Стаття. Опис творчого досвіду "Проблема творчого розвитку молодшого школяра ".

Про матеріал
Мету статті хочу висловити словами В.О. Сухомлинського: «Своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання».
Перегляд файлу

Вікторія Вікторівна Сторожева

Вчитель  початкових  класів

КЗЗСО І-ІІІ ступенів

«Ватутінський  ліцей № 1                                                   

Ватутінської  міської  ради                                                   

                                                                       Черкаської  області»                            

 

 

 

 

Проблема творчого розвитку  молодшого  школяра

 

 

Постановка   проблеми

Нові умови і перспективи розвитку суспільства, загальні тенденції науково-технічного й економічного прогресу висувають все нові й нові вимоги до підготовки підростаючого покоління: відхилення від орієнтації на «середнього» учня, підвищений інтерес до обдарованих і талановитих дітей, до особливостей розкриття й розвитку їх здібностей у процесі освіти. Адже розвиток  будь – якої країни, регіону, міста залежить  саме від здатності її громадян нестандартно, креативно мислити, впроваджувати   перспективні   інновації  в  різні  сфери  суспільного  життя.

  Сучасна освіта перебуває в постійному оновленні. Сьогодні школа  має допомогти дитині вижити в нестабільному суспільстві, адаптуватися до умов життя, виробити захисні механізми, навчити самостійно вирішувати  життєві проблеми, мати свою позицію, тобто бути людиною компетентною. 

  Тому  одним із завдань сучасної  початкової школи стає розкриття творчого потенціалу всіх учасників педагогічного процесу, надання їм можливостей прояву творчих здібностей. Проблема розвитку творчих здібностей учнів була і залишається однією з найбільш актуальних у педагогічній теорії і практиці.

 Аналіз  останніх досліджень  і  публікацій

Феномен творчості завжди привертав увагу дослідників, бо відповідно до даних психологічних досліджень обдарованими є не більше 5% дітей. Разом з тим, беручи до уваги генетично закладені в кожній дитині здібності й різноманіття видів обдарованості можна припустити, що потенційно кожна дитина – обдарована, талановита. В.Сухомлинський в кожній дитині бачив творця, творця з його ще не розкритими здібностями і можливостями. Як зазначає, зокрема Савченко О.Я. «Всі здібності людини розвиваються в процесі діяльності»[ 5].    

Тому саме  молодший  шкільний  вік  є сприятливим для  творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості.   Про необхідність стимулювання і розвитку творчих здібностей, можливостей  школярів у навчальному процесі писали К. Ушинський, А. Макаренко,В. Сухомлинський. Проблема творчості дітей є предметом цілеспрямованого наукового пошуку вчених у  галузях науки  педагогіки та психології. Психологічні особливості творчого розвитку дітей вивчали З. Богуславська, Л.Виготський, О.Запорожець, Д.Ельконін, О.Лук,            О. Леонтьєв,С. Рубінштейн; дидактичні умови розвитку творчих сил і можливостей дітей висвітлювали у своїх працях  Ю.Бабанський, В.Буряк, Л.Кондрашова, І.Підласий, Н.Гурець, С.Сисоєва О.Савченко.  

Постійна робота  над  підвищенням  педагогічної  майстерності – вимога  часу і держави  до сучасного вчителя. Тому я працюю над проблемою:  «Створення  умов  для   розвитку  особистості,   її   творчої   самореалізації,  шляхом  впровадження   інноваційних  технологій». 

Мета  статті

Мету  статті  хочу висловити словами В.О. Сухомлинського: «Своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання».

Виклад  основного  матеріалу

Творчість дітей - це глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження, самоутвердження, в якому яскраво розкривається індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність неможливо охопити  правилами. Але чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття.   У дитячому віці учень більше здібний до творчості, ніж у зрілому, тому що на нього не впливають різного виду стереотипи.

