СТАТТЯ "ІННОВАЦІЇ ДОШКІЛЛЯ"

ІННОВАЦІЇ В СУЧАСНІЙ ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ

Тронь Людмила Романівна, вихователь

Софіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка»,

Софіївської селищної ради Дніпропетровської області

вища освіта, спеціаліст вищої категорії

На сьогодні одним із основних напрямів державної освітянської політики в Україні визнано модернізацію системи дошкільної освіти з урахуванням принципів демократизації, гуманізації, індивідуалізації педагогічного процесу, переорієнтації на розвиток особистості дитини як основний ресурс, що визначає поступальний рух суспільства. В її основу покладено пріоритетність дошкільної ланки в єдиній національній системі неперервної освіти, а основним завданням визначено своєчасне становлення і повноцінний розвиток життєвокомпетентної творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті [8, c.7].

Для сучасного етапу розвитку дошкільної освіти в Україні характерна широка наявність інноваційних процесів. Все більшого розмаху набуває процес упровадження інновацій в усі сфери життя сучасних дошкільних навчальних закладів. Найпоширеніші інновації, що лежать в основі розвитку сучасних закладів освіти: створення та впровадження в освітню практику особистісно зорієнтованої парадигми освіти, вальдорфської педагогіки, педагогічної системи Монтесорі, технології психолого-педагогічного проектування, комп’ютерних технологій, теорії розвитку винахідницьких завдань, організації освітнього процесу за педагогічною спадщиною В. Сухомлинського, Л.Лінник, Р. Штайнера, Б.Нікітіна, Н.Гавриш, М.Єфименко, О.Зайцева, В.Воскобовича, Н. Ликової, Г. Домана, Г.Альтшуллера, Ш. Амоношвілі [3, c.27].

Вибір педагогічної технології - це вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вихователя та дитини. Усіх їх об’єднує те, що на зміну традиційного навчання має прийти новий, якісно інший тип організації освітнього процесу – інноваційний.

Інноваційна діяльність педагогів є основним напрямом реалізації реформ в освіті і одним із суттєвих напрямів переходу до моделі інноваційного розвитку України. Вимоги сьогодення потребують педагога – новатора, здатного вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, вміло поєднувати традиційне з новим, самостійно осмислювати всі інноваційні процеси, які стосуються сфери його діяльності.

Інноваційний дошкільний заклад – заклад, в якому педагоги експериментують, апробують чи впроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології [8, c.113].

Сучасний заклад дошкільної освіти потребує висококваліфікованого вихователя, готового до змін, що відбуваються в системі освіти, який постійно шукає і знаходить найбільш ефективні шляхи і засоби вирішення завдань навчання, виховання, розвитку вихованців, підготовки їх до життя. Професія педагога вимагає особливої чутливості до тенденцій суспільного буття, що постійно змінюються, здатності до адекватного сприйняття, потреб суспільства і відповідного коригування своєї роботи.

Вихователь-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних нових педагогічних методик і технологій, може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, створювати нові методики. Основна умова такої діяльності - інноваційний потенціал педагога [7, c.25].

Інноваційний потенціал педагога - сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність. Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати найвищим результатом будь-якої педагогічної технології.

Існують технології, в яких розвиток творчих здібностей є пріоритетною метою. Серед них чільне місце посідає ТРВЗ-теорія розв´язання винахідницьких завдань, яка ефективно сприяє розвитку технічної творчості загалом і творчої особистості зокрема [1, c.21].

Засоби розвитку нестандартного мислення використовуються під час занять, прогулянок, екскурсій, виховних заходів тощо. Застосування цих засобів розкриває технологію розумового процесу, виховує наполегливість, самоповагу, самостійність мислення. Основу технології становлять ігрові заняття, під час яких діти знайомляться з навколишнім світом, вчаться виявляти суперечливі властивості предметів, явищ і розв'язувати ці суперечності, і які передбачають самостійний вибір дитиною теми, матеріалу та виду діяльності. Всі прийоми зорієнтовані на те, щоб навчити дітей шукати і знаходити своє рішення, виявляти творчу фантазію.

Основною ідеєю ТРВЗ є творчість в усьому – у постановці запитань, прийомах їх розв'язання, подачі матеріалу. Кожен день роботи з дітьми за цією методикою – це пошук, знахідки. ТРВЗ – це чудовий механізм для оптимізації методів навчально-виховної роботи з розвитку творчих здібностей дошкільників.

ТРВЗ допомагає педагогічному колективу втілити принцип: «Кожній дитині – її індивідуальність» [2, c.18].

Застосування технології ТРВЗ у навчанні й вихованні дітей сприяє розвитку в них потреби у творчості. Цю базисну особистісну потребу необхідно задовольняти з раннього віку. Застосування педагогами універсальних методів розвитку творчості й нестандартного мислення дітей дає змогу підвищити ефективність навчально-виховного процесу.

Основою будь-якого повноцінного розумового процесу, спрямованого на творче засвоєння і перетворення, є зокрема високий рівень сформованості елементарних розумових операцій. Завдання педагога - стимулювати розумову і творчу активність дітей, залучати до гри всіх, послідовно наголошувати на тому, що правильними можуть бути різні рішення, іноді зовсім несхожі. Звичайно, такі ігри дуже подобаються дітям [6, c.50].

Одним із принципів роботи – спільна творчість, де педагог є поводирем, що йде позаду! Він намагається поступитись дорогою дитині, трохи підштовхуючи та направляючи її [6, c.52].

