Стаття ВИКОНАННЯ НИЗЬКОГО СТАРТУ В БІГУ НА КОРОТКІ ДИСТАНЦІЇ

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ

УДК 796.012.471.5

ВИКОНАННЯ НИЗЬКОГО СТАРТУ В БІГУ НА КОРОТКІ ДИСТАНЦІЇ

Анотація: Ефективність стартових дій спортсменів визначається знанням та вмінням їх використовувати при старті. Правильно виконана стартова підготовка є запорукою гарного результату.  Психоемоційний стан спортсмена під час виконання техніки низького старту.

Ключові слова: техніка низького старту, стартове положення, центр ваги, стартові колодки, психоемоційний стан, спринтерський біг.

Summary: The effectiveness of the starting actions of athletes is determined by the knowledge and ability to use them at the start. Properly performed starting preparation is the key to a good result. Psycho-emotional state of the athlete during the performance of the low start technique.

Key words: the technique of the low start, starting position, center of gravity, starting pads, psycho-emotional state, sprinting.

Текст статті

Низький старт - це елемент в легкій атлетиці, не дуже складний, але, мабуть, дуже суперечливий.

Почнемо з визначення. Низький старт - стартова поза бігуна на короткі дистанції.

Старт - перша фаза спринтерського бігу. Стартове прискорення - друга фаза спринтерського бігу. Фінішування - остання фаза спринтерського бігу.

Саме через його суперечливість, він отримав ще одну характеристику. «Падіння вгору» - один із варіантів опису цього елемента. Важко взагалі собі уявити таку дію, не те що повторити. Спробуємо розібратися чому саме так його характеризують.

Відповідь на поверхні, на початку достатньо лише придивитися до техніки виконання спортсменом низького старту, як стає зрозумілим, що це найкращий приклад «падіння вгору».  Техніка виконання низького старту, основні команди, представлені на рисунку 1.

Рис. 1 – Техніка низького старту, основні команди.

Фізіологія людини влаштована так, що центр ваги тіла знаходиться саме на рівні тазу. Коли легкоатлет приймає положення «Низький старт», центр ваги, відповідно, опускається нижче того рівня, у якому він знаходиться під час бігу.  Тобто, набираючи швидкість, спортсмен вимушений підіймати вгору свій центр маси. Хитрість ще і у тому, що центр ваги тіла не лише опущений вниз, а ще і зміщений за точку опори, вперед. Саме таким чином досягається стрімкий набір швидкості, тобто за рахунок дії земного тяжіння, іншими словами, падіння. Максимально стрімкий набір швидкості - те, для чого ця стартова поза і була винайдена. 

Із визначенням розібралися, перейдемо до секретів виконання. Це може здивувати, але у стартовій позі головні не ноги, а руки. Давайте розбиратися. Постановка рук визначає висоту, на яку буде піднято центр ваги тіла. Чим вужче поставлені руки, тим вище напочатку знаходиться центр маси. І, відповідно, спортсмену потрібно менше зусиль щоб підняти таз (центр ваги) в «бігове положення». Відповідно, навпаки, коли руки розставлені широко, центр ваги знаходиться нижче, і, як наслідок, потрібно прикласти великі зусилля, аби його підняти.

Звідси зробимо висновок, що для того, щоб виконувати низький старт з широко розставленими руками, потрібно бути фізично міцним. Початківцям, або фізично слабким бігунам виконувати його небажано, адже потрібної мети все одно не вийде досягти.

З руками пов'язаний ще один момент. У випадках, коли руки ставлять близько до колодок (рисунок 2), отримуємо так званий «зібраний старт». Перевага такої стартової пози в тому, що всі м'язи перебувають нібито у стані «стисненної пружини», що передбачає надзвичайно стрімке досягнення великої швидкості, ніби під дією пружини, що відкидає на велику відстань.

Рис. 2 – Стартові колодки

Наступне питання, що за логікою з’являється у голові. А що ж станеться, коли при старті руки будуть розташовані інакше, далеко від колодок?

У такому, так званому «довгому старті», м'язи, окрім ніг, не нагадують «пружину». При далекому розташуванні рук від колодок, ефективність старту досягається за рахунок центру ваги тіла, який дуже сильно зміщений вперед. Але варто зазначити, що абсолютно неприпустимим є виконання «довгого старту» з широко розставленнми руками. При даній позиції центр ваги зміщений, що при старті, скоріш за все, призведе до падіння.

Особливість бігу на короткі дистанції обумовлюється необхідністю опанування техніки виконання низького старту. Низький старт має особливі норми при виконанні команд: «На старт!», «Увага!», «Руш!».

