Стаття "Співпраця школи та Національного природного парку "Припять-Стохід" у організації екологічного виховання учнів"

        Нові підходи до екологічної освіти спрямовані не на здобуття готової інформації, а на активне застосування їх у повсякденному житті. Знання учнів залишаться пасивними, якщо вони не навчаться переносити їх у життєву практику. Тому співпраця школи та спеціалізованих структур, таких як Національний природний парк « Прип’ять- Стохід» є наразі дуже актуальною та дієвою.

     Ключові слова: екологічне виховання; Національний природний парк «Прип’ять – Стохід», екологічна культура.

     Міцкевич С. В. Співпраця школи та Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» в організації екологічного виховання учнів             

 

 

Співпраця школи та Національного природного парку «Прип’ять-Стохід»

в організації екологічного виховання учнів

 

 «На землі, у домі вселюдському –

                                                                  Протиріч і негараздів тьма,

                                                                          Будьте, люди, обережні в ньому!

                                                                Іншої домівки в нас нема!»

      Найбільшу радість і насолоду, жагу до життя викликає безпосереднє спілкування з природою. Ми милуємося першою весняною квіточкою, не можемо відвести очей від квітучого саду, загадкового нічного неба. Пісня солов’я, аромат квітів,шурхіт морського прибою – все це дорога серцю, ні з чим незрівнянна  природа рідного краю. Молода  яблунька, що тягне віти до сонця, аромат квітки бузку, білі хмаринки у лазуровому небі - все це несе в собі невичерпний заряд життєвої енергії та краси. І все це таке близьке і дороге людському серцю. До нього легко можна доторкнутися  і рукою, і серцем. Рідна природа – це невичерпне джерело, з якого людина з споконвіку бере знання,де відновлює свої душевні сили у тяжкі моменти  життєвих негараздів.

        Ми всі живемо в одному великому домі під назвою Земля. Ми маємо навчитися жити в цьому домі так, щоб у ньому завжди вистачало місця усім: і маленькій мурашці, і деревцю, звірям у лісі, і пташині у небі, і , звичайно ж, людині.

     Діти рано починають цікавитися живою та неживою природою, яка їх оточує від народження . Маленькі дослідники  відкривають для себе новий світ, намагаються доторкнутися до нього руками, роздивитися, відчути на запах і на смак, якщо є така можливість. І в цьому складному пізнанні світу велика роль відводиться дорослим, який сам має  бачити і чути, любити природу усім серцем і намагатися передати цю любов дітям через власний позитивний приклад. «Ваша власна поведінка – вирішальна річ. Не думайте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте або навчаєте, або наказуєте її. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя…»,- говорив А. С. Макаренко.

     Формування бережливого і відповідального ставлення до природи – це складний і довготривалий процес, який у великій мірі залежить від взаємодії школи та сім’ї, особливо на початкових етапах розвитку і становлення екологічної культури дитини.

    Волинь – наш рідний край, наша мала  Батьківщина, з її солов’їними гаями та тихими плесами лісових озер. На цій землі живемо ми, а поруч з нами наші діти. Ми маємо вчити їх любити цей край, цю природу, цих людей, що тут  живуть. Ми повинні навчити відчувати серцем цю красу , все, чим багата рідна земля. Діти мають змалку усвідомити, що вони мають зберегти цю красу для прийдешніх поколінь. Як говорив В. О. Сухомлинський, «треба розвивати в дитині дбайливе і турботливе ставлення до безпомічних живих істот, яких так легко образити, але  захистивши яких відчуваєш себе добрим і сильним. Тож і потрібно навчити своїх вихованців не на словах, а насправді любити якусь маленьку живу істотку, вчити про неї турбуватися». Тільки таким чином ми можемо виховати в дитині людяність, вміння співчувати та піклуватися про ближніх.

