Стаття "ВПЛИВ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ШКОЛЯРА НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ"

Н.В.Волошина

Тростянецька Філія №1

 І-ІІ ступенів

закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №5

Тростянецької міської ради

ВПЛИВ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ШКОЛЯРА НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

 

Анотація. У статті розглядається процес формування ключових компетентностей учнів засобами технології критичного мислення. Розкрито важливість критичного мислення для розвитку гармонійної творчої особистості, здатної використовувати вміння та навички в процесі набуття власного життєвого досвіду.

Ключові слова: критичне мислення, сучасні педагогічні технології, компетентність, ключові компетентності учнів.

Постановка проблеми. Перехід освітньої системи України на новий тип, її конкурентоспроможність в європейському і світовому освітніх просторах передбачає формування покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, матиме необхідні знання, навички й компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним навчатися протягом життя.

Сучасне інформаційне суспільство — період високих технологій, що потребує «всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя». На цьому акцентується увага у концепції «Нової української школи» 1.

Проблема розвитку основних ключових компетентностей учнів, навичок їх критичного мислення нині є надзвичайно важливою. Як свідчать дослідження, переважна більшість учнів не володіє такими логічними операціями, як аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, порівняння. Така ситуація є загрозливою для демократичних перспектив України, адже спричиняє прийняття громадянами незважених рішень, наслідки яких обов’язково відчують наступні покоління, знижує конкурентоспроможність 7.

Ми вважаємо, що сьогодні, як ніколи раніше, перед закладом загальної середньої освіти постає проблема виховання свідомої людини, з достатньо сформованими компетентностями, які дають їй змогу успішно виконувати будь-які життєві та соціальні ролі, бути творцем свого життя, активно інтегруватися в українське та європейське суспільство. У зв’язку з цим формування основних компетентностей учнів на основі розвитку критичного мислення набуває особливої актуальності.

Технологією критичного мислення як освітньою інновацією зацікавилися в Україні близько десяти років тому. Серед авторів, які досліджували цю проблему, — О. Пометун, Л. Пироженко, О. Богданов, О. Лабенке, Л. Даниленко, В. Олійник, В. Семиченко, І. Зязюн. Вони розглядали проблему формування критичного мислення у контексті оновлення змісту освіти і впровадження новітніх освітніх технологій у вітчизняній школі. Більшість зарубіжних авторів (Д. Дьюї, Ж. Піаже, Д. Стіл, Ч. Темпл, К. Меридіт)  розглядають процес оволодіння критичним мисленням як набуття компетентності і її реалізації з урахуванням системи вищих індивідуальних і суспільних цінностей та ідеалів. Класифікацію основних груп компетентностей, що формуються при застосуванні технології розвитку критичного мислення, запропонували І. Родигіна, О. Овчарук, А. Хуторський 3.

Аналіз наукової літератури свідчить, що критичність мислення дослідники розглядали у двох напрямках: як вияв мислення (якість розуму) і як властивість особистості. До речі, більшість авторів, які розглядають критичність як якість мислення, переконані, що це — особистісна властивість. Наявність різних підходів до визначення критичного мислення, розуміння його сутності свідчить про складність і багатогранність означеного поняття 5.

Здатність мислити критично - це навичка, що має бути ініційована та набута в навчальному середовищі. Критичне мислення як інтелектуальна реалія нині перебуває в центрі реформування системи освіти і є обов’язковою умовою приведення її у відповідність до запитів цивілізованого світу. Тому метою даної статті є аналіз процесу формування ключових компетентностей учнів засобами технології критичного мислення.

У зв’язку з реформуванням освіти в Україні кінцевим результатом навчання повинно бути не тільки оволодіння учнями змістом навчальної дисципліни, а й формування їх компетентностей як загальної здатності особистості. Ключові компетентності — це здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурно-доцільні види діяльності, ефективно розв’язувати актуальні, індивідуальні та соціальні проблеми 2.

Основними ознаками ключових компетентностей є 3:

- поліфункціональність: дають можливість вирішувати різноманітні проблеми в різних царинах особистого й суспільного життя;

- надпредметність і міждисциплінарність: застосування не тільки у школі, а й в інших галузях життєдіяльності;

- багатовимірність: знання, розумові процеси, інтелектуальні, навчальні та практичні вміння, творчі здібності, стратегії, технології, процедури, емоції, оцінки тощо;

- забезпечують широку сферу розвитку особистості — її логічного, творчого та критичного мислення, самопізнання, самовизначення, самооцінки, самовиховання тощо.

