Стаття "Вплив української релігії і культури на творчість поета Р.М.Рільке"

               Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради

               КЗ «Інноваційно-методичний центр» Криворізької міської ради

               Громадське об’єднання «Міжнародні інноваційні освітні технології»

                  Райнер Марія Рільке: ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ТА

                         РЕЛІГІЇ НА ТВОРЧІСТЬ РАЙНЕР МАРІЇ РІЛЬКЕ        

                                                \

                                                        ЗМІСТ

І.ВСТУП………………………………………………………………………..3     

ІІ.  Розділ 1. Життєвий шлях і творчість Райнер Марія Рільке……………..5

Висновки до розділу 1…………………………………………………………8

ІІІ. Розділ 2. Вплив української культури і релігії на творчість поета……..9

Висновки до розділу 2………………………………………………………..

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  ………….. . .……………….            

                                                         ВСТУП

           Тема української культури та релігії у творчості великого поета Райнер Марія Рільке є дуже актуальною у наш час. Райнер Марія Рільке поет філософ і поет модерніст, він постійно працював над самоосвітою і  розширював світогляд. Саме тому перебування в Україні і вплинуло на його творчість, думки і погляди. Поет ,подорожуючи, завжди цікавився архітектурою, культурою, живописом, музикою. Разом із новими знаннями він переймав душу народу. У подорожах поета вдохновляла атмосфера та емоції, які він здобуває. Поет вірив,що саме із землі, розпочинається та сама духовність у людини. Рільке навчає людей любити свою землю, любити рідний край. Він намагався не тільки віднайти нові теми для поезії,але й гармонію і позитивні цінності. Вся поезія Райнер Марія Рільке це пошук втрачених цінностей, пошук атмосфери, гармонії , зв’язків із рідною землею. І тому вся його творчість наскрізь пронизана любов’ю.

             Рільке із великим захватом вивчав і засвоював досвід слов’янських та романських культур. Тому, у нього були спроби творити і французькою і російською мовою. Потрапивши до України у Рільке з’явилося сприйняття українського пейзажу «під знаком вічності» , а  час і простір не мали значення. Все побачене поет відобразив  у своїх віршах. Подорожі Україною стали важливим кроком пізнання слов’янського світу для поета . Цей  поштовх пробудив у ньому нові почуття культури та природи, до реалії світу. Рільке відчував себе причетним до творчості, яку надає сама природа, до витоків буття , до самих джерел. Його творчість нерозривна із природою, із світом і речами . І його світобачення знайшло своє вираження у його поезії . Поет у природі відкриває істину. Він відчуває життя як ніхто інший. Бог живе у йому і його поезії, а Рільке живе із Богом у душі. Природа , він і Бог це все єдиний компонент, не розривний, він живе дихає і пульсує.  Нарешті він віднайшов спорідненість природи і душі. Україна стала для поета відправною точкою , де він бачив «живий космос» , зв'язок із Богом і чисту душу всього народу. 

Мета даної роботи

Обєкт дослідження

Предмет дослідження

Мета та завдання дослідження визначили структуру. Робота складається зі вступу, двох розділів, (загальних) висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає   сторінка.

Розділ 1. Життєвий шлях і творчість Райнер Марія Рільке

Райнер Марія Рільке відомий австрійський поет, есеїст і прозаїк. Його життєвий і творчий шлях припадає на кінець ХІХ- початок ХХ століття. Рільке народився у Празі у 1975 році у сім’ї службового залізничної компанії і дочки імператорського радника. У зв’язку з тим, що шлюб виявився невдалим ,мати покинула їх ,коли хлопцеві були лише дев’ять років. Втеча матері травмувала дитяче серце Рільке . Навіть після кількох років, на зустрічах із матір’ю Рільке відчував страшенний біль. Батько у свою чергу, хотів виховати справжнього хлопця і віддав Рільке до військової школи. Але він тоді і не підозрював, що це виявиться лише ще одним ударом синові. Пізніше Рільке був звільнений із військової школи за станом здоров’я і  почав себе пробувати у різних напрямках здобуття освіти. Він брався за вивчення юриспруденції, філософії, літератури та мистецтва. Однак кожна нова спроба увінчалася невдачею. І тому, юний Рільке знаходить для себе рішення – самоосвіта. Не встигло йому виповнитися 20 років він вже почав публікуватися, його вірші набували популярності, а я його справа приносила йому лише задоволення. Найвідоміші перші видання це : «Життя й пісні» (1894) одна по одній з'явилися «Офіри ларам» (1896), «Коронований снами» (1897), «Свят-вечір» (1897).  Рільке хотів віднайти зв'язок із духовним миром , він хотів вийти на людей, встановити гласність. І тому був частим гостем у празьких редакціях із своїми творами. Безкінечні спроби організування рецензії, ділові переговори, реорганізація німецьких художніх клубів, проектування інтимного театру для п’єс це все над чим працював Рільке для отримання очікуваного результату. Але не зважаючи на це, дуже клопітливо оберігав свою самотність, намагався бути непоміченим і творити у тиші.

