементи різних методик, надають кожному школяреві, спираючись на його інтереси, здібності, особисті цінності й суб’єктивний досвід, можливість самореалізації в пізнавальній та інших видах діяльності, створюють комфортні умови для самовизначення особистості в інформаційному суспільстві.

Досвід роботи з використанням комп’ютерних технологій на уроках української літератури пропонує оптимальний вибір форм і методів навчання, важливим фактором яких є можливість учнів самостійно працювати, навчитись і творити, відчувати себе активним діячем і рушійною силою освітньої діяльності, а отже, через  самореалізацію прагнути самовдосконалення.

Для себе, як для вчителя української мови і літератури, я виділила ряд проблем, які вирішую в процесі підготовки до уроків.

1. Створення комп’ютерних засобів навчання на основі їх впливу на навчально-пізнавальну діяльність.

2.  Визначення видів навчальної діяльності із застосуванням комп’ютера в межах типових для загальноосвітнього навчального закладу організаційних форм. (Слайд №4).

3. Встановлення етапів залучення комп’ютерних технологій на уроках української літератури:

І етап — концептуальний (визначення дидактичної мети).

ІІ етап — технологічний (підбір електронних засобів навчання).

ІІІ етап — операційний (виділення елементів уроку).

IV етап — педагогічна реалізація (урок, результативність).

Використовуючи комп’ютерні технології, провела невеликий експеримент «Дослідження ролі та місця комп’ютерних технологій у навчанні». (Слайд №5).

Останнім часом я активно впроваджую в систему своєї роботи джигсоу — презентації на основі технології нової життєвої естетики, бо вважаю, що це дає можливість дитині розкритися, проявити себе, самоствердитись та самовдосконалитись.

Яким же чином я, як словесник, відстежую процес формування креативної, неординарної особистості через джигсоу?

Джигсоу  — вивчення інформації з подальшим складанням схеми або проекту і презентую його перед учнями. Це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, які супроводжуються організацією, задумом, виконанням, спільною оцінкою.

Структура джигсоу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За допомогою джигсоу розв’язуємо ряд важливих педагогічних завдань, забезпечуємо розвиток самостійності та ініціативності дітей, самоуправління, формування особистісних  якостей.

Місія вчителя полягає в тому, щоб спрямувати роботу на збагачення особистості соціально цінним досвідом, виховання свідомої життєвої ситуації.

Я вважаю, що для розв’язання цього завдання особливі можливості має українська література (як предмет), оскільки:

• зміст курсу спирається на роботу з різними носіями інформації, кінцева мета якої — ідеалізація художнього образу, збагачення дитини життєвим досвідом;
• вивчення літератури передбачає дослідження різних, деколи діаметрально протилежних точок зору стосовно одного і того ж явища;
• цей вид діяльності полягає в забезпеченні оптимальної побудови процесу навчання у тісній взаємодії «учитель – учень». (Слайд №6).

В своїй роботі використовую такі типи уроків:

• урок-дослідження фрейм-проблеми;
• урок-моделювання;
• урок-демонстраційний експеримент.

Урок-дослiдження фрейм-проблеми

Урок-дослідження фрейм-проблеми (від англ. frame — рамка, структура) передбачає організацію міркування над певною проблемою з подальшою джигсоу-презентацією.

Фрейм-проблема складається, як правило, з п'яти основних частин, логічно пов'язаних між собою:

* формулювання проблеми;

* матеріалу для спостереження і спонукання до самостійного її розв’язання;

* побудови плану розв’язання;

* формулювання розв’язку або пояснення проблеми;

* практичного застосування сформульованих положень (джигсоу-презентація).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(слайд 7)

Урок-моделювання

 

 

 

Урок-моделювання передбачає аналіз матеріалу шляхом побудови й вивчення джигсоу-моделей.

Життєво важливі пріоритети:

* упроваджуючи дану методику, створюємо соціально-педагогічні умови для самоствердження, самореалізації, самовдосконалення кожної особистості;

* широко практикуємо пообразний та проблемно-тематичний літературні аналізи, а відповідно до їхніх вимог накопичується цитатний матеріал, відкриваючи широке поле для творчої діяльності;

* стимулювання школярів до самостійного творчого мислення через аспект «моделювання-презентація»;

* аналізуючи художній твір, звертаємо увагу на його самобутність, особливість творчого почерку письменника, влучне майстерне використання засобів творення літературних образів;

* учитель ненав’язливо пропонує школярам теми, які б вони бажали презентувати, враховуючи позитивний вплив «світу тексту» на «світ читача».

