Стаття. Соціокультурна компетенція на уроках німецької мови

Соціокультурна компетенція на уроках німецької мови

     Роль іноземної мови набуває великого значення у сучасному суспільстві, її авторитет постійно зростає, оскільки це той навчальний предмет, який має за головну мету сформувати здатність людини до спілкування, до міжкультурних відносин. Знання іноземної мови стало життєво важливим, прийшло усвідомлення необхідності володіння нею. Розвивати у дітей уміння й навички оволодіння іноземною мовою – серйозне завдання для вчителя. Основною метою навчання іноземних мов є формування в учнів комунікативної компетенції, одним з елементів якої є соціокультурна компетенція. Вона означає знання з країнознавства, культурних особливостей, звичок, традицій, норм поведінки народу, мова якого вивчається, а також уміння використовувати ці знання у процесі спілкування з представниками інших культур. Розвиток соціокультурної компетенції стає одним з основних пріоритетів навчання іноземної мови, основою якого є створення мотивації та інтересу до країнознавчої тематики, до культури та традицій країни і народу, мова якого вивчається, за допомогою яких формуються вміння міжкультурного спілкування. Головне завдання навчання іноземної мови полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися, досягати взаєморозуміння, знімати мовні бар’єри.

     Володіння іноземною мовою відкриває широкі можливості для безпосереднього спілкування з представниками інших країн, для обміну інформацією про життя різних народів, культуру, звичаї, традиції. В процесі формування соціокультурної компетенції учні знайомляться з культурною спадщиною іншого народу, вивчають його історію та різні сфери сучасного життя представників іншої культури, мають можливість порівняти їх зі знаннями, набутими у рідній культурі, і таким чином, вчаться розуміти представників інших культур. Це виводить процес вивчення іноземних мов на якісно новий рівень і дозволяє сформувати в процесі навчання різносторонньо розвинуту й багатогранну особистість в майбутньому – особистість, здатну адаптуватися до умов нового середовища та до вимог суспільства, що постійно змінюються.

Формування соціокультурної компетенції передбачає розвиток таких умінь як:

•     проведення паралелей між двома культурами;
•     оцінювання соціокультурних подій та відмінностей;
•     знання та розуміння особливостей культури країни, мова якої вивчається;
•     висловлювання свого відношення до історичних подій іншомовної культури;
•     формування позитивного відношення до культури народу, мова якого  вивчається;
•     поглиблення знань у сфері літератури, науки, мистецтва країни, мова якої вивчається;
•     формування естетичного смаку;
•     вирішення соціокультурних завдань в умовних комунікативних ситуаціях;
•     висловлення власної думки, уміння обґрунтовувати її та відстоювати свою точку зору.

     Через оволодіння правилами поведінки, нормами етикету, які регулюють стосунки між поколіннями та соціальними групами; готовність до спілкування з представниками інших культур, що мають інші погляди, переконання, спосіб життя; пізнання культури іншого народу, учні набувають необхідних навичок та умінь оперувати цими знаннями залежно від ситуації.

     У зв’язку з використанням соціокультурного компоненту у процесі вивчення іноземної мови, гостро постає проблема автентичності мовного середовища. Більшості сучасним підручникам бракує оригінальних текстів, які формують належну соціокультурну компетенцію учнів. Такі підручники містять недостатньо матеріалу про національні особливості, правила етикету та поведінки в іншомовному середовищі тощо. Це вимагає від учителя іноземної мови (у нашому випадку німецької мови) творчого підходу до шляхів формування належної соціокультурної компетенції учнів, самостійного пошуку автентичних текстів, які містять потрібну інформацію, малюнки та ілюстрації, необхідних для того, щоб надати навчально-виховному процесу соціокультурного змісту та сприяти особистісному розвитку школярів в контексті міжкультурного діалогу. Автентичні тексти викликають інтерес в учнів завдяки своїй пізнавальній цінності, емоційному забарвленню, інформаційному змісту. Вони збагачують лексичний запас та підвищують граматичний рівень володіння мовою. Розуміння прочитаного забезпечується завдяки мовній здогадці, пошуку основної інформації та кмітливості. Таким чином, навчальний текст стає одним з головних соціокультурних компонентів змісту навчання. Основою результативності такого навчання є розвиток набутих навичок та вмінь, можливість вільно орієнтуватися у тексті. Забезпечуючи заняття інформативними автентичними текстами, газетними статтями, поезією, аудіотекстами, фотоматеріалами та відеофільмами, учитель надає можливість кожному учневі використовувати їх цілеспрямовано, аналізуючи соціокультурні проблемні ситуації через створення соціальних портретів та проектів, через спілкування та обговорення їх на занятті. Використання віршів, пісень, тестових завдань, текстів для читання та аудіювання, які містять інформацію з країнознавства, формують соціокультурну компетенцію школярів. Знайомлячись з інформацією країнознавчого та культурологічного характеру, учні засвоюють особливості іншої культури й аналізуючи їх, вчаться краще розуміти власну культуру. Таким чином учитель сприяє формуванню соціокультурної свідомості підростаючого покоління.

     Головна мета соціокультурного компоненту – активізувати зацікавленість до вивчення іноземної мови, допомогти учням засвоїти навчальний матеріал, і сформувати необхідні навички та вміння, важливим завданням є також ознайомлення учнів з культурними цінностями, традиціями та історією народу-носія мови. Для виконання цього завдання велике значення має використання автентичних засобів (малюнок, текст, звукозапис, відеозапис, тощо), мультимедійних презентацій.  Адже, знайомство з життям країни, мова якої вивчається, відбувається через текст та ілюстрації до нього, документальний відеофільм, певні епізоди з історії з використанням відео фрагментів, фотографій, малюнків.