            Доленосною стала зустріч із жінкою Лу-Андреас Саломе. Перше кохання у житті поета, перші хвилюючи почуття. І звісно ж знання, які дала Лу Рільке. Лу розповіла про українські землі, в яких він знайшов батьківщину за духом. Лу була фатальною жінкою, мала багато знайомств, спілкувалася із Фрейдом, народилася і добре знала землі російської держави. Вона стала для Рільке головною жінкою його життя. 

             У 1990 році на запрошення Фогелера Рільке прибуває до Ворпсеведе, де знайомиться із двома жінками. Одна з них художниця. Вона намалювала та не закінчила портрет Рільке, який вважається шедевром експресіонізму. А друга жінка Клара Вестгоф стала жінкою Рільке через рік. Але шлюб тривав не довго, ні народження дитини , ні кохання ні зупинило процес розриву. Рільке мав гостру потребу зосередження на власній творчості. За цей час вийшло кілька поетичних збірок Рільке «Мені до свята», «Книга картин», «Книга годин», збірку художньої прози «Про Господа Бога та інше»,   «Пісня про любов і смерть корнета Кристофа Рільке», п'єсу «Повсякденне життя», монографію «Ворпсведе». Його ідея монографії присвяченої Родену приводить Рільке до Парижу.  На протязі дванадцяти років Париж був оселею та рідним для поета. Рільке був секретарем  Родена і тому , звісно, це дуже відгукнулося у його тодішніх творах. У цьому періоді поет здобуває славу у Європі і творчій злет. Найвідоміші твори того часу «Нові вірші» (1907-1908) та роман «Нотатки Мальте Лаурідса Бріґґе» (1910). Вони відносяться до модерністської прози. Поет був виснажений після написання цих робіт, безкінечні творчі обезсилення і  духовна пустота наводили сум на поета. У часи Першої Світової поет подорожував дуже часто і кожен мав за честь приймати в себе відомого поета.  Але прибувши до Німеччини , Рільке був призваний до військового архіву на службу. Не витримавши цього натиску, Рільке звільняється за допомогою друзів. Але все це н допомагає розвіяти сум і турботу , пов’язані із страшними подіями на війні. Рільке в депресії. Останнім притулком поета стала Швейцарія , де він декламував публічно сої вірші ті доповіді. Тут поет написав свої видатні ліричні твори «Дуїнанські елегії» та «Сонети до Орфея». У останні роки життя поет підтримував спілкування із російськими поетами того часу Цвєтаєвою і Пастернаком. 

          Не стало Рільке 29 грудня 1926 року . Могила поета знаходиться у Швейцарії , біля замку Мюзо, де він провів останок життя. Останньою загадкою поета стали рядки епітафії на його могилі :

Трояндо, о чиста суперечносте, бажання

нічиїм сном не бути під стількома

пелюстками.

Є дуже багато суперечностей , пов’язаних із цими рядками. Однією із версій все ж остається, що пелюстки троянди , то наче Орфей, який уособлює ідею вічного зв’язку життя та смерті.

Висновки до розділу 1.