  Розрізняють здібності  різного рівня –– навчальні і творчі. Навчальні здібності пов’язані із засвоєнням вже відомих способів виконання діяльності, одержанням знань, умінь і навичок. Творчі здібності –– це діяльність людини, спрямована не тільки на творення нових за змістом та формою матеріальних та духовних цінностей, але й на розвиток самої особистості. Творчість забезпечується посиленою діяльністю особистості, тобто її цілеспрямованою активністю і працелюбністю. Серед  структурних компонентів творчих здібностей виділяються:

   мотиваційний компонент (інтерес і прагнення до певного виду праці нового за змістом, прагнення і готовність внести зміни у засоби і предмет праці);

   творчі якості особистості (самостійність, ініціатива, незалежність у розв’язанні конкретних завдань, прагнення здійснювати оригінальну діяльність);

 організаційний компонент (планування праці, організація міжособистісних відносин).

  Ще Ейнштейн говорив, що природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями розвиватися і потрібно лише знайти, як реалізувати ці можливості, і тоді кожен здоровий малюк зможе піднятися на найбільші висоти творчої діяльності; творчість для всіх дітей  є нормальним та постійним супутником їх розвитку.

Слід звернути увагу на аспекти, що будуть сприяти розвитку дитячої творчості. Серед таких слід виділити:

1. Розвивати творчі здібності можна, лише орієнтуючись на індивідуально-психологічні особливості учнів та психологічну готовність педагога до реалізації методів роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Вибір методів творчої роботи залежить від віку учнів, їхнього розвитку, інтересів, характеру. Дбаючи про розвиток творчих здібностей у школярів, залучаючи їх до творчої праці ми створюємо необхідні умови для розвитку всіх без винятку психічних якостей учнів. Здібності тісно пов’язані з позитивним відношенням до відповідної  діяльності, інтересом до неї, схильністю займатися нею. Обидва фактори – інтелектуальний  і емоційний - однаково виявляються необхідними для акту творчості. Почуття, як і думка, рухає творчістю людини.  Гурець Н.Т.   [ 7 ] дослідно довела, що створення позитивного емоційного фону на занятті знижує почуття невпевненості, побоювання, тривожності. В ході, наприклад, інсценування  слабкі учні відчували себе окриленими, якщо у них виходила та чи інша роль, а завдяки цьому підвищувався і емоційний фон заняття в цілому. Необхідно відмітити, що це сприяло розумовому розвитку школярів (логічному мисленню, пам'яті), а також розвивалася увага, уява, фантазія, кмітливість учнів.

Дуже важливе для творчостi розвивати  вмiння  формулювати свою думку, вникати в суть пропозицiй товариша, аргументувати, критикувати свої i чужi думки. Тому на уроках  я використовую інтерактивні технології, як: робота в парах, ротаційні (змінні) трійки, два-чотири - всі разом, «мозковий штурм», «акваріум». Застосовую і методи критичного  мислення: «Гронування»,  «Діаграма Вена»,  «Читання з передбаченням» , «Незакінчені речення», «Дерево рішень». 

Спираючись на метод Цицерона (розміщення ін­формації в просторі), можна допомогти учням засвоїти й запам'ятати правопис  словникових слів: ведмедя розмістити — над дверима, машину — на столі , дерево — на вікні, агронома — у горщику для квітів. 

Для розвитку творчих здібностей школярів на уроках математики я застосовую  різні  типи  нестандартних завдань: складання і розв’язання задач, задачі з логічним навантаженням, математичні кросворди, логічні ланцюжки.  Використовую у роботі методику  – «Школи  Ейдетики».

ИзображениеДіти легко за правилами ейдетики запам’ятовують цифри, перетворюючи їх на образ, який вони їм нагадують. Вивчення кожної цифри починається з магічних слів: «Уявіть собі!».

       

 

 Особливе мiсце в розвитку творчих здiбностей я вiдвожу казцi, роботi над нею. Ми вчимося перероблювати казки, характери героїв, а для цього треба навчити дітей робити смiливi припущення, абстрагувати, фантазувати – це основа для творчого мислення. Використовую завдання:«Що станеться, якщо..?», «Яким я уявляю собі?», «Перевтілення», «Опиши навпаки»,  «Нісенітнеці».

Одним із шляхів розвитку інтелектуального творчого потенціалу особистості є метод проектів, який базується на взаємодії педагога і школяра між собою та навколишнім середовищем. Мої учні у 4 класі працювали над проектами: «Твій рідний край», «Лист Святому Миколаю».