     Застосування сучасних методів навчання (використання нових інформаційних технологій, співпраця у групах, проектна методика і т. д.)  сприяють підвищенню якості освіти, особливо в умовах пріоритету самостійних видів пізнавальної діяльності учнів.

     Одним із способів реалізації  задач пізнавального аспекту є створення проектів, що урізноманітнює навчальний процес, сприяє його ефективності, формує дослідницькі навички та розвиває ініціативність. У процесі створення проектів, учні займаються пошуково-дослідницькою  роботою з певної теми, шукають інформацію в книжках, спілкуються з багатьма людьми, знаходять ілюстрації та фотографії. Мета таких пошукових завдань – сформувати конкретні знання про культуру своєї або іншомовної країни, розвивати уміння оперувати цими знаннями залежно від ситуації, поглиблювати навички використання знань і умінь, проводячи активну творчу, пошукову роботу. Використання проектної роботи в процесі навчання, дає можливість  познайомити дітей ближче, яскравіше з культурою, традиціями та звичаями країн і національностей, що вивчаються. Діти перетворюються з пасивних слухачів на активних учасників даних традицій, що допомагає учням надовго запам’ятати такі проекти. У дітей з’являється впевненість у своїх здібностях й можливостях, проявляється великий інтерес до вивчення іншої культури та іноземної мови в цілому, зростає творчий потенціал, розширюється загальний світогляд, підвищується рівень практичного володіння іноземною мовою, формуються навички самостійної діяльності.

     Ефективним засобом формування соціокультурної компетенції є пошук учнями інформації соціокультурної спрямованості, яку можна використати на позакласних заняттях чи нестандартних уроках. Прикладами занять з соціокультурною забарвленістю можуть бути уроки-подорожі, уроки-екскурсії, театральні вистави, виставки учнівських проектів і т. д. Учні бачать результати своєї праці, можливість практичного застосування знань з  іноземної мови у спілкуванні, перегляді кінофільмів, читанні різноманітної літератури і т. д., у них посилюється бажання вдосконалювати свої знання, зростає мотивація до вивчення іноземної мови. Цьому сприяє також використання учителем на уроці  мультимедійних засобів, інтернетресурсів та художньої літератури.

     Вивчаючи країнознавчий матеріал про Німеччину, я провела урок у формі екскурсії-подорожі на тему «Найвизначніші історичні пам’ятки Берліна», який підсумував знання учнів про німецьку столицю, їх вміння володіти матеріалом та застосовувати свої знання у відповідях на запитання, бліц-вікторині та монологічному мовленні. Учні показали чому вони навчилися, мали змогу на практиці реалізувати набуті знання з вивчення мови, відчули задоволення від успіхів. Була організована виставка учнівських проектів на такі теми:  «Німецькомовні країни»;  «Визначні місця Берліна»;  «Подорож по містах Німеччини»;  «Берлін – столиця Німеччини»;  «Відомі німецькі поети, музиканти, художники» «Україна – Німеччина. Міжкультурний діалог». Ця виставка показала результати позакласної роботи з учнями, рівень соціокультурної компетенції учнів, творчі здібності та вміння самостійно підсумовувати вивчений матеріал. Учні мали можливість дізнатися багато цікавого про країни, мови яких вивчають. Завдяки різноманітній наочності (плакати, стінгазети, реферати, буклети) учні побачили визначні місця Берліна та Німеччини, поповнили свої знання з історії цієї держави. Учні дізналися, як виглядають державні символи Німеччини та герб столиці, які цікаві місця можна відвідати у Берліні та інших містах Німеччини. За допомогою міні-панорам здійснили подорож по найбільших містах Німеччини; побачили портрети відомих німецьких поетів, письменників, композиторів та художників; збагатили свої знання про визначні місця країни. Багатий ілюстрований матеріал було представлено також і по інших німецькомовних країнах.

     У сучасному світі,  коли діти чують іноземну мову по телебаченню, по радіо, коли виходять газети та журнали іноземною мовою, проводяться різноманітні зустрічі з іноземцями, так звані «телемости», здійснюється міжнародна співпраця між учнями, у школярів з’являється потреба в знаннях іноземної мови. Зростання можливостей наших дітей навчатися закордоном, потік інформації з різних областей культури, науки й техніки підвищує інтерес учнів до вивчення іноземної мови, як засобу спілкування й пізнання світової культури. Завдання вчителя полягає в тому, щоб підтримати цей інтерес до оволодіння мовою, заохотити учнів до самостійного пошуку. З цією метою у школах організовуються різноманітні позакласні заходи, тижні іноземної мови, тематичні вечори, на яких діти декламують вірші, співають пісні, спілкуються іноземною мовою з ровесниками у позаурочний час, беруть участь у конкурсах та іграх, тобто активно й творчо використовують набуті знання з іноземної мови. Це все приносить їм велике естетичне задоволення та розвиває мовні вміння й навички, розширює кругозір учнів шляхом надання їм інформації про традиції, свята, визначні місця, непересічні особистості (письменники, художники, композитори, знамениті артисти) тих країн, мову яких вони вивчають. Можливість долучитися до культури інших народів, пізнати їх звичаї, дізнатися багато цікавого про різні країни світу сприяє усвідомленню соціальної необхідності вивчення іноземної мови.