Рільке має складний життєвий шлях, який складається не тільки із перемог і творчих злетів, але й з відчуження,самотності і депресії. Основними факторами, які вплинули на відчуття самотності і розчарування поета є рання розлука із матір’ю,військова школа,яка просто була не до душі, безкінечність спроб навчання різним наукам та інше. Але разом із депресією і сумом поет знаходив потрібних у житті людей , знаходив сили творити знов і не розчаруватися у житті. Доленосні зустрічі із Лу Андреас Саломе, Фогелером, Кларою Вестгоф, Роденом та переписка із Пастернаком і Цвєтаєвою принесли свої плоди і зробили неоціненний вклад у духовний і творчій розвиток Райнер Марія Рільке. Поет за життя здобув відомість і визнання. Його твори це шедевр. Його душа це загадка. Його життя це одна довга подорож. Він це сам всесвіт.

Розділ 2.  Вплив української культури і релігії на творчість поета

       Розмаїття у стилістиці було ознакою  р’яної внутрішньої боротьби, нових творчих пошуків, спроб знайти себе і свій втрачений світ , знайти те близьке до Бога і духовне,що могло б протистояти бездуховності зовнішнього світу.  1890- 1900 стали роками пізнання української культури і релігії у житті Рільке. Цей неоціненний досвід, здобутий в Україні Рільке відобразив у своїх творах. Про Україну Рільке писав : «Тут,знову осягаєш розміри й масштаби. Довідуєшься: земля - велика, вода - теж щось велике, але перш за все великим є небо. Те, що я бачив досі, було лише образами землі, річки та світу. Тут все це є само по собі. У мене відчуття, ніби я споглядав саме творіння; як мало слів для всебуття, для речей, що існують у масштабі Бога-Отця...» .

    Драматичною,суперечливою і кривавою була епоху переходу від 19 до 20 століття . Суть людського буття і духовні цінності були поставлені під сумнів. В ці часи руйнувалися не лише міста і села, а й цілі держави і з’являлися нові,йшла війна. Усі старі уявлення про світ було зруйновано і настала ера нових пошуків і відкриттів. Рільке знаходиться у пошуку і намагається повернутися до витоків буття,знайти втрачене .Подорожуючи Росією Рільке знайомиться із українським художником Іллею Рєпіним,який в той час працював над картиною «Запоріжці пишуть письмо турецькому султану» та знавцем української культури М.Стороженко. Завдяки цьому знайомству Рільке дізнається про українських воїнів –запоріжців. Також він захоплюється вивченням української літератури та мови та читає в оригіналі «Слово о полку Ігоревім». Цей твір настільки вразив поета, що він наважується зробити його переклад. Але публікацію випустять у світ значно пізніше , аж у 1930 році.

      Наступного разу поет відвідав Україну на весні 1900 року , та ця подорож була тривалішою за попередню. На протязі дох тижнів Рільке перебував у Києві та був дуже вражений старовинною архітектурою. Він дивувався величним соборам, найкрасивішим церквам і монастирям, а до Києво- Печерської Лаври поет відправився у паломництво. Поет перебував на святій землі і вважав цей монастир найсвятішим. Рільке побачив багато картин і церковних дорогоцінних реліквій. Києво-Печерська Лавра згадується у творі «Часослов», на ряду із безсмертними творами людства. Також образ Києво-Печерської Лаври постає у творі «Ти монастир Господніх ран». Якийсь час поет навіть міркував над тим щоб оселитися десь у Києві. Він вважав це місце «близьким до Бога». Але життя завжди вносить свої корективи. І поет вирушає далі. Першим пунктом його подорожі було Дніпро,потім Кременчук, а потім Полтава. Там, поет подорожує найближчими селами для того, щоб побачити справжніх українських людей, їх життя. Після побаченого поет писав: “Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки і охоплює сум, що мене там немає.” Далі поет відвідує могилу Тараса Григоровича Шевченка у місті Канів. Вразила Рільке краса цього безмежного краю. Не міг він намилуватися нею. Та останнім місцем, що відвідав поет став Харків, звідки він вирушив на Волгу.

          Зацікавила Рільке і творчість Гоголя, його тісний зв'язок із українською культурою та історією у творах. Під час подорожей до Рільке потрапила записка про сліпого бандуриста Воропая, так він відкрив для себе народну пісню, яка і в ті часи і по нині є виявом української щирої душі. І поет почав допитуватись про все, що його цікавить. Після цього зявилася «Пісня про правду» . У центрі твору проблема мистецтва і Бога. Справжнім митцем є сліпий козак Остап, який ходить селами і співає людям про героїв- козаків. Остап має таку силу своїх пісень, що вони можуть мотивувати народ на повстання,боротьбу з поневолювачами: «Після короткої, суворої тиші знов заграла бандура – цього разу ще зрозуміліше, а людей усе прибувало. Аж тричі співав Остап свою пісню про Правду, й щоразу вона була інша. Якщо спершу бриніло благання, то потім – гіркий докір. Коли ж, нарешті, підвівши чоло, Кобзар вигукнув низку стислих наказів, лютий гнів дрижав у словах! Усіх охопило владне й водночас похмуре зворушення». А творець цієї пісні рівняється із самим Богом. У сліпому Остапі видно Орфея Рільке, який зворушує людей і сподвигає боротися за правду своє піснею. Поет дуже цінує народну пісню та її роль у житті людей. Рільке вважає, що ці пісні є спадщиною у деяких родинах, їх переймали і передавали у нову родину, точнісінько так як передавали Біблію від батьків до онуків. Інший твір, який з’явився в Україні це «Як Тимофій,помирав співаючи». Головний герой – старий Тимофій, який був відомий своїми піснями. Молоді подобалися його пісні і він навчав їх пісень, які зберігав неначе у старій скрині. Він навіть не міг спокійно піти з миру цього не передавши пісень нікому, тому коли його син мандрівник Єгор повернувся додому, Тимофій заспівав йому найкращу свою пісню і помер. Єгор також став відомим завдяки цим пісням, а також завдяки тому, що мав дуже жалібний голос. І цей голос був народжений Богом.

                 Своєрідним об’єднанням цих моментів для «Історій про Бога» стало постійне і вольове богошукання Рільке. Цим австрійський поет та прозаїк наблизився до філософа Г.Сковороди. Сам Рільке казав, що найбільше на його світогляд  і духовність вплинула мандрівка в Україну,вона не лише відкрили поету до цього незвіданий світ, а й поет відчув себе допущеним у людське братерство завдяки людям,які живуть в Україні.

         Що ж стосується землі, поет сприймав її як тільки що народжену, незайману,недоторкану, таку, як її створив сам  Господь.  Поет бачив Україну із трьох складових, це земля,природа і Бог. Одними з творів написаних в Україні також є «Книга чернечого життя» та «Книга Годин». Це збірки написані під впливом вражень від української духовності. Що ж стосується ліричного героя – це київський чернець, який молитвами звертається до Бога, а Бог його супроводжує скрізь, у кожному слові, у кожному ділі,у кожному, хто є на цій землі. Поет поєднує два світи та намагається встановити цілісність:

Згаси мій зір — я все ж тебе зна

Замкни мій слух — я все ж тебе почую,

Я і без ніг до тебе домандрую,

Без уст тобі обітницю складу.

Ці твори стали не лише основою  життєвого сприйняття і досвіду, але і творчим розвитком для Рільке. Звісно ж поет не був зосереджений на проблемах того часу в Україні і декілька ідеалізував бачення країни,але незаперечним залишається той факт,що подорож до України стала визначною у творчому зростанні поета.

               Зовсім не випадково,вважається Рільке мав надзвичайний інтерес до України. Започаткував цей інтерес відомий просвітитель і письменник Й.Г.Гердер,який зазначав,що колись Україна стану новою Грецією, немов безкрайнє небо, надзвичайна природа, музичність і родюча земля колись повстануть і проявлять себе, спочатку на батьківщині,а потім і на весь світ. Для Рільке це було відкриття всього життя. Його творчий шлях не простий, на тлі сумнівів, розчарувань і бездуховності, він здається нарешті знаходить той спокій,ту божественність, ту духовність, якої йому так не вистачало. Кожен твір, написаний в Україні насичений атмосферою цієї країни,цього народу,цієї великої  і надзвичайної землі. Поет перебуває немов у стані ейфорії, насолоджується кожним моментом і відображає все у своїх творах. Йому здається наче тут живе Бог. Рільке відображає необмеженість емоцій,свої знанні, здобуті тут, природу,ліричність, пісенність,музичність цього народу. Неоціненний внесок України у творчість Райнер Марія Рільке. Кожен твір,кожна літера,кожен рядок , все говорить про Україну. Бездуховність того часу була знищена духовністю , традиції і обряди були і будуть завжди, а Бог живе у серці Рільке.