Стаття на тему: "РОЗВИТОК ТЕМПО-РИТМІЧНОГО ЧУТТЯ У ДІТЕЙ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В ПРОЦЕСІ ГРИ НА УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТАХ".

Опорний заклад

«Шишацький спеціалізований ліцей

Ім. В.І. Вернадського

Шишацької селищної ради

Полтавської області»

Стаття на тему:

РОЗВИТОК ТЕМПО-РИТМІЧНОГО ЧУТТЯ

У ДІТЕЙ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В ПРОЦЕСІ ГРИ НА УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТАХ.

2023

У статті розкриваються особливості розвитку темпо-ритмічного чуття  у дітей початкової школи в процесі гри  на українських народних інструментах, формування художньо-естетичного виховання, знання музичного мистецтва та традицій рідного краю.

 Ключові слова: українські народні інструменти, темпо-ритмічне чуття, українська народна музика.

Актуальність. У сучасному житті досить великої уваги приділяють  українській народній музиці. Виховуючи підростаюче покоління, вчитель формує знання  учнів, прищеплюючи найцінніше, та  ознайомлює з народними традиціями. На уроках музичного мистецтва учні мають змогу брати участь у колективному музикуванні, де розвивають не тільки свої музичні здібності, а ще набувають нових знань гри на музичному інструменті, розвиваючи темпо-ритмічні чуття.

Мета статті – розкрити особливості творчого розвитку темпо-ритмічного чуття у дітей початкової школи в процесі гри на українських народних інструментах.

У складних сучасних умовах особливу роль відіграє естетичне виховання дітей у початковій школі, зокрема це гра на дитячих музичних інструментах, що пробуджує у дітей певний інтерес до знання музичного мистецтва та традицій рідного краю. Навчаючись мистецтву гри, діти краще розуміють устрій музичних інструментів, їх темброве забарвлення, а також пізнають новий світ музики.

Спадщина про українські музичні народі інструменти, прийшла до нас із далекої давнини, яка сягає часів Київської Русі. Це своєрідна скарбничка музичної культури, яка об’єднала ті українські народні музичні інструменти, які удосконалювалися та виготовлялися українськими майстрами. Адже саме вони свідчать про багатство душі, та високу матеріальну і духовну цінність культури.

Українські народні музичні інструменти розподіляються на декілька видів: духові народні музичні інструменти (волинка, жалійка, брьолка, свистульки, окарини, сопілка та її різновиди, сурми, трембіта…), струнні музичні народні інструменти (бандура, бас, басоля, козобас, ліра, скрипка, торбан, цимбали…), народні ударні та шумові музичні інструменти (ложки дерев’яні, тріскачки, накри, рубель, бубон, бугай, бухало…).

На уроках музичного мистецтва учні здобувають перші навички темпо-ритмічного чуття гри на  українських музичних народних інструментах, де формується відчуття ритму, та колективне музичення.

Граючи власноруч на українських музичних інструментах, діти отримують практику виконавської гри – це організація роботи у колективі, удосконалення музично-слухових уявлень, формується чуття ритму, розвиток пам’яті, володіння музичним інструментом, художньо-естетичний смак.

Для досягнення максимального результату у процесі навчання, викладач застосовує різноманітні  методичні прийоми: використання музично-дидактичних ігор, ритмічних вправ, слухання музики в запису, показ іграшок, ілюстрацій, групові та індивідуальні форми роботи.

На початковому етапі навчання необхідно зацікавити учнів мистецтвом володіння темпо-ритмічного чуття, дати перші уявлення про тісний зв’язок музики з життям, навчити сприймати музичні образи, тому що музика, завдяки своїм характерним  властивостям, та засобам музичної виразності досить вдало передає почуття, думки та настрій.

Знайомство з музичними інструментами, отримані в ранньому віці, дають певні результати для подальшого розвитку темпо-ритмічного чуття дитини.

В процесі навчання темпо-ритмічного чуття на українських народних інструментах діти усвідомлюють різнохарактерність музичних творів, намагаються імпровізувати їх. Для цього краще використовувати ігрові форми навчання, де дитячі потреби можуть виражатися найяскравіше, а також розвивається кругозір, емоційні сприйняття, де виникають нові образи, творче мислення, формується естетичний смак.

Особливу увагу необхідно звернути на підбір музичного  репертуару для виконання, так як він має бути спрощений і доступний для музикування в ансамблі для дітей початкової школи, та відповідати віковим можливостям. Можна звернути увагу на репертуар дитячого українського народного фольклору: це дитячі жартівливі пісні («Котилася торба», «Катерина і Василь», Іди, іди дощику», «Вийди, вийди сонечко», «Ой заграйте дударики»…)

Діти матимуть більше задоволення, коли кожен учень при грі в ансамблі, виступатиме як соліст, тобто надати можливість проявити свої темпо-ритмічні здібності, та виконувати їх почергово. В такий спосіб на музичному занятті діти будуть чути і спостерігати, а також активно працювати творчо.

Видатний український композитор Василь Верховинець, досліджуючи фольклорні матеріали писав: «Пісня й танець - це рідні брат і сестра. Як у пісні виливаються жарти, радощі й страждання народні, так і в танці та іграх народ проявляє свої почуття» [5]. Його збірка дитячих ігор з піснями «Весняночка» є багатогранним педагогічним та естетичним впливом на вихованців.

Висновки. Отже, гра на українських музичних інструментах формує у дітей художньо-естетичний смак,  розвиває музичні здібності, чуття ритму, що спонукає до імпровізації. Діти із зацікавленням поглиблюють свої знання з історії українського музичного фольклору та його традицій, що стає більш зрозумілим і доступним для них. Це виховує у вихованців закоханість і розуміння мистецтва рідного краю.

Список використаних джерел:

1. Гумінська О. О. Уроки музики в загальноосвітній школі [Текст]: методичний     посібник / Оксана Олексіївна Гумінська. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2007. - 102, [2] с.,с. 50,51].

2. Верховинець В. М. Весняночка: [ігри з піснями для дітей дошк. і мол. шк. в. - 5-те вид.] / В. М. Верховинець. - К. : Муз. Україна, 1989. - 343 с., с. 8.

3. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ . 2001 .