Стаття "Напрями та прийоми роботи з корекції дислексії у молодших школярів"

Напрями та прийоми роботи з корекції дислексії у молодших школярів

Дислексія у молодших школярів – це стійке, вибіркове порушення здатності до оволодіння навичкою читання, незважаючи на достатній для цього рівень інтелектуального і мовленнєвого розвитку, відсутність порушень слухового та зорового аналізаторів та наявність оптимальних умов навчання.

Порушення проявляється у наступних симптомах:

1) побуквенне читання;

2) заміна та перестановка букв;

3) пропуск букв, складів;

4) спотворення слів;

5) читання з припущеннями;

6) неправильне розуміння сенсу прочитаного.

Причинами дислексії можуть бути:

1) успадкована від батьків якісна незрілість головного мозку в його окремих зонах;

2) патології вагітності та пологів;

3) травми, інфекції перших років життя, що призвели до органічного ураження головного мозку;

4) соціальні чинники:

•                 нестача спілкування,
•                 усамітнення дитини,
•                 педагогічна занедбаність,
•                 негативне середовище для спілкування.

З усіх цих чинників не формується мовлення дитини, що й служить пусковим механізмом розвитку дислексії. Також до соціальних причин відносять двомовність у сім’ї, ранню освіту, швидкий темп навчання.

Основними напрямками роботи з корекції дислексії є: зміцнення звукобуквенних зв’язків, автоматизація складозлиття, формування розуміння тексту.

Щоб вибрати найефективніші прийоми корекції, треба розібратися з яким видом поушення маємо справу. Віділяють наступні види дислексії:

1. Фонематична дислексія обумовлена несформованістю фонематичної системи. Недорозвинення фонематичного слуху веде до заміщення та змішування опозиційних фонем: дзвінкі-глухі, тверді-м’які, свистячі-шиплячі, африкати та їх складові. Недорозвинення фонематичного аналізу та синтезу веде до побуквенного читання, спотворення складової структури слова, вставок, перестановок звуків, труднощів читання зворотного складу і збігу приголосних.

Прийоми корекції:

•                 придумати слова, що починаються на певний звук або з цим звуком у середині або наприкінці слова;
•                 придумати слова з 3, 4 тощо звуків;
•                 підняти цифру з кількістю звуків у слові;
•                 придумати ланцюжок слів, у якому нове слово починається на той звук, яким закінчилося попереднє;
•                 розподілити зображення залежно від кількості складів у слові;
•                 скласти слово з перших складів на запропонованих малюнках.

2. Семантична дислексія. Характеризується порушеним осмисленням безпомилково прочитаного слова чи тексту. Зустрічається при поскладовому або курсорному (тобто швидкому, але неосмисленому) читанні та обумовлено недорозвиненням звукоскладового синтезу.

Прийоми корекції:

•                 прочитай слово та покажи відповідний малюнок;
•                 прочитай слово та виконай відповідну дію;
•                 прочитай слово та поясни що це?;
•                 вибери з тексту позицію, яка відповідає сюжетному малюнку;
•                 знайди у тексті відповідь на задане запитання;
•                 розклади серію сюжетних малюнків відповідно до прочитаного тексту;
•                 після прочитання тексту: помісти малюнок в потрібне місце, знайди зайвий;
•                 знайди помилку у послідовності малюнків;
•                 знайди помилку в тексті на основі правильної послідовності сюжетних малюнків;
•                 встав слово в речення.

Для уточнення та систематизації лексичного запасу використовуються такі прийоми:

•                 підбір синонімів та антонімів до слів прочитаного тексту;
•                 знаходження в тексті синонімів та антонімів;
•                 підбір спорідненого слова до прочитаного;
•                 співвідношення прочитаного слова з узагальнюючим поняттям;
•                 розширення обсягу узагальнюючого поняття, наприклад, «втікати – це швидко пересуватися. А які ще ти знаєш рухи людей чи тварин?»;
•                 вигадування дієслів або прикметників до іменника, наприклад, «дощ що робить: капає, йде, шумить, ллє і т. д.»;
•                 підбір до прочитаної назви тварини назви її дитинчати або житла.

3. Аграматична дислексія виявляється у неправильному читанні закінчень у словах всіх частин мови, плутанини у правильній побудові слів у потрібному числі й роді. Аграматизми присутні у дитини, звичайно ж, не тільки при читанні, а й у розмовній мові, та на письмі.

