Стаття "Історія, творчий потенціал і життєстійкість Маріупольського механіко-металургійного коледжу"

Історія, творчий потенціал і життєстійкість

Маріупольського механіко-металургійного коледжу.

Маріупольський механіко-металургійний коледж – це один із провідних навчальних закладів Маріуполя. У 2019 році йому виповнилося 53 роки.

  В 60-х роках Маріуполь (Жданов) розвивається як велике портове місто. Активно нарощуються виробничі потужності на металургійних заводах. У місті створюються потужні будівельні організації. Промисловість Маріуполя гостро потребувала високопрофесійних фахівців економічних і фінансових служб, керівників середньої ланки.

Історія коледжу почалася у 1966 році з набранням чинності Розпорядження Ради Міністрів і наказу міністра чорної металургії УРСР про утворення Жданівського промислово-економічного технікуму, який готував фахівців для підприємств міста по 4-м спеціальностям. Розмістили Жданівський промислово-економічний технікум тимчасово в будинку №23/44 по вул. К.Маркса. Керівникам міських підприємств було доручено будівництво навчального і лабораторного корпусів, студентського гуртожитку і житлового будинку для викладачів. А для надання матеріально-технічної допомоги було доручено прикріпити технікум до заводів «Азовсталь» та імені Ілліча, а також до коксохімічного заводу. Також було доручено передавати в технікум безоплатно зразки машин, верстатів, приладів, виготовляти моделі і макети, забезпечувати матеріалами для ремонтних і навчальних потреб, проводити поточний ремонт.

Першим директором був призначений Анатолій Семенович Алексєєнко. Демократичний керівник і чуйна людина, зібрав високопрофесійний колектив викладачів, заклав початок для розвитку навчально-лабораторної бази коледжу. Анатолій Семенович завжди був уважним до проблем колег і студентів, відрізнявся порядністю і надзвичайною добротою до людей.

У 1968 році була відкрита нова спеціальність «Технологія приготування їжі». Випускники технікуму прямували на роботу не тільки на підприємства міста, вони розподілялися по всій Україні та в інші республіки величезної країни. Металургійна галузь успішно розвивається і підприємствам міста потрібні нові фахівці. Технікум починає підготовку металургів і залізничників. А в 1969 році перейменовується в механіко-металургійний.

У жовтні 1970р. – технікум очолив Володимир Данилович Воробйов. Як сильний методист і організатор він приділяв багато уваги якості навчально-виховної роботи. Керівництво технікуму активно переймало досвід у своїх колег з Дніпропетровська та Москви. В результаті чого було примножено матеріально-лабораторне оснащення занять.

Студентська сім'я росла і розвивалася, їй був потрібний більш просторий будинок. І в 1974р. технікум переїжджає на Лівий берег, в нову будівлю, на вулицю Гугеля 10, де розташовується і по теперішній час час. Навчальний заклад став гордістю міста і в першу чергу рідного Лівобережного (Орджонікідзевського) району. Студенти і педагоги з ентузіазмом брали безпосередню участь у будівництві та благоустрої технікуму, а також прилеглої до нього території. Зусиллями педколективу і студентства створювалася матеріально-технічна база, навчальні кабінети і лабораторії.

У січні 1976 р. директором призначений Ряднов Іван Іванович, талановитий керівник, викладач і творчий раціоналізатор. Іван Іванович – автор 6 винаходів в галузі залізничного транспорту і більш 10 раціоналізаторських пропозицій. В історію навчального закладу він увійшов як професійний господарник. Він пропонував активні заходи щодо матеріального та морального стимулювання викладачів і студентів, сприяв отриманню квартир і машин для викладачів. Педагогічний колектив був згуртованим і працездатним. Разом працювали, разом відпочивали. Студенти отримували міцні знання, які потім застосовували на виробництві. У вільний від навчання час студенти брали участь в гуртках технічної творчості, де вони виготовляли моделі та макети обладнання. Наші студенти неодноразово були авторами раціоналізаторських пропозицій. А в 1979р. діюча  модель машини безперервного лиття заготовок, виготовлена ​​нашими хлопцями, експонувалася на ВДНГ СРСР і була удостоєна бронзової медалі.

Під керівництвом викладача Куркчі Валентина Миколайовича було створено «Експериментально-конструкторське бюро», силами студентів і викладачів були розроблені діючі моделі лабораторних станів, монтувалось і регулювалось прокатне обладнання, студенти брали участь в дослідженнях.

