Стаття "Гендерне виховання в освітньому просторі ЗДО

Ніколайчук Наталія Володимирівна, вихователь-методист комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 113  Криворізької міської ради

Ключові слова: гендерне виховання, гендер, гендерна соціалізація, статеве виховання

 ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ  ЗДО

Анотація: в статті розглянуто проблему запровадження моделі гендерного виховання  в освітній процес  дошкільного закладу,  яка дозволяє педагогам переглянути традиційний підхід до виховання хлопчиків і дівчаток, вибудувати процес виховання з урахуванням гендерних особливостей вихованців, сучасних соціокультурних потреб суспільства і сучасної педагогічної реальності, що стає важливим фактором ефективного навчання та виховання.

         Вступ. Актуальність гендерного виховання на даний момент величезна, так як один з його напрямків враховує те, що сучасне суспільство категорично проти того, щоб чоловіки і жінки мали лише  переваги  за своїми статевими ознаками. 

         Гендерний підхід в освіті - це індивідуальний підхід до прояву дитиною своєї ідентичності, що дає надалі людині більшу свободу вибору і самореалізації, допомагає бути достатньо гнучким і вміти використовувати різні можливості поведінки.

     Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема гендерного виховання у всі часи була і залишається актуальною серед психологів і педагогів. Цінним орієнтиром у справі гендерного виховання є позиція видатного психолога-гуманіста Василя Сухомлинського: «Не має бути таких трудових відносин, щоб дівчатка обслуговували хлопчиків і звикали, таким чином, до ролі домогосподарки. Те, що треба робити в домашньому господарстві, однаково вміло й старанно мають робити чоловіки і жінки. Коли і є якийсь розподіл у самообслуговуванні, то він має бути тимчасовим: сьогодні хлопці виконують одну роботу, завтра – іншу».

          Антон Макаренко вважав, що «виховання дівчин­ки чи хлопчика – це передусім формування культури особистості, виховання її як майбутнього сім'янина, формування в неї почуття любові, власної гідності, яке включає самоповагу й повагу до інших».

        Януш Корчак зазначав щодо виховання хлопчиків та дівчаток в його «Правилах для життя»: «Я часто чую, як про дітей кажуть: «Усі вони такі». На­приклад: «Усі хлопчиська – хулігани і бруднулі». Або: «Всі дівчатка – плаксійки і ябеди». Це не так, кожного треба пізнавати окремо й окремо оцінювати та пізна­вати не поверхово, а ґрунтовно. Важливо не тільки те, що людина каже, а й те, що вона думає і відчуває, і чому вона така, а не інакша. Тільки лінива людина, яка не любить думати, каже: «Усі вони такі».

       Основна частина. Поняття «гендерне виховання» використовується в педагогіці. Під «гендером» розуміється соціальна стать людини, що формується в процесі виховання особистості і включає в себе психологічні, соціальні та культурні відмінності між чоловіками (хлопчиками) і жінками (дівчатами), а існуючі властивості і відносини називаються гендерними.

         Слід відрізняти гендерне виховання від статевого, яке засноване на знанні фізіологічних особливостях статевого розвитку дитини. Поняття «статеве виховання» використовується найчастіше в медицині. Статеве виховання є широким поняттям, яке включає в себе кілька складових:

• ознайомлення дитини з основами статевого життя;
• покликане прищеплювати дитині гігієнічні навички;
• знайомство дитини з будовою людського тіла, особливостями жіночого і чоловічого організму, анатомо-фізіологічними відмінностями.

        Організовуючи гендерне виховання, важливо розуміти, що анатомічні та біологічні особливості є лише передумовами, потенційними можливостями психічних розходжень хлопчиків і дівчаток. Ці психічні відмінності формуються під впливом соціальних факторів - суспільного середовища і виховання. У результаті ми маємо можливість розглядати питання виховання дівчаток і хлопчиків не як споконвічну від народження даність, а як явище, вироблене  в результаті складної взаємодії природних задатків і відповідної соціалізації, а також з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.

       В рамках вирішення проблеми соціалізації дошкільників засобами гендерного виховання в нашому закладі було вироблено  механізм, який містить    особистісно орієнтовані технології:

      засоби:  ігри,  народні  казки,    прислів’я, колискові пісні;

      методи: ігри, пізнавально-розвиваючі етичні бесіди, проблемні ситуації, схеми-дії;

      форми: ігрова діяльність, експериментальна, проблемно-пошукова.

       Головними  завданнями, які було поставлено перед нашими педагогами  є:  надання  дітям допомоги в придбанні ігрових умінь, збагачення їх ігрового досвіду; розширення дитячих уявлень про предмети, події і явища навколишнього світу, які  потім  можуть  бути  відображені  в  грі; заохочення  ініціативи  дітей  при  розгортанні індивідуальних,  парних  і  колективних  ігор; створення  умов  для  прояву  дітьми  ігрової активності протягом дня.

        Засобом формування  гендерної  ідентичності наших вихованців є гендерно-збалансований виховний  простір,  а саме це середовище виховання і формування особистості, що  дає  можливість  хлопчикові  /  дівчинці диференціювати  себе  від  представників протилежної  статі,  ідентифікувати  себе  з представниками  своєї  статі  і  розвивати індивідуальні гендерні якості особистості і форми поведінки. Таке середовище виховання і розвитку

передбачає  залучення  дитини  до  прийнятої  в суспільстві  системі  соціальних  ролей і взаємин через освоєння гендерних ролей, норм, цінностей, ідеалів і моралі сучасного суспільства.

        Для  створення  гендерно-збалансованого виховного простору слід:

• доповнення  зон  самореалізації  хлопчиків / дівчаток  (наприклад,  заохочення  дівчаток  до заняття  спортом,  а  хлопчиків  до самообслуговування);
• організація досвіду рівноправного співробітництва хлопчиків і дівчаток у спільній діяльності;
• зняття  традиційних культурних  заборон  на емоційне  самовираження хлопчиків,  заохочення їх до вираження почуттів;
• створення  у  дівчаток  досвіду  заохочення  і підвищення самооцінки;
• створення  умов  для  тренування  гендерної чутливості  (через  тренінгові  вправи  та  ігри, театралізацію, обмін ролями);
• залучення до виховання дітей батьків тої й іншої статі.

      Роль педагога полягає в тому, щоб відкрити перед  хлопчиками  і  дівчатками  весь  спектр можливостей середовища і направити їх зусилля на використання окремих елементів з урахуванням гендерних  та  індивідуальних  особливостей  і потреб кожної  дитини.

        Іграшки  та ігри   в групах нашого закладу підібрані  таким  чином,  щоб  давати можливість дітям практикуватися в тих видах діяльності,  які  стосуються  підготовки  до материнства і ведення домашнього господарства, розвивати  вміння  спілкуватися  і  навички співпраці.

       Які спонукають їх до винахідництва, перетворення навколишнього світу, допомагати розвинути навички, які пізніше ляжуть  в  основу  просторових і інтелектуальних здібностей, заохочуватимуть незалежне, змагання і лідерську поведінку.

          З  урахуванням  гендерного  підходу,  крім загальноприйнятих, в групах повинні бути введені наступні  елементи  предметно-розвиваючого середовища: міні-куточки чоловічої і жіночої праці,  утримання  обладнання,  необхідне  для формування чоловічих і жіночих умінь (майстерні з  набором  простих  інструментів,  фрагменти кухонного  блоку,  ванної  кімнати,  столи  для оброблення  продуктів,  приготування їжі,  дошки для  прасування  лялькової  білизни,  миття іграшок,  шафи  з  посудом);  ляльки-хлопчики  і ляльки-дівчинки з усіма необхідними атрибутами і  аксесуарами,  що  сприяє  виконанню  різних соціальних ролей; куточки краси, що дозволяють дитині  самостійно  навести  порядок  в зовнішньому вигляді; міні-середовище світського етикету  (“Театр”, “Концерт”, “Прийом  гостей”), де  зосереджені  предмети,  що  забезпечують можливість  дитині  самостійно  програвати різноманітні чоловічі і жіночі ролі.

         Механізм  гендерного виховання,  розроблений нами  включає  організацію педагогічних  ситуацій,  їх  структурування  й впорядкування. Під педагогічними ситуаціями ми розуміємо  сукупність  умов  й  обставин,  які вимагають  від  педагога  рішень,  в  основі  яких лежать  розуміння  та  довіра,  повага  до  гідності дитини,  її внутрішніх  почуттів  й  переживань;

узгодженість  педагогічних  зусиль,  соціальних умов  життя  з  індивідуальними  особливостями кожної дитини.

      Організації  типових  педагогічних  ситуацій сприяла  накопичення  дитиною  позитивного гендерного  досвіду,  засвоєнню  культури поведінки  («Чоловічий  й  жіночий  етикет», «Поведінка  хлопчиків»,  «Поведінка  дівчаток», «Здрастуйте,  будь  ласка!»  і  таке  інше.). Структурування  педагогічних  ситуацій передбачало вирішенню проблемних педагогічних ситуацій в ігровій діяльності й життєвих ситуацій під  час  гендерної  соціалізації.  Впорядкування педагогічних  ситуацій  гендерної  соціалізації  –

надання  індивідуальної  допомоги  хлопчикам  й дівчаткам  в  реальних життєвих обставинах  (“Мовний етикет”, “Не хочу / не буду” і т. ін.).

         Таким чином, узагальнюючи викладене, можна зробити висновок:   щоб зробити життя дітей кращим, треба знайти способи, які допоможуть їм вийти за межі традиційних гендерних ролей та засвоїти все краще, що є в ролях чоловічих і жіночих. Для цього треба приділяти якнайбільше уваги розвитку базових якостей особистості, загальнолюдських рис: впевненості і незалежності, сміливості і чуйності, турботливості і тактовності.

Література

1. Кубриченко Т. Ґендерний розвиток дівчинки / Тетяна Кубриченко // Дошкільне виховання. – 2011. – № 3. – С. 16-19.
2. Очкур В. В. Ґендерна стратегія виховання та гендерний підхід у розвитку дітей дошкільного віку / В. В. Очкур // Дошкільний навчальний заклад. – 2012. – № 4. С. 2-14. 
3. Проценко О. Психостатевий розвиток та основи ґендерної культури дітей дошкільного віку / Оксана Проценко // Психолог дошкілля. – 2011. – № 8. – Вкладка. – С. 1-38.
4.  Сьоміна А. Ґендерне виховання дітей дошкільного віку / Анжела Сьоміна, Олександра Куксенко, Валерія Гормаш // Вихователь-методист дошкілього закладу. – 2011. – № 4. – С. 36-50.