Діти працюють в атмосфері свободи мислення і творчості, шукають, досліджують, нестандартно думають, знаходять способи вирішення виникаючих проблем, самостійно приймають рішення, досягають успіху, що є невід’ємною частиною творчої особистості. Використання технології ТРВЗ розвиває фантазію дітей, навчає їх мислити системно, творчо, розуміти єдність і протиріччя навколишнього світу, бачити і вирішувати проблеми, сприяє розвитку в них потреби у творчості, інтелектуальної активності [6, c.54].

Одним із кроків підвищення ефективності навчально-виховного процесу є використання інтерактивних технологій навчання[5, c.25].

Інтерактивна діяльність ґрунтується на активній комунікації учасників освітнього процесу. Навчально-виховний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх дітей, вихователь втрачає центральну роль, стає організатором освітнього процесу, визначає загальний напрямок, контролює час і порядок виконання наміченого плану, дає консультації, допомагає під час ускладнень.

Сьогодні перед педагогікою стоїть найважливіша проблема: як зробити

процес навчання та виховання цікавим і корисним. Інтерактивні методи є

найбільш цікавими і ефективними. Як свідчать наукові дослідження, інтерактивними прийнято називати засоби, що забезпечують безперервну діалогову взаємодію суб’єктів освітнього процесу.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчально-виховний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх дітей, вихователь і дитина є рівноправними суб’єктами навчання. Під час інтерактивного навчання діти вчаться вільно спілкуватися, мислити, приймати продумані рішення [7, c.20].

Інтерактивні методи дозволяють відійти від традиціоналізму в навчанні, створити унікальні передумови для розвитку цілеспрямованості та самостійності дітей в осягненні нового, стимулюючи їх природну тягу до непізнаного, розвитку таких особистісних якостей, як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси, забезпечують активне включення дітей у процес пізнання, навчають здобувати знання, сприяють розвитку самостійності, ініціативності, творчості, залучають до роздумів, міркувань, активного діалогу з обговорення теми.

На базі Софіївського комунального дошкільного навчального закладу «Ромашка» ми провели експериментально-дослідну роботу. Провівши творчі вправи на початку і в кінці експерименту ми порівняли результати. Спостерігаємо, що мовленнєвий розвиток дошкільнят значно зростає. Методом експертних оцінок була виявлена різниця у відсотках: високий рівень зріс на 22 %, середній на 3%, низький рівень зменшився на 19%. Дані результати свідчать про те, що застосування інновацій, якими є інтерактивні технології типу «Передбачення», «Прогнозування», «Образного бачення», «Рецензій», «Самооцінювання», «Аналізу», «Мозкова атака», «Дискусія», «Мозаїка», «Мозковий штурм», «Коло ідей», «Моделювання проблем» є ефективним засобом підвищення рівня розвитку комунікативних здібності дошкільника. Ігри сприяють розвитку вміння викладати свої думки, з повагою ставитися до думок і пропозицій інших, сприяють формуванню активної позиції дітей, розвивають дослідницькі, рефлексивні й оціночні вміння. Інтерактивні вправи «Робота в парах», «Робота в групах», «Аналіз ситуації», «Вирішення проблем», «Карусель», «Синтез думок» спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, вчать дітей відстоювати свою думку, допомагають дослідити факти, проаналізувати алгоритм зв’язків, зрозуміти їхню суть, знайти помилку.

Отже, мовленнєва творчість виступає як засіб та умова всебічного гармонійного розвитку, а використання інтерактивних технологій в освітньому процесі передбачає активізацію мовленнєвої діяльності, стимулює розвиток творчої уяви та фантазії, підвищує рівень розвитку навчальних досягнень. Таким чином ефективність використання інтерактивних технологій була доведена.

Досвід організації освітнього процесу з активним використанням інноваційних технологій в закладі дошкільної освіти дозволяє говорити про високий ступінь їх ефективності. Ми досягли максимальних результатів, вирішили багато завдань, знайшли багато нових ідей, заклали надійний фундамент для подальшого розвитку дітей. Тому необхідно продовжувати активну роботу щодо ефективного використання інноваційних педагогічних технологій у систему дошкільної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Альтшуллер Г.С. О психології зображувальної творчості / Р.Б. Шапиро,

Г.С. Альтшуллер // Питання психології. – 2020. – №6.– С.21.

2. Богат В. ТРВЗ: основні положення / В. Богат // Дошкільне виховання. – 2005. – №7. – С.18.

3.Макогон К.В. Діагностика готовності педагогів до пошукової діяльності (пед.інновації) / К. Макогон // Рідна школа. – 2002. – №1. –С.25-27.

4. Мурашковська І. Казка відкрийся! / І.Мурашкова. –К.: ТОВ «Парламвидав», 2000. –237с.

5. Пісарєва О.В. Інноваційні процеси в освіті: психолого-педагогічні процеси їх оцінювання: науково-методичний посібник / О.В.Пісарєва . – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 1993. С. 25-27.

6. Ревуцька О.В. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку засобами ТРВЗ / О.В.Ревуцька // Обдарована дитина. – 2009. №8. – с.41-54.

7. Селевко Г.К. Нове педагогічне мислення: педагогічний пошук і експериментування / Г.К. Селевко, А.В. Басов. – Ярославль, 2020. –15-25с.

8.Селевко Г.К. Сучасні освітні технології / Г.К. Селевко. – Київ: Освіта, 2023. – 111-114с.