До послуг студентів і викладачів завжди були відкриті двері бібліотеки, в якій працювали справжні професіонали свого діла. Досягнення наших студентів не обмежувалися технічними талантами. У розвитку спорту наш коледж завжди тримав передові позиції. Потужна спортивна база сприяла тому, що спортивні команди навчального закладу постійно посідали призові місця у різних змаганнях міста, області та країни. Практично всі студенти мали значок ГТО. А у 1977р. наші спортсмени посіли перше місце на Першості СРСР серед технікумів чорної металургії. У 1978р.  загін студентів технікуму працював на Всесоюзному будівництві І черги киснево-конвертерного цеху комбінату «Азовсталь».

Особлива увага приділялася військово-патріотичному вихованню. Був організований клуб «Подвиг», який проводив зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, знайомив студентів з історією нашої країни. Міжнародним вихованням займався інтерклуб «Дружба». Клуб вів переписку із закордонними студентами, організовував зустрічі з іноземними гостями. Наші студенти регулярно зустрічалися з моряками болгарських, французьких, грецьких, турецьких та інших іноземних судів.

Особливою гордістю був клуб художньої самодіяльності. Технікум проявив себе як провідний культурний центр для багатьох поколінь маріупольської молоді. Багата костюмерна, різноманіття музичних інструментів давали можливості хлопцям для реалізації творчих здібностей. Наші таланти блищали на загальноміських святах, на Донецькому телебаченні, на республіканських оглядах. З 1977 по 1986 роки колектив художньої самодіяльності технікуму був учасником республіканських оглядів, проведених МЧМ УРСР, і неодноразово займав призові місця. Суботники, Дні здоров'я, туристичні походи, робота на колгоспних полях тісно згуртовувала колектив студентів і викладачів.

У 1990 р. в технікумі відкривають три нові спеціальності і через чотири роки, вперше випускаються програмісти, бухгалтери та електрики. В кінці 1992р. в технікумі вперше проходять вибори на посаду директора і колектив обирає Віктора Єгоровича Кисельова. Це були непрості, суперечливі, і по-своєму романтичні, дев'яності роки. Віктор Єгорович заклав міцну основу для роботи навчального закладу, яким керував майже 20 років. Строгий, вимогливий до себе і своїх підлеглих, мудрий організатор і керівник навчального процесу, він мав здібность дивитися далеко вперед, бачити і розуміти перспективу освіти. Йому вдалося не тільки зберегти все краще, що було в технікумі, а й примножити досягнення своїх попередників. Під його керівництвом було збільшено кількість затребуваних спеціальностей; активно проводилась робота по розширенню матеріальної бази технікуму. Високу якість освіти забезпечував висококваліфікований викладацький склад, 30% якого, складали фахівці вищої категорії. Багато викладачів технічних дисциплін мали багатий виробничий досвід. Процес викладання в коледжі базувався на принципах взаємоповаги і співпраці викладачів та студентів. Наші викладачі – автори багатьох наукових і педагогічних статей, активні учасники регіональних, всеукраїнських, міжнародних конференцій і семінарів. Для тисяч дівчат і юнаків технікум став другою домівкою, де вони провели 4 незабутніх роки. У технікумі створювалися всі умови для навчання і виховання наших студентів.

Важливою віхою у долі навчального закладу стали перетворення, пов'язані з реформою освіти в Україні. У 1997 році механіко-металургійний технікум став структурним підрозділом Приазовського державного технічного університету. У 1997 році до технікуму структурно приєдналася заочна філія, яка раніше входила до складу Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму. Заочна філія є найстарішим навчальним закладом нашого міста. У 2019 році вона відзначила своє 90-річчя. Заочна форма навчання дозволяє поєднувати навчання з основною професійною діяльністю. До послуг студентів-заочників кваліфіковані викладачі, грамотний навчально-допоміжний персонал, обладнані кабінети і лабораторії.

У 90-ті роки минулого століття студентський клуб пережив складний період, але з 2000 року почалося його успішне відродження. Був створений інструментальний колектив гітаристів. Веселі та кмітливі хлопці займалися у СТЕМі. Акторська гра талановитих студентів радувала глядачів цікавими постановками, веселими мініатюрами та іскрометним гумором. Керівникам танцювального колективу вдалося створити стабільний і цікавий колектив. Хореографічні постановки відрізнялися різноманітністю жанрів, були барвистими й оригінальними. Наші художні колективи успішно виступають як на сцені коледжу, так і на майданчиках міста. А в 2004 році хлопці брейк-дансісти стали фіналістами обласного конкурсу «Молодіжна хвиля». Успішно розвивається вокальний колектив, який із задоволенням відвідують як дівчата, так і хлопці. Хлопці стають справжніми вокалістами, танцюристами, артистами і захоплюють глядачів своїми талантами.

