Стаття на тему: "Формування творчої особистості молодого вчителя за порадами В.О. Сухомлинського"

Стаття на тему: «Формування творчої особистості молодого вчителя за порадами В.О.Сухомлинського»

Анотація.

   Стаття присвячена аналізу педагогічних поглядів видатного українського педагога В.О.Сухомлинського на проблему формування творчої особистості молодого вчителя. Ця стаття допоможе досвідченим учителям, адміністрації поглянути на молодого вчителя не через призму власного життєвого досвіду, а зустріти його посмішкою, допомогти подолати труднощі, адаптуватись, підтримати, розкрити творчий потенціал. «Ви – завтрашній учитель. Пам’ятайте, що кожна дитина приходить у школу з щирим бажанням добре вчитися». (с.285, 5) Порадить не боятися своїх перших кроків, адже ваші нові свіжі ідеї, креативний підхід і, звісно, усміхнене обличчя це вже перемога. Існує думка, що молодість – це недолік, який дуже швидко минає. Бажаю вам, молоді педагоги, щоб цей «недолік» перетворився у вашу велику перевагу.

Зробити творчу думку і творчу працю могутнім

засобом формування нової людини – в цьому

полягає суть педагогічної майстерності

В.О.Сухомлинський

    У цій статті ми поставили за мету проаналізувати погляди В.О.Сухомлинського на молодого вчителя, на особу творчого становлення педагога. «Лише творчий вчитель може бути джерелом успіху своїх вихованців» - писав В.О.Сухомлинський.

Учитель – це лікар, психолог, цілитель дитячих душ. Учитель –це і філософ, і дослідник, і артист, і режисер… Отже, учитель має бути майстром, тобто творчою особистістю, бо цього вимагає професія. «Переступаючи поріг школи, Ви стаєте не тільки викладачем свого предмета, а насамперед вихователем. Ви повинні виховувати бажання вчитися. Не всі діти однаково думають, однаково сприймають, однаково запам’ятовують. Дайте йому можливість подумати, не забувайте, не гасіть слабкий вогник жадоби знань».(с.287, 5)

   Навчання – це передусім жива, допитлива, шукаюча думка. Без думки не можна уявити відкриттів і знахідок – нехай маленьких, з першого погляду непомітних, - а без них немає педагогічної творчості.«Навчання – це насамперед живі людські відносини між педагогом і дітьми» (с.284, 5)

Вчителю, пам’ятай, що кожна  з безлічі закономірностей психіки виражається в тисячах життєвих доль. «Ви – майстер-вихователь, Ви – людина, яку дитина поважає». (с.284, 5)

   Видатний педагог та дослідник В.О.Сухомлинський вважав, що тільки творча особистість вчителя зможе виховати творця. Важливим чинником ефективності навчання і виховання за його словами були людяність, любов, доброта, чуйність, сердечність і тактовність стосовно учнів. «Учитель дуже любив своє дитя – алею маленьких каштанів, вирощених з насіння». (с.285, 5)

   Сутність педагогічної професії як творчого процесу, неодноразово підкреслював В.О. Сухомлинський, полягає в педагогічній праці, наближеної до наукового дослідження. Проте педагогічна творчість неможлива без праці, в яку учитель вкладає душу. Тому однією з найголовніших вимог до вчителя, є здатність поєднувати щирість і мудрість. Він акцентував увагу на особливу роль учителя щодо професійного самовиховання та самовдосконалення. « У зв’язку з цим хочеться порадити Вам, мій юний друже: як у хірурга в чистій металевій скриньці лежать найтонші інструменти і чекають своєї години – так і Ваші найтонші, наймудріші, найгостріші і небезпечні інструменти – оцінки – нехай більше «лежать у скриньці», ніж пускаються в діло.» (с.286, 5)

В.О. Сухомлинський писав, що педагогічна творчість, як і творча особистість, реалізується в діяльності. У процесі діяльності формуються важливі професійні риси молодого вчителя, відбувається всебічний розвиток особистості. В результаті розвитку особистості, на думку педагога, формується цілеспрямованість, незалежність, самореалізація. «Чим більше пізнаєш тонкощі дитячого світосприйняття, тим більше любиш кожну дитину». (с.294, 5)

   Розглядаючи педагогічні умови, що впливають на творче зростання молодого вчителя, В. О. Сухомлинський говорив, що педагогічна творчість може успішно розвиватися на основі відкритої любові до дітей. «Не можна пізнати дитину, не люблячи її». (с.292, 5). «Разом з тим любов до дітей дає педагогу наснагу, є для нього джерелом, з якого він постійно черпає нові сили». (с.293, 5) У статті «Як любити дітей» педагог-гуманіст висловлює однозначну думку «Ось таким мудрецем здається мені і педагог, який вважає, ніби він знає дитину до кінця. Та на це й життя не вистачить!»(с.293, 5)

   Зовсім по-новому побачив В.О. Сухомлинський риси гуманізму молодого вчителя, без якого уявити істинну творчу особистість педагога просто неможливо. Передусім це ставлення вчителя до учнів, його повага до дітей. В окресленому педагогом ідеалі молодого вчителя першою і визначальною рисою є гуманізм, моральність. Він стверджує, що педагогом-гуманістом стає лише та людина, в якої розвинуте почуття власної гідності, взаємодопомоги, самоповаги. Любов до дітей –це вершина педагогічної культури, найголовнішою рисою якої є гуманізм, а гімн гуманізму – відчувати серцем іншу людину. «Педагогові конче потрібне також витончене почуття краси. Ви повинні любити, творити, і оберігати красу в природі і душі ваших вихованців». (с.510, 2)

   Педагогічна культура – це певний стиль опанувати вчителем уміння та навички використовувати досягнення на практиці в різноманітних інноваційних формах, знання з психології. «Удосконалення педагогічної майстерності – це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і в першу чергу культури мислення». (с.524, 2). На думку В.О. Сухомлинського, «педагог ніколи не повинен вичерпуватися», він має бути для свого вихованця найвищим авторитетом, поки пізнаватиме в ньому Людину, поки це пізнання супроводжуватиметься почуттям поваги, у якому зливаються мудрість і людяність. В.О. Сухомлинський добре розумів, яке велике значення для школи має молодий вчитель високої педагогічної культури.

   За переконанням Василя Олександровича, діти поважають тих молодих вчителів які цікавляться педагогічними новинками, не губляться через незручні запитання, з гумором реагують на нестандартні ситуації та можуть стати чудовим взірцем для них самих. «Як перекласти з душі й серця старших поколінь у душу й серце підростаючого покоління моральні багатства?» (с.509, 2). Ніщо так не зближує дітей, як спільна творчість: театральні постанови, конкурси талантів, мандрівки. «Кожний рік, який ви працюєте в школі, повинен збагачувати вашу педагогічну лабораторію педагогічної праці». (с.511, 2)

   Чи зможе достойно впоратися молодий педагог з таким великим та відповідальним завданням, адже він ще далеко не майстер? В.О. Сухомлинський відповів: «Молодий спеціаліст стає хорошим учителем, перш за все, дякуючи обстановці творчої праці педагогічного колективу й учнівського». Звичайно, багато що залежить від самого молодого спеціаліста, але не все. Адже справжнім учителем-вихователем можна стати після роботи в хорошому педагогічному колективі через кілька років. «Раджу вам, юний друже, щомісяця купувати книжки: з проблем науки, основи якої ви викладаєте; про життя і боротьбу людей, образи яких є прикладом для молоді; про душу дитини». (с.509, 2)

   В перший рік роботи у школі вчитель-початківець стикається з такими труднощами емоційно-комунікативного характеру, серед яких можна виділити такі:

• проблема першого знайомства з класом «сміливо, свідомо створюйте нові відносини, характерні для суспільства майбутнього» (с.30, 2)
• установлення контакту з класом «найкращий спосіб змусити працювати – спільна праця вчителя і учня» (с.350, 4)
• вибір правильного тону та стилю стосунків «виховувати індивідуальні нахили, здібності, покликання» (с.353, 4)
• здатність захоплювати дітей навчальним матеріалом «учителі почали по-новому будувати повторення вивченого матеріалу» (с.418, 4)

   У В.О. Сухомлинського немає спеціального дослідження про творчу особистість молодого вчителя.З його статті «Інтерес до учіння – важливий стимул навчальної діяльності», можна зрозуміти, як тонко автор змальовує творчу особистість педагога, дає поради вчителю, як досягти високого рівня педагогічної майстерності. Вчитель стає шукачем і дослідником, тим же вченим, але в своїй особистій лабораторії, вивчаючи світ учнів, невпинно творить педагогічний процес.

Поради молодому вчителю Василя Сухомлинського:

   Засвоєння знань і набування практичних навичок являє собою складну пізнавальну діяльність дітей під керівництвом учителя. Важливим стимулом цієї діяльності є пристрасне бажання вчитися оволодіти знаннями.

   Позитивні емоції дітей, що виникають у процесі навчання, відіграють величезну роль у вихованні бажання вчитися. Завдання вчителя полягає в тому, щоб постійно розвивати в дітей позитивне почуття задоволення учнями, щоб з цього почуття виник і утвердився емоційний стан – пристрасне бажання вчитися.

Великою хибою в роботі вчителя є байдужість, безпристрасне ставлення до знань учнів.

    Кожний учень повинен запалитися прагненням досягти кращих наслідків своєї роботи.

   Створення ситуації успіху – важливе завдання вчителя у вихованні постійного бажання оволодівати все новими і новими завданнями. 

   А найважливіший інструмент учителя – слово. У ньому і одухотворення прикладом, у ньому і краса. Слово – це могутній, всесильний і тонкий інструмент, який в умілих руках може зробити все.

   Поповнюйте свою бібліотеку психологічною літературою. Вчителеві треба бути знавцем душі дитини, яка тільки формується. Адже, навчання –це передусім жива, допитлива, шукаюча думка. Без думки не можна уявити не можна уявити відкриттів і знахідок – нехай маленьких, з першого погляду непомітних, - а без них немає педагогічної творчості.

   Аналіз спадщини видатного педагога дає підстави стверджувати, що він глибоко дослідив професію вчителя, її особливості, концепцію формування гуманістичного напряму особистості вчителя і сформував умови його ефективної роботи. Основи на які повинен спиратися молодий педагог є професійно-педагогічна спрямованість, теоретична підготовленість, загальна культура, усвідомлення важливості самоосвіти й систематичність, логічна послідовність, науковість у її здійснені. Надзвичайно важливе значення в професійному становленні молодого педагога мають його моральні якості, любов до дітей, терпіння і наполегливість, вимогливість і педагогічний такт.

   Любов і повага до особистості дитини, роду, народу, природи, праці притаманні педагогу в усіх його творах, а ми, його нащадки, повинні знати, берегти, доносити до наших учнів. Багата спадщина  Сухомлинського, як коштовна рідкісна перлина, продовжує хвилювати педагогів. Особливо молоді вчителі мають усвідомити безперечну цінність його настанов, замислитися над принципами. «Нехай вогонь факела, запалений і піднятий нашим земляком, видатним педагогом Сухомлинським продовжує горіти у Вашому серці».

Література:

1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах (текст) – В.О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа. – 1976-1977.
2. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві/ В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа., 1988.
3. Каленіченко Н.А. / Кіровоград: Видавництво обласного інституту після дипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. – 2007.