Технологія формування основних компетентностей учнів на основі розвитку критичного мислення на уроках складається з трьох стадій: стадії виклику; стадії осмислення; стадії міркування (рефлексії) 5.

1) стадія виклику. Для неї характерні такі функції, як мотиваційна (пробудження інтересу до роботи), інформаційна (актуалізація вже наявних знань) та комунікаційна (безконфліктний обмін думками);

2) стадія осмислення виконує інформаційну (отримання нової інформації) і систематизовану (класифікація і ранжування інформації) функції;

3) стадія рефлексії виконує наступні функції: комунікаційна (обмін думками про нову інформацію), мотиваційна (збудження до подальшого розширення інформаційного поля), інформаційна (набуття нових знань), оціночна (вироблення власної позиції).

Для того, щоб кожна стадія даної технології була максимально ефективною і викликала захопленість учнів навчальним процесом, необхідно протягом уроку використовувати різноманітні методичні прийоми, які допоможуть учням з інтересом опановувати нові знання.

На стадії виклику доцільно використовувати такі методичні прийоми, які зацікавлять та налаштують учнів на вивчення нової теми. До таких прийомів можна віднести: «Що я знаю», «вільне письмо», «асоціація», «ключові слова», «вірно-невірно», «переплутані логічні ланцюжки», «інструкції», «кластер».

При використанні перших чотирьох прийомів вивчення нової теми починається із її проголошення, потім, в залежності від прийому, учні висловлюють припущення проте, що буде вивчатись на уроці, а вчитель всі їх думки записує на дошці або ватмані з метою подальшого  обговорювання всіх розбіжностей, які виникнуть в процесі роботи.

Прийом «вірно-невірно» часто використовується вчителями на уроці, але, як правило, для закріплення знань або перевірки  домашнього завдання. Але даний прийом доцільно також використовувати на стадії виклику. Для цього на дошці написати вірні і не вірні твердження по новій темі, учні ставлять знак «+» там, де вони вважають твердження вірним і знак «-» там, де на їх думку воно не вірно.

Виходячи із їх відповідей, вчитель корегує вивчення нової теми таким чином, щоб максимально роз’яснити ті питання, які у більшості учнів викликали труднощі.

«Переплутані логічні ланцюжки» - прийом, який дозволяє учням  обдумано знаходити і встановлювати причинно-наслідкові зв’язки або  послідовність  етапів розвитку певних об’єктів. Наприклад, при  вивченні географії в 10 класі учням можна запропонувати скласти правильний ланцюжок зв’язків між наступними поняттями:

А) МГПП;

Б) між народні економічні угрупування;

В) світове господарство;

Г) між народна спеціалізація;

Д) міжнародний обмін;

Є) міжнародна економічна інтеграція.

Безпосередньо перед стадією осмислення можна використати методичний прийом «кластер», сутність якого полягає у самостійному складанні учнями своєї логічної схеми вивчення даної теми із наступним її захистом.

Це первинне занурення дає дітям можливість установити рівень власних знань, що є визначальним, адже міцні знання можуть бути сформовані тільки на основі відомої інформації.

Система завдань і дій учителя й учня на стадії виклику

Дії вчителя	Дії учня
1. Провокує учня	1. Відповідає на провокацію
2. Ставить запитання	2. Згадує все, що йому відомо з теми
3. Моделює ситуацію активізації знань учнів	3. Формулює перші гіпотези
4. Формує мотивацію навчання	4. Визначає свої мотиви

 

Стадія осмислення - учні вступають у контакт з новою інформацією, ідеями, працюючи з текстом, інформацією, історичними документами, відеоматеріалами. Стадія  передбачає засвоєння нового матеріалу за допомогою методичних прийомів, які стимулюють пізнавальну активність учнів. До таких методичних прийомів можна віднести «помітки на полях», «маркірувальна таблиця», «взаємне опитування», «взаємне навчання», «подвійний щоденник», «таблиця аргументів». Наприклад, такий методичний прийом як «таблиця аргументів» можна використовувати при викладанні географії в усіх шкільних курсах. Даний прийом передбачає надання вчителем певного аргументу, який учні повинні підтвердити фактами із лекції вчителя або спростувати його.

Система завдань і дій учителя й учня на стадії усвідомлення

Дії вчителя	Дії учня
1. Пропонує опорний конспект із теми	1. Складає конспект
2. Організовує процеси читання, обговорення, дискусії	2. Включається в процеси вивчення інформації, аналізу, обговорення
3. Організовує групову роботу	3. Бере участь у груповій роботі
4. Вчить працювати колективно	4. Вчиться працювати в колективі
5. Підтримує мотивацію до навчання	5. Слухає, ставить запитання, виділяє головне у вивченому матеріалі

Обов’язковою складовою будь-якого уроку із використанням технології  «критичного мислення» є стадія рефлексії, яка змушує учнів обдумати, проаналізувати отриману інформацію, збуджує їх до набуття нових знань і вироблення власної позиції. На стадії рефлексії доцільно використовувати таки й методичний прийом як «мікрофон», який використовується як засіб для підбиття підсумків, як стимул для виникнення нових асоціацій і графічних зображень нових знань. Також на стадії рефлексії можна використати наступні методичні прийоми: есе, самоаналіз (учень аналізує, що саме з нової теми він знає впевнено, а потребує повторення), «теза-антитеза», «вірно–невірно».

Система завдань і дій учителя й учня на стадії усвідомлення

Дії вчителя	Дії учня
1. Керує підбиттям підсумків	1. Підсумовує вивчений матеріал
2. Ставить нові завдання на майбутнє	2. Ставить запитання, які потребують вивчення в майбутньому
3. Оцінює діяльність учнів	3. Оцінює свою діяльність

Освітній процес буде ефективним тільки при наявності всіх взаємопов’язаних стадій технології «критичного мислення», яка вчить учнів працювати самостійно, задавати питання, вислухувати чужі думки, мати власну думку і захищати її, критично відноситись до думок опонентів, здійснювати рефлексію своєї діяльності та аналізувати і класифікувати отриману інформацію.

Отже, технологія критичного мислення включає специфічні для кожної стадії мету, методи та форми. Результатами взаємодії вчителя й учня є сформовані соціальна, комунікативна й інформаційна компетентності (див. табл. 1).

Технологія критичного мислення ґрунтується на творчій співпраці вчителя й учня, розвитку в учнів аналітичного підходу до будь-якого матеріалу. Ця технологія розрахована не на запам’ятовування матеріалу, а на постановку проблеми і пошук її розв’язання.

Таким чином, наведена методична система дає можливість учителю:

• активізувати мислення учнів;
• мотивувати та стимулювати їх діяльність;
• залучити всіх учнів до творчої продуктивної навчальної діяльності;
• активізувати пізнавальний процес;
• розвивати вміння логічно й аргументовано викладати матеріал;
• розвивати навички колективного спілкування, почуття взаємодопомоги, взаємопідтримки;
• формувати ключові компетентності учнів.
  Щоб стимулювати критичне мислення, учителю необхідно:

• зацікавити учнів, мотивувати їх діяльність;
• дозволити учням вільно розмірковувати та висловлювати свої думки;
• приймати різноманітні ідеї та думки;
• сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;
• висловлювати впевненість у здібностях кожного учня;
• цінувати критичне мислення дітей.

Щоб почати ефективно практикувати критичне мислення, учні мають:

• розвивати впевненість у собі, розуміння цінностей власних поглядів та ідей;
• активно брати участь у процесі навчання;
• поважати думки інших;
• бути готовими продовжувати чи відкидати міркування, судження.

Американський філософ і педагог Джон Дьюї вважав, що критичне мислення виникає тоді, коли учні починають займатися конкретною проблемою: «Тільки борючись із конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі сформованої ситуації, учень дійсно думає» [6].