   З розвитком цивілізації, нажаль, все гостріше і гостріше постає питання екології. Ми безупинно розвиваємось, творимо і руйнуємо,упорядковуємо і захаращуємо. Разом з нами змінюється світ. Людське співтовариство стає все більшим та складнішим і все більше вимагає від природи. Ми дедалі глибше проникаємо в підземні комори Землі, беремо все більше багатств, щоб спожити їх і породжуємо гори відходів виробництва. Людина, забезпечуючи комфорт свого побуту, винайшла безліч предметів, які стали екологічним лихом для них же самих. Поліетиленові мішки, які колись успішно замінялись паперовими , тепер стали катастрофою для багатьох людей у країнах Африки. Сьогодні там взагалі відмовились від них. Але екологічну ситуацію це не рятує Період розкладу поліетилену і целофану у природі – приблизно 300 років. Ця ж сама проблема тепер постала перед нашими містами. Ми кілька років назад були свідками того, як наш обласний центр Луцьк під час літньої зливи перетворився на кілька днів на Венецію. А причина банальна – поліетиленові пакети, які забили стічну каналізацію.

   Людина, створюючи собі блага, нажаль не замислюється над наслідками. Ми не так давно придумали енергозберігаючі ртутні лампи. Вони вірою і правдою відслужили нам 5-6 років, а зараз ми не знаємо , що з ними робити. У нас немає налагодженої системи утилізації відпрацьованої продукції. Нам не потрібно винаходити велосипед, а просто запозичити технології у розвинених країн Західної Європи. Мій знайомий з Німеччини,побачивши, що я дістала відпрацьовану батарейку з наручного годинника, забрав її у мене, пояснивши, що віддасть на утилізацію у Польщі. А де знаходяться десятки тисяч тонн батарей, акумуляторів, які успішно випускала наша промисловість десятки років? Ми мали кілька поколінь екологічно безграмотних людей, і як наслідок – невиліковні хвороби, які з’являються ніби ні звідки, але забирають життя та здоров’я тисяч людей. Ті ж самі мої знайомі з Німеччини давно викинули весь алюмінієвий посуд, замінили його собі і своїм рідним та близьким на стальний. А ми продовжуємо варити варення собі і своїм дітям у алюмінієвих каструлях. Перші подарунки, які вони везуть нам на Україну – це очисні фільтри для води. В Європі люди вже зрозуміли , що здоров’я і життя – найдорожчий скарб, який не купиш за гроші. А зберегти його можливо лише тоді, коли будеш дбати про те, де живеш, чим харчуєшся, з ким спілкуєшся, в якому стані твоя душа.

     Перед людством зараз постали дуже складні проблеми, від вирішення яких значною мірою залежать долі нинішнього і майбутніх поколінь, усієї цивілізації. Екологічна криза, до якої людина підійшла, привертає дедалі пильнішу увагу не лише спеціалістів, а й широкої громадськості. Певною мірою це стосується і України, 5% території якої є заповідною. Ми, українці, маємо гордитися тим, що доля подарувала нам це диво – мальовничу природу. Та багатства природи не безмежні. Маємо їх дбайливо охороняти, як порядні господарі. Так роблять в усьому світі, бо проблеми екології, охорони природи нині найважливіші, адже природа – це наше життя, наше здоров’я.

     Як же виховати екологічно грамотну дитину? Перш за все потрібно якомога частіше давати можливість дитині спілкуватися з природою. Це екскурсії до лісу, пікніки на природі, де дорослі мають бути прикладом належного поводження серед природи. Вчителі та батьки повинні  мати систему наукових знань, щоб бути готовими будь-якої миті дати відповідь на запитання дитини.

     Дуже добре, коли змалку дитина спочатку спільно з батьками, а потім і сама читає добрі та повчальні книжки про природу. Хорошим подарунком  є енциклопедії, які розширюють кругозір дитини та виховують любов до природи. Важко не погодитись зі словами Юрія Дмитрієва: «Діти, які читають книжки про тварин…не обов’язково стануть біологами. Вони зводитимуть нові міста і заводи, виховуватимуть дітей. І якщо свою справу вони робитимуть з позиції людини, яка любить природу, розуміє, що її доля в руках кожного із нас, я гадаю, що мета подібних книжок буде досягнута…». У дітей молодшого шкільного віку завжди викликають інтерес казки з екологічним сюжетом. Не завжди є можливість спостерігати з учнями за життям тварин та рослин, відправитись у подорож побачити своїми очима підводне царство чи гірську вершину. А казка з екологічним сюжетом дає таку можливість завдяки уяві.

     Казки з екологічним сюжетом:

- мають наукову основу, яка дає змогу формувати реалістичні уявлення про окремі об’єкти і явища природи, зв’язки і залежності у природі;

-у цікавій формі допомагають розкрити складні явища природи, навчитися розуміти потреби живих організмів, їх взаємозв’язки з навколишнім середовищем;

- відрізняються тим, що в них закладено базові форми усвідомлення правильного ставлення до природи, інтерес до її пізнання, співчуття до всього живого, уміння бачити красу природи у різних її формах і проявах, висловлювати своє емоційне ставлення до неї;

- служать джерелом формування елементарних екологічних понять;

- дозволяють формувати повагу до природи, відповідальність за неї.

     Натурофілософський сенс казки закликає до гармонії людини і природи.

     Дієвим методом екологічного виховання є залучення дітей до посильної діяльності у природі. Дуже добре, коли син разом з батьком садять молоді деревця у саду. Тато показує дідусеву яблуню, розповідає історію, пов’язану з нею. А розумна мама змалку дозволяє дочці самостійно посіяти рядочок моркви та буряка, показує дитині бур’яни і пояснює для чого їх потрібно виполювати. А також спільно усією сім’єю вони творять красу у палісаднику, де висаджують і висівають квіти, які милують око з ранньої весни до пізньої осені. 

     Ефективним методом виховання в дітей екологічної культури є залучення їх до акцій, пов’язаних з прибиранням певної території. Майже щороку перед Пасхальними святами ми проводимо в селі толоку під гаслом «Зробимо своє село чистим та затишним», де діти поруч зі своїми батьками, вчителями, представниками громадськості прибирають сільські вулиці, обійстя одиноких престарілих людей, території різноманітних організацій та установ. Коли дитина бачить результат своєї праці, бачить, що це справа стосується усіх, у неї не підніметься рука знову смітити там, де вчора сам збирав , загрібав та вивозив сміття.

     Та і відпустка, проведена з дитиною в будь-якому куточку країни, дає великі можливості для здійснення екологічного виховання. Ніколи не забудемо нашу першу поїздку до моря у 2001 році. Коли ми в останній вечір вирішили відпочити і десь на побережжі пожарити шашлик, ми проїхали кілометрів десять побережжя і кругом бачили тільки купи сміття та пластикових пляшок. Врешті ми повернулись на своє звичне місце , де відпочивали кожен день. Там було чисто і гарно, бо кожен раз ті люди, які там відпочивали, прибирали за собою. Це був один з найкращих уроків усім нам.

     Екологічна освіта та виховання підростаючого покоління включає всі форми організації навчально-виховного процесу; вони спрямовані на : підготовку школярів до цілісного сприйняття екологічних проблем, на свідоме розуміння процесів, що відбуваються в природі в результаті людської діяльності; на взаємодію багатьох наук щодо подолання екологічних криз.

      Здійснювати екологічну освіту в навчальних закладах нашого району стало набагато краще з відкриттям Національного природного парку « Прип’ять-Стохід». Взаємодія з цією структурою значно полегшує роботу вчителя, тим більше що люди з даної установи з задоволенням ідуть на контакт, співпрацюють і допомагають. Діти  бачать результати роботи, можуть порівняти, як було та що змінилося після створення парку. Діти бачать перспективу в розвитку зеленого туризму в нашій місцевості , і це дає їм надію на майбутнє. Створюючи навчальні проекти, діти прорахували, що це може стати досить прибутковим бізнесом у нашій Поліській зоні.

     Екологічна освіта спрямована на формування світогляду, мислення та правильної поведінки людини в усьому багатоманітні її стосунків з природою. Це одне з головних завдань кожного педагогічного колективу. З метою розвитку екологічної свідомості та культури в школах проводяться різноманітні екологічні природоохоронні заходи, до яких залучаються і працівники Національного природного парку «Прип’ять-Стохід». При цьому враховується програма шкільного курсу природних дисциплін – природознавства, біології, географії, особливості психології школярів,методологічні основи освітнього процесу. За мету у даній формі роботи ставиться доповнення знань учнів, отриманих під час уроків, додатковими відомостями про природу рідного краю. Основні завдання даних заходів:

• набуття практичних навичок у здійсненні спостережень за навколишнім середовищем;
• знайомство з основними методами ведення наукових досліджень;
• залучення до природоохоронної роботи.

Поширеними формами роботи є також лекції, екологічні уроки, диспути, екскурсії по екологічних стежках.

     Екологічний парк поширює листівки та буклети природоохоронних екологічних свят, свою газету «Екологічна перспектива», в якій мають можливість друкуватися вчителі та учні, яким не байдужі проблеми людства.

     Екологічна освіта національного природного парку «Прип’ять-Стохід» спрямована на формування світогляду, мислення та поведінки людини в усьому багатоманітті її стосунків з довкіллям. Вона здійснюється  з метою забезпечення підтримки природно-заповідної  справи  в районі  серед різних верств населення і є надзвичайно важливим елементом охорони природи. Проведення еколого-просвітницьких заходів дозволяє ефективно впливати на світогляд людей, використовуючи інформаційний та емоційний вплив. Працівники національного парку розробляють та проводять ряд екологічних уроків, тренінгів, виховних заходів, акцій, виступів екологічних агітбригад, конференцій, конкурсів.

     Для цілеспрямованої та результативної еколого–просвітницької роботи національний природний парк «Прип’ять-Стохід» співпрацює із Любешівським відділом освіти та із усіма школами району (37 шкіл), дитячими садочками. Тісна співпраця наведена із Любешівським технічним коледжем. На обласному рівні є співпраця із Волинським еколого-натуралістичним центром, Волинським інститутом післядипломної освіти, з «Клубом зеленого туризму» з районної громадською організацією «Світ навколо нас».

     Кожного року на районному рівні проводяться такі заходи:

1.Екологічні акції:

- «Допомога птахам взимку» - поширення знань про зимову орнітофауну НПП «Прип’ять-Стохід», розповсюдження листівок, виготовлення та   розвішування годівничок;

- «Весняні первоцвіти» - збагачення знань про регіонально рідкісні види рослин, що зростають на території парку, включає ряд конкурсів та презентацій про рослини для кращого закріплення теми;

- «Зустрінемо птахів разом!» в ході якої відбувається усний журнал «Птахи – наші друзі», орнітологічний турнір «Як ми знаємо птахів?», конкурс малюнків «Птахи Любешівщини», екскурсії по екосистемах національного природного парку;

- «Чистий ліс – чисте повітря» - проводиться з метою збереження лісів, відбувається прибирання лісових масивів, та поширюється інформація про значення лісів, через проведення уроків, лекцій, бесід, вікторин;

- «Збережемо ялинку» - природоохоронна акція завданням якої показати, що на новорічні свята замість ялинки можна поставити композицію з хвойних гілок.

2.Екологічні уроки та тренінги.

За роки існування національного парку розроблені та проводяться по школах району такі уроки, тренінги:

««Екологія, як наука», «Рідкісні рослини та тварини національного природного парку»,  «Зимова орнітофауна Любешівського району», «Червона книга України, ІІІ видання», «Ліс і його значення в природі», «Ефемероїди, їх різноманітність», «Співіснування людини і природи»,  «Замість ялинки – зимовий букет».

3.Масові екологічні заходи:конференції:

- «Здоров’я дітей - здоров’я нації» -  проходить до всесвітнього дня охорони здоров’я (7 квітня), спільно із районним відділом освіти та працівниками медицини;

- «Спільні дії громадськості у збереженні довкілля» - відбувається з метою залучення учнів та молоді до природоохоронної діяльності, в ході обговорюються екологічні проблеми району, та демонструються презентації та екофільм;

- «Довкілля, здоров’я та суспільство в Україні: що буде далі?» - приуроченна до Дня пам’яті катастрофи на ЧАЕС.