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок-демонстраційний експеримент

Урок-демонстраційний експеримент — це організація навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння знань шляхом сприймання їх в умовах проблемної ситуації. Даний вид діяльності передбачає активний розвиток мислення учнів: вони засвоюють не лише результати наукового пізнання, а й безпосередньо власне процес здобуття цих результатів (джигсоу).

Етапи проведення подібного уроку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Кожен учитель повинен знати, що будь-яка винайдена методика є лише сходинкою, на котрій треба зупинитися для того, аби йти далі» (Л. Толстой).

Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина активно, цікаво і захоплено працювала на уроці, бачила плоди своєї праці і могла їх оцінити.

 

ІІ.4. Дидактична скринька. Інтеграція педагогічних технологій на уроках української літератури: активізація творчого потенціалу учнів

Інтеграція педагогічних технологій на уроках української літератури: активізація творчого потенціалу учнів.

Одним із головних завдань, визначених у Законі України «Про загальну середню освіту» є формування освіченої, творчої особистості, що вміє самостійно креативно мислити, працювати в різних ситуаціях й створювати умови для реалізації цих дій. Кожна дитина здатна по-своєму виявити творчий потенціал, завдання вчителя — активізувати ці ресурси, спрямувати їх у духовно й інтелектуально вартісне річище.

Як і багато моїх колег, я намагаюся створювати оприлюднені дидактичні й психологічні умови для всебічної реалізації потенціальних можливостей вихованців, їх здібностей і талантів, а за основу визначення методів і прийомів навчання беру способи пізнавальної діяльності. Переконана, що пріоритетним напрямком є формування інтелектуальних, емпатичних умінь творчої діяльності.

У своїй педагогічній практиці апробую інтеграцію окремих елементів таких сучасних технологій навчання, як проектна робота, творчі ігри, комп’ютерні технології. В основі уроків — творче співробітництво, формування в учня особистого аналітичного судження, ініціативи, розвиток уяви, фантазії через виконання ролі режисера, поета, художника, аналітика, історика.

Свої уроки моделюю так, щоб кожен з видів робіт на уроці виконував свою роль. Але яким би не були тип і форма сучасного уроку складно його уявити без креативних методів навчання.

Креативні методи навчання — це асоціативний кущ, схема, малюнок.

Асоціативний кущ (тезаурус)

Добір якнайбільшої кількості слів, асоціативно пов’язаних із запропонованим учителем. Перемагає той, чий асоціативний ряд буде найдовшим, окремо можна відзначити тих, чиє завдання якісніше, тобто слова є художнішими, образнішими, асоціативний зв’язок є оригінальнішим. Оголошуючи слова, учні мають пояснити зв’язок між ними. Час обмежений (1-3 хв).

Асоціативні схеми

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування — слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиком, не зберігається у мозку. Він запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, асоціативних схем. Тому не записуйте, а малюйте такі асоціативні схеми.

Уявіть, що мозкові клітини — наче деревця, на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будь-якої теми у формі дерева.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

1. Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще — символу, від якого розгалужуються інші елементи.

2. Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам’ятати, одну головну тему для кожної гілки.

3. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

4. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

5. Малюйте стільки символів, скільки зможете.

6. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольо­ровою лінією.

Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з теми.

Сміливо малюйте, користуйтеся кольоровими олівцями — і ви побачите результат. Влаштуйте конкурс на кращу схему в номінаціях: «Найяскравіша», «Найактуальніша», «Міс суперсхема», але тільки для себе чітко розставте пріоритети: основне — знання, а конкурс тільки для того, «щоб примусити коня пити».

Асоціативний малюнок

Речення, зашифроване в малюнку, допомагає запам’ятати слова, у яких апостроф не вживається.

Малюнок-«розшифровка» має до певної міри сюжетний характер, тому запам’ятовується досить легко: «На свято мавпа (мавпячий) пила духмяний, медвяний, тьмяний, морквяний сік, дзвякаючи цвяхом об склянку».

