стаття "Інтерактивні методи навчання на уроках правознавства: теоретичний аспект"

Інтерактивні методи навчання на уроках правознавства: теоретичний аспект

Право — це важливе досягнення людської цивілізації, що виникло ще за часів сивої давнини і протягом тривалого часу впливало на життя суспільства в цілому і кожної люди­ни зокрема.

Сьогодні без правових знань неможливе гід­не життя. Адже відвідування школи, ко­ристування житлом, купівля речей, трудова, культурна діяльність — це різні форми участі особи в правовідносинах, що регулюються, встановлюються державою правилами по­ведінки — нормами права.

Сьогодні на телебаченні йде майже відверта пропаганда жорстокості, насильства, спос­терігається нехтування нормами моралі. Щоб у майбутньому діти могли протистояти злу, насильству, несправедливості, стали справжніми громадянами демократичного суспільства, ми повинні максимум уваги приділити формуванню правової культури.

Тому одним із найважливіших завдань курсу «Основи правознавства», «Правознавство» є підготовка учнів до життя, вироблення навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення жит­тєвих ситуацій відповідно до норм права. Для цього необхідно максимально наблизи­ти уроки правознавства до життя, спонука­ти дітей бути активними учасниками подій, а не просто спостерігачами.

Для досягнення цієї мети використовують в навчально-виховному процесі інтерактив­ні методи роботи, які сприяють кращому засвоєнню учнями навчального матеріалу, розвивають їх творче мислення, формують навички дій у найтиповіших ситуаціях, роз­вивають аналітичне мислення учнів, значно активізують їхню роботу на уроці, виробляють вміння застосовувати здобуті знання на практиці, давати правову оцінку різним сус­пільним відносинам.

Суть інтерактивних методів у тому, що на­вчання відбувається завдяки взаємодії тих, хто навчається. Учитель виступає лише як керівник розумової діяльності учнів, допо­магає, спрямовує її, реалізує важливий прин­цип виховання: «Допоможи мені, щоб я зро­бив це сам».

Послідовність проведення методів така:

•     інструктування  —  повідомляю учням проблему,  правила,  послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитую, чи все зрозуміло;

•    розподіл на групи або розподіл ролей. Групи формуються по-різному. Інколи проводиться тестування відповідно до обговорення теми,  в результаті якого попередньо з'ясовується думка кожного і в групи об'єднуються ті, думки яких збігаються.   Іноді   групи   формуються штучно;

•     виконання   завдання,    коли   вчитель виступає як організатор, помічник, ве­дучий дискусії, намагаючись забезпечи­ти учасникам максимум можливостей для   самостійної  роботи   й   навчання у співпраці. Кожна група розробляє свій підхід до проблеми, що обговорюється, а потім виносить на суд присутніх;

•     представлення групами, окремими уч­нями результатів виконання завдання;

•     загальне обговорення результатів.

Підбиття підсумків бажано проводити у формі запитань: що нового дізналися, яких навичок набули, як це може знадобитися в житті.

Метод  передбачає декілька принципів організації:

1.  Поділ класу на групи. Кожна група ви­значає лідера, який керує її роботою.

2. Проблемність завдання збуджує актив­ність учнів, спонукає замислитись над матеріалом, з яким вони працюють. Для обговорення слід обирати проблему, яка важлива   для   сьогоднішнього   життя і викликає певні позитивні емоції чи такі, що випливають безпосередньо з те­ми уроків.

3.    Завдання в групі вибирають так, щоб можна було враховувати й оцінити ін­дивідуальний внесок кожного учня за­лежно від їх зацікавлень, інтелектуаль­них можливостей, а також беручи до уваги їхні емоційні проблеми, «сильні» і «слабкі» сторони в спілкуванні. Адже проблема, яку розглядають, не має ви­значеного рішення. Тому кожна версія має право на існування.

4.    Опора на теоретичні знання теми. Вона здійснюється  за допомогою  вступної бесіди, обговорення проблеми.

5.    Створення на уроці невимушеної атмо­сфери співробітництва учнів і вчителів.

6.    Поглиблення теоретичних знань. Фор­мування  умінь  і  навичок,   розкриття здібностей учнів.

Сьогодні, коли обсяг інформації зріс на­стільки, що є просто неможливим осягнен­ня її однією людиною — я вважаю, що ди­дактична функція вчителя полягає не в пе­редачі знань, а в у формуванні навичок здобувати їх.

Найбільше сприяє формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню у них власних цінностей метод «Стимуляційні ігри». З йо­го допомогою моделюю реальні життєві си­туації, що відбуваються у справжньому сус­пільному економічному житті. Цей метод наближений до рольової ігри, але він істотно відрізняється від неї, бо його метою є не представлення поведінки конкретних осо­бистостей, а ілюстрація певних явищ, ме­ханізмів, процедур, наприклад, процедури виборів, референдумів.

Метою розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями є визначення власного ставлення до неї, набуття ними досвіду шля­хом гри, подальший розвиток уяви й навичок критичного мислення; виховання здатності знаходити і розглядати альтернативні мож­ливості дій. Власне підготовка до виконання певної ролі вимагає від учнів максимальної концентрації зусиль на головному, але водночас і значної уваги до деталей, бо у пра­вовідносинах немає нічого другорядного.

Готуючись до виконання певної ролі, учні активно вивчають першоджерела, статті в газетах та журналах. Учні краще засвою­ють навчальний матеріал, тому що вони, входячи в роль, сприймають його не тільки розумом, а й емоціями.

Існує багато варіантів інтерактивного на­вчання:

•     робота в малих групах і парах;

•    дискусії; «Мозковий штурм»;

•     «Інтерв'ю»;

•     коло ідей; «Прес»;

•     «Навчаючись — вчуся»;

•     «Мікрофон» тощо.

Проблемою є також підготовленість як учи­теля, так і учнів до цього виду роботи. Тому необхідно починати з налагодження кон­такту з учнями.

Знання своїх прав та обов'язків, уміння від­стоювати і захищати свої права та поважати права інших людей — ось основні питання, яким я приділяю постійну увагу, працюючи з учнями.

Ті учні, які виявили особливий інтерес до правознавства і в майбутньому мріють обра­ти професію юриста, відвідують заняття фа­культативу, проводять бесіди з учнями по­чаткових та середніх класів, беруть участь у брейн-рингах, олімпіадах. Останні три роки мої учні-правознавці завойовують призові місця на районних олімпіадах і ви­знані переможцями у районних правознав­чих конкурсах «Ти і закон » се­ред учнів загальноосвітніх шкільних за­кладів.