ТЕМА ДОПОВІДІ: «ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ НА ОСНОВІ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ»

Раков Михайло Ігорович

учень 9 класу

(учитель Мороз Євген Олександрович)

Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №29

ТЕМА ДОПОВІДІ: «ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ НА ОСНОВІ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ»

Особи, заарештовані або допитані поліцією за підозрою в причетності до злочинної діяльності, часто опиняються в уразливому становищі. Ця уразливість зростає, коли їх не інформують про те, чому вони були затримані, які звинувачення та докази є проти них і які права вони мають. Знання – це сила, і одним з ключових чинників забезпечення справедливого судового розгляду є адекватне розуміння підозрюваними їхнього становища та їхніх прав.

Хоча в більшості європейських країн існують правові норми, які регулюють права осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, на захист. Дотримання і ефективність цих прав значно різняться від країни до країни. Існує чимало суттєвих відмінностей у тому, яким чином надається інформація підозрюваному, яка міра її докладності вимагається законом і коли саме така інформація має бути надана.

В останні роки в Європі відбувся значний розвиток у напрямку встановлення чітких мінімальних стандартів щодо прав людини при її арешті або затриманні, тобто тих прав, якими наділяються підозрювані на початкових стадіях кримінального провадження [1].

Право підозрюваних на отримання інформації впродовж кримінального впровадження має три аспекти:

1) право бути поінформованим про підстави арешту, про характер і причини будь-якого обвинувачення;

2) право бути поінформованим про права сторони захисту;

3) право на доступ до доказів, на яких ґрунтується обвинувачення [1].

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) і Комітет ООН з прав людини здавна наголошують на важливості надання підозрюваним основної інформації, оскільки це захищає їхні права на справедливий судовий розгляд і застерігає від свавільного затримання. Зокрема, Європейська конвенція  про захист прав людини (ЄКПЛ) гарантує кожному, хто був заарештований, право на отримання інформації про причини арешту і про будь-яке обвинувачення проти нього, а також право кожного, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, бути поінформованим про характер і причини обвинувачення. Ці права також було підтверджені. Комітетом  ООН з прав людини та Генеральною Асамблеєю ООН.

Всі затримані мають одержати таку інформацію, на підставі якої вони зможуть оскаржити законність їхнього затримання. Вона має бути надана в такий спосіб, щоб людина могла її зрозуміти, тобто «простою, не перевантаженою спеціальною термінологією мовою», і щоб така інформація охоплювала «правові та фактичні підстави» арешту. Крім цього інформація  має надаватися негайно,тобто одразу або ж як тільки це стане можливим після того, як людину було позбавлено її свободи [2].

Після арешту підозрюваного особа має бути поінформована про підстави її арешту і про обвинувачення проти неї. Однак, якщо влада надалі тримає підозрюваного під вартою, то підстави, які спонукали до його арешту, втрати актуальність. ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошує, що державні органи не можуть просто надалі посилатися на ті причини, за яких здійснили первісне затримання: вони, натомість, мають пояснити, чому ці причини все ще мають нагальний характер з посиланням на конкретні факти, що стосуються особистих обставин затриманої особи та її поведінки [2].

Повідомлення підозрюваних про характер і причини обвинувачення є позитивним обов’язком, який вимагає активних дій від правоохоронних органів. Недостатньо надавати підозрюваному інформацію тоді, коли він її запитує. У своїй практиці  ЄСПЛ наголошує, що такий обов’язок «сповна лежить на органі обвинувачення і не може бути виконаний пасивним шляхом забезпечення доступності інформації без доведення її до відома захисту». Від органів держави може знадобитися вживання додаткових заходів для привертання уваги підозрюваного до наявної інформації та забезпечення належного розуміння ним такої інформації. Той факт, що підозрюваний має право на доступ до матеріалів справи або до інформації про докази. не звільняє прокуратуру від обов’язку негайно і детально інформувати про всю повноту обвинувачень проти нього [3].

Комітет ООН проти катувань у своїх доповідях по країнах визначив чотири основні права всіх затриманих осі і підкреслив важливість інформування підозрюваних, ще до проведення допиту, про їхні права. Підозрювані мають бути без зволікань повідомлені про такі основні чотири права:

1) право консультуватися з адвокатом;

2) право інформувати другу і третю сторони про своє затримання;

3) право на медичне обстеження;

4) право на інформацію щодо своїх прав, як усно, так і у письмовій формі» [1].

Приймаючи свої рішення, ЄСПЛ констатує, що органи держави мають вживати заходів для забезпечення того, щоб підозрюваний повною мірою усвідомлював свої права на захист і те, як він може здійснювати ці права. Органи держави мають також активно забезпечувати розуміння обвинуваченим  його права на юридичну допомогу, на безоплатну правову допомогу і на збереження мовчання. Важливість надання інформації про права на захист, передовсім про право на адвоката, неодноразового підтверджувалося і іншими міжнародними та європейськими організаціями [1].

З метою принципу рівності сторін, підозрювані вже на ранніх стадіях кримінального процесу мають право на доступ до тих матеріалів справи, які дозволять їм оскаржити законність свого затримання. Це включає результати розслідувань, проведених у ході провадження, а також докази, які стосуються розумності підозри, на підставі якої був проведений арешт, законності арешту та обґрунтованості утримання під вартою. Така інформація має доводитися без невиправданих зволікань, а будь-які обмеження права на доступ до матеріалів справи мають бути суворо необхідними, вузько тлумачитися і врівноважуватися іншими засобами реалізації принципу рівності сторін. Комітет ООН з прав людини підтримав загальний принцип, що в підозрюваних має бути доступ до документів і доказів у справі і це поширюється на матеріали, які їх виправдовують [1].

Ці стандарти відображені в Директиві про право на інформацію в кримінальному провадженні, яка зобов’язує всі держави ЄС забезпечувати, щоб обвинувачений або його адвокат могли отримати доступ до всіх тих документів у матеріалах справи, котрі мають значення для визначення законності арешту або затримання. Директива також визначає, що такий доступ має бути безоплатним і надаватися в належні строки, які дозволяють обвинуваченому підготуватися до свого захисту або оскаржити прийняті на досудовому етапі рішення [1].

Рада Європейського Союзу визначила право на інформацію як ключовий складник Дорожньої карти ЄС, яка має за мету забезпечувати на всій території ЄС повне виконання та дотримання мінімальних стандартів щодо прав обвинувачених і підозрюваних.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1) Право на інформацію в кримінальному  процесі (Порадник для адвокатів щодо здійснення захисту гарантованого державою). – Київ : Правова Ініціатива Відкритого Суспільства, 2007р. – 30с.

2) Забезпечення раннього доступу до правової допомоги (Порадник для адвокатів щодо здійснення захисту гарантованого державою). – Київ : Правова Ініціатива Відкритого Суспільства, 2009р. – 32с.

3)  Вступ до концепції прав людини (навчальний посібник). – Андрій Юров -. Київська школа прав людини та демократії. Переклад на українську мову Ольги Кіржой, 2002р. – 52с.

4) Судове право України : навч. посіб. у схемах / А.В. Лапкін. – ​Х. : Право, 2016. – 148 с.