Стаття "Менінгеальний менінгіт"

Про матеріал
Менінгіт - це запалення оболонок головного та спинного мозку. Причиною захворювання зазвичай є інфекція. Менінгіт може призводити до смерті і вимагає негайного надання медичної допомоги
Перегляд файлу

Менінгіт менінгококовий (епідемічий, цереброспінальний)

 

Менінгіт – гостре інфекційне захворювання, при якому запальний процес локалізується в оболонках головного та спинного мозку, переважно в м’якій і павутинній.

Менінгококовий менінгіт. Збудником є грамнегативний диплокок. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом від хворих та здорових бацилоносіїв, а також через предмети, які були у користуванні хворих.

Вхідні ворота – носоглотка, звідки менінгокок потрапляє у кров, далі проникає в оболонки головного та спинного мозку. Тривалість інкубаційного періоду від 2 до 10 днів.

Найчастіше спалахи бувають у зимово-весняний період. Хворіють особи будь-якого віку, але здебільшого діти раннього віку та підлітки.

Клініка.

Захворювання виникає раптово, початок гострий. Лихоманка з температурою тіла до 400С, дуже інтенсивний головний біль розпираючого, дифузного характеру та блювота без нудоти, що не приносить полегшення.

 Власне менінгеальні симптоми можна розділити на 4 групи:

  1. Загальна гіперстезія – підвищена чутливість до подразників органів чуття: світлових, звукових, тактильних.
  2. М’язові тонічні напруження: ригідність потиличних м’язів, симптом Керніга, симптом Брудзинського (верхній, середній, нижній), симптом Лесажа (у молодших дітей).
  3. Реактивні больові феномени: болючість при натисканні на очні яблука, у місцях входу на обличчі гілок трійчастого нерва.
  4. Зміни рефлексів: черевних, періостальних, сухожильних – спочатку їх посилення, а потім нерівномірне зниження.

Виникає симптом інтоксикаційного ураження внутрішніх органів: брадикардія до 50-60 уд/хв, можлива аритмія.

Свідомість на початку захворювання збережена, але при несвоєчасному лікуванні розвивається сопор і ступор, може розвинутися кома.

У дітей грудного віку початок хвороби проявляється загальним неспокоєм, різким пронизливим криком (менінгеальний крик), виникають тоніко-клонічні судоми, які можуть переходити в епілептичний статус. Для діагностики менінгіту у дітей грудного віку має симптом вибухання і напруження переднього тім’ячка. На 2-4 день хвороби може з’явитися герпетичний висип на шкірі і слизових оболонках губ і ротової порожнини.

Хворий займає характерну позу: потиличні м’язи різко напружені, голова закинута назад, спина вигнута дугою, живіт втягнутий, ноги зігнуті та приведені до живота.

Локальні неврологічні симптоми проявляються ознаками ураження окорухових нервів: диплопія, птоз, косоокість і олізокорія.

Характерна клінічна ознака менінгококової інфекції – поява на шкірі геморагічного висипу у вигляді зірочок різної форми і розміру. Елементи висипу щільні на дотик, виступають над рівнем шкіри, локалізуються в ділянці сідниць, стегон і гомілок, суглоби уражаються рідко.

Тривалість захворювання різна. Переважно  хвороба триває 2-6 тижнів, спричиняючи ускладнення у вигляді порушення зору, слуху, функцій залоз внутрішньої секреції, розвитку судомних нападів.

Відомі випадки миттєвого розвитку патології. Залежно від тяжкості захворювання у хворих можуть спостерігатися затьмарення або втрата свідомості, марення, збудження та судоми у м’язах кінцівок та тулуба.

При несприятливому перебігу хвороби, наприкінці першого тижня у хворого розвивається коматозний стан, з’являються парези та паралічі, частішають напади судом, під час одного з яких настає смерть.

 При більш сприятливому розвитку захворювання при умові своєчасної діагностики та на тлі адекватної терапії менінгеальний синдром зникає на 7-10 день, температура тіла поступово знижується, у хворого покращується загальний стан, апетит і він переходить у стадію видужання.

З діагностичною та лікувальною метою за життєвими показаннями проводять поперековий прокол. Ліквор – мутний, жовтувато – зеленого кольору, витікає під великим тиском. Кількість білка – підвищена до 1-5 г/л та більше. Плеоцитоз досягає від 1000 до десятків тисяч клітин у 1 мм3 переважно нейтрофільний. Деколи у клітинах виявляють менінгокок.

У крові лейкоцитоз із зсувом вліво, ШОЕ -40-60мм/год.

Загальний аналіз сечі – на фоні значного інтоксикаційного синдрому можливі лейкоцитурія та протеїнурія, як прояв токсичного ураження нирок та гострої ниркової недостатності.

Мікроскопія мазків ЦСР, товстої краплі крові, слизу з носа дозволяє знайти грамнегативні диплококи, розташовані переважно внутрішньоклітинно, що дозволяє припустити менінгококову природу захворювання.

Ускладнення.

Тяжкі форми менінгококової інфекції можуть ускладнюватися пневмонією, міокардитом, перикардитом, набряком головного мозку. Надто тяжкі ускладнення – бактерійний шок – частіше розвивається у дітей. Початок раптовий і гострий: різке підвищення температури тіла, рясний геморагічний висип, тахікардія, гіпотонія, тони серця стають приглушеними, дихання –нерівномірним. Можуть розвиватися судоми. Хворий впадає в коматозний стан, після чого настає летальний наслідок.

Лікування.

При встановленні діагнозу «гострий гнійний менінгіт», хворого необхідно госпіталізувати у спеціальні центри або в інфекційне відділення.

Призначають:

Пеніцилін внутрішньом’язово до 40млн ОД на добу, дорослим по 2 млн-5млн ОД кожні 2-3 години. Використовують антибіотики широкого спектра дії: цефалоризин, цефазолін, кефзол, цефтріаксон, цефтазидин.

Тривалість внутрішньовенного введення антибіотиків зазвичай становить 7-10 днів за нормальної температури тіла.

Сульфаніламідні засоби (сульфален, сульфамонометаксин).

Поряд з антибіотиками широко застосовують симптоматичні засоби, а саме: введення великої кількості рідини, діуретики, дезінтоксикаційні засоби, антигістамінні препарати, протисудомні, анальгетики, при тяжкому перебігу та загостренні інфекційно-токсичного шоку – глюкокортикоїдні препарати.

 

Література:

  1. Інтернет ресурси.
  2. Т,І. Кареліна., Н.М. Касевич за редакцією професора Н.В. Литвиненко «Неврологія», Київ. ВСВ «Медицина» 2014р.
  3. С.І. Шкробот «Медсестринство в неврології»., Тернопіль «Укрмедкнига» 2003р.
  4. А.А. Ярош професор, «Нервові хвороби»., «Вища школа» 1985р.
docx
Додано
12 березня
Переглядів
254
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку