Стаття "Витоки і значення терміну "Королева у Парламенті"

ВИТОКИ І ЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ «КОРОЛЕВА У ПАРЛАМЕНТІ»

Шинденкова Наталя Вікторівна

Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням окремих предметів Маріупольської міської ради Донецької області

Анотація: У статті було проаналізовано повноваження і роль монарха  Великобританії. Звертається особлива увага на його політичні функції.
Ключові слова: монархія, Королева, Велика Британія, Королева-в-Парламенті.

Annotation: The article analyzed the powers and role of the British monarch. Special attention is paid to his political functions.

Key words: monarchy, Queen, Great Britain, Crown-in-Parliament.

Історія державно-організованого суспільства свідчить, що монархія як
історичний тип форми державного правління є одним із найдавніших. Він
сформувався ще за часів появи держави в суспільствах ранніх землеробських
культур, де організація влади, здійснювана на жорстко централізованій основі, була найефективнішою, зрозумілою, відповідала найсуворішій регламентації сільськогосподарського виробництва, духовному світові хліборобів-общинників. Незважаючи на те, що монархія – є однією з найдавніших форм правління, актуальність теми полягає у тому, що вона залишається цікавою для вивчення і дослідження і на сьогоднішній день. Багато зарубіжних і вітчизняних науковців вивчали феномен монархії, як форму державного правління, проте це явище залишається недостатньо розкритим, зокрема тема витоків і значення терміну «Королева у парламенті».

Монархія (від грец. мonarchia - єдиновладдя, єдинодержавність) - це форма правління, при якій найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі - спадкоємному монархові. Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії є парламентською монархією, якою править королева. Парламентська монархія - це форма правління, при якій влада монарха є обмеженою в усіх сферах державного життя і діяльності, і обмеження це має не тільки юридичний, але й фактичний характер. Уряд формується партією, що отримала більшість при виборах в парламент, а лідер партії стає головою уряду.

Парламентська монархія має наступні ознаки: обмеження влади монарха у всіх сферах; формування уряду партією, що перемогла на виборах; існує в
розвинутих капіталістичних країнах; монарх представляє собою символ
держави, її обличчя, він «царствує, але не править». Не зважаючи на те, що у всіх монархічних державах монарх володіє виконавчою владою і входить до складу парламенту, він не виконує жодних реальних політичних функцій, тому його правління є суто номінальним, а саме монарх є символом єдності нації й пресвітерянської церкви у Великій Британії.

Наразі Великою Британією керує «наймогутніший монарх світу», який
одночасно є Головою Співдружності націй, Верховним головнокомандувачем Збройних Сил, Лордом Острова Мен, Верховним управителем Церкви Англії,
Захисницею віри - Єлизавета ІІ з роду Віндзорів. Своєрiднiстю вiдзначається парламентарно - монархiчна форма правлiння, прийнята в рядi країн - колишнiх колонiальних володiннях Великобританiї. Цi країни за традицiєю iнодi називають домiнiонами. Серед них насамперед слiд назвати Австралiю, Канаду i Нову Зеландiю. В останнi десятилiття внаслiдок проведених конституцiйних реформ кiлькiсть домiнiонiв серед країн, що розвиваються, помiтно зменшилася. Домiнiони не тiльки сприйняли головнi засади британської конституційної моделi, а й зберегли певнi, що iснували ще за колонiальних часiв, державноправовi зв'язки з колишньою метрополiєю. Зокрема, всi вони вважаються парламентарними монархiями, але власних монархiв не мають.     Британський монарх є номiнальним главою держави, а його функцiї в кожному з домiнiонiв здiйснює генерал-губернатор.

Корона-в-Парламенті (англ. Crown-in-Parliament) або «Корона в Парламенті під Богом» - офіційна назва британської законодавчої системи і джерело державної влади згідно з положеннями Вестмінстерської системи врядування.
Термін «Корона-в-Парламенті» має підґрунтям теорію «злиття повноважень» (англ. Fusion of powers). Це ключове поняття Вестмінстерської
системи, що розроблена в Англії і використовується у Співдружності та
подекуди за її межами. Необхідно вказати характерні риси даної системи:

1.               Голова держави, що вважається головою виконавчої гілки, проте зазвичай виконує тільки церемоніальні та представницькі функції. У Королівствах Співдружності (Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.) ці функції виконує генерал-губернатор. У виключних випадках використовує свої спеціальні права (reserve powers).
2.               Голова уряду - прем'єр-міністр, якого формально призначає (не має права не призначити) глава держави. Як правило, є головою партії, яка отримала більшість у парламенті.
3.               Злиття влад (fusion of powers). Де-факто, виконавча гілка влади у країні - Кабінет, який набирається з членів парламенту. Партія, яка перемогла на
   виборах у Палату общин, визначає і склад уряду. Відтак, виконавча і
   законодавча гілки є переплетені, на відміну від президентських систем з
   чітким розділенням влади між цими двома гілками. Відсутність конфліктів з парламентом означає, що уряд має більшу свободу у проведенні своєї політики.
4.               Незалежна і позапартійна цивільна служба, яка дає поради і виконує
   рішення міністрів. Мало міняється від зміни політичного клімату в країні.
   Парламентська опозиція з офіційним лідером опозиції.
5.               Зазвичай має місце двопалатний парламент, та мажоритарна система
   виборів, хоча є винятки.
6.               Можливість нижньої палати Парламенту висловити недовіру урядові
   прямо або через відмову приймати бюджет.
7.               Можливість прем'єр-міністра розпустити парламент і оголосити
   позачергові вибори.
8.               Можливість судів доповнювати законодавство, прийняте парламентом.
   Злиття повноважень означає, що виконавча влада і законодавча гілка
   державної влади злиті та діють разом, - на відміну від романо-германських країн, що сприйняли теорію розподілу влад.

Роль Королеви як частини Парламенту підкреслюється в традиційній
преамбулі, з якої починаються акти британського Парламенту:
«Нехай так буде встановлено Її найяснішою Величністю Королевою, загалом
і за порадою і за згодою лордів духовних і світських, і Громад, що в
нинішньому парламенті зібралися, і їхньою ж владою, а саме…».
Після промульгації акти парламенту переходять в розряд первинного
законодавства — на відміну від делегованого, або вторинного законодавства.

Для того, щоб краще зрозуміти монархічну форму правління Великої
Британії, слід зазначити повноваження Королеви у Парламенті, а саме, які
найбільш яскраво демонструються у щорічній церемонії відкриття нової сесії
Парламенту, коли Королева особисто прибуває до Парламенту і виголошує
тронну промову, адресовану обом палатам. Ця мова, написана Урядом, містить пропозиції Уряду по роботі Парламенту на майбутню сесію і перераховує біллі, які бажано розглянути і прийняти. У тронній промові Королева традиційно вживає означення «мій Уряд». До проголошення промови Парламент не може почати свою роботу. До того ж, Королева все ще володіє деякими суттєвими правами, наприклад, правом призначати  прем'єр-міністра, а також розпускати чи не розпускати парламент.

Прем'єр-міністром зазвичай призначається лідер партії, що перемогла на виборах, але у виняткових обставинах королева може призначити прем'єр-міністром кого-небудь іншого.

У наші дні, звичайно, вплив королеви на державні справи в основному носить неформальний характер. Вона має право висловити свою думку про роботу уряду прем'єр-міністру на щотижневій аудієнції, але всі переговори між королевою і прем'єр-міністром, королевою і урядом тримаються в суворій таємниці. Однак, навіть після висловлення своєї думки, королева зобов'язана надходити за порадою міністрів.

Отже, можна стверджувати, що королева, як глава держави здійснює суто номінальні, представницькі функції.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Growth and Infrastructure Act 2013р.
2. Лапшин С.А. Політологія. Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей (доповнено) Ред.Струкевич О.К., Конотопенко О.П./ Лапшин С.А. – Вінниця: Нілан-ЛТД, 2016 р. – 403 с.
3. Симонишвили Л.Р. Формы правления: история и современность: учеб. Пособие/ Л.Р.Симонишвили. - М., 2007. - 280 с.
4. Сучасні монархії в світі - королі та королеви в ХХІ ст. // Альтер-ЕГО: політикоекономічний веб-журнал. - 2011. - №16. - С. 11-19
5. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн/ Н. М. Хома. – К.:»Каравела», 2003.- 480с.
6. Шаповал В. Конституційне право зарубіжних країн/ В. Шаповал. - К.: «Вища школа», 1997. - 259 с.