Чудовою традицією стала участь викладачів коледжу в концертних програмах, де вони розкривають свої таланти, даруючи студентам і колегам святковий настрій. Нашим студентам не доводиться нудьгувати, так як у технікумі проводиться багато цікавих і різноманітних масових заходів. Це театралізовані концерти, святкові програми, конкурс художньої самодіяльності, зустрічі з військовими ветеранами, воїнами-інтернаціоналістами, вшанування кращих студентів коледжу, спортивні свята, ігрові програми, дискотеки.

У 2012р. МММТ отримав статус коледжу, відкрив нові спеціальності – водопостачання, теплотехніку, термообробку і організацію виробництва, що дозволило нашій молоді розширити діапазон своїх професійних можливостей.

З грудня 2012р. кермо влади коледжем бере людина з величезним виробничим і управлінським досвідом роботи – В'ячеслав Володимирович Степанов. Пріоритетними напрямками в роботі для нового директора стали залучення до коледжу абітурієнтів, працевлаштування випускників та подальший розвиток матеріально-технічної бази навчального закладу. У коледжі проходять різні заходи, де студенти розкривають свої професійні таланти й здібності. Наші хлопці беруть найактивнішу участь і займають призові місця в регіональних науково-практичних конференціях, в міських, обласних та всеукраїнських конкурсах і олімпіадах. Наші студенти – наша гордість. У коледжі студенти не тільки навчаються наук і освоюють майбутню спеціальність, а й ведуть активну громадську діяльність. Вони із задоволенням займаються волонтерською роботою, беруть участь у благодійних акціях і трудових десантах, живуть яскравим студентським життям. Займаються спортом, навчаються бути здоровими і щасливими, міцними й витривалими. А в клубі художньої самодіяльності кожен бажаючий майбутній сталевар або прокатник, диспетчер або електрик, менеджер або теплотехнік може навчитися співати, танцювати або проявити себе на сцені в якості артиста.

За час свого існування коледж підготував для економіки країни десятки тисяч висококласних фахівців. Один з перших випускників – Пантелеєнко Віктор – кандидат економічних наук, заслужений металург України, працював фінансовим директором комбінату «Азовсталь»; заступником міністра промислової політики України, заступником Міністра економіки України. Любий Олександр – заслужений працівник промисловості України, кандидат економічних наук, працював директором з персоналу й адміністрації в «Азовсталі», головою Приморської районної адміністрації. На металургійних комбінатах «Азовсталь» та імені Ілліча гідно працюють або працювали, займаючи відповідальні посади, такі випускники як Кривунь Олександр, Очеретін Віктор, Гунін Василь, Чула Євген, Яковенко Геннадій, Новак Микола, Бадягін Євген, Репа Ігор, Бушан Олександр, Клат Василь, Іванов Денис, Орліченко Михайло, Курганов Микола, Середа Сергій, Горових Микола, Очеретін Сергій, Шкляревський Євген, Бородін Роман та багато інших. Коледж пишається своїми випускниками, які займають відповідальні посади в банківських установах, в юридичних компаніях, в інших навчальних закладах, є керівниками фірм, відділів, підрозділів; працюють науковими співробітниками, провідними співробітниками на телебаченні. Серед наших випускників є відомі спортсмени – чемпіони України, учасники і призери міжнародних змагань, режисери, депутати, відповідальні працівники поліції, відомі громадські діячі.

А особливо приємно, коли випускник коледжу, отримавши освіту, повертається в рідні пенати, для того, аби продовжувати благородну справу своїх педагогів-наставників. Наші випускники працюють в коледжі викладачами, секретарями, інженерами, диспетчерами, лаборантами, фахівцями з господарської частини.

З 6 листопада 1986 року в коледжі ведеться Книга пошани, в яку заносяться прізвища кращих викладачів і співробітників. Станом на 1 вересня 2019 року Книга налічує 87 кращих викладачів і співробітників. Коледжу є ким пишатися. За всю історію коледжу у нас працювало понад 600 педагогів, які виховали більше 27 тисяч випускників. Кожен викладач – дивовижний і захоплений, талановитий і людяний ... Вони працювали і продовжують працювати не з обов'язку, а за велінням серця, з повною віддачею, самозабутньо, розуміючи величезну відповідальність за долі молодих людей.

Наш коледж намагається крокувати в ногу з часом. За майже  55 років історії навчального закладу, неодноразово змінювалася його назва, місце проживання, змінювалися спеціальності і структура, змінювався колектив, але базові принципи коледжу залишалися незмінними. Високий професіоналізм у підготовці молодих фахівців, відданість науці і традиційним цінностям, уміння відповідати вимогам сучасності, творчий потенціал і висока життєстійкість колективу. І той факт, що в найскладніших умовах, коледж не тільки виживає, а й активно розвивається, користується великою популярністю в абітурієнтів і любов'ю випускників, свідчить про те, що наш навчальний заклад буде служити ще багатьом поколінням наших співвітчизників і своєму краю.