Прикметники, які потрібно запам’ятати, дійсно «плавають» у склянці із соком. Така яскрава зорова опора є гарантом того, що ця важлива інформація буде закладена в довготривалу пам’ять. Адже «витягти» необхідні слова з цього речення значно простіше, ніж заучувати їх напам’ять.

Асоціативні пари

Евристичний метод вивчення орфографії — це асоціативні пари.

Він ефективний для запам’ятовування складних випадків написання під час вивчення таких тем, як «Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом», «Уподібнення приголосних звуків».

В основу сприймання й запам’ятовування відповідних орфограм покладено принцип асоціативних пар (це словосполучення або навіть речення). При цьому сумнівний голосний у слові-відповіднику повинен бути під наголосом, а з приголосного, що уподібнюється, починатиметься асоціативний відповідник.

Для запам’ятовування слів з приголосними, що уподібнюються, можна використати такі асоціативні пари:

* екзамен — Коля на екзамені,

* футбол — турнір з футболу.

Форми роботи з розвитку асоціативного мислення:

* асоціативний ланцюжок,

* асоціативний диктант,

* ґронування,

* творча робота асоціативного характеру — сенкан,

* «вільне письмо» — творча робота асоціативного характеру під ніжну ліричну мелодію,

* кубування,

* дослідження асоціативних зв’язків і співвідношень між словами,

* асоціативні пари,

* асоціативні розминки,

* асоціативні задачі.

Асоціативний диктант

Записати у колонки слова, що асоціюються із певними предметами, явищами, особами.

Ґронування

Назвати учням головне слово або фразу. Запропонувати їм записувати (у формі виноградного ґрона чи асоціативного куща) ті слова та фрази, які спадуть на думку з обраної теми. Строго регламентувати час (5-10 хв.) і рекомендувати учням установити, де потрібно, зв’язки між поняттями.

Сенкан

Це неримований вірш з п'яти рядків, мета якого — спонукати учня до розмірковування над темою. Він складається за схемою:

* 1-й рядок — одне слово — тема (іменник),

* 2-й рядок — два слова — означення (прикметники),

* 3-й рядок — три слова — активність, дія (дієслово),

* 4-й рядок — фраза з чотирьох слів, яка виражає ставлення до теми,

* 5-й рядок — одне слово — асоціація до теми (іменник).

«Вільне письмо»

Невеликий твір-асоціація за висловом, фразою, епіграфом, цитатою.

Кубування

Розгляньте предмет, явище різнобічно (із позицій шести граней куба) за такими вказівками:

1. Опишіть це.

2. Порівняйте це.

3. Встановіть асоціації.

4. Проаналізуйте це.

5. Знайдіть застосування цьому.

6. Запропонуйте аргументи «за» і «проти».

Креативні методи навчання дають змогу створити на уроці атмосферу творчості, неординарності. Це один із способів зробити дитину розкутою, активувати її впевненість у свої силах, налаштувати на успіх, розвивати творчі здібності. Впливаючи на сферу дитини, стимулюю бажання співпереживати з героєм, глибше пізнати твір, разом з цим вводжу дітей у малознане наукове поле, де потрібен пошук, дослідження. Сьогодні дуже важко зацікавити учня, «примусити» його вийти за рамки буденного, звичайного. Тому будую заняття нетрадиційно за змістом, формою, організацією навальної діяльності.

Особливий інтерес викликає інтерактивне, або взаємодіюче навчання. Я не буду зупинятися на характеристиці технологій інтерактивного навчання, а поділюся своїми надбаннями щодо методів  і технологій, які дозволяють продуктивніше реалізувати інтерактивне навчання.

Досвід роботи переконує, що найефективнішою є тренінгова технологія, яка є одним зі шляхів формування навчальної компетентності учнів. Тренінг — це запланований процес модифікації (зміни) відношення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через набуття навчального досвіду з тим, щоб досягти ефективного виконання в одному виді діяльності або в певній галузі.

Тренінг сприяє виникненню умов для створення неформального, невимушеного спілкування, яке відкриває перед учнями безліч варіантів розвитку та розв’язання проблеми, яку потрібно вирішити.

1. В своїй практиці використовую мотиваційні тренінгові вправи, наприклад:

«Незакінчені речення»

Мета: визначення своїх очікувань від заняття.

