Стаття "Впровадження здоров’язберігаючих технологій через використання спадщини В.О.Сухомлинського в процесі використання цінностей здорового способу життя"

Впровадження здоров’язберігаючих технологій

через використання спадщини В.О. Сухомлинського

в процесі використання цінностей здорового способу життя

В умовах реформування соціально-економічних відносин у світовій спільноті, науково-технічного прогресу та культурно-освітньої інтеграції працездатність і соціальна активність спеціаліста визначаються не тільки його інтелектуальним рівнем, але і якістю здоров’я. Тому в останні роки спеціалісти різних галузей науки звертають особливу увагу на включення до системи виховання учнівської молоді компонента культури здоров’я як невід’ємної частини загальної культури особистості. У Національній доктрині розвитку освіти наголошено, що пріоритетним завданням є «виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності». Таким чином, державна освітня політика в Україні спрямована на формування здоров’я дітей та учнівської молоді та культури здоров’я в умовах відповідно організованого навчально-виховного процесу.

У вирішенні проблеми формування культури особистості та зокрема культури її здоров’я все більшої актуальності набуває вивчення досвіду роботи відомих освітньо-культурних діячів, просвітників та педагогів.

Особливо цінною для сучасної науки є педагогічна спадщина талановитого педагога В.О.Сухомлинського. З  метою виховання фізично й морально здорової молоді педагог постійно шукав та використовував нові організаційні форми та методи роботи, його погляди, ідеї значною мірою актуальні для сучасної української школи.

Вплив різних чинників соціального характеру на В.О.Сухомлинського привели  до узагальнення ним суспільних підходів у формуванні культури здоров’я школярів та молоді.

Тільки той, хто має здоров’я, може називатися справжнім суб’єктом власного життя і діяльності, активним учасником соціально-історичного процесу, творцем матеріальних і духовних благ. Здоров’ї особистості  також є основою її здатності «будувати» саму себе, цілеспрямовано формувати і розвивати якості, що відповідають, з одного боку, соціальним очікуванням і завданням, а з іншого – індивідуальним життєвим планам і можливостям.

Довгі роки Павлишська середня школа для В.О.Сухомлинського була  науково-дослідним, експериментальним майданчиком з вивчення дітей та реалізації програми формування культури здоров’я учнів. Під його керуванням було створено повну, завершену педагогічну систему валеологічного виховання учнів, яку впроваджували  вчителі, активно взаємодіючи з громадськістю, батьками, працівниками медичних та культурних установ.

На основі попередніх досліджень В.О.Сухомлинським було зроблено невтішні висновки: «Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85 % усіх невстигаючих учнів головна причина відставання в навчанні – поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря і вчителя». У гармонійному розвитку дитини все взаємопов’язане, але медичні аспекти формування, укріплення чи збереження здоров’я не є визначальними. В.О.Сухомлинський наголошував: «Турбота про людське здоров’я, тим більш про здоров’я дитини, – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це насамперед турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості».

Отже, педагог був переконаний, що здоров’я людини – це індивідуально достатній та максимально можливий для певної особистості рівень гармонійного розвитку духовних, психічних і фізичних сил, що забезпечує їй ефективне та повноцінне виконання всіх соціальних, професійних та інших функцій.

Під впливом соціальних, економічних та культурних чинників у Комарській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. склалося особливе розуміння здоров’я особистості та культури її здоров’я. Воно не звужується до формування у школярів знань і набуття ними навичок здорового способу життя, а набуває більш глибокого змісту, в основі якого – прагнення до розуміння дитиною відчуття радості, краси оточення та краси вчинків, гармонії здорового тіла та здорового духу.

Педагогічна спадщина Сухомлинського багатоаспектна, її пронизує проблема проектування людини, яка ґрунтується на ідеї всебічного розвитку особистості. Всі сторони виховання (розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне) він розглядав у єдності, вважаючи, що при упущенні чогось одного не розв'яжеться жодне виховне завдання.

Переслідуючи ідею залучення учнів до розумової праці, педколектив стверджує, що остання є не просто сидіння на уроці або дома за книжкою. Розумова праця – це зусилля думки. Мислення в учнів з'являється там, де є потреба відповісти на запитання, прагнучи до поєднання праці душі, мислення і рук. Важливе місце у цьому відводиться проблемному навчанню, коли новий матеріал учитель подає як проблему, яку учні разом із ним повинні розв'язати.

