Я - громадянин України, патріота України.

Я - громадянин України

Мета: формування свідомого громадянина, патріота України;

формування громадянської свідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу;

бажання працювати в ім’я розквіту держави

План проведення виховної години

Вступ

1. Найцінніший скарб –  земля України, рідна мати

2. Моя батьківщина – Україна

3. Громадянство України

4. Підсумок

 

Чи я українець?

Сьогодні, як ніколи, зростає значення виховання, формування цілісної і гармонійно - розвиненої особистості з високою національною самосвідомістю. Така особистість - це насамперед, громадянин Української держави, патріот, гуманіст, для якого пріоритетом є загальнолюдські й загальнодержавні цінності з розвинутим інтелектