Стаття "Роль пошуково-дослідницької роботи у патріотичному вихованні дітей в умовах школи-інтернату"

 Олена Миколаївна Бардадим, вчитель бандури, вчитель вищої категорії Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Черкаської обласної ради

Роль пошуково-дослідницької роботи у  патріотичному вихованні  дітей в умовах школи-інтернату

В статті висвітлено питання ролі пошуково-дослідницької роботи, мистецтва, відродження кращих традицій українського народу у патріотичному вихованні  дітей в умовах школи-інтернату. Практичне значення ж робіт полягає в тому, що  результати досліджень можуть бути використані у шкільній практиці викладання спеціальних курсів народознавства, краєзнавства, у позакласній роботі з дітьми різного віку, при підготовці занять батьківського лекторію, написанні етнографічних праць.

Ми, вчителі бандури, навчаючи дітей грі на дивовижному, ні з чим не зрівняному українському інструменті, привертаємо їх увагу до народної творчості, намагаємося  залучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, виховувати дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній мудрості, духовності.

  Українська пісня та українська бандура – це два невід’ємні скарби нашого народу,  які неможливо відібрати, знищити, продати, які завжди будуть дивувати і зачаровувати світ. Сучасна бандура – це вже далеко не той інструмент, який асоціюється лише з архаїчною минувшиною та стражданнями народу. Це скринька, в якій сховані фантастичні темброві барви, це цілий світ образів та емоцій. Бандура і справді фантастичний інструмент, який може співати не лише про глибоко національне, а й про загальнолюдське. Тож, часте звертання до української пісні, українських мелодій, Шевченкового слова, навело на думку зайнятися дослідницькою роботою, а тематика робіт досить різноманітна.

Проектно-пошукова робота мого класу: «Славетні співаки України XХ століття». Учні-бандуристи знайомились із творчістю видатних українських виконавців, збирали різні матеріали, укомплектовували їх. Цінними для нас стали зібрані відомості про співаків Черкаського краю. Також на уроках бандури ми знайомимо учнів з відомими бандуристами, кобзарями, ансамблями виконавців на цьому чудовому інструменті, розповідаємо про життя та творчість сучасних колективів, їх внесок в надбання української культури. Це розширює світогляд вихованців нашої школи, збагачує знання учнів у галузі мистецтва, підвищує музичну та загальну культуру, формує особистість, людину. Такі заняття сприяють вихованню культури мови та поведінки, викликають емоційне піднесення, яке в свою чергу сприяє збудженню думки і бажанню працювати більш серйозно і наполегливо, що позитивно впливає на адаптацію у суспільстві.

З життям дитини, від колиски до юності, у традиційному народному побуті міцно пов’язане художнє явище, що у фольклористів дістало назву «дитячий фольклор». Коло творів, охоплюваних цим поняттям, широке і різноманітне – за призначенням, тематикою й образною системою, формою, способом і часом виконання. Жанри дитячого фольклору мають різні джерела і виникали в різні історичні періоду розвитку народу. Деякі з них ведуть початок від народних обрядів і вірувань, що сягають своїм корінням у глиб віків і є своєрідним способом пізнання навколишнього світу для дитини.

Спілкування дорослих із малятами за допомогою художнього слова не обмежується лише колисковими піснями. Дитині потрібні не тільки ніжні, лагідні звуки колисанки під ритмічне погойдування колиски. Їй потрібна активність, яка б розвивала, надихала.

Тому ми вирішили вивчити і проаналізувати малі фольклорні жанри дитячої творчості – «пальчикові» ігри, забавлянки  (потішки, пестушки, примовки, чукикалки), заклички, лічилки, прозивалки, дражнили, мирилки та пісні-ігри. Свою науково-дослідницьку роботу так і назвали: «Дитячий фольклор – джерело народної культури в естетичному розвитку дітей». 

Теоретичне значення науково-дослідницької роботи полягало у з’ясуванні значення і ролі дитячого фольклору в побуті вихованців Шевченківської школи-інтернату, обґрунтуванні необхідності його застосування вихованні підростаючого покоління.

Ми запропонували нашим маленьким друзям проект – «Вивчи з другом дитячий фольклорний жанр».  Цю ідею підхопили майже всі вихованці школи, і відмітили, що дитячі фольклорні жанри допомагають здружитись, покращують настрій, розвивають естетичні смаки, виховують почуття гордості та поваги до українського фольклору.

Українські пісні-ігри є чи найяскравішим феноменом народної творчості, що протягом тисячоліть відігравала вагоме суспільне та естетичне значення в житті українців. Тож  необхідно із раннього дитинства  поряд із казкою залучати в сім’ї і пісню-гру, яка є одним із найпоширеніших видів дитячого фольклору. Саме вона супроводжує все свідоме життя людини. Пісня-гра й донині перебуває в стані активного побутування, а отже – і у соціалізації дітей.

Ми провели анкетування серед дітей молодшого шкільного віку,  опитали учнів шестирічного віку, що дало нам змогу визначити особливості вживання дитячого фольклору у побуті вихованців нашої школи.