Стає помітно, що думка в дітей починає працювати, якщо їх повести у ліс, на луг, в поле, і там ставити дітям тисячу запитань «чому», там чекати відповіді і добиватися її. Емоційна радість, спільне переживання краси, спільне прагнення зрозуміти і дають це бажання пробудження думки. Діти повинні жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. У зв'язку з цим вчителі практикують у своїй роботі уроки думки. Це уроки на природі, де дітям можна задавати тисячі питань. Урок в природу – подорож до джерела живої думки. Пробудженню думки сприяло бажання зрозуміти природні явища, спостереження за ними.

У досягненні гармонії здорового тіла і духу фізична культура є елементарною умовою повноти духовного життя, інтелектуального багатства, облагородження всіх інших сфер людської особистості. В нашій школі фізичне виховання спрямовується на зміцнення здоров'я дітей, досягнення гармонії здорового тіла і духу.

Головними видами занять з фізичної культури вибрано баскетбол, футбол і легку атлетику. Мета таких занять – виховати почуття краси рухів, силу, гармонійність, спритність, витривалість. Спорт стає засобом виховання лише тоді, коли він – улюблене заняття кожного. На думку колективу, гармонія здорового тіла і духу неможлива без радості. Тим більше, що здоров'я дитини – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не зведення вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це, перш за все, – турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості.

Поєднання різноманітних напрямів у школі дозволяє виховувати гармонійно розвинуту дитину, важливою основою якої є духовне і фізичне здоров’я.

Дитинство – це найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє яскраве й неповторне життя. Дитячий світ – це особливий світ. Діти живуть своїм уявленням про добро і зло, про гарне і погане, у них свої уявлення про красу і час. Тому піклування про їхнє майбутнє здорове життя – це завдання не тільки батьків, а й педагогів. Піклування викладача про здоров’я вихованця уявляється тактовним і витонченим через те, що батьки занадто оберігають дітлахів від застуди і стомлюваності.

Одним із важливих напрямів діяльності школи – необхідність дотримання санітарно-гігієнічних вимог щодо обладнання й оснащення приміщення для занять, що сприяє збереженню здоров’я, ефективній організації розумової діяльності. Вчителі наполягають на постійному провітрюванні приміщень, де проходять уроки, де діти відпочивають: внаслідок тривалого перебування дитини у приміщенні, тобто «кисневого голодування», можуть виникнути проблеми з очима, порушення обміну речовин, а тому дитина втрачає здатність до зосередженої розумової праці. Саме тому учні школи тривалий час перебувають на свіжому повітрі, особливо восени й у весняні і літні дні.

Ще одним не менш важливим напрямом збереження здоров’я школяра є запобігання перенавантаженню під час навчання. Необхідно індивідуально підходити до кожного учня, бачити розумову роботу кожної дитини; піклуватися про повсякчасний розвиток знань; не допускати, щоб навчання перетворювалося на нескінченне надолужування пропущеного, не підтягувати без кінця «хвости»; надавати учневі вільний час, необхідний йому, як повітря для здоров’я.

У піклуванні про здоров’я педколектив знайшов однодумців і вірних помічників в особі батьків школярів. Вчителі рекомендують рано класти дітей спати, але й рано будити. Тоді вони висипаються та бадьоро себе почуваються. Узимку діти повинні спати з відкритою кватиркою, а влітку на сіновалі.

У формуванні здорового способу життя учнів у школі  приділяється велика увага харчуванню, яке, повинно бути калорійним і збалансованим. Неприпустиме постійне харчування висококалорійними білками в поєднанні з великою кількістю рафінованого цукру. Тому діти повинні якомога більше влітку їсти свіжих фруктів та овочів, а батьки на зиму варити повидло з шипшини, яка зберігає свої вітаміни.

Отже, повноцінне харчування і фізичне загартування бережуть школярів від хвороб і дають змогу милуватися красою навколишнього світу.

