Стаття "Навчальна ситуація як основа і механізм реалізації особистісно орієнтованого уроку"

Навчальна ситуація як основа і механізм реалізації

особистісно орієнтованого уроку

     Навчальні ситуації як елемент педагогічної діяльності добре відомі вчителю і достатньо поширені (наприклад, ситуації успіху, ролеві взаємодії, ситуації вибору і т.д.).

    Природа і сутність цього педагогічного феномена знаходиться в процесі вивчення. У сучасних дослідженнях (С.Бєлова, А.Зеленцова, О.Крюкова, М.Олійник, В.Сєріков) акцентується на необхідності і доцільності створення на уроці особистісно орієнтованих ситуацій – таких навчальних ситуацій, у яких потрібними стануть вияви особистісної позиції (особистісних функцій) учня. Такими особистісними функціями є рефлексія, вибірковість, смисловизначення, самореалізація, соціальна відповідальність [4].

     М.І.Лукьянова та Н.А.Разіна своїми дослідженнями довели, що особистісно орієнтована ситуація – один із центральних моментів особистісно орієнтованого уроку, механізм його реалізації. Вона розрахована на те, щоб торкнутися особистісних структур свідомості, особистого досвіду школяра. Тому в рамках особистісно орієнтованої ситуації пропонуються питання і завдання, звернуті до учня особисто, до його актуальних інтересів.

    Особистісно орієнтована ситуація для педагога – це дидактичний засіб (інструмент), володіючи яким, учитель забезпечує особистісно орієнтовану

спрямованість уроку: вільне вираження творчих сил; актуалізацією особистого потенціалу учня, сил його саморозвитку; стимулювання вияву особистістю функцій у навчальному процесі (діяльність, рефлексія). Особистісно орієнтована ситуація – це сукупність умов і можливостей, що забезпечують накопичення досвіду переживання, зіставлення цінностей, пошук значення, рефлексії. На таких уроках дається “шанс відбутися особистості”. Умови, за яких особистість може відбутися:

• створення смислового простору для вибору, смислотворення, рефлексії, самореалізації і надання учню свободи їх здійснення;
• опора на мотиваційні механізми, що задають і стимулюють необхідність переосмислення і перебудови суб’єктом своєї свідомості, діяльності і спілкування;
• поєднання когнітивної і особистої активності суб’єкта, звернутої на власне “Я”, свої цінності і значення, а також на діалогічне спілкування, взаємодію з іншими суб’єкта [5].

 Особливості особистісно орієнтованої ситуації:

• пов’язана з опосередкованою дією на учня, на відміну від конкретного прийому або методу. Учитель ніби “запускає механізм”, дає поштовх до розвитку особистості учня, але не прагне підпорядковувати його чомусь ззовні;
• можливість учня зайняти індивідуальну позицію, виділити власні смислові і ціннісні орієнтації, виявити суб’єктну позицію;
• особистісно розвиваюча ситуація естетична за своєю природою, а

     емоційно-ціннісной аспект є основоположним для неї;

• у процес розвитку залучаються суб’єктивно-особистісні якості учасників ситуації;
• принципова варіативність, динамічність і не повторюваність ситуацій, оскільки кожний учасник має в результаті свій підсумок,

-  свій “продукт”, вироблений для себе, і ніхто, окрім нього, цей “продукт” виробити не може;

• дається досвід самостійної творчої роботи;
• наявність моменту “особистісного відкриття”, тобто виникнення індивідуалізованих образів, не схожих на інші, які мають різні відтінки значення;
• актуальність будь-якої  особистісно орієнтованої ситуації незалежно від її змістового наповнення, оскільки відбувається вимога особистісних виявів, збагачення особистого досвіду.

  Основні технологічні характеристики особистісно орієнтованої ситуації:

• контекстуальність. Особистісно розвиваюча ситуація виникає тоді, коли текст, який вивчається, лежить у контексті ціннісно-смислової сфери учнів;
• діалогічність. Вона припускає пояснення індивідуальних цінностей учням за допомогою зіставлення з цінностями інших людей, створення простору пошуку значення;
• імітація особистісно значущих проблем в ігровій формі, тобто “програвання” життєвих ситуацій, що виходять за межі предмета і тому достовірно значущі для учнів [4].

      Реалізація особистісно орієнтованої ситуації, що активізує пізнавальний інтерес учнів у процесі навчання, здійснюється в умовах особистісної взаємодії вчителя і учнів, реалізується в спільній діяльності і спілкуванні. Основними характеристиками такої взаємодії є активність, усвідомленість і цілеспрямованість взаємних дій або сторін.

      У структурі особистісно орієнтованої ситуації увагу слід акцентувати на особистості учня. Учитель покликаний змінити його позицію від старанного виконавця до активного творця, що уміє рефлексувати свої інтелектуальні дії (включаючи і помилкові) при розв’язанні задач, а не тільки при виконанні стандартних завдань [3].