Технологія  формування та розвитку критичного мислення – система діяльності, що базується на дослідженні проблем та ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки та визначення міри корисності інформації для особистих  потреб і цілей. Але, незважаючи на незначні розбіжності у підходах до визначення даного поняття, більшість науковців і педагогів єдині у своїй думці щодо ознак технології «критичного мислення», а саме:

• критичне мислення самостійне і має індивідуальний характер;
• інформація є відправною, а не кінцевим шляхом мислення;
• переконлива аргументація тверджень;
• існує в ситуації полілога або дискусії;
• здійснюється в реально значущій для людини ситуації.

Здатність людини мислити і вчитися змінила світ. Психологи практично довели, що мислення можна покращити. Отже, одним з найважливіших завдань роботи вчителя полягає в навчанні учнів мисленню. Навчивши учнів мислити, ми тим самим  збільшуємо ймовірність того, що зміни в світі будуть успішними.  Критичне мислення - це складний процес, що починається із залучення інформації, її критичного осмислення, аналізу, синтезу і закінчується прийняттям рішення.

Основне завдання вчителя – сформувати особистість, яка  мислить критично, а саме :

1. Здатну сприймати думки інших критично, виявляти  здатність прислухатись до цих думок, оцінювати й аналізувати їх щодо розв'язання поставленої проблеми.

2. Компетентну, яка прагне до аргументації прийнятого нею рішення на основі життєвого досвіду, фактів з життя та знання справи.

3. Небайдужу  у сприйнятті подій, яка виявляє інтелектуальну активність у різних життєвих ситуаціях, здатність зайняти активну позицію у конфронтаційних ситуаціях.

4. Має власну думку, прислуховується до критики на свою адресу, може протиставити свою думку думкам інших або не погодитися з групою

5.  Допитливу,  яка здатна  проникнути в сутність проблеми, глибину інформації.

6.  Чесну сама із собою, яка перемагає сумніви і якою неможливо маніпулювати.

7.  Здатну до діалогу і дискусії, яка вміє вислухати думки інших, з повагою ставитись до цих думок, переконливо доводити свою позицію.

При  цьому  варто  зауважити,  що  формування критичного мислення – процес довготривалий і ще жодному  вчителеві  впродовж  одного  уроку  не  вдалося навчити учнів мислити критично, однак можна виокремити певні умови, дотримання яких спонукатиме і стимулюватиме їх до критичного мислення:

1.  Час  –  учні  повинні  мати  достатньо  часу  не лише для збору інформації з певної проблеми, а й її обробки та вибору оптимального способу презентації свого рішення; робота з формування критичного мислення може продовжуватися не лише на уроці, а й поза ним.

2. Очікування ідей – школярі повинні розуміти, що всі свої думки та ідеї вони можуть пропонувати у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмеженим, а ідеї – різноманітними й нетривіальними.

3. Спілкування – діти повинні мати час для обміну думками, завдяки цьому вони розуміють свою значущість і свій внесок у розв’язання спільної проблеми.

4. Цінування думок інших – учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших, усвідомлювати, що для знаходження оптимального вирішення проблеми надзвичайно важливо вислухати всі думки зацікавлених осіб, аби мати можливість остаточно сформулювати власну точку зору, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».

5. Віра у власні сили – учні повинні пам’ятати, що будь-яка їхня думка важлива, навіть у тому випадку, якщо вони мислять «не за шаблоном»; завдання вчителя при цьому – створити середовище, вільне від жартів і глузувань.

6. Активна позиція – школярі повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати задоволення  від  здобування  знань,  що  стимулюватиме  їх  до роботи на більш високому рівні, допомагатиме мислити нестандартно й критично.

Висновок. Вимоги сучасного суспільства ставлять перед вивченням географії в школі нові цілі, а саме пізнання на конкретних прикладах різноманіття сучасного географічного простору на різних його рівнях (від локального до глобального) для формування географічної картини світу; розуміння головних особливостей взаємодії природи і суспільства на сучасному етапі його розвитку, значення охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування, здійснення стратегії стійкого розвитку в масштабах України і світу; розуміння закономірностей розміщення населення і територіальної організації господарства у зв’язку з природними, соціально-економічними і екологічними чинниками, залежності проблем адаптації і здоров’я людини від географічних умов проживання; глибоке і всебічне вивчення географії України, включаючи її геополітичне положення, природу, населення, господарство, регіональні особливості природокористування в їх взаємозалежності.