З кожним роком наші діти все менше і менше грають у народні ігри. Комп’ютер, ігрові приставки заполонили душі наших дітей, вони перестають спілкуватися один з одним, живуть у примарному світі, стають кволими, як фізично, так і духовно.

Ми вирішили дізнатись, як пісні-ігри (хороводи) впливають на фізичний та естетичний розвиток дітей, як допомагають проявляти себе у різних ситуаціях. З їхніх слів зрозуміли, що хороводи розвивають спритність, уважність, витривалість та сприяють встановленню міцних дружніх відносин серед однокласників.

В традиції народного виховання протягом тисячоліть художнє слово у поєднанні із мелодикою і живими спостереженнями збагачувало знання дітей про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню, формувало естетичні смаки та потреби. Тож залучення кращих зразків дитячого музичного фольклору, як невід’ємної частини практичної народної педагогіки, становить не лише морально-етичну основу розвитку особистості, а й здатне забезпечити реалізацію основних завдань естетичного виховання особистості, сприяти формуванню естетичні смаків, інтересів та потреби дитини.

Батьки покликані усвідомити цінність дитячого фольклору та активно користуватися ним. Дитячий фольклор сприяє активному спілкуванню з дитиною, знайомству з кращими надбаннями українського народу. Недарма він, створений в незапам’ятні часи, живе і досі.

В 2016-2017 н.р.  ми вирішили звернутись до народної пісні, вивчити мотиви сирітства та  самотності в контексті українських народних пісень та зіставити причини залишення дітей без батьківського піклування в Україні минулих часів і сьогоденні.

Наша наукова робота називалася – «Мотиви сирітства та самотності в контексті українських народних пісень».

Теоретичне значення науково-дослідницької роботи полягало у з’ясуванні  причин явищ сирітства та самотності в Україні та ставлення вихованців Шевченківської школи-інтернату до проблеми сирітства, обґрунтуванні, що кожна дитина заслуговує на родинне тепло й щасливу долю, вільне, справедливе життя. Практичне ж значення  роботи полягало в тому, що  результати даного дослідження можуть бути використані у шкільній практиці викладання спеціальних курсів народознавства, краєзнавства, у позакласній роботі з дітьми різного віку.

Пісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя трудівника. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам’ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою.

Як повідомлялось, сирітство існує, як тільки утворилось суспільство.

Таким чином, мотиви сирітства та самотності в українських піснях осмислюються у зовнішньому та внутрішньому  вимірах.

        В ході знайомства з пісенною творчістю українського народу було також встановлено, що тема самотності у піснях тісно пов’язана з чужиною, ностальгією за Батьківщиною, нещасливою долею, і як ми вже зауважили вище, передчуттям смерті на чужині.

       Хочеться відмітити, що в сирітських піснях простежується важлива думка: кожна дитина заслуговує на родинне тепло й щасливу долю, вільне, справедливе життя, розкривається багатий внутрішній світ людини, висловлюється гнівний протест проти жорстокого світу, ненависть до насильства й експлуатації. Тобто, у сирітській ліриці відображаються думки, почуття, настрої, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя.

Сирітство як соціально-психологічне явище існує стільки ж, скільки людське суспільство. У всі часи: війни, епідемії, стихійні лиха, інші причини призводили до загибелі батьків, внаслідок чого діти ставали сиротами. Стабільність держави, її економічний розвиток значною мірою залежить від фізичного та духовного розвитку дитини, ставлення держави до проблем дітей, їх інтересів та потреб.       Помітною тенденцією останніх років є відокремлення сім’ї від батьківства. Насамперед вона проявляється у значному збільшенні неповних сімей, часто в результаті свідомої відмови від реєстрації шлюбу, з метою отримання соціальної допомоги від держави. Все це і призводить до поширення сирітства в Україні, що має особливо загрозливий характер для такої його складової, як соціальне сирітство.

Варто сказати, що сучасні  соціально-економічні умови в Україні негативно впливають на матеріальну стабільність навіть благополучних сімей, що викликає в людей почуття незахищеності та страху перед майбутнім. Такі складні життєві ситуації та зовнішні обставини призводять до того, що виховання дітей приноситься батьками в жертву матеріальному благополуччю. Усе це призводить до зростання конфліктів в сім’ї,  і, відповідно, негативно позначається на вихованні дітей. Через постійні матеріальні проблеми значна частина українського населення вдається до трудової міграції, яка впливає на життя як окремої особистості, так і цілої родини. Зокрема, через відсутність батьків чи одного з батьків діти виховуються в неповних сім’ях, а часто й зовсім чужими для них людьми, що й спричинює виникнення ще одного різновиду соціального сирітства. Варто відзначити, що трудові мігранти можуть покидати своїх дітей не тільки через економічні проблеми в сім’ї, а й через часті конфлікти між членами подружжя. Військові дії на сході України також підвищують ризик дитини залишитися без батьків.

