Стаття "Впровадження інноваційних технологій як засіб розвитку творчої особистості молодшого школяра"

Впровадження інноваційних технологій

як засіб розвитку творчої особистості молодшого школяра

 Кажуть, що творча людина живе,

а не перебуває на цій Землі.

 

      Актуальність проблеми.  Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої – формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу, як ніколи актуальні дидактичні заповіді В. Сухомлинського. Великий педагог писав: «Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона творець; її розумова діяльність – творчість.» [9].

      Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава стала на шлях втілення гуманістичних ідей у педагогічну теорію і практику. Тому навчання у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра. Розвиток креативності має бути невід’ємною умовою змісту усіх навчальних предметів початкової школи, органічно доповнювати навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок учнів та їхніх творчих можливостей.

      Саме сьогодні перед освітнім процесом постає завдання - виховання творчої особистості, починаючи з початкової школи.  Проблема розвитку творчості учня є актуальною, бо саме творча особистість може бути конкурентноспроможною в сучасному світі, саме цілісна, духовно багата, творча людина спроможна по-справжньому керувати майбутнім, лише така особистість може впевнено подивитися в обличчя новизні.

        Одним із шляхів вирішення зазначеної проблеми є використання інноваційних освітніх технологій, спрямованих на розвиток творчих здібностей учнів (на всебічний особистісний розвиток учнів). Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

        Зв’язок проблеми з науковими дослідженнями. Проблема творчої активності завжди була у полі зору вчених. Педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували В.Сухомлинський, О.Захаренко, Ш.Амонашвілі, Л.Аристова, В.Андрєєв, І.Лернер, Л.Мамот, В.Паламарчук, М.Скаткін, Т.Коваленко. Ця проблема залишається однією з найактуальніших і репродукується всебічно та досить ґрунтовно. У працях багатьох дослідників (Д.Богоявленська, І.Редковець, Г.Щукіна) творча активність вважається найвищим рівнем пізнавальної активності учнів і розглядається як мета та зміст її досягнення. Багатогранність проблеми формування творчої активності знайшла своє відображення у різноманітних підходах до її визначення: як якості особистості (Ш.Генелін, В.Кузін, В.Максакова); як специфічної потреби особистості (Л.Божович), як творчої діяльності ( М.Данилов, М. Махмутов).

       Накопичений за останні роки досвід О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, О.А. Біди,  Г.І. Коберник, О.А. Комар з використання інтерактивних методів та технологій у навчально-виховному процесі молодшої школи дає підстави впевнено стверджувати, що саме інтерактивне навчання створює умови як для формування компетентностей учнів, так і для розвитку та виховання особистості активних громадян з відповідною системою цінностей, толерантних, розкутих, оптимістично налаштованих, готових до подолання життєвих труднощів,  стійких до стресів і фрустрацій тощо [7].

Аналіз  останніх  досліджень  і  публікацій.    Як    засвідчує   досвід

О.Я. Савченко, М.П. Гузика, О.І. Пометун, С.М. Гончарова, використання інноваційних технологій у початковій школі сприяє інтенсифікації та оптимізації навчального процесу, дозволяє вчителям:

• зробити навчання більш доступним і цікавим;
• моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати соціальний досвід учнів через включення у різні навчальні та життєві ситуації;
• створити умови для розвитку у дітей здатності будувати конструктивні

відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв’язання проблеми;

• навчити учнів формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати, слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
• ефективно розвивати у школярів навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

    Вивчивши теоретичні положення наукових досліджень педагогів і психологів, я прийшла до висновку, що творча активність найчастіше розглядається у двох аспектах: як стихійний процес творення нового і як сукупність властивостей особистості, які забезпечують її залучення у цей процес. Особливу увагу науковці акцентують на самостійності мислення учня, тому що тільки у творчій активності найбільш яскраво виявляється його індивідуальність (Т.Коваленко).

      Творчі здібності формуються протягом усього життя людини, але дослідження Т.Н. Байбари, Д.Б. Богоявленської, Л.С. Виготського, Ю.З.Гільбуха, Л.І. Лозової показують, що саме молодший шкільній вік є найсприятливішим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. В цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, критично оцінювати діяльність.

Проаналізувавши та узагальнивши спектр навчально-виховних задач, в умовах розвитку сучасного суспільства, які слугують підґрунтям для підвищення навчально-пізнавального інтересу та покращення якості знань маленьких громадян України я обрала методичну проблему: «Впровадження інноваційних технологій як засіб розвитку творчої особистості молодшого школяра».

     Провідна ідея досвіду.  Я впевнена, що значущість пропонованого досвіду полягає в тому, що формування творчої активності молодших школярів забезпечується шляхом впровадження у навчально-виховний процес інноваційних технологій. Сукупність методів та прийомів, різних типів уроку, використання елементів сучасних педагогічних технологій дають більш ширше коло для співпраці у системі «учитель-учень», «учень-учень», створюють можливість для підвищення результативності навчальних досягнень учнів та їх участі у навчально-виховному процесі.