Прийоми корекції:

•                 ігри на формування функцій словозміни «один-багато», «скажи ласкаво», «чий малюнок» (моє сонечко, моя кішка, «що не домалював хдожник» (стіл без ніжки, чайник без ручки);
•                 ігри на формування функцій словотворення, наприклад «Професії» – хто виховує дітей? (вихователь), а вчить дітей хто? (вчитель); «Утвори дію» – червоний-червоніти, а зелений-…?;
•                 склади речення за малюнком та виклади його схему фішками;
•                 встав словосполучення в речення (підбираються речення з одним і тим же словосполученням у різних відмінках);
•                 склади словосполучення, використовуючи слова з 1 та 2 стовпчика;
•                 встав закінчення;
•                 робота з деформованими реченнями;
•                 робота з деформованим текстом.

4. Мнестична дислексія обумовлена порушеннями слухомовленнєвої пам’яті, внаслідок чого у дитини утруднено утворення зв’язку між звуком та зоровим образом букви. Дитина не запам’ятовує літери, змішує їх, замінює при читанні (не запам’ятовує назви літер). При роботі з такими дітьми всі завдання спрямовані на розвиток різних видів пам’яті – зорової, слухової, рухової.

Прийоми корекції:

•                 обмальовування літер за тривимірним шаблоном;
•                 виділення голосних літер – червоним кольором, приголосних – синім;

•                 ліплення літер із пластиліну;
•                 викладання літер з дрібних предметів (бісеру, ґудзиків, скріпок, сірників);
•                 вирізання літер з паперу та картону;
•                 зображення букв за допомогою тіла з вимовлянням відповідного звуку;
•                 гра «Чудовий мішечок» (вгадування літери або знаходження потрібної);
•                 малювання двома руками одночасно;
•                 письмо букв по черзі то правою, то лівою рукою;
•                 використання обох рук по черзі при ловлі м’яча та в іграх з іншими предметами.

5. Оптична дислексія. Виявляється в тому, що школяр плутає і змінює літери, схожі за зовнішнім виглядом. Під час читання тексту дитина перестрибує з одного рядка на інший. Іноді може бути читання дзеркального типу – учень читає справа наліво.

Для корекції оптичної дислексії існує велика кількість різних ігор, завдань та вправ. Тому доцільно їх розділити на 4 групи, залежно від розв’язуваного завдання.

1) З метою розвитку зорового гнозису пропонуються такі завдання:

•                 назвати контурні зображення предметів;
•                 назвати недомальовані контурні зображення предметів;
•                 назвати перекреслені контурні зображення;
•                 виділити контурні зображення, накладені один на одного;
•                 визначити, що неправильно намалював художник;
•                 розподілити зображення предметів за їх реальною величиною (пропонуються однакові за величиною зображення предметів, які реально відрізняються за величиною);
•                 знайти задану фігуру серед двох зображень, одне з яких адекватно пред’явлене, а друге є дзеркально розташованим.

2) З метою розвитку зорової пам’яті пропонуються такі завдання:

•                 запам’ятати 4-5 картинок (або фігур, цифр, букв, а потім відібрати їх серед інших 8-10);
•                 розкласти 3-4 картинки, літери, цифри або фігури в тій самій послідовності;
•                 ігри «Чого не стало?» і «Що змінилося?».

3) При формуванні просторових уявлень та розвитку сприйняття необхідно враховувати закономірності їх розвитку в онтогенезі та у зв’язку з цим проводити логопедичну роботу за таким планом:

• диференціація правих та лівих частин тіла;
• орієнтування у навколишньому просторі;
• визначення просторових співвідношень елементів графічних зображень і літер (що зверху, що знизу, ліворуч, праворуч, вище, нижче, на початку, наприкінці тощо).

4) Для формування буквенного гнозису, диференціації зорових образів букв використовуємо такі прийоми:

•                 знайти літеру серед графічно подібних;
•                 співвіднести літери, надруковані різним шрифтом;
•                 визначити літери, що знаходяться в неправильному положенні;
•                 вгадати літери за їх дзеркальним зображенням;
•                 показати правильну літеру серед пар, правильних та дзеркально зображених;
•                 назвати або записати літери, перекреслені додатковими лініями;
•                 обвести контури букв, які виконані пунктиром;
•                 дописати літеру;
•                 назвати літери, накладені одна на одну;
•                 створити літери з елементів.