2. Виховуючи здібності дітей, потрібно виховувати у них наполегливість у подоланні труднощів, без якої будь-які здібності не дадуть результатів та  створювати  необхідні умови для самостійних дій. Відомо, що творча діяльність можлива на основі використання конкретних знань, умінь і навичок. Однак, учні не завжди уміють самостійно використовувати свої знання на практиці, а також не завжди можуть перебороти труднощі у процесі виконання творчого завдання. Тому дуже важливо вчителю сприяти встановленню зв’язку між їхніми наявними знаннями, вміннями і навичками та тим завданням, що потрібно виконати. 

3. Невід’ємною умовою у процесі виховання творчої особистості слід вважати роль учителя і створення  ним  гуманного  середовища. Педагогами-практиками доведено, що учень молодшого шкільного віку повинен мати зразок, приклад для наслідування, у нього потрібно запалити іскру до творчості, тобто спрямувати їх на шлях пошуків.   Найважливіша функція педагога в тому, щоб допомогти учню своєчасно осмислити надбаний досвід, адже основне –– знизити  психологічне навантаження у процесі навчання, саме воно небезпечне, а не обсяг інформації.  Найголовніше завдання вчителя в будь-якій ситуації - створити в класі творчу атмосферу, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу. Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини. Важливим є те, що у процесі творчої діяльності людина не тільки змінює світ, а й змінюється сама. Щоб людина могла самостійно пізнавати навколишній світ, її цьому треба вчити, сприяти  розвитку в індивіда творчої активності. Творча активність — це результат внутрішньої потреби особистості, яка пробуджується лише за певних умов, що сприяють розвитку природних задатків, здібностей. Тому дуже важливо виявити ці задатки, зберегти і знайти шляхи їх розвитку.   Рівень спілкування педагога найперше зумовлюється  його  гуманістичною спрямованістю, ставленням до дітей, до своєї педагогічної діяльності. Талант  учителя криється в умінні його діалогічного спілкування з учнями. Діалог виступає в ролі механізму розвитку творчого мислення.

І спілкування з комп’ютером  може  сприяти формуванню творчого мислення учнів, виробляє рішучість у прийняті рішень та вміння вести обґрунтований діалог.Засобами комп’ютерно-орієнтованих навчальних систем можна утворити на уроці умови для «діалогу» учня з комп’ютером. Водночас для школярів комп’ютер уособлює віртуального співрозмовника. Окремі компоненти діяльності вчителя повинні бути забезпечені комп’ютерною підтримкою, зокрема доступом до різноманітних інформаційних ресурсів, програмних засобів навчального призначення з тим, щоб учитель міг вибрати найбільш ефективні для певної ситуації, що склалася в перебігу навчального процесу. Передача  навчальних  обов’язків і деяких форм діяльності учителя і учня комп’ютеру вносить докорінні зміни в дидактичні системи: «учитель-учні», «учень-учень»; тепер вони перетворюються на нові: «учитель-комп’ютер-учні», «учень-комп’ютер-учень», «комп’ютер-учень».

4. Велике значення для дитячої творчості мають соціальні контакти, у які вступає дитина із самого початку життя. Твор­чий розвиток  залежить від взаємовідносин дитини і до­рослого, спільної діяльності у сім'ї, батьків та педагогів, що створює єдиний соціально-педагогічний простір. Внаслідок такої співпраці виробляються однакові погляди на процес розвитку, виховання та навчання дитини. Вчитель не робить вибір за учня, надає йому можливість вибору різних способів поведінки, спілкування, взагалі засвоєння соціального досвіду.

5. Як свідчить практика, до важливої умови розвитку творчої особистості  відносять використання у навчально-виховному процесі навчальних ігор та ігрових моментів. Включення ігор у навчально-виховний процес школи виправдано як з дидактичної, так і з психологічної точки зору. За характером ігрової методики виділяють такі типи ігор: предметні, сюжетні, рольові,                  ділові, імітаційні, творчі, ігри-драматизації  та ком’ютерні.  Використовують  такі комп’ютерні ігри в навчальному процесі:

      дидактичні ( розвивальні, навчально-контролюючі, творчі);

 сюжетно-рольові (ділові, стратегії, ігри для відпочинку).

