Стаття "Роль сформованості просторово-часових уявлень у дітей з мовленнєвими порушеннями"

Про матеріал

У статті висвітлено роль просторово-часових уявлень у формуванні основних складових ланок писемного мовлення; структура просторово-часових уявлень та сецифіка їх порушень. Робота може бути корисною вчителям, вчителям-логопедам, психологам.

Перегляд файлу

Роль сформованості просторово-часових уявлень у дітей з мовленнєвими порушеннями

Дослідження останніх років (С.Ю. Конопляста, О.О. Логінова, С. Марченко, І.В. Мартиненко, Т.В. Пічугіна, В.В. Тарасун, Т.Ю. Хотильова) довели, що успішність формування писемного мовлення у молодших школярів залежить не лише від стану мовленнєвих операцій, необхідних для реалізації висловлювання, а й від ступеню сформованості невербальних психічних функцій: зорово-просторових уявлень, слухо-моторної та оптико-моторної координації, загальної моторики, цілеспрямованої свідомої діяльності, самоконтролю за діями та уваги.

Проте, питання взаємозв’язку між станом невербальних психічних функцій, ступенем їх зрілості та особливостями засвоєння навичок писемного мовлення в літературі розкрито недостатньо.

Згідно із сучасними уявленнями про механізми дисграфії, характер специфічних помилок у письмових роботах школярів корелює із недостатньою сформованістю вищих психічних функцій, які забезпечують певні операції процесу письма. Тому, так важливо вчасно і якнайповніше вивчити і дослідити особливості зорового та оптико-просторового гнозису учнів початкових класів, з’ясувати системний зв’язок порушень зорового та просторового факторів із особливостями формування основних складових ланок процесу писемного мовлення у молодших школярів.

Звичайно, дитина приходить до школи, маючи певний запас знань, отриманих в сім’ї, в дитячому садку. Адже елементарні форми орієнтації у просторі формуються уже в ранньому дитячому віці, вони ґрунтуються на складних оптико-вестибулярних і кінестетичних зв’язках першої сигнальної системи.

На момент вступу до школи дитина повинна розрізняти свої праву і ліву руку, розуміти значення слів «вгору», «вниз», «далі», «ближче», «попереду», «позаду» тощо, не тільки практично відтворити, але й визначити словами розташування предметів відносно самого себе.

Наш досвід роботи показує, що останнім часом до першого класу приходить все більше дітей, які мають труднощі з розрізненням правої і лівої сторін у себе і у співрозмовника, розуміння і вживання прийменників і слів, що означають просторові відносини.

Нейропсихолог Г.Семенович розробила структуру просторових уявлень, в якій виділила чотири основних рівні.

Перший рівень - це просторові уявлення про власне тіло.

Другий рівень - це просторові уявлення про взаємовідношення зовнішніх об’єктів і тіла.

Третій рівень - це вербалізація просторових уявлень дитини.

Четвертий рівень - лінгвістичні уявлення, що формуються безпосередньо у мовленнєвій діяльності. Це найскладніший рівень.

Як зазначає Н.Голота у своїй статті "Простір і час у житті дитини дошкільного віку", сприймання часу - один із найскладніших видів сприймання тому, що він:

- не має наочної основи і сприймається опосередковано через діяльність людини чи завдяки такому предмету, як годинник;

- є невіддільним від життєвих подій, тече в одному напрямку, його не можна повернути чи зупинити;

- має умовне позначення часових відрізків, оскільки те, що було завтра, стало сьогодні тощо.

Своєрідність просторово-часових уявлень вивчалася у дітей з різними відхиленнями у розвитку, а саме: у дітей з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату. Та у дітей з порушеннями мовлення просторово-часові уявлення досліджувалися менше.

Діагностуючи рівень сформованості просторово-часових уявлень дитини, ми повинні виявити саме той рівень, на якому стався «збій» у розвитку дитини, і визначити «вихідну точку» і об’єм роботи з базовими складовими для їх подальшого гармонійного формування та розвитку.

Нагадаємо, що простір - одна з основних об’єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю і обсягом. Час - одна з форм існування матерії, яка характеризується послідовністю існування явищ, тривалістю, темпом (Короткий тлумачний словник української мови за редакцією Д.Г.Гринчишина).

Сформованість просторових уявлень передбачає наявність умінь визначати лінійну послідовність предметного ряду, графічних знаків, уявлень про схему тіла. Учень зі сформованими часовими уявленнями знає назви і послідовність пір року, місяців, днів тижня, частини доби, визначає вік і ролі в сім’ї.

Специфіка порушень просторово-часових уявлень впливає перш за все на

1. Організацію діяльності на уроці та занятті:

- просторові помилки при розміщенні навчального приладдя на парті;

- помилки у виконанні інструкцій педагога.

2. Формування схеми тіла (не диференціюють праву та ліву руки, очі).

3. Формування усного мовлення:

- невірне розуміння і використання прийменників та прислівників, які позначають просторові взаємовідносини предметів та істот;

- труднощі у використанні прикметників (товстий - тонкий, широкий - вузький, довгий - короткий);

- труднощі при відтворенні послідовності у переказі та складанні розповіді за серією сюжетних малюнків.

4. Засвоєння письма:

- невміння орієнтуватися у просторі аркуша;

- невірне розташування записів на аркуші;

- труднощі у співвідношенні букв і ліній зошита;

- дзеркальне написання літер;

- змішування графем, які відрізняються кількістю елементів та їх розміщенням у просторі;

- труднощі формування звуко-складового і морфемного аналізу слів.

5. Опанування читання:

- звужене коло простору рядків, що впливає на темп читання;

- невірний напрямок читання;

- перестановки букв, складів, перескакування з рядків.

6. Засвоєння математичних уявлень:

- помилкове написання цифр;

- невміння розташувати геометричні фігури у просторі;

- труднощі засвоєння мір довжини;

- в опануванні рахунку і відношень порівняння.

7. Формування образотворчих навичок:

- невміння розташувати малюнок у просторі аркуша;

- труднощі в опануванні пропорцій малюнка.

Таким чином, практична робота з учнями молодшої ланки показує, що розвиток просторових і часових уявлень є актуальною проблемою, у вирішенні якої беруть участь вчитель, логопед і психолог.