Час — до 5 хв.

Кожному учневі пропоную записати такі незакінчені речення:

а) від уроку я чекаю…

б) від однокласників я очікую…

в) від себе я очікую…

г) мета, яку я маю намір досягти сьогодні.

Це завдання допоможе провести й рефлексію мислення в кінці уроку, якщо використати такі запитання:

а) цікавим на уроці виявився…

б) мені було легко…

в) труднощі виникали…

2. Креативні тренінгові вправи:

«Перетворення»

Мета: надати можливість самовираження; розвиток творчого мислення.

Час — 5 хв.

Пропоную учням завершити кілька речень на зразок:

«Як би я був, …. то», «Чому я не хотів би бути ….».

«Моє послання у світ»

Мета: розвиток творчого мислення, уяви.

Час — 5 хв. 

Інструкція щодо виконання вправи

1. Сформулюйте та запишіть коротке повідомлення, гасло, з яким би ви хотіли б звернутися до людей.

2. Визначте, хто з відомих персонажів найбільшою мірою відповідає вашим вимогам для оприлюднення цього посилання перед усім світом.

3. Складіть п’ятихвилинне повідомлення від імені цього персонажа, щоб якомога повніше відобразити в ньому суть вашого посилання в світ.

Проводячи тренінгові вправи, потрібно дотримуватися принципів активності, творчої позиції, усвідомлення своєї поведінки.

Щоб школярі глибоко і свідомо засвоїли базові знання, визначені стандартом освіти, на уроках також  використовую різноманітні методи і прийоми.

Метод «Мікрофон» допомагає мені під час підбиття підсумків уроку, проведення інтерв’ю-опитування після закінчення вивченої теми.

Робота в малих групах. Використовую, коли складаємо та розігруємо діалоги, виконуємо ситуативні вправи.

«Мозковий штурм» допомагає учням проявляти свою уяву і творчість, чого досягаємо шляхом вільного вираження думок всіх учасників, актуалізації навчання та інші.

Своєрідними загадками є шаради, логогрифи, криптограми. Їх учні не тільки відгадують, а й складають, що позитивно позначається на знаннях, творчості учнів.

Технології викладання, які існують у сучасній науці, треба знати кожному вчителеві, а вибирати методи, форми організації, засоби та прийоми навчання, створювати свою дидактичну скриньку може кожен по-своєму.

Вважаю, що головне завдання кожного педагога — навчити учнів високого життєвого злету, а для цього учитель має бути творчим, цілеспрямованим.

Пропоную розробку уроку. Тема «Євген Гуцало. Основні відомості про пись­менника. Духовне і бездушне ставлення до природи в оповіданні «Лось», в якій я нама­­­гаюся інтегрувати традиційні класичні методи роботи з інноваційними (дод. 12).

ІV. Висновки і рекомендації

 

Викладання української літератури усвідомлюється як процес, що сприяє вихованню особистості, яка вчиться для власного задоволення та самовдосконалення. Дуже важливим напрямком роботи є формування в учнів креативної компетентності — здатної до розв’язання будь-якого навчального завдання творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально. Навчання дитини має бути таким, щоб воно активізувало розвиток її креативності, тому що це дасть змогу учням стати вільними, толерантними, готовими до подолання труднощів навчання та життя.

Відповідно до роботи сформулювались і певні рекомендації:

• створити умови для розвитку в дітей здатності будувати конструктивні відносини на уроці з однокласниками, визначити своє місце, прагнути до діалогу, знаходити спільне творче розв’язання проблеми;
• навчати учнів формулювати свою думку, мислити неординарно, доводити свою точку зору, аргументувати і дискутувати;
• ефективно розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт;
• поєднувати на уроці інтелектуальні і емоційні начала;
• розвивати уміння здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію;
• працювати не тільки розумом, а й серцем.

Отже доведено, що сучасний науково-технічний прогрес не тільки не зменшує, а навпаки, збільшує роль творчої активної особистості. Саме в творчості виявляється унікальна потреба людини в пошуку — її принципова ненаситність, бо потреба в пошуку — це потреба в постійній зміні самої людини. Справжня творчість сама себе стимулює і сама по собі є нагородою для людини.