4.Круглі столи:

- «Духовна єдність людини і природи» - сприяє кращому ставленню до об’єктів природи, їх охорони та збереження;

- «Сприяння розвитку еколого-освітньої свідомості молоді» - проводиться із вчителями природничої кафедри в районі та викладачами Любешівському технічного коледжу.

5.Усні журнали:

- «Природно-заповідний фонд Волинської області» - використовуючи презентації та фільми поширюється інформація про заповідні об’єкти Волинської області;

- «Земля наш спільний дім» - формує відповідальне ставлення до природи, біорізноманіття, екологічних систем.

6.Екологічний КВК:

- «Лише з добром в природу йдем!» - залучає до активних творчих дій учнів із різних шкіл району.

7.Інтелектуальні ігри :

- Екологічна анкета «Довкілля очима дітей»;

- Інтелектуальна гра з екології «Я знаю більше»;

- Вікторина  «Як ми знаємо свій рідний край;.

- Інтелектуальний конкурс «Найрозумніший природознавець».

7.Конкурси .

-Конкурс екологічних плакатів «Подумаймо про майбутнє сьогодні!»;

-Конкурс малюнків «Прип’ять-Стохід запрошує!»;

8.Фотовиставка «Гармонія Любешівського краю», яка є пересувною і встановляється на масових районних заходах.

     На території національного парку «Прип’ять-Стохід» діє  3 екологічних стежки» де проходять екскурсії для відвідувачів району і області:

- «Забутими стежками Полісся» проходить поблизу с. Сваловичі, маршрут об’єднує лісові масиви, заплави річки Стохід і Прип’ять;

- «Старий парк над Стоход» - знаходиться у парку селища Любешів, протяжністю 1 км;

- «Нас стежина веде вздовж Стоходу», створена у заплаві річки, знайомить відвідувачів із біорізноманіттям водно-болотних угіддь парку.

     Національним природним парком щоквартально видається газета «Екологічна перспектива». До екологічних свят по школах та організаціях району розповсюджуються тематичні листівки, брошури, повідомлення. Двічі за роки створення парку проводилась екологічна експедиція для учнів, які займаються екологічними науковими дослідженнями.

     Працівники парку залучають учнів  до написання наукових робіт, захист яких проходить у Малій академії наук України.

     Нові підходи до екологічної освіти спрямовані не на здобуття готової інформації, а на активне застосування їх у повсякденному житті. Знання учнів залишаться пасивними, якщо вони не навчаться переносити їх у життєву практику. Основними завданнями екологічної освіти є : формування в учнів навичок перенесення екологічних знань у реальне життя; формування екологічної свідомості, культури екологічного мислення як складової загальної культури; залучення учнів до спілкування з природою.

 

 

Література

 

1.Вихрущ В. О. Природознавство в цифрах і фактах: довідник для вчителів та учнів початкових класів.-Т.: Навч. кн. - Богдан, 2003.-90с.

2.Войтюк В. П. Атлас рідкісних рослин Волині. - Луцьк,2007 р.

3.Грущинська І. Я. Я і Україна: методичний посібник для вчителя.-Т.: Навч. кн. .- Богдан, 2008.-30 с.

4.Карнаух П. М. Цікаві завдання з природознавства 3 клас.-Т.: Навч кн. - Богдан,2004.-41с.

5.Мельник В. Охорона природи на Волині/Мельник В. С.,- Луцьк:ПВД «Твердиня»,2008.-48 с.

6.Олійник І. М. Цікавий та пізнавальний матеріал на уроках природознавства в початкових класах: посібник для вчителя .- Рівне, 1997.-61 с.

7.Остапчук В. А. Стежками рідного краю: методичний збірник. - Луцьк, 2011р.

8.Поліщук Н. Активізація пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках природознавства засобами казок з екологічним сюжетом/Н. Поліщук// Педагогічний пошук:-2017.-№ 2.-С. 17-21.

9.Щербак В. І. Різноманіття альгофлори і гідрохімічна характеристика акваландшафтів : монографія .- Київ.-2011р.