На  уроках  можна  використовувати  низку комп’ютерних програм:

  • навчально-інформуючі: енциклопедії, електронні підручники, кінофільми;
  • курс «Конструювання на комп’ютері» для учнів 1-4 класів, який є інтегрованим на рівні змісту навчання;
  • контролюючо-тестові програми, зокрема «Тест - 2002»;
  • графічний редактор Paint;
  • програма презентацій Power Point;
  • навчально-ігрові програми: «Сили природи», «Сходинки до інформатики»,  програми фірм «КІД» і «Нікіта», а також програмні середовища   «Роботландія», «Кенгурьонок», «Пилесосик».

Доведено, що через гру знання дітей не тільки уточнюються і розширюються, але й якісно змінюються, набувають осмисленого та узагальненого характеру. У результаті цього процесу учні непомітно для себе засвоюють закладений у грі навчальний матеріал. Крім того, формується культура виховання людських цінностей, а також є можливість підготовки до роботи з комп’ютером. Важливо підкреслити, що комп’ютерні навчальні та ігрові програми повинні носити розвивальний характер, реалізовувати прагнення дитини до творчих дій. Тобто, комп’ютерні ігри є цінним методологічним інструментом, який потребує обміркованого та обережного застосування.

Позитивно оцінюючи навчальні ігри в цілому, слід враховувати, що надмірне захоплення іграми може дати небажаний результат. Розважальність може спричинити негативний вплив на вольові якості школярів: навчання і праця не можуть ґрунтуватись лише на емоційно привабливій діяльності. Готовність до праці передбачає вольові зусилля, готовність до виконання малоцікавих, проте необхідних завдань.

 

Висновки

   Одна з основних, на мій погляд, умов розвитку творчої особистості - взаємодія між зовнішніми і внутрішніми чинниками, між генетичною обумовленістю творчої обдарованості й умовами, які пропонує навколишнє середовище. Якщо високий творчий потенціал має відповідні умови, то він піднімається на ще вищий рівень; у разі менших можливостей, розбудити творчість можна завдяки використанню відповідних навчально-виховних засобів і методів. Дбаючи про розвиток творчих здібностей у школярів, залучаючи їх до творчої праці ми створюємо необхідні умови для розвитку всіх без винятку психічних якостей учнів.

Врахування зазначених факторів розвитку творчих здібностей молодших школярів та створення ефективних педагогічних умов  у навчально-виховному процесі допоможе вчителю віднайти засоби розвитку творчої особистості, найкращі шляхи досягнення навчально-виховних цілей, дійові методи для міцного засвоєння дітьми знань, умінь та навичок з мінімальною затратою матеріальних ресурсів, сил і часу.  

Я вважаю, що педагогічна діяльність повинна бути спрямована на впровадження нових педагогічних технологій навчання( інновацій), організацію профільного навчання, психологічний супровід. У вихованні та  творчого розвитку дітей надзвичайно важлива роль належить батькам і педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів. За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дитини стимулюють психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, дозволеності, надання їй права на свободу і самостійність.

Список  літератури

  1. Савченко О.Я. Виховний потенціал освіти: посібник для вчителів і методистів початкового навчання / О.Я. Савченко. – 2-ге вид., доповн., переробл. – К. : Богданова А. М., 2009. – 226 с.
  2. Сисоєва С. О. Творчий розвиток учнів у контексті особистісно-орієнтованого навчання / С.О. Сисоєва // Гуманітарні науки. – 2001. – № 1. – С.110 – 118.
  3. Сисоєва С.О. Творча педагогічна діяльність: ознаки і  методи // Обдарована дитина.-2005.- №4 –с. 6-14
  4. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника.- М.: Знание, 1974. - 64 с
  5. Развитие творческой активности школьников/Под ред. А.М.Матюшкина/Науч.-исслед. институт общей и педагогической психологии Акад. пед.наук. СССР. - М.: Педагогика, 1991. - 160 с.:ил.
  6. Сафонова О.М. Навчає гра//Школа життєтворчості особистості:Науково-метод. збірник.- УСДОК,1995.- С. 144-148
  7. Гурець Н.Т. Педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук/ Харківський держ. пед.університет ім. Г.С.Сковороди - Харків, 1994. - 25 с.
  8. Балій –Харченко Л. Розвиток творчих здібностей учнів // Початкова освіта .- 2009 -№3.-с.3-12
  9. http://www.psyh.kiev.ua/Рой Т.М. Особливості діагностування творчих здібностей учнів початкової школи.

 

 

docx
Додано
3 березня 2021
Переглядів
1453
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку