Стаття "Використання педагогічної спадщини Софії Русової"

Використання

педагогічної спадщини С.Ф.Русової

в практику роботи

вчителів кафедри підготовчого відділення

Ріпкинського ліцею імені Софії Русової

 «Найголовніше завдання  початкової школи

збудити в дитині охоту до самонавчання»

С.Русова

У числі найвидатніших організаторів і теоретиків освітньої системи почесне місце займає і Софія Федорівна Русова. Теоретичні висновки та практичні методи реалізації відродження духовності українського народу, що були розроблені великою просвітителькою не втратили свого значення і сьогодні, а по вагомості стали наріжним каменем національних та світових здобутків про навчання і виховання.

«Мета нової школи – збудити, дати виявитися творчим самостійним силам дитини, використовуючи нові, прогресивні форми і методи навчання і виховання, забезпечити розвиток природних творчих задатків, здібностей, можливостей», - так писала майже 100 років тому велика просвітителька, а сьогодні ці слова звучать як гасло для створення школи майбутнього.

Провідним напрямком педагогічної діяльності вчителів кафедри підготовчого відділення Ріпкинської гімназії є завдання навчити кожну дитину вчитися, розвинути пізнавальні інтереси до вивчення  навчальних предметів, щоб навички самонавчання стали для учнів такими ж необхідними, як уміння читати, писати, рахувати.

Софія Федорівна наголошувала, що  «на всяке навчання треба дивитися як на процес самонавчання, бо лише ті знання чогось варті, якщо вони здобуті самостійно, наполегливою працею того, хто їх здобуває». Тоді навчання буде успішним і результативним.

Щоб спонукати дітей до плідної розумової  праці, педагоги сплановують свою роботу так, щоб навчальний матеріал був цікавим, діти були здивовані, нові знання засвоювали із задоволенням. Цьому сприяють уроки-мандрівки, уроки-казки, навчальні змагання.

Серед сучасних методів  і прийомів вчителі початкової ланки в своїй роботі використовують і ті, про які говорила С.Ф.Русова. І, як показала практика, ці прийоми допомагають невимушено створити  проблемні ситуації й найефективніше  сприяють залученню дітей до самонавчання. Це ситуації, коли вчителі підводять  учнів до суперечності й пропонують їм самостійно знайти спосіб її вирішення; висловлюють  різні точки зору на одне й те ж  саме питання, спонукаючи при цьому робити порівняння, узагальнення, висновки з ситуацій, співставляти факти; ставлять конкретні запитання (на узагальнення, обґрунтування, конкретизацію, логіку, мислення) з метою залучити до висловлюванняь усіх учнів; визначають проблемні теоретичні і практичні завдання (частково-пошукові)  або пропонують дослідницькі завдання з недостатніми,  надлишковими чи суперечливими даними, інколи свідомо допускаючи помилки.

Для успішного навчання за концепцією С.Ф.Русової в центрі є індивідуальність дитини, її активність в умовах диференціації навчального процесу. «Вчитель не може задовольнятися тим, що викликав у учнів легкий поверхневий інтерес, а повинен домагатися глибокого та активнішого інтересу, з яким і за допомогою якого учень природно і радісно працюватиме для досягнення мети», - писала С.Ф.Русова.

І вчителі підготовчого відділення  намагаються створювати такі умови, щоб завжди підтримувати  активність дитини, не забуваючи при цьому про індивідуальність, рівень інтелектуального розвитку, здатності до праці.

Найефективнішими умовами забезпечення активності учнів є:

- надання можливості вибору при виконанні завдань;

- схвалення роботи  з додатковими джерелами інформації;

- підтримка можливості  самоосвіти, саморозвитку, самовираження під час оволодіння навчальним матеріалом;

- спонукання  учнів до самостійного вибору і використання найбільш значущих для них способів опрацювання навчального матеріалу;

- забезпечення контролю і оцінки не як результату навчання учня, а,  головним чином,  як результату тих дій, які здійснює учень, засвоюючи навчальний матеріал.

 За переконаннями С.Ф.Русової  «По методам нової школи кожна наука в початковій школі мусить опиратися на життєвий досвід  дитини і  наближатися  до гри, але не тому, що до цього треба ставитись недбало, а тому, що це таким чином зможе захопити дітей, як їх захоплює гра». Тому навчально-виховний процес в початковій ланці   побудований в основному на   ігрових моментах  і змаганнях, бо  у грі, змаганнях легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри.  Ігрові моменти мотиваційні за своєю природою, вони вимагають від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості, дозволяють невимушено вирішувати питання передачі знань, умінь та навичок. За своєю формою ці методи багатофункціональні, їх вплив не обмежується одним аспектом і обов’язково вони мають кінцевий результат, який передбачає  моральне, матеріальне та психологічне задоволення  (заохочення, грамоти, подарунки, радість від досягнення успіху, самоствердження, самореалізації учня).

Такі форми роботи  дають змогу вчителям підбирати на уроках звичайну і улюблену форму діяльності в залежності від віку дитини.  

Навчальна діяльність учнів, їхнє залучення до навчально-виховного процесу формується поступово в результаті копіткої роботи вчителя і учнів з уроку в урок, з року в рік. Наші педагоги впевнені в тому, що  навчання буде результативним  тоді, коли вивчиш особистість учня досконало. Щоб цей процес був успішний, а адаптація дітей до шкільного життя пройшла непомітно,  вчителі початкової ланки гімназії тісно співпрацюють з вихователями дитячого навчального закладу «Колосок».  Це і спільні методичні об’єднання вчителів і вихователів, і навчальні розвиваючі заняття вчителів з вихованцями дитячого садка, спільні вистави та концерти,  батьківські збори, постійне спілкування учнів і дітей дошкільного віку.

Така співпраця допомагає вчителям вивчати майбутніх школярів поступово, систематично, різнобічно. При цьому діти звикають до вчителів, які замінять їм вихователів, а батьки знайомляться з вимогами закладу, стилем роботи вчителів та мають змогу отримати відповіді на питання, які їх турбують щодо подальшого навчання.  Вчителі при цьому мають змогу визначати і коригувати  рівень готовності дітей до навчальної діяльності, вміння до самонавчання.

Як наголошувала С.Ф.Русова: «Щоб збудити у дітей охоту до самонавчання, треба добре знати індивідуальні особливості своїх учнів і вміти кожного притягнути до праці, викликати в ньому потрібне зусилля. Щоб глибше зрозуміти дитину, знайти шляхи для впливу на її розум, почуття, потрібно вивчити умови в яких зростала дитина». Тому одним з пріоритетних  напрямків діяльності  наших педагогів є  співпраця з батьками. Бо тільки спільні зусилля вчителів і батьків можуть створити гідні умови для розвитку особистості дитини, для її гарного самопочуття, а  звідси бажання навчатися, тобто охота  до самонавчання.

Така робота повинна бути заздалегідь спланована, продумана і чітко організована. Тому після вивчення соціального стану сім’ї  та стилю виховання в родині головним завданням перед вчителями постає формування батьківського колективу, здатного допомогти створити належні умови для навчання дітей, підтримувати і примножувати традиції,  закладені в початковій ланці гімназії. В свою чергу батьки мають змогу отримати індивідуальні  консультації, психологічну та педагогічну допомогу, залучитися до навчально-виховного процесу особисто. Це і відвідування батьками уроків (за бажанням), проведення екскурсій, спільних туристичних  походів, виховних заходів з безпосередньою участю батьків. Те, що батьки часто перебувають у навчальному закладі, спонукає учнів постійно працювати над собою, досягати кращих результатів.

Результатом самоосвітньої діяльності учнів є випуск авторських творчих збірок, тематичні публікації, створення індивідуальних та групових навчальних проектів, написання дослідницьких робіт, участь у предметних олімпіадах, різноманітних інтелектуальних конкурсах.

Вчителі підготовчого відділення нашого закладу запалюють в дитячих серцях вогник допитливості, інтересу до навчання. Всі свої знання, уміння передають вони своїм вихованцям в повній мірі, постійно пам’ятаючи слова Софії Русової: «Ми мусимо брати на себе відповідальність, використовувати вплив свій на дитину, дорожити нахилом дитини, підпорядковуватись ним і шукати засобів, щоб найкраще скерувати дитину на добрий шлях».