Стаття "Питання копірайту (дотримання авторських прав)"

Питання копірайту

(дотримання авторських прав)

  Загальнодоступна вільна багатомовна онлайн-енциклопедія «Вікіпедія» зазначає що почуття гумору — інтелектуальна здатність людини оперувати одночасно декількома поглядами на реальність, вміння суб'єкта виявляти протиріччя в навколишньому світі і оцінювати їх з комічної точки зору. Відсутність почуття гумору може виступати об'єктом іронії й уособлюється фанатизмом. Почуття гумору дається людині при народженні, але починає проявлятися і розвивається в ранньому дитинстві під впливом навколишнього середовища, анекдотів тощо. Відсутність передумов для його розвитку призводить до формування прямолінійного характеру, людина з таким крайнім типом особистості може мати проблеми в соціальній адаптації.

Для того, щоб мої учні не мали проблем у соціальній адаптації, прагну створити максимально комфортні умови на уроці. «Товаришую» з почуттям гумору, тому коли бачу списану роботу з інтернету (твір, презентацію…), ратую за авторські права. Ось як креативно підійшла до ситуації, коли школяр не виконав роботу самостійно.

Завдання для самостійної роботи («Соняшник – 2016», 10-11 класи, завдання 18).

Одним із перших у світовій літературі питання копірайту (дотримання авторських прав) порушив давньоримський поет Публій Вергілій Марон у вірші "Sic vos non vobis..."  ("Так ви не для себе гнізда звиваєте, птиці"). 

1.  В українській літературі до цього питання першим звернувся

а) Григорій Сковорода;

б) Іван Вишенський;

в) Іван Котляревський;

г) Григорій Квітка;

д) Тарас Шевченко.

2. У гімназії №11 в 10-Б класі до цього питання на уроках  зарубіжної літератури звернувся.... (закінчити речення).

Відповідь на два запитання терміново надіслати поштою або відповісти 4 березня на уроці. З повагою Трусова Л.Б.

Не сумнівайтесь, після уроку відповідь на питання №2 дав лише один учень. І попросив пробачення…

Довідка

Біограф Вергілія Тіберій Донат сповішає, як одного разу Вергілій написав на брамі палацу імператора Августа похвальний для останнього двовірш. Скориставшись з того, шо Вергілій не підписав цей двовірш, посередній поет Батіл видав себе за автора цих рядків і був щедро винагороджений імператором. Щоб викрити Батіла, Вергілій начертав під ними: «Ці вірші написані мною, а почесті за них дістались іншому”, додавши до них ше один піввірш: «Отже ви не для себе». Коли ж Батіл та ін. виявились неспроможними доповнити ці слова, розкривши їхній зміст, це зробив сам Вергілій, причому в чотирьох варіантах:

Отже ви не для себе звиваєте гнізда, птахи.
Отже ви не для себе приносите вовну, вівці.
Отже ви не лля себе збираєте мед. бджоли.
Отже ви не для себе тягнете плуга, воли.

З тих пір вислів «Отже ви не для себе» вживається афористично — як натяк на
присвоєння чужих лаврів, користання плодами чужої праці, незаслужену славу і т.п.

Список джерел

1. Літературне місто Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. ПЛАГІАТ http://litmisto.org.ua/?p=17361

2.Смайлик https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%B8%D0%BA

3. І.О.Помазан. Всеукраїнська гра «Соняшник» як засіб активізації позакласної та позашкільної роботи та формування у школярів сталої зацікавленості українською мовою, літературою та українознавством https://www.slideshare.net/ippo-kubg/ss-65579801