    Виклад основного матеріалу. Розвиток творчих, інтелектуальних здібностей – це вміння використовувати знання в нестандартних ситуаціях. Відомо, що діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися. Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі здібності, необхідне розумне керівництво з боку вчителя. Я згодна з думкою, що найголовнішим завданням педагога на кожному уроці має стати розвиток у дитини гнучкості мислення.

   Для того, щоб розвинути творчу особистість, по-перше, необхідно розв’язати цілу низку завдань:

• організація навчальної взаємодії вчителя й учнів на основі діалогу та полілогу;
• орієнтація на самостійну пошуково – творчу працю учнів, набуття досвіду роботи з різними джерелами інформації;
• оволодіння учнями проектними та дослідницькими уміннями;

  - оволодіння молодшими школярами способами пізнавальної діяльності,  самоконтролю та самооцінювання своєї діяльності;

  - розвивальна насиченість предметного середовища на уроці й перерві, яка спонукає дитину перевірити свої сили методом спроб і помилок, вільного вибору завдання;

  - комплексне застосування вчителем  інноваційних технологій.

        Розв’язання цих завдань можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих здібностей та нахилів учнів.

 Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Тому необхідно використовувати такі методи навчання, які дають можливість дітям якнайбільше запам’ятати та зрозуміти.

Тому на кожному уроці я ставлю перед собою такі завдання:

• розвивати творчу особистість;
• створювати умови для отримання почуття радості і задоволення від навчання та бажання вчитися;
• не лише передавати учням певну суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язання  пізнавальних і практичних завдань;
• формувати найкращі людські риси, бажання і вміння бачити і творити красу і добро; 
• виховувати національну самосвідомість, патріотизм, духовність.

    Я впевнена,  що демократизація навчання неможлива без осучаснення уроку. Тому, планую свої уроки так, щоб урок проводився для учнів і заради учнів. Щоб стимулювати в учнів творчу активність, провожу уроки, спрямовані на розвиток усіх її компонентів (Додаток 1, табл.1).

         Слід зазначити, що при цьому значущою залишається реалізація на уроці виховних, розвивальних та освітніх завдань.

        Першим кроком для мене на шляху реалізації зазначеної проблеми стала відмова від авторитарної педагогіки та перехід до демократичних форм управління навчально-виховним процесом.

       Досвід дослідження методичної теми самоосвіти дозволив мені визначити педагогічні умови формування творчої активності учнів, які допомагають дитині заглибитися в атмосферу творчості, пошуку нового (Додаток1, табл.2).

Розвиток  особистості дитини відбувається в різних видах діяльності. Це насамперед передбачає повноцінне залучення  дітей до всіх доступних їм видів діяльності, але не лише навчальної. Важливо, щоб при цьому забезпечувалась активна позиція дитини, стимулювалися її творчість,  потреби в засвоєнні нових знань і способів дій. Адже таке навчання має на меті розвиток учня як особистості. (Додаток 3)

      Для реалізації  своєї поставленої цілі я вибрала інноваційні технології навчання. Саме інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості. Для досягнення основної мети використовую технології інтерактивного навчання,  інформаційно-комунікаційні технології,  проектні технології,  які допомагають розвивати творчі здібності учнів.

     Використовую методику кожної з освітніх технологій залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета.

   Успішне використання тієї чи іншої технології навчання вимагає від педагога глибоких знань навчального предмета, основних положень таких як: педагогіка, методологія, психологія, та залежить від ерудованості, практичних умінь учителя, його творчості та професійної майстерності. Головне в роботі вчителя початкової школи реалізувати свої здібності, зацікавити учнів предметом, допомогти їм творчо проявити себе, подолати всі труднощі, що виникають у процесі навчання [3].

Мене зацікавили принципи інтерактивної роботи, які вдало підходять саме для мого класу:

• одночасна взаємодія (всі учні працюють в один і той же час);

- однакова участь (для виконання завдання кожному учневі надається однаковий час);

     - позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);

    - індивідуальна відповідальність (при роботі у групі у кожного своє завдання).

Реалізація цих принципів втілена в системі урочної та позаурочної діяльності.

     Використовую одну з форм організації навчально-виховного процесу -  групова навчальна діяльність у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. За такої організації вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Таке навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формуванню вмінь [3]. Використовую такі варіанти групового навчання, як роботу в парах, ротаційні трійки, «Два – чотири – всі разом», роботу в малих групах, «Акваріум», «Карусель».

До фронтальних інтерактивних методів належать такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу [5]. Пропоную учням обговорення проблеми у загальному колі у формі «Мікрофон», незакінчені речення, «Мозковий штурм», «Навчаючи – учуся», «Дерево рішень» та ін.

