Стаття "Теоретико - методичні основи застосування дидактичних ігор у початкових класах"

Про матеріал

У статті розглянуто визначення поняття «дидактичної гри», її функції, мета, завдання, умови ефективного використання, класифікація за авторами О. Сорокіної та В. Аванесова, положення організації, структурні елементи та питання, які необхідно продумувати перед організацією гри.

Перегляд файлу

УДК 37.026.091.2:373.3

Богута Н.О.- магістр початкової освіти (Дубенська приватна ЗОШ І ступеня «Премудрість»)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Анотація: у статті розглянуто визначення поняття «дидактичної гри», її функції, мета, завдання, умови ефективного використання, класифікація за авторами О. Сорокіної та В. Аванесова, положення організації, структурні елементи та питання, які необхідно продумувати перед організацією гри.

Ключові слова: дидактична гра, навчальний процес, урок, функції гри, мета, завдання, види дидактичних ігор, методичні прийоми.

Annotation: the article deals with the definition of the concept of "didactic game", its functions, purpose, tasks, conditions of effective use, classification by the authors of O. Sorokina and V. Avanesov, the position of organization, structural elements and issues that need to be considered before organizing the game.

Keywords: didactic game, educational process, lesson, game functions, purpose, tasks, types of didactic games, methodical techniques.

Аннотация: в статье рассмотрены определение понятия «дидактической игры», ее функции, цели, задачи, условия эффективного использования, классификация по авторами А. Сорокиной и В. Аванесова, положение организации, структурные элементы и вопросы, которые необходимо продумывать перед организацией игры.

Ключевые слова: дидактическая игра, учебный процесс, урок, функции игры, цель, задачи, виды дидактических игр, методические приемы.

Сучасні умови характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особистості дитини, спрямованістю на розвиток його кращих якостей і формування різнобічної і повноцінної особистості. Навчання - складний і діалектико-суперечливий процес. У ньому поєднується три взаємопов'язані компоненти: зміст навчання (програм і підручників, наочних і дидактичних посібників, ігрові цікаві завдання з предмету тощо), викладання (педагогічна діяльність викладача) і учіння (навчально-пізнавальна діяльність учнів), зміст і структура уроку в школі повинні сприяти удосконаленню кожного із цих компонентів.

Зміст підручника доповнюється різноманітними дидактичними матеріалами і, в першу чергу, системно ігровими і цікавими завданнями, викладання вчителя повинно бути зрозумілим, доступним, із захопленням, із переборенням труднощів, творчим.

Дитина фактично входить у світ дорослих через гру. Гра - це її біологічна потреба, гра - це праця, гра - це навчання, вона нічим не замінюється, а природжена потреба організму, без задоволення якої неможливий нормальний розвиток мозку дитини.

На початку молодшого шкільного віку ігрова діяльність не втрачає своєї ролі, але зміст і напрямок гри змінюється. У зв'язку з цим особливого значення набувають ігрові форми навчання, зокрема, дидактичні ігри.

Ігрові завдання позитивно впливають на розвиток кмітливості та винахідливості. Багато ігор вимагають не тільки розумових, але і вольових зусиль: організованості, витримки, вміння дотримуватися правил гри[ 3].

Важливо помітити, що в грі учні охоче долають труднощі, розвивають вміння аналізувати свою діяльність, оцінювати свої вчинки і можливості. Дидактична гра є засобом виховання розумової активності дітей, вона активізує психічні процеси, викликає в учнів живий інтерес до процесу пізнання, супроводжується емоціями радості, здивування, іноді безпосереднього, веселого і доброзичливого сміху. У ній діти охоче долають значні труднощі, тренують свої сили, розвивають здібності і вміння. Вона допомагає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викликає в учнів глибоке задоволення, створює радісний робочий настрій, полегшує процес засвоєння знань[1 ].

Граючи, діти вчитимуться лічити, обчислювати, розв'язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх, пізнавати глибше Боже Слово та Бога як великого Творця.

Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то його дуже швидко зацікавить пов'язаний з нею матеріал, у нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей чи явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітні розв'язування прикладів стомлюють дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв'язування цих самих прикладів у процесі гри "Хто швидше ?" стає для дітей вже захоплюючою, цікавої діяльністю через конкретність поставленої мети - в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він уміє, знає.

Актуальність теми підсилюється ще й тим, що в Україні в навчальних програмах нема повного переліку ігор і ігрових ситуацій. В підручниках і зошитах з друкованою основою мало вміщено ігор і ігрових ситуацій, мало спеціальних методичних посібників і рекомендацій щодо використання ігрових і цікавих завдань.