     Використання особистісно орієнтованих ситуацій у навчанні дозволяє достатньою мірою розвинути в учнів такі характеристики, як:

• цілестворення як уміння самостійно ставити цілі і досягати їх, долаючи перешкоди;
• усвідомленість особистісної значущості вивчення конкретного навчального предмета, наявність самостійної точки зору на набуття знань у певній предметній галузі;
• навченість на основі творчо-продуктивного застосування знань, умінь і навичок;
•  позитивне ставлення до будь-якого виду співпраці, здатність до творчої організації спільної діяльності;
• висока творча активність як бажання заглибитися в суть явищ і їх взаємозв’язок, прагнення до подолання труднощів у пошуку відповідей на складні питання, теоретичне осмислення явищ, стійкі вольові якості;
• висока творча пізнавальна самостійність як уміння формувати пізнавальні завдання, самостійно ставити цілі і знаходити засоби для їх досягнення, перетворювати отриманні знання для одержання нового продукту діяльності, глибока захопленість діяльністю, відсторонення від зовнішніх подразників, позитивні емоції й упевненість у своїх можливостях;
• рефлективність як добре розвинута здатність до самоаналізу, самооцінки, що дає змогу пояснювати як свої успіхи, так і невдачі винятково внутрішніми причинами [4].

     Актуалізація особистісного потенціалу, сил саморозвитку учня забезпечується в особистісно орієнтованій ситуації через три її основні ознаки.

    Перша ознака – на уроці використовується діалог. Саме в діалозі формується пізнавальний інтерес дитини.

    Навчальний діалог – одна з сутнісних характеристик особистісно орієнтованого навчального процесу, показник переходу на особистісно-смисловий рівень. Діалог є не тільки засобом, а й самоціллю навчання; не тільки процесом, а і змістом, джерелом особистого досвіду, чинником актуалізації смислотворчої, рефлексивної, критичної й інших функцій особистості.

    Друга ознака – на уроці використовується завдання як зміст навчального матеріалу. Завдання не повинні поставати перед суб’єктами (вчителем і учнем) лише як зведення готових істин, відсторонених конструкцій. Завдання повинне мати смислове навантаження для школярів.

   Третя ознака – гра як основний вид навчальної діяльності на уроці, що приводить до саморозвитку учасників навчального процесу. Гра як імітація -  спосіб досягнення вільного творчого стану її учасників, коли пізнавальні дії включаються в контекст соціально або особистісно значущої ситуації [4].

     Гра – це форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально закріплених способах дій [2].

     Розвиток особистості учня в процесі особистісно орієнтованого навчання відбувається в навчальній ситуації, якщо зміст навчального матеріалу подаватиметься у вигляді завдання, яке має смислову значущість для школяра, якщо і зміст і процес засвоєння набувають форми діалогу суб’єктів, якщо навчальна діяльність реалізується як саморозвиток, як гра. Звідси завдання буде сприяти актуалізації смислоутворення і відповідальності, діалог – рефлексії і автономності поведінки, гра – креативності, свободі вибору, самореалізації. Тріада “завдання – діалог – гра” є суть навчальної ситуації, в якій актуалізуються і розвиваються особистісні функції учнів [1].

         Крім сказаного, особистісно орієнтована ситуація є ще й шляхом формування в учнів мотивації досягнення успіху, а це важливий компонент навчальної діяльності. Вплив на силу і стійкість мотивів досягнення чинить успішність навчальної діяльності школяра. Успіхи надихають його, а постійне задоволення від досягнутого результату приводить до задоволеності родом занять, тобто до стійкого позитивного ставлення до навчальної діяльності [4,с.101].

      Таким чином, можна стверджувати, що включення в уроки  навчальних ситуацій сприятиме успішній мотивації учнів та оптимізації  навчально-виховного процесу.

Список використаної літератури

1. Волкова Н.П. Педагогіка: [посіб.] /  Наталія Павлівна  Волкова. – К.: Видавничий центр «Академія»,  2001. – 575с.

2. Истратова О.Н. Справочник психолога начальной школы / О.Н. Истратова, Т.В. Эксакусто. – Изд. 4-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 442, [1] с. : ил.

3.ЛаврикВ. Індивідуально-диференційований підхід – основа особистісно-орієнтованого навчання / В. Лаврик // Українська мова і література в школі. – 2007.- №1.– С.14 – 17.

4. Лукьянова М.І. Особистісно- орієнтований урок: конструювання та діагностика / М.І. Лукьянова, Н.А. Разіна, Т.М. Абдулліна та ін. – Х.: Веста: “Ранок”. – 2007. – 176с.

5. Хуторской А. Методика личностно-ориентированного обучения / Андрей Хуторской  – М.: ВЛАДОС. – 2005. – 383с.