      До методів навчання у грі належать імітації, симуляції, рольові ігри, драматизація [6]. Учням надаю максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Моя роль – інструктор,  ведучий.

      Метод навчання у дискусії – важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія – широке публічне обговорення спірного питання. Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми [6]. Організовую дискусії у вигляді: «Метод ПРЕС», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Ток-шоу», «Дебати».

    Під час використання активних форм і методів навчання підвищуються вимоги до вчителя, який виступає в ролі організатора пізнавальної діяльності учнів, а не переповідача інформації. Для досягнення певного результату найперша умова – конкретизація навчальної мети. Шлях від навчання до результату – це організована взаємодія вчителя і учнів. Такий підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

      Для початкової школи характерна багатоваріантність мети і структури уроків. Залежно від провідного способу організації навчальної діяльності учнів  проводжу уроки: урок-інтелектуальна гра,  урок-дослідження;   урок-конкурс, урок – подорож, урок – диспут, урок – казка, урок – аукціон знань, урок доброти, урок розвитку творчих здібностей, які підсилюють мотивацію навчання, активізують різні форми сприймання й мислення.

       Мотивація  чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, на­лаштовує на розв'язання певних проблем. Відомо, що ніщо так не стимулює роботу мозку, як те, що викликає інтерес. Це може бути короткочасна розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності, нескладні інтерактивні технології «Мозковий штурм», «Мікрофон».

     Урок потребує технологій, що дають змогу дітям самим впливати на те, що і як вони вивчають. Однією з таких, що виявляє позитивні та проблемні зони засво­єння навчального матеріалу кожним учнем, є тестовий контроль. Тести сприяють розв'язанню навчальних за­вдань із оволодіння програмними знаннями, вміннями та навичками критичного мислення: вміння самостійно аналізувати навчальні питання, оцінювати пропонова­ні варіанти відповідей, обирати правильну відповідь. Модель роботи над тестами: «Виклик — осмислення змісту — рефлексія». Їх доцільно використовувати під час перевірки домашнього завдання та під час кон­тролю засвоєних знань на уроці.

       На етапі надання необхідної інформації можна по­слуговуватися технологією ситуативного моделювання. Модель навчання у грі — це побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри («Рольова гра», «Драматизація», «Акторська майстерність»). Ко­жен учасник повинен чітко знати свою роль, характе­ристику героя, щоб уміло передати власне ставлення до конкретної життєвої ситуації.

     До спеціальних методів, які стимулюють пізнавальний інтерес відношу дидактичну гру, яка спирається на створення у навчальному процесі ігрових ситуацій . У них містяться такі елементи діяльності: ігрове завдання, ігрові мотиви, навчальне вирішення завдання. Схильна до думки, що грою можна назвати таку навчальну діяльність, в якій присутній хоча б один із наступних елементів:

1.   Елемент очікування несподіванки - поява, зникнення, пошук і знаходження, непередбачене повторення дії в грі тощо.

2.   Елемент загадки, що інтригує дітей, стимулює їхню творчу фантазію, мобілізує дитячий досвід.

3.   Елемент руху.

4.   Елемент змагання.

         Я помітила, що самостійність у творчому мисленні та такі життєво необхідні якості, як кмітливість і винахідливість, розвиваються в процесі ігор, особливо дидактичних. А ще найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

      Використовую на уроках математики та української мови такі дидактичні ігри, в яких діти активно проявляють свої зусилля, проймаються почуттям відповідальності і серйозністю у виконанні правил гри, привчаються до колективної дисципліни.

     Читання деформованого тексту сприяє виробленню навички швидкого та свідомого читання.

      Інтерактивна вправа — центральна частина уроку, яка займає близько    25 хв. На цьому етапі уроку бажано дотримуватися такої послідовності:

•  інструктування, де вчитель розповідає про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань;
•  запитання, чи все учням зрозуміло;
• об'єднання учнів у групи, пари залежно від того, яку технологію застосовуємо (наприклад, у групах діти складають сенкан; під час гри «Торбинка запитань» клас об'єднуємо у дві команди, представники кожної групи ставлять почергово запитання і дають відповіді, котрі умовно складаємо до «торбинки запитань», пере­магає команда, яка поставила найбільше запитань за змістом тексту; парами можна проводити словникову роботу);
• виконання вправи, де вчитель є організатором, помічником, ведучим дискусії (читання прислів'їв із пропущеними буквами, участь у творчій лабораторії — діти складають вірш-пораду);
• підбиття підсумків.

           Робота за такою методикою дає змогу школярам до­лати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запро­понованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стис­ло, але по суті й переконливо.

         Отже, суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постій­ної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами процесу.

