Стаття "Інноваційні підходи до організації самостійної роботи учнів з фізики"

Інноваційні підходи

до організації самостійної роботи учнів з фізики

Дубиленко Оксана Василівна,

учитель математики та фізики Ніжинської гімназії № 3, м. Ніжин,

Чернігівська обл.

Я ніколи не вчу своїх учнів, я просто прагну створити такі умови, за яких вони могли б вчитись самі.

А. Ейнштейн

У період бурхливого розвитку науки і техніки, коли розширюється обсяг знань і наукової інформації, жодна школа не спроможна передати всіх знань учням, але має повідомити учням все те необхідне і важливе, без чого не можна собі уявити сучасну людину, озброїти молоде покоління методами самостійного набуття знань.

Завданням сучасної освіти є не отримання учнями певної суми знань, а вироблення вміння вчитись. Учитель має стати на уроці не основним джерелом знань та їх оцінювачем, а керівником, організатором, помічником у навчально-пізнавальній діяльності учня. Адже основною метою сучасної освіти є формування особистості, здатної адаптуватися й активно працювати й творити в сучасному світі; перетворення учня з об’єкта на суб’єкт навчання.

Всім відома істина, що найціннішими знаннями є ті знання, що не мають відтворювальний характер, а отримані шляхом власних міркувань. Тому на своїх уроках прагну в учнів викликати бажання вчитись, самостійно пізнавати нове, мислити, творити, працювати над своїм саморозвитком, самовдосконаленням. Досягнути цього дозволяє вдала організація самостійної роботи учнів на уроках фізики та в позаурочний час. Працюючи над методичною проблемою «Розвиток самостійності та критичного мислення учнів на уроках фізики», я намагалась систематизувати основні види самостійної діяльності школярів протягом вивчення фізики, описала методику їх організації та проведення, дослідила основні методи формування в учнів вміння самостійно навчатись.

У дидактиці під самостійною роботою учнів розуміють таку роботу, яку учні виконують без участі вчителя, але під його керівництвом і спостереженням. Самостійна робота передбачає активні розумові дії школярів, пов’язані з пошуком найбільш раціональних способів виконання поставлених вчителем завдань, з аналізом результатів роботи.

У навчальному процесі під час вивчення фізики можливі різноманітні види самостійної роботи учнів, найчастіше у своїй практиці я віддаю перевагу таким видам самостійної роботи як: робота з підручником і довідковою літературою; робота з роздатковим матеріалом; різні форми роботи, пов’язані  з розв’язуванням задач; лабораторні роботи; фронтальний експеримент з елементами дослідництва; спостереження за дослідами, які проводить учитель, і висновки з них; виконання домашнього експерименту; виконання різного роду індивідуальних і групових завдань; написання рефератів, повідомлень, наукових робіт; виконання проектів.

Організовуючи самостійну роботу учнів на уроці, віддаю перевагу таким видам роботи:

Самостійна робота з підручником, науковою, довідковою літературою, яка може бути організована на різних етапах уроку (до, під час і після пояснення нового матеріалу) та мати різну мету, наприклад, самостійне вивчення навчального матеріалу, актуалізацію опорних знань, з’ясування структури тексту, виділення головного, складання плану розповіді, самостійний розбір математичного виведення формули, пошук відповідей на питання, поставлені вчителем, аналіз малюнків, графіків, схем, таблиць, пояснення досліду, який продемонстрував учитель, тощо. Працюю над формуванням в учнів вміння: виділяти істотні ознаки фізичного явища, розуміти сутність фізичної величини, фізичного закону; передавати прочитане своїми словами, логічно, послідовно доповнювати матеріал, що є в підручнику, даними, отриманими з інших джерел; користуватись змістом, предметним та іменним покажчиком. Вважаю, що ознайомлення з раціональними прийомами самостійної роботи з підручником, додатковою літературою з фізики є підготовкою учнів до навчання у вищих навчальних закладах.

Інколи проводжу навіть уроки самостійної роботи з підручником, які закінчуються узагальнюючою бесідою, відповідями на питання, роз’ясненням незрозумілого, доповненням та уточненням знань, що супроводжуються записами у зошиті (виділенням головного, конспектуванням, складанням структурно-логічних схем, опорних конспектів тощо).