 А ще однією з причин загострення проблеми сирітства дітей вважаємо те, що  перестали бачити сім’ї, дітей з їх проблемами, потребами та бідами. Останніми роками дуже ослабились устрої сім’ї. Небувалий рівень розлучень, побутове пияцтво, зменшення відповідальності батьків, школи, суспільства за виховання й освіту  боляче вдарили по дітях. Не варто виключати як причину виникнення соціального сирітства й послаблення релігійних традицій. Адже з давніх-давен сім’я була основою церкви, просвітницька діяльність якої мала величезний вплив на формування цінностей щодо сім’ї та виховання дітей.

Ми провели опитування серед учнів старших класів щодо заходів, спрямованих на зменшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Майже всі думки старшокласників збігалися.  Учні визначили ось такі перспективні напрямки:  підвищення рівня матеріального забезпечення населення, що можливе за умов створення робочих місць та відповідного розміру оплати праці; реалізація соціальних програм, спрямованих на матеріальну та соціальну підтримку сімей з дітьми, молодих сімей, неповних сімей; соціальна політика, спрямована на піднесення сімейних цінностей, формування культу сім’ї, виховання в батьків відповідальності за виконання батьківських обов’язків; боротьба з алкоголізацією та наркоманією, мирне вирішення проблем. Думки дітей збігались, коли обговорювалось питання виховання дітей у будинках сімейного типу. Всі погоджувались, що в таких сім’ях вихованцям приділятиметься більше уваги, всі матимуть свої обов’язки, що максимально допоможе налагоджувати життя в родинах. Також в таких сім’ях дітки вчитимуться долати труднощі, вирішувати різні питання самостійно, або з допомогою дорослих, що потім полегшить їхнє  самостійне життя. 

Своєю роботою ми хочемо достукатись до сердець, довести, що не можна залишати дітей, що необхідно піклуватись про них, намагатись вирішувати всі сімейні негаразди мирними шляхами, берегти один одного, підтримувати у будь-якій ситуації чи хворобах, адже разом можна подолати всі труднощі.

Обираючи тему до науково-дослідницької роботи 2017-2018н.р., ми хотіли довести, що пісні нашого краю, а особливо пісні, в яких так яскраво розкриваються образи жінки та чоловіка за допомогою флоросимволів, і нині потрібні не лише для земляків поето­вих, але й для усіх в Україні і не в Україні сущих, потрібні для дальшого духовно-культурного поступу.

Науково-дослідницька робота називається «Пісні Шевченкового краю: флоросимволи жіночих та чоловічих образів»

Народнопісенний фольклор Шевченкового краю протягом віків надійно виконував свою непроминальну роль у багатог­ранному процесі розвитку національної культури, передавав життєвий досвід українського народу, народну мудрість, світогляд та ідеали. Усна народна творчість віками формувалась разом з мовою і тому увібрала в себе багатовіковий досвід, знання та пам’ять, що неабияк допоможе дітям на їх життєвому шляху.

Суспільна позиція чоловіків та жінок, особливості їхніх стосунків зі світом, своєрідність виконуваних ролей вплинули на формування відповідних образів. В народних піснях оспівується дівоча врода, а образ хлопця-козака розкривається через відношення до дівчини, рідної землі – України.

У процесі дослідження ми встановили, що народна символіка як кодовий знак світосприйняття розкриває ментальність українського народу. Через рослинний світ розкриваються образи чоловіків та жінок.

Всі роботи добре віддзеркалюють культурно-історичні умови життя українців, світогляд, соціальні відносини, тому актуальні і допоможуть дітям, ми надіємось, у розв’язанні багатьох питань, проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                  Артюшкіна Л. М. Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема/ Л. М. Артюшкіна, А.О. Поляничко – Суми: СумДПУ, 2002. –С. 268. 
2.               Бордіян Я. Соціальне сирітство як один із наслідків існування транснаціональних сімей / Я. Бордіян // Трансна- ціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання : збірник наукових статей і виступів на міжнародній науково-практичній конференції (м. Львів, 22 березня 2012 р.). – Львів, 2012. – С. 74–81.
3.               Галатир І. Щодо виникнення явища соціального сирітства у сучасному українському суспільстві / І. Галатир // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна». – 2011. – № 3.
4.               Горбенко Сергій. Розвиток музичної освіти і виховання в Україні в контексті гуманістичної спрямованності: Історичний аспект // Рідна школа. - 2003.- 3. - С.38-42.
5.          Довженок Г. В. Жанри українського дитячого фольклору //Народна творчість та етнографія. – 1978. – №5. – С. 88.
6.               Історія української культури/ За загал. ред. Крип’якевича І. – 4-те вид., стереотип. -  К.: Либідь, 2007 – С.621 – 648.
7.          Кіліченко Л. М., Лещенко П. Я., Проценко І. М. Народнопоетична творчість для дітей // Українська дитяча література. – К. : Вища шк., 1979. – С. 29-51.
8.               Лановик М., Лановик З. Усна народна творчість, 2-ге вид. – К.: «Знання Пресс», 2003. –– С. 591
9.               Українські народні пісні. Пісні суспільно-побутові. К., 1967., С. 333-345
10.          Електронний ресурс:

 http://www.ukrop.com/ua/ukraine/folk/bervy/39007.html

 http://www.infb.net/52_02/5.shtml