Досягти виконання поставлених цілей можливо за допомогою технології «критичного мислення», яка дозволить активізувати навчально-виховний процес з географії і буде сприяти кращому засвоєнню географічних знань учнями. Використання технології «критичного мислення» на уроках географії визиває свідоме засвоєння знань учням за умов їх максимального залучення у навчальний процес. Різноманітні методичні прийоми викликають інтерес до вивчення предмету і сприяють чергуванню видів діяльності на уроці, що, в свою чергу, зменшує втомлюваність учнів і, в кінцевому випадку, збільшує ефективність навчально-виховного процесу з географії.

Технологія розвитку критичного мислення є універсальною і міжпредметною, адже сприяє умінню працювати з інформаційним потоком у різних галузях знань, усно чи письмово висловлювати власну думку, формувати її на підставі різноманітних ідей та уявлень. Проте сама технологія не вичерпує арсеналу можливостей процесу формування основних груп компетентностей в учнів, а отже, може бути об’єктом подальших наукових розвідок з означеного питання.

 

1. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р.

2. Мошковська Г. Використання технології критичного мислення з метою формування ключових компетентностей учнів //Нова педагогічна думка,  2016, № 4 (88)

3. Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. - К.: К.І.С., 2004.

4. Козира В.М. Технологія розвитку критичного мислення у навчальному процесі: навчально-методичний посібник для вчителів/ В.М. Козира. - Тернопіль: ТОКІППО, 2017. - 60с.

6. Технології розвитку критичного мислення учнів / А. Кроуфорд,  В. Саул, С. Метьюз, Д. Макінстер. - К.: Плеяда, 2006. - 220 с.

7. Шмурик Н. Розвиток критичного мислення учнів як засіб формування основних груп компетентностей. Режим доступу:

    http://www.stattionline.org.ua/pedagog/106/19890-rozvitok-kritichnogo-mislennya-uchniv-yak-zasib-formuvannya-osnovnix-grup-kompetentnostej.html

 

Таблиця 1

Технологія формування основних компетентностей учнів на основі розвитку критичного мислення

 

Складові	Стадія виклику	Стадія осмислення	Стадія міркування (рефлексія)
Мета	- актуалізація суб’єктного досвіду учнів; - визначення учнями рівня власних знань	- підвищення зацікавленості учнів; - перевірка учнем власного розуміння навчального матеріалу	- узгодження нової інформації з уже відомою; - усвідомлення процесу набуття знань; - формування внутрішньої мотивації
Методи навчання	«Асоціювання», «Мозковий штурм», «Запитання-відповідь», «Припущення на основі запропонованих слів»	«Допомога», «Знайди проблему», «Читання з помітками», «Таблиця передбачень», «Пошук аргументів і суперечностей», «Обмін інформацією після читання», «Прес», дискусія, дебати	«Запитання-відповідь», «Взаємне опитування», «Мікрофон», «Т - діаграма», «Незакінчене речення», «Залиш останнє слово для мене», проект, есе
Форми роботи	- фронтальна, - групова	- фронтальна, - групова, - індивідуальна	- фронтальна, - групова, - індивідуальна
Результат	Соціальна  та громадянська компетентність: - власна активність учня; - забезпечення мотивації діяльності; - уміння використовувати власний досвід	Соціальна та громадянська компетентність: - пізнавальна активність; - співробітництво; - адаптація до змін	Соціальна та громадянська компетентність: - уміння співпрацювати в команді, розв’язувати проблеми, робити вибір та приймати рішення; - формування адекватної самооцінки; - підвищення соціального статусу учня через розвиток здібностей
	Уміння вчитися протягом життя: - уміння обговорювати проблеми	Уміння вчитися протягом життя: - уміння доводити власну точку зору, адаптуватися в мовному середовищі, адекватно реагувати на критику	Уміння вчитися протягом життя: - уміння висловлювати власну точку зору; - розвиток культури мовлення; - критичне ставлення до себе
	Інформаційно-цифрова компетентність: - уміння класифікувати, використовувати набутий досвід	Інформаційно-цифрова компетентність: - уміння використовувати джерела інформації, інформаційні технології; самостійно опрацьовувати інформацію	Інформаційно-цифрова компетентність: - уміння аналізувати та розуміти інформацію

 

ДОДАТКИ

Схема 1

Компетентність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 3