Значну увагу приділяю формуванню в учнів навичок складання опорних конспектів - скороченого запису навчального матеріалу (у вигляді схем, малюнків, формул, коротких формулювань, окремих термінів, умовних позначень тощо), в якому в логічній послідовності розкрито головний зміст питань тієї чи іншої теми. Опорний конспект виконує ряд важливих функцій:

• Фіксує увагу на головному.
• Допомагає з’ясувати логіку і структуру навчального матеріалу.
• Допомагає запам’ятовувати матеріал.
• Сприяє системності знань.
• Формує навички самоконтролю та інше.

Вважаю, який би вид самостійної роботи з підручником, додатковою літературою не використовувався, вчитель обов’язково повинен перевірити її виконання, проаналізувати її результати, вказати на недоліки та способи їх усунення. Лише за цієї умови можна досягнути поставленої мети, уникнути формалізму в роботі.

Самостійна робота з дидактичними матеріалами, наприклад, фотографіями або рисунками приладів, шкал тощо з відповідним набором запитань (наприклад, яку фізичну величину вимірює даний прилад? На постійний чи змінний струм він розрахований? Яка ціна поділки його шкали? Який клас точності приладу? Чому дорівнює абсолютна і відносна похибка для даних показів приладу?) Відповіді на питання учень дає письмово або усно. За таким дидактичним матеріалом можна запропонувати учням цілу низку задач на обчислення. Наприклад, за показаннями приладів, зображених на рисунку, визначити якусь невідому величину; за траєкторією руху частинки в магнітному полі визначити швидкість її руху, користуючись графіком, обчислити невідому величину тощо.

Самостійне виконання вправ і задач. Щоб навчити учнів самостійно розв’язувати задачі, працюю за принципом від простого до складного, від дії за алгоритмом до активної творчості. Спочатку представляю учням на конкретному прикладі алгоритм розв’язування найбільш типових задач. Після цього учні під моїм керівництвом на дошці розв’язують подібні задачі, обговорюючи їх усім класом. Рівень складності  задач  має зростати поступово. Наступні етапи передбачають підвищення рівня самостійності. Всі учні самостійно розв’язують одну й ту саму задачу, я спостерігаю за ходом її розв’язання, надаючи потрібну допомогу, після чого обговорюємо спільне розв’язання. Найбільш раціональні розв’язання учні представляють на дошці. На наступному етапі учні розв’язують різні варіанти задач із подальшою індивідуальною співбесідою. І на завершальному етапі учні виконують письмову самостійну роботу з подальшим обов’язковим контролем і оцінюванням.

Самостійне виконання експериментальних досліджень, як показує практика, є найулюбленішим видом роботи для учнів. Наш фізичний кабінет дозволяє якісно проводити передбачені програмою лабораторні роботи, фронтальні та демонстраційні експерименти. Особливо учням подобаються уроки самостійного дослідження фізичних явищ, лабораторні роботи, уроки фізичного практикуму, розв’язування експериментальних задач. Практика показує, що значна кількість учнів класу можуть не розуміти глибокої суті фізичного закону, зі значними труднощами виконувати математичні перетворення над формулами, але мати неабиякі раціоналізаторські та конструкторські здібності.

Залежно від завдань та мети уроку, змісту навчального матеріалу, матеріального забезпечення фізичного кабінету я підбираю найбільш оптимальні, на мою думку, види й форми самостійної роботи учнів. Вважаю, що під час розв’язування деяких навчальних цілей, доречним є поєднання на уроці декількох видів самостійної роботи. Практикую тьюторські уроки. З латини tutor перекладається як «спостерігаю, турбуюсь». Тьюторський урок — урок засвоєння, закріплення навчального матеріалу. Наведу орієнтовний перелік діяльності учнів і вчителя на такому уроці фізики.

Список використаних джерел

1. Атаманчук П.С. Інноваційні технології управління навчанням фізики. – Камянець-Подільський, 1999. – 174 с.

2. Персенко П.Р. Самостійна робота учнів на уроках фізики. – Київ, 1999. – 154 с.

3. Карпенко Л.М. Домашній експеримент як один із методів розвитку самостійності учнів. – Харків, 2004. – 123 с.