       Формування в учнів основ проектної діяльності як способу активного здобування знань – один із засобів навчання, розвитку і виховання учасників освітнього процесу. Метод будується на засадах гуманістичної педагогіки, де у центрі перебуває  дитина з її особливостями, інтересами, потребами. Виконуючи творчі проекти, пов’язані з вирішенням певних проблем, учень набуває знань, які виходять за межі окремого навчального предмета, пов’язуючи учня з реальними соціальними проблемами. Проектна діяльність зарекомендувала себе як дієвий і доступний засіб розвитку творчого потенціалу молодших школярів, яка сприяє:

• формуванню в учнів вміння співпрацювати;
• формуванню організаційних умінь і навичок;
• формуванню вмінь працювати з різними видами інформації;
• оволодінню умінням оцінювати свої можливості, усвідомлювати свої інтереси, робити мотивований вибір;
• розвиткові пізнавальних потреб, інтересів, дослідницькій поведінці;
• збагаченню новими знаннями, інформацією, моральними  цінностями.

Освоюючи технологію проектної діяльності, учні здобувають власний досвід інтелектуальної діяльності, розвивають свої творчі здібності. Вони цікавляться, що буде завтра, придумують свої завдання, вірші, вікторини, кросворди, загадки, складають казки, листи до Святого Миколая тощо.  Це об’єднує дітей, навчає вболівати за спільну справу, розвиває навички спілкування, дозволяє учням проявити власну ініціативу й творчість. Застосування  проектного навчання передбачає нові вимоги до професійної діяльності вчителя. Зокрема, на відміну від урочної роботи в класі, вчитель має виконувати інші функції у співпраці з учнями. [8]  (Додаток 4)

        Щоб стати творцем власного життя, навчитися пізнавати навколишній світ, адаптуватися до непростих умов сьогодення, необхідно мати розвинені творчі здібності. Здатність до самостійного творчого життя формується поступово і ґрунтується на розкритті творчого потенціалу дитини, її саморозвитку. Мені дуже подобається використання в  своїй роботі спеціального комплексу вправ для розвитку творчої уяви (РТУ) за Л. Шрагіною, ( майстром ТРВЗ, професором, науковим керівником лабораторії «ТРВЗ – педагогіка України»). Вправи зі створення образів, оповідань, метафор передбачають роботу з самим творчим матеріалом – мовою, активізують і збагачують словник, вчать вільно володіти словом, скорочують розрив між думкою і вмінням її виразити. Завдання таких вправ спрямовані на активізацію основних психічних процесів творчості: сприймання, мислення, уяви, мовлення. (Додаток 5)

    Завдання з розвитку емоційно-чуттєвого сприймання:

- завдання з розвитку слухового сприймання;

- завдання з розвитку зорового сприймання;

- завдання з розвитку тактильного сприймання.

        Що багатший чуттєвий досвід дитини, що глибші емоції і почуття, то яскравіші образи виникають в її уяві, то гострішою стає потреба відтворювати власні враження у словах.

Виконання завдань, що активізують процеси споглядання і слухання, переживання побаченого й почутого – це, за словами В. Сухомлинського, перше віконце у світ творчості.

      Такими завданнями є «Що я чую, що я бачу», «Будиночки казкових героїв», «Чарівник», «Кольорове слово», «Зроби відкриття», «Тепло-холодно», «Чарівні окуляри».

     Наприклад, у 2–му класі під час складання кінцівок до народних казок використовую завдання з розвитку творчої уяви (гра «Що було б, якби…») та асоціативного мислення (гра «Що до чого подібне?»), завдання за аналогією («Спробуй скласти казку, кінцівка якої подібна до прочитаної раніше»), прогнозування подій (гра «Чарівник часу»: - Уявіть, що герой опинився в нашому часі…) тощо. На уроці намагаюся гармонійно поєднувати навчання і різні види творчих ігор.

     Гра «Що я чую, що я бачу»

    Діти розподіляються на дві команди. Учитель виразно читає вірш. Учні з першої команди розповідають про те, що бачили (ранкове сонце, туман, сріблястий лан, зелений ліс, небо в білих хмарках, пташки літають тощо); з другої команди – про те, що чули (пташки щебечуть, чайка плаче, зозуля кує). Команд може бути декілька – «Журналісти», «Мовознавці», «Художники» та інші.

- Чому автор саме так назвав вірш?

- Який настрій викликав?

- Чи переживали подібне у житті?

- Якби ви були художниками, які б кольори ви використали?

В роботі часто використовую ігри для розвитку зорового сприймання, а потім ускладнюю їх, з метою вироблення в учнів вміння виражати зорові сприйняття за допомогою мовних засобів. Ось деякі з них.

     Гра «Будиночки казкових героїв»

    Учитель дає дітям дві заготовки, на яких зображені контури, наприклад, казкового палацу, героя ( контури мають бути однаковими) і пропонує розфарбувати їх таким чином (словесно), щоб один палац був палацом доброго героя, а другий – злого. Суть завдання полягає в тому, щоб навчити дитину передавати настрій за допомогою кольорів і слів. Наступного разу можна запропонувати не будиночки, а кораблі, літаки, добру та злу чарівницю. Також малюнок підбирається під тему уроку.