Особливу увагу педагоги приділяють підліткам, адже, саме цей часовий проміжок у житті людини завжди привертає увагу, тому що він є критичною межею фізичного й соціального перетворення дитини на «юного дорослого». В цей вік підлітки мають дуже вразливу психіку. У них виникає багато суперечностей. Наприклад, підліток намагається бути гарним, але в той же час не любить, щоб його виховували. Він прагне самоствердитися, але не може цього зробити. Існує необхідність у пораді й допомозі – і в той же час небажання звернутися до дорослого. Будь-яке зауваження вчителя сприймається «в штики». Такі суперечності підліткового віку, без яких, на жаль, неможливо обійтись або відсунути на задній план, можна подолати вдалою виховною роботою. Тому вчителі володіють словом, щоб не травмувати нервову систему школяра, яка в цьому віці особливо чуйна і вразлива.

Не можна не погодитись зі В.О.Сухомлинським, що проблема розвитку фізичних сил дітей має й зворотній бік: здоров’я величезною мірою залежить від духовного життя, від гармонії здорового тіла і здорового духу. Піклування про людське здоров’я, тим більше про здоров’я дитини, – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це, насамперед, піклування про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил. Тому джерелом здоров’я будь-якого школяра є радість, а саме перебування дитини під враженням казкових, фантастичних образів, зачарування природою.

Таким чином, педагогічні погляди В.О. Сухомлинського не вичерпують усіх позитивних напрямів розвитку і втілення у практику ідеї виховання здорової дитини. Але в сукупності вони створюють величезні можливості щодо зміцнення здоров’я школярів.

Дотримуючись педагогічних поглядів В.О.Сухомлинського щодо втілення у практику ідеї виховання здорової дитини, педагогічними працівниками нашої школи зазначено основні напрями й неодмінні чинники виховання учнів:

• збереження здоров’я дітей;
• безпека життєдіяльності учнів;
• фізичне виховання;
• профілактика захворювань;
• гігієна розумової та фізичної праці;
• режим праці та відпочинку;
• медико-санітарна грамотність та обізнаність.

Зміцненню і збереженню здоров’я школярів сприяють різноманітні форми та методи роботи педагогічного колективу з питань охорони здоров’я. Це різноманітні екскурсії на лоно природи, уроки на свіжому повітрі, фізкультурні хвилинки, спортивні змагання, рухливі ігри та ін.

В навчальному закладі працює чітка система з безпеки життєдіяльності учнів, введено уроки основ здоров’я, основ безпеки життєдіяльності, активно працює спортивна секція, яка має досить вагомі результати: учні школи неодноразово ставали призерами районних змагань з баскетболу та футболу. Кожного року в школі проводяться змагання з настільного тенісу, футболу, баскетболу, легкої атлетики, змагання юних шахістів.

Доброю традицією стало проведення Дня здоров’я, «Веселих стартів», туристичних походів, змагань «Юний лицар».

З метою профілактики захворювань, укріплення організму дитини та дотримання санітарно-гігієнічних норм в школі регулярно проводяться зустрічі учнів та батьків з підлітковим лікарем, організовано повноцінне гаряче харчування. Кожен рік учні школи проходять обов’язковий медичний огляд, на основі якого відбувається зарахування учнів до фізичних груп, складається Листок здоров’я. Учні та вчителі із задоволенням висаджують зелені насадження та доглядають за ними.

Гігієнічні потреби учнів забезпечуються повітряно-тепловим та світловим режимом, відповідністю шкільних меблів зросту учнів.

Над проблемою збереження здоров’я підростаючого покоління, яке є невід’ємною складовою частиною загальнолюдських цінностей будь-якої держави, потрібно ретельно працювати, бо воно тісно пов’язане з рівнем розвитку держави та її місцем серед когорти провідних країн світу. Попри низку заходів щодо покращення стану здоров’я дітей, які пропонуються керівними освітніми установами, в Україні спостерігаються лише поодинокі випадки успішної їхньої реалізації у практично-виховній роботі у школі. Тому проблема формування здоров’я учнів вимагає аналізу педагогічної спадщини не тільки діячів сучасності, а й минулого. Отже актуальність педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського обумовлена стійкою тенденцією до зниження рівня здоров’я старших школярів і допоможе в рішенні багатьох медико-педагогічних проблем школи. Тому система оздоровлення, яка використовувалась В.О.Сухомлинським, потребує вивчення її позитивного досвіду.