Коли спортсмен виконує стартові дії,  відбувається  зміна положення тіла, а відповідно, й перерозподіл центра ваги. Взагалі правильні стартові дії є запорукою гарного результату і є надзвичайно важливими. Адже під час стартових дій також відбувається підготовка м’язів до подальшої роботи. Ця підготовка відбувається завдяки роботі центральної нервової системи,  що упорядковує баланс процесу гальмування та процесу збудження.

По команді «На старт!», вихідне положення спортсмена повинно бути направленим на підтримку рівноваги тіла, яке утворює необхідні вимоги для правильного розподілу м'язових зусиль. Сталість тіла визначається психоемоційним станом спортсмена, гарною підготовкою та впевненістю у собі.

Психоемоційний стан повинен повністю контролюватися, спортсмен повинен бути сконцентрованим та уважним в очікуванні наступної команди.

За командою «Увага!» відбувається зміна положення тіла, що передбачає підготовку людини для подальшого розгону, та створює необхідні для нього умови. Ця команда характеризується випрямленням ноги, яка стоїть позаду, та збільшенням нахилу плечей уперед. Команда «Увага!» є надзвичайно хвилюючою та потребує надзвичайної концентрації та зібраності, у цей момент все тіло є  ніби «зарядженим». Цей момент можна назвати напруженим, навіть, психологічно складним. Деякі спринтери не в змозі  контролювати свій психофізіологічний стан до своєчасного реагування на наступну команду.

Наступна команда. «Марш!». Ця команда є повідомленням для організму до наступного перерозподілу м'язових зусиль. На старті, спринтер повинен максимально швидко реагувати на команди та сигнали до початку виконання бігу.

Важкість техніки виконання низького старту в спринті полягає у виборі режиму оптимального співвідношення процесів збудження і гальмування. Для того, аби контролювати свій стан, необхідні постійні тренування, адже навіть досвідченним спортсменам буває складно переживати цю мить.

Коли збудливі процеси переважають, зазвичай, відбувається фальстарт. Коли переважають гальмівні процеси, стається запізнення рухової реакції, а відповідно, і втрата часу на старті. Причинами неузгодженості процесів збудження і гальмування є: перезбудження, що обумовлене неготовністю до переборення стресової ситуації, та несформовані навички контролю своїм психоемоційним станом  та інше. Зазвичай подолати та підготуватися до таких навантажень допомагає регулярне тренування.

Вся концентрація та увага спортсмена повинна зосереджуватися на забезпеченні повного контролю свого стану, як психічного, так і фізичного, на єдності та чіткості рухів верхніх і нижніх кінцівок при виконанні стартових дій. Відштовхування від колодок, випрямлення тіла, початок бігових кроків і махових рухів рук, які посилюють дію поштовхової ноги.

Ускладненість цього відрізку дистанції полягає залученням ​​до виконання різносортних рухів з різним навантаженням м'язів, амплітудою, що потрохи збільшується, та розподілом тіла і його ланок при виконанні дії.

У спринтерському бігу визначаючим фактором є швидкісні здібності.

Саме швидкість прийняття рішень та реагування на сигнали є провідними засобами для досягнення поставленої мети. Під час стартової підготовки спринтер переживає складні напружені моменти, тому задля забезпечення правильності дій, всі етапи повинні бути доведені до автоматизму під час тренувань.  

Найважливішим фактором є швидкість реагування на сигнал при старті та швидке вибігання після пострілу стартового пістолета. 

Вивченню рухової реакції та поведінці спортсмена під час стартової підготовки у спринтерському бігу присвячена безліч робіт вчених, що дозволило вдосконалити методики тренування спортсменів.

Дана стаття є теоретичним обґрунтуванням значущості та ефективності  використання техніки низького старту.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Анісімова, Е.А. Виявлення резервів підвищення швидкості бігу на коротких дистанціях / Е.А. Анісімова, П.А. Князєв // Педагогічно-психологічні та медико-біологічні проблеми фізичної культури і спорту. - 2012. - №4 (25). - С.12-16.

2. Борзов В. Ф. 10 секунд - ціле життя. М.: Фізкультура і спорт, 1982. 168 с.

3. Іонів, Д.П. Про форми прояву швидкості в спринтерському бігу / Д.П. Іонів, Г.І. Черняєв // Теорія і практика фіз. культури. - 1968. - № 8. - С. 67-70.

4. Капуста, А. Допінговати не тіло, а рух (гіпотеза техніки руху нового рівня / А. Капуста // Легка атлетика. - № 4. - 2009. - С. 22-24.

5. Легка атлетика: навч. / Під заг. ред. Н. Н. Чеснокова, В. Г., Нікітушкіна. - М.: Фізична культура, 2010. - 448 с.

6. Озолин Е. С. Спринтерський біг. СПб.: Людина, 2011. 176 с.

7. Усков, М.А. Специальная подготовка спринтеров на основе управления реализацией двигательных возможностей: автореф. дисс. … канд. пед. Наук / М.А. Усков. - Волгоград, - 2009. - 23 с