      Гра «Тепло – холодно» (робота в групах)

      Гравці називають предмети «теплих» і «холодних» кольорів. Потім завдання ускладнюється: необхідно прикметники та іменники, що відповідають відчуттям тепла і холоду. Наприклад: тепло – літо, сонце, мама, яскравий, жовтий та ін..; холод – айсберг, ранок, білий ведмідь, образа та ін..

     Гра «Чарівні окуляри»

     Дітям пропонується одягти із цупкого паперу чарівні окуляри. Учитель повідомляє, що якщо їх одягти, то можна побачити багато круглих речей. Учні одягають окуляри і називають усі предмети, що мають круглу форму. Так само можна організувати гру, використовуючи окуляри з квадратними чи трикутними «лінзами». На уроці української мови через ці окуляри можна розглядати певні частини мови, епітети порівняння і т. д.

    Завдання з розвитку уяви:

- завдання з розвитку репродуктивної уяви;

- завдання з розвитку творчої уяви.

    Дослідження показують, що стимулювання фантазії дітей позитивно позначаються на розвитку самостійності їхнього мислення, вмінні міркувати за аналогією, знаходити асоціативні зв’язки, бачити у відомому нові риси й особливості (О. Савченко). Дітям цікаві завдання з прийомами оживлення, перевтілення, фантазування – «Живий предмет», «Якби я був», «Неіснуюча картина», «Кумедні чоловічки».

    Гра «Якби я був…»

 (Перевтілення)Учитель читає початок оповідання. Діти мають продовжити його від імені різних персонажів.

   Наприклад:

   «Біля будинку зацвіла запашна красуня вишня. Над нею з самого ранку літали заклопотані джмелі у брунатних кожушках. Раптом подув свіжий схвильований вітерець, який буває тільки навесні. Ніжні пелюстки зірвалися з гілочок і закружляли у повітрі, немов сніг…»

     Діти мають продовжити оповідання від імені персонажів: пелюстки, весняного вітру, заклопотаного джмеля, пташки, яка сіла на гілку, дівчинки, яка дивиться з вікна…

    Гра «Хто похвалить себе найкраще?»

    Учитель визначає для кожного гравця роль казкового персонажу. Гравці мають уявити себе на місці казкового персонажу і довести, що їхній герой найкращий, наприклад: «Я – Лисичка. Я така гарна, така чепурна, розумна…»,  «Я – Пан Коцький. Я – найголовніший! Мене всі звірі бояться, я такий сердитий…»

    Гра «Живий предмет»

    Кожній групі учитель називає предмет (наприклад: чайник, віник, дошка), пропонуючи оживити його та розповісти про його життя: які проблеми можуть бути у нього, які відносини з сусідами, з господарями. Учитель може допомогти, використовуючи запитання типу:

- Який у нього характер?

- Що любить?

- З ким дружить?

- Де він живе?

- Які стосунки з господарями?

- Чого він боїться?

- Про що мріє?

     Аналогічно, як і з попередніми іграми, після засвоєння алгоритму гри учитель наповнює гру навчальними поняттями з різних предметів, і тому її можна використовувати на різних уроках. Тобто вчитель називає «іменник». «епітет», «прикметник», «основа».

     Гра «Неіснуюча картина» (на УРЗМ)

     Учитель показує дітям аркуш і каже: «Це – чарівна картина. Щоб її побачити, необхідно вмити фантазувати. Картина називається «Весняний день». Той, кому я її дам, розповідає, що на ній зображено. За сигналом він передасть картину іншому гравцю і так далі.» Завдання вчителя – визначати оригінальні ідеї, допомагати добирати засоби виразності, заохочувати до творчості.

    Завдання з розвитку мислення:

- завдання з розвитку асоціативного мислення;

- завдання на смисловий і структурний аналіз;

- завдання з розвитку творчого мислення.

   Свідома робота мозку є передумовою проблиску нової ідеї. Цікавими для учнів є ігри «Що до чого подібне», «Робінзон».

    Гра «Потяг»

(для розвитку асоціативного мислення, встановлення логічних зв’язків між предметами, поняттями).

      Учитель називає ключове слово – воно є потягом, а учень повинен придумати і назвати слово-вагончик, встановивши між ними асоціативний або логічний зв'язок. Спочатку гра складається з довільних слів, наприклад: дерево – яблуко ( тому, що на деревах ростуть яблука) – сік (тому, що з яблук виготовляють сік) – і т.д. А потім гра наповнюється дидактичним матеріалом, наприклад: слово – присудок ( тому, що присудок виражається словом) – підмет ( з присудком вони становлять граматичну основу) – іменник (підмет часто виражений іменником) і т. д.

    Гра  «Ланцюжок асоціацій»

    Вчитель кидає дитині м’яч чи іграшку і називає будь-яке слово (іменник). Учень повертає м’яч, називає ознаку цього об’єкта (прикметник). Наступний учень називає інший об’єкт, що має таку саму ознаку, і кидає м’яч іншому гравцю. Наприклад: хмарка – біла – вата – м’яка – трава – гладенька і т. д.

    Гра «Таємниця»

    Порадившись, діти обирають будь-який предмет з довкілля та обговорюють його характерні особливості, шукають аналогії. Потім повідомляють всі знайдені аналогії та ознаки, не називаючи сам предмет ведучому (дитині ), що вгадує задуманий об’єкт. Так, наприклад, до слова веселка можна пропонувати такі аналоги та пояснення: «Схоже на віночок, бо різнокольорове; на радість, бо сяє та виграє; на міст та коромисло за формою». Гра крім розвитку асоціативного мислення розвиває зв’язне мовлення, вчить добирати епітети, порівняння.

    Гра «Два черевички»

    Клас ділиться на дві команди-черевички – Щастя та Нещастя, і їм пропонуються різні ситуації (потім міняються місцями). Гравці з «Черевичка Щастя» оцінюють ситуацію позитивно, а «Черевичок Нещастя» -негативно. Наприклад, ситуація – пішов сильний дощ. «Черевичок Щастя»: можна цілий день нікуди не виходити, займатися своїми справами, після дощу буде веселка, під дощем все росте. «Черевичок Нещастя» - не можна гуляти…

     Так само проводиться робота і після аналізу прочитаного твору, ситуація береться з твору. Для виявлення протиріч дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку існує ціла система ігрових і казкових завдань. Великою популярністю серед дітей користується гра „Добре – погано” (автори - М.Н.Шустерман і Л.Г.Шуб), яка базується на положенні про те, що кожен предмет, явище має свої позитивні й негативні сторони. Для гри обирається будь-який об'єкт, який не викликає в дитини стійких емоцій: наприклад, олівець, книга, лампа і т.п. Всім гравцям потрібно назвати, що в запропонованому об'єкті "погано", а що "добре" що подобається і що не подобається, що зручно і що не зручно "Візьмемо для прикладу поняття "снігопад": добре ліпити із свіжого снігу снігову бабу, але через сніг погано їхати машинам. Або голосна музика: добре зранку - швидко прокидаєшся і робиш зарядку, але ввечері заважає і не дає спати. Гра "Добре - погано" розвиває мову дитини, її фантазію, вчить розмірковувати; вона яскраво ілюструє деякі закони діалектики, зокрема такі її категорії, як протиріччя, якість і кількість, можливість і дійсність.

    Гра  «Торбинка з подарунками»

    Учитель чи ведучий тримає торбинку, в якій лежить предмет, і пропонує гравцям вгадати його. Учні мають право ставити запитання  про предмет, на які можна відповідати  «так» або «ні». Наприклад: «Це посуд?», «Він має запах?». Той хто вгадає предмет стає ведучим. Коли учні добре засвоять правила гри, гра наповнюється навчальним матеріалом. Наприклад, на уроці української мови у торбинку ховаються поняття «підмет», «іменник», «корінь» і т. д.

    Завдання з розвитку мовлення:

- завдання на збагачення і активізацію словникового запасу учнів;

- завдання на оволодіння засобами художньої виразності;

- завдання на оволодіння емоційною виразністю мови;

- завдання на ознайомлення з виражальними засобами поетичного слова.

    Образне слово не лише забавляє дітей, а розвиває їхню пам'ять і фантазію. Образне слово – ключик до дитячої душі, воно знаходить шлях до нестандартного засвоєння знань через творчу уяву та образне асоціативне мислення. Необхідно стимулювати бажання дитини «життя своє втілювати в слові». Для цього необхідний багатий словниковий запас, уміння володіти засобами художньої виразності, розвинене відчуття мови, ритму. З метою розвитку словникового запасу можна виконати завдання «Слово в капелюсі», «Скажи навпаки», на оволодіння засобами художньої виразності – «Сонечко», «Промінці»…

    Гра «Невідомий предмет»

    Учитель показує одному учневі будь-який предмет (олівець, стілець, годинник). Завдання гравця – описати його так, ніби побачив його вперше у житті, звертаючи увагу на суттєві ознаки предмета. Решта учнів здогадуються, про яку річ йдеться. Далі можна оперувати мовними категоріями. Наприклад, це іменник, середнього роду, до нього можна дібрати епітети – соковите, червоне, зелене, кругле; порівняння – як сонечко, ніби м’ячик і т. д.

На уроках української мови підбираю ігри спрямовані на розвиток образного мовлення, на збагачення і активізацію словникового запасу учнів.