Практика доводить, що у роботі деяких вчителів початкової школи домінують репродуктивні методи навчання, які вимагають заучування матеріалу і його наступного точного відтворення. Наслідком цього є безпорадність перед необхідністю встановлення причинно-наслідкових зв'язків, творчого перенесення знань у змінені умови, прикутість до шаблону, догми, традиції, нерозвиненість критичного мислення тощо[4 ].

Отже, актуальним стає впровадження активних методів навчання в практику роботи загальноосвітніх шкіл. Соціальне замовлення на це підтверджується концептуальними положеннями ряду державних документів (Національна програма «Освіта XXI століття», Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» тощо), які задають стратегічний курс формування педагога нового типу - думаючого, ініціативного, самокритичного.

Саме дидактична гра і належить до активних, нетрадиційних, визнаних методів навчання і виховання дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість[ 6].

Проблемі гри приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і сучасності : Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, К.Ушинський, А.Макаренко, Л. Виготський, О. Запорожець та інші.

У багатьох працях дослідників відображено різні підходи до визначення сутності дидактичної гри. Так, науковці визначають сутність гри як форму спілкування (М. Гончаров, Т. Ладивір, М. Лісіна, В. Семенов, В. Сушко, Н. Філатова), форму діяльності (Л. Виготський, Д. Ельконін), умову розумового розвитку (П. Каптерєв, Є. Покровський, С. Рубінштейн, І. Сікорський, А. Смирнов). Але кожен з дослідників вважає дидактичну гру ефективним методом реалізації навчально-виховного процесу

Доведено, що дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання учнями навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості і як наслідок підвищують рівень успішності учнів. В той же час, практика сучасної школи вказує на наявність невикористаного потенціалу дидактичної гри у навчально-виховному процесі [12].

Це зумовило вибір теми роботи. Метою роботи є аналіз методики використання дидактичних ігор на сучасних уроках у початковій школі. Мета дослідження - теоретично дослідити проблему використання дидактичних ігор на сучасному уроці в початковій школі та виявити дидактичні умови, які забезпечують ефективність використання дидактичних ігор в процесі навчання.

Для досягнення мети дослідження, необхідно розв'язати такі дослідницькі завдання:

• виявити сутнісний зміст і структурні компоненти дидактичних ігор та доцільність використання їх на уроках в початковій школі;

• дослідити принципи організації ігрової діяльності учнів початкових класів;

• узагальнити дидактичні умови використання дидактичних ігор на уроках в початковій школі.

Об'єкт дослідження – теоретичний аспект використання дидактичних ігор на сучасних уроках в початковій школі.

Предмет дослідження - дидактичні умови ефективного використання дидактичних ігор на уроках в початковій школі.

А. С. Макаренко писав: "Гра має важливе значення в житті дитини... Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі..." Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання [ 5].

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра - це школа спілкування дитини.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається, віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

Ігри в школі - перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. К. Д. Ушинський писав: "Зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні" [ 10 ].

Опрацювавши педагогічні джерела, доцільно навести найбільш вдале тлумачення цього поняття: дидактична гра - індивідуальна, групова і колективна навчальна діяльність учнів, що включає в себе елемент суперництва та самодіяльність в засвоєнні знань, умінь і навичок, набуття досвіду пізнавльної діяльності і спілкування в процесі ігрового навчання [3].

Існують також і різні погляди на класифікацію дидактичних ігор. На думку О. Сорокіної доцільно виокремити такі види дидактичних ігор:

1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхідне - через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу учнів на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;

2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

3) ігри-припущення. їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б?», «Що б я зробив, якби ?» та ін. Вони спонукають учнів до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;

4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вчителя з учнями, учнів між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви учнів), у вихованні вміння слухати і чути питання вчителя, питання і відповіді учнів, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження [7].

Як зазначає В. Аванесова, відповідно до характеру ігрових дій, дидактичні ігри поділяються на:

- ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;

- ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

- ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось?»;

- сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);

- ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо [3].

Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати учнів через ігровий задум. Ця їх властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових методів у розвитку школярів.

Провівши дослідження літературних джерел, ми виокремили найважливіші завдання навчальних ігор:

1.Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід учня, забезпечує розвиток сприймання. Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового завдання учневі доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.

2. Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню в учнів моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).

3. Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку. Цікава дидактична гра викликає позитивні емоції, поліпшує самопочуття.

Дидактична гра, як метод навчання має свою структуру. Так, Г. Пятакова і Н.Заячківська визначають 4 етапи в структурі навчального процесу, який передбачає дидактичну гру:

1. Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, основні правила гри та її загальний хід.

2. Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.

3. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз'яснює те, що незрозуміле.

4. Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри. Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установленню зв'язку гри зі змістом навчальної теми [2].

Функції дидактичної гри:

1. Ігрові технології розвивають пізнавальні процеси у школярів, закріплюють їх знання, вміння і навички.

2. Розвиваючі ігри є формою організації колективної, керованої вчителем навчальної діяльності класу.

3. У дидактичних іграх дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети за тими чи іншими ознаками, виробляє доступні йому аналіз і синтез, робить узагальнення; у дітей формується довільність таких психічних процесів, як увага і пам'ять.

4. Ігрові технології розвивають в учнів кмітливість, винахідливість, кмітливість.

5. Гра стимулює вольові зусилля - організованість, витримку, вміння дотримуватися створені правила, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу.

Суть дидактичної гри полягає у розв'язанні пізнавальних задач, сформульованих у цікавій формі. Процес розв'язування такої задачі зв'язаний з розумовим напруженням, з переборенням труднощів, що є засобом підсилення розумових зусиль молодшого школяра. Дидактична гра відрізняється від пізнавальних завдань наявністю притаманних грі таких структурних елементів:

1) пізнавально-навчальна задача;

2) зміст;

3) правило;

4) ігрова дія;

5) результат як закінчення гри [ 3 ].

Основним елементом є пізнавально-навчаюча задача, яка може проявлятись у змісті гри в більш-менш явному вигляді.

Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, необхідно обов'язково поєднувати два елементи - пізнавальний та ігровий. Мета дидактичної гри -підвищити інтерес учнів до навчального предмету, сприяти зміцненню та пізнанню учнями нових знань, умінь та навичок [ 3 ].

Отже, вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями і навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності.

При організації дидактичних ігор необхідно дотримуватися таких положень:

1. Правила гри повинні бути простими, точно сформульованими, доступними для розуміння молодших школярів.

2. Гра не буде сприяти виконанню педагогічної мети, якщо вона викликає бурхливу реакцію дітей, але несе невелике навантаження,

3. Гра не дасть належного ефекту, якщо дидактичний матеріал для неї дітям виготовляти складно, або його використання не зовсім зручне.

4. При проведенні гри, зв'язаної із змаганням команд, повинен бути забезпечений контроль за його результатами з боку всього колективу учнів або авторитетних осіб.

5. Для дітей ігри будуть цікавими тоді, коли кожний стане її активним учасником.

6. Якщо проводиться кілька ігор, то легкі і трудні за математичним змістом повинні чергуватися.

7. Рухомі ігри повинні чергуватися із спокійними.

8. Гру не слід припиняти і залишати незавершеною [8].

При організації дидактичних ігор необхідно продумувати такі питання методики:

1. Мета гри. Які вміння і навички в галузі математики діти засвоюють в процесі гри.

2. Кількість учасників гри. Певна гра вимагає певну кількість учасників.

3. Які матеріали і посібники будуть необхідні для гри.

4. Як з найменшою затратою часу познайомити дітей з правилами гри.

5. На який проміжок часу розрахована гра, враховуючи, щоб діти ще раз побажали вернутись до цієї гри.

6. Як забезпечити більш повну участь дітей в грі.

7. Які зміни можна внести в гру.

8. Які висновки слід повідомити дітям у підсумку після гри (найкращі моменти гри, найбільш активні учасники, недоліки в грі і т.п.).

9. Чи володіють учні тими знаннями, які необхідні для гри.

10. Протяжність гри різна: від 5 до 15 хв.

11. Ігровий матеріал повинен бути чітко систематизований і зручно згрупований.

12. Передбачити негативні сторони гри (порушення правил, небажання грати, виникнення конфліктних ситуацій і т.п.) [8].

13. Доречно учням, для того щоб не виникало суперечок та ворожнечі, створювати умови успіху для кожної дитини. Або коли перемагає одна команда постійно, змінювати правила гри чи учасників так, щоб мали можливість перемогти кожен з учасників.

Дидактичні ігри є невід’ємним компонентом уроків початкової школи. Проводити ігри, створювати ігрові ситуації бажано на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу - перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притупляється їхня увага, набридає одноманітність. У цьому випадку доречно буде використовувати ігрові ситуації, вірші математичного характеру під час фізкультхвилинки, різноманітні фізкультхвилинки про Творення світу, які є цікавими, захоплюючими та не потребують великої підготовки. Варто під час ігор не лише дидактичних пояснювати Божу істину, що не важлива лише перемога,бо у Бога «Хто є найменшим, то у Його очах є найбільшим…». Вчителеві варто пильнувати за цим, щоб у кожного учня була можливість мати ситуацію успіху. Для цього варто проводити дидактичні ігри різного характеру змінювати учасників команд тощо.