Стаття на тему: "Роль емоційного інтелекту в роботі з дітьми, які зазнали психотравмуючого досвіду під час війни".

Роль емоційного інтелекту в роботі з дітьми дошкільного віку, які зазнали психотравмуючого досвіду під час війни.

Війна має серйозний вплив на психічне здоров’я і розвиток дітей, особливо дошкільного віку. У цьому віці діти ще не можуть повністю зрозуміти масштабність подій, але вони відчувають страх, тривогу і небезпеку через різкі зміни в їхньому житті. Втрата рідних, переселення, зруйновані будинки та небезпека навколо створюють психотравмуючий досвід, який потребує особливої уваги з боку педагогів. У цій ситуації надзвичайно важливим стає емоційний інтелект педагогів.

Що таке емоційний інтелект?

Емоційний інтелект (ЕІ) – це здатність розуміти, усвідомлювати та керувати як власними емоціями, так і емоціями інших людей. Це особливо важливо для педагогів, які працюють з дітьми, що зазнали травматичного досвіду. Основні компоненти емоційного інтелекту:

1.   Самоусвідомлення – розуміння власних емоцій та реакцій.

2.   Саморегуляція – здатність контролювати свої емоції та відповідати на виклики спокійно.

3.   Емпатія – здатність відчувати емоції інших і розуміти їх.

4.   Мотивація – здатність стимулювати себе та інших до позитивних дій, незважаючи на труднощі.

5.   Соціальні навички – ефективне спілкування та взаємодія з іншими.

Для дітей дошкільного віку емоційний інтелект педагога відіграє ключову роль у створенні безпечного середовища, допомозі у вираженні та розумінні їхніх емоцій.

1.   Самоусвідомлення та саморегуляція педагога.

Першим і важливим кроком у роботі з травмованими дітьми є здатність педагога розуміти свої власні емоції. Війна і її наслідки впливають на всіх, і педагоги не є винятком. У роботі з дітьми важливо усвідомлювати власні страхи, тривоги та стрес, щоб ці емоції не вплинули на дітей.

Саморегуляція дозволяє педагогам залишатися спокійними у стресових ситуаціях, підтримуючи емоційну стабільність серед дітей. Діти дуже чутливі до настроїв дорослих, тому педагог, який контролює свої емоції і поводиться стабільно, може допомогти дітям відчути себе у безпеці.

2.   Емпатія як основа роботи з дітьми дошкільного віку.

Емпатія – це здатність розуміти і співпереживати іншим. Для дітей дошкільного віку, які пережили травматичні події, емоційна підтримка з боку педагога є надзвичайно важливою. Діти можуть не завжди вміти пояснити свої почуття або говорити про свій досвід, але педагог із високим рівнем емпатії може відчувати емоційний стан дитини через її поведінку, настрій та невербальні сигнали.

-                     Здатність слухати: педагоги повинні бути готовими вислухати дитину та прийняти її почуття без осуду. Навіть якщо дитина не говорить прямо про свій досвід, важливо відчувати її емоції.

-                     Реакція на емоції дітей: відповідь педагога на емоційні прояви дитини має бути підтримуючою. Якщо дитина проявляє тривогу або страх, варто заспокоїти її, висловлюючи розуміння того, що вона відчуває.

3. Допомога в розумінні та регулюванні емоцій.

Дошкільники ще не володіють достатніми навичками для розуміння та управління своїми емоціями. Педагоги повинні допомогти дітям навчитися ідентифікувати свої почуття, пояснюючи, що такі емоції, як страх, сум, або тривога, є природною реакцією на стресові події.

-                     Ігрові методи: через гру діти можуть виразити свої переживання і навчитися керувати емоціями. Наприклад, у рольових іграх діти можуть відтворювати ситуації, що їх турбують, і в процесі гри навчитися справлятися зі своїми почуттями.

-                     Творчі заняття: малювання або ліплення також можуть допомогти дітям виразити емоції, які вони не можуть висловити словами.

4. Підтримка емоційної стабільності через мотивацію.

Мотивація у дошкільному віці має особливе значення. Під час війни або після травмуючих подій діти можуть втратити інтерес до звичних занять. Педагог із розвиненим емоційним інтелектом може підтримувати мотивацію дітей через залучення їх до позитивних ігрових чи творчих активностей.

-                     Позитивне підкріплення: похвала за маленькі досягнення може значно підвищити настрій дитини і допомогти їй знову відчути радість від навчання чи гри.

-                     Розуміння потреб дитини: кожна дитина потребує індивідуального підходу. Одні діти можуть потребувати більше часу на самоті, інші — більше взаємодії.

Емпатія допомагає педагогам розпізнати ці потреби.

5. Соціальні навички та відновлення довіри.

Дошкільники, які зазнали психотравмуючого досвіду, часто відчувають втрату довіри до оточуючих. Соціальні навички педагога дозволяють побудувати з дитиною довірливі стосунки, що є основою для відновлення її емоційного благополуччя.

- Розвиток соціальних взаємодій: організація групових ігор та занять допомагає дітям навчитися комунікувати та співпрацювати з однолітками, що сприяє відновленню соціальних зв’язків і відчуття підтримки з боку інших дітей. - Підтримка в конфліктних ситуаціях: діти можуть проявляти агресію через травматичний досвід. Педагоги мають допомагати вирішувати конфлікти мирним шляхом, навчаючи дітей спілкуватися про свої потреби і почуття.

6. Емоційний інтелект як ресурс для зцілення.

Емоційний інтелект допомагає педагогам створювати безпечне середовище для дітей, яке сприяє їхньому психологічному та емоційному відновленню. Розуміння, терплячість, підтримка та надання можливостей для вираження емоцій допомагають дітям долати наслідки психотравмуючих подій.

Педагоги повинні не лише навчати, але й бути емоційними наставниками для дітей, які потребують підтримки в такі важкі часи. Здатність педагога бути чуйним і регулювати свої емоції допоможе дітям відчувати себе безпечніше та відкритіше у вираженні своїх почуттів.

Висновок.

Емоційний інтелект є критично важливим у роботі з дітьми дошкільного віку, які пережили травматичні події під час війни. Здатність педагога розуміти та керувати своїми емоціями, проявляти емпатію та підтримувати дітей у їхніх переживаннях допомагає створити сприятливе середовище для відновлення їхнього психоемоційного стану. Емоційний інтелект педагога стає інструментом, який не лише допомагає дітям справлятися зі стресом, але й сприяє їхньому особистісному розвитку та соціалізації в складних умовах.