    Гра «Слово у капелюсі»

    У капелюсі лежать картки з буквами. Учні почергово дістають із капелюха, наприклад, 10 карток і мають за певний час скласти зі цих букв слова. Варіювати можна кількість гравців, слів, та букв.

    Часто на уроці читання на етапі мовної розминки використовую наступна гру.

    Гра «Пірамідка»

    Записую на дошці слово. Учні почергово мають додати своє слово так, щоб поширити речення, не порушуючи змісту. Наприклад:

Сонечко

Світило сонечко

У небі світило сонечко

У небі яскраво світило сонечко

У небі яскраво світило золоте сонечко…

Речення можна не записувати, а запам’ятовувати.

    Гра «Інтерв’ю» (Уроки навчання грамоти)

    Учитель називає букву, яка вивчається на уроці, а потім, звертаючись до учнів ставить запитання: «Хто?», «Який?», «Що робив?», «Куди?», «З ким?!, «Коли?», «Чому?» тощо. Гравець, якого обирає ведучий, повинен швидко дати відповідь, яка починається з цієї літери. Наприклад, буква К: що – клубок, який – кольоровий, що робив – котився, де – коло річки… Відповіді можуть бути незвичними і несподіваними.

    Гра «Геометрія»

    Завдання полягає в тому, щоб створити «драбинку» повинно бути на одну букву довше за попереднє. Наприклад, драбинка до теми «Тварини» може бути такою:

Лев

Коза

Кабан

собака

    Гра «Нові назви»

    Усі предмети мають свої назви, до яких люди звикли. Учитель пропонує учням подивитися на навколишні предмети під новим кутом зору, ніби вперше в житті, та придумати їм нові, більш влучні з їхнього погляду, назви. Наприклад: парасолька – дощихвіст, окуляри – зоровики, крейда - ….,  іграшка - ….

    Плануючи роботу з розвитку зв’язного мовлення, завжди намагаюся приділяти увагу оволодінню учнями засобами художньої виразності. Щоб зацікавити і урізноманітнити роботу використовую наступні ігри.

    Гра « Промінці»

    Малюю на дошці сонечко з промінцями. Біля кожного з промінців написані епітети. Гравцям треба здогадатися, до якого слова підходять ці епітети, і записати слово в центрі сонечка. Наприклад: струнке, зелене, молоде … – дерево; спокійна. Чиста, синя, …. – річка.

   Гра «Сонечко»

   Малюю на дошці для кожної команди сонечко. У середині кожного сонечка написаний іменник (наприклад, море та літо). Гравці кожної команди почергово виходять до дошки, добирають епітети до свого слова, записують біля кожного промінця. Виграє команда, у якої сонечко засяє яскравіше. Завдання можна написати і на картках та роздати командам.

    Гра «Склади два речення»

    Учні утворюють дві команди. Учитель називає слово, яке може вживатись як у прямому, так і в переносному значенні. Гравець першої команди складає речення, в якому це слово вжите в прямому значенні, гравець другої – у переносному. Наприклад: «Клоун голосно сміється»; «Сонце сміється у синьому небі».

    У процесі виконання запропонованих завдань, ігор, під час розв’язання винахідницьких завдань діти набувають рис особистості, яка переносить винахідницькі способи розв’язання проблем, творчість не тільки в навчальну діяльність, а й у повсякденне життя для вирішення різноманітних проблем. В майбутньому це сприяє самостійному вибору власної стратегії життя, реалізації власного життєвого потенціалу, підняття на більш високий щабель творчих звершень.

    Одним з напрямів  модернізації сучасної освіти є широке й правильне використання електронних засобів, комп’ютера. А чи можливо сьогодні уявити урок без викорис­тання мультимедійних технологій?!  Застосування інформаційних технологій дозволяють змінити способи подання навчального матеріалу під час традиційних уроків, різко підвищити можливості його сприйняття учнями, наситити урок мультимедійною інтерактивною наочністю. Упровадження ІКТ у навчальний процес істотно змінює характер взаємодії між учителем і учнем, орієнтуючи останнього на активне засвоєння знань за допомогою інформаційно-комунікативних технологій. Використання ІКТ дозволяє наблизити навчальний процес до життя, потреб дітей, навчальний матеріал адаптувати до реальних життєвих ситуацій, а головне - робить навчання молодших школярів цікавим і змістовним, а процес набуття знань простим і доступним.  Діяльність педагога в цих умовах спрямована не на відтворення інформації, а на надання допомоги, підтримки, супроводу школяра в навчальному процесі [2]. Завдяки мультимедійним презентаціям розширюю можливості ілюстративного супроводу уроку (текст, графіка, анімація, звук, цифрове відео та ін.),  встановлюю міжпредметні зв'язки, залучаю учнів та їх батьків до створення проектів. Мультимедійні засоби як джерело нових знань можна використати на всіх етапах уроку.

Розвиток творчих здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу до навчання та спілкування. Важливо правильно підібрати матеріал для розумового навантаження, щоб не зникла зацікавленість дітей, вміло підтримувати вогник творчості в їхніх очах та душах.

Використання інноваційних технологій, як засобу розвитку творчої особистості молодшого школяра втілюється і в виховній роботі, яка є невід’ємною складовою навчально-виховного процесу сучасної загальноосвітньої школи.

В свою роботу впроваджую авторську програму заступника директора з виховної роботи Бойко О.Ф.  школи Добра, Істини і Краси, що спрямована на формування духовно-багатої, творчої, інформаційно-компетентної особистості. З великою цікавістю та захопленням учні відвідують заходи за даною програмою, зокрема: родинне свято «У світі все починається з мами», подорож – турнір «Долина прав і законів», гру – подорож «Озеро чарівних фарб», мюзикл «Веселі вечірки на селі», захист проектних робіт «Подорож містечком майстрів» та багато інших. Всі заходи проводяться спільно із батьками, що сприяє  взаєморозумінню та допомозі вчителю – вихователю у становленні маленького громадянина держави.

Інтерактивні форми роботи учителя і батьків молодших школярів – це спеціальні форми організації спільної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити найсприятливіші, комфортні умови навчання і виховання для учнів, в яких кожна дитина відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність. Варто зазначити, що організація інтерактивного навчання батьків передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації [1]. Батьківські збори проводжу у формі: батьківських тренінгів, рингів, читань, вечорів, родинних свят, фестивалів тощо.

       Висновки та перспективи подальшого впровадження. Можна узагальнити, що завдяки впровадженню інноваційних  технологій на уроках у початковій ланці загальноосвітньої школи в учнів підвищується активність, прагнення до пізнання, рівень самостійної творчої діяльності. 

         Учні навчаються спостерігати, аналізувати, використову­вати одержану інформацію в різних ситуаціях, володіють елементарними прийомами запам'ято­вування, з великим бажанням виконують творчі роботи складають лінгвістичні казки, створюють схеми до правил, працюють над проектною діяльністю. Володіють прийомом "перевтілення", вміють співпрацювати в групах і парах, самос­тійно організовувати свою роботу.

      Використання у практиці роботи інноваційних технологій дозволяє досягати більш високих результатів діяльності учнів.

     Моніторинг освітніх результатів показав, що застосування сучасних, освітніх технологій позитивно позначається на аспектах навчального матеріалу:

• підвищує мотивацію учнів;
• розвиває навички спільної роботи;
• формує більш глибоке розуміння навчального матеріалу.

        Учні класу постійно беруть участь у міському конкурсі знавців української мови ім. Петра Яцика, всеукраїнських конкурсах «Колосок», «Соняшник», «Патріот», «Грінвіч», «Кенгуру» де показують відмінні результати.

       Творчість вчителя породжує творчість учня. Якщо на кожний урок намагатися підбирати такі види навчальної діяльності, які дають матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості, творчості, це зацікавить дітей, викликає позитивні емоції, сприятиме діяльності, пошуку, формуванню творчого мислення.

       Таким чином,  на практиці необхідно використовувати інноваційні технології в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного уроку та віку дітей. Саме інноваційні технології дають змогу створювати навчально - пізнавальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, критичне мислення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості, тобто формуватись цілісній творчій особистості.

      Хочеться, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній „дрімає” якийсь талант, то треба, щоб він розкрився на користь їй та іншим. І, як підказує моя практика, саме творчий підхід до учіння допоможе досягнути бажаних результатів. 

      Підсумок можна підвести словами Вінстона Черчіля: «Чому корабель перемагає хвилі, хоча їх багато, а він – один ? Тому що у корабля є мета, а у хвиль – ні. Якщо ми маємо мету, то завжди прийдемо, куди хочемо».

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1.Башинська Т. Способи організації взаємодії вчителя й учнів у навчально-виховному процесі початкової  школи/Т. Башинська // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова: зб. наук. праць. – 2006. – Вип. 3. – с. 49–55

2. Вітюк О. П. Застосування інформаційних технологій у навчально виховному процесі школи // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2003. - №7.

3. Комар О. Інтерактивні технології – технології співпраці // Початкова

  школа. – 2004. - № 9. – с. 5 – 7.

4. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання, як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. – № 5–6. – с. 7–10.
5. Пометун О.І. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод.посібник. -  К.: А.Н.П., 2002. – 136 с.

6.  Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод.посібн. – К.: Видавництво А.С.К., 2004 – 192 с.

7. Пометун О.І., Пироженко Л.В., Біда О. А. Застосування інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів: методичний посібник для вчителів початкової школи.,— Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011 - 304 с.

8. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. -  К.: Генеза, 1999.- 366с.

9. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т., Т.1. -К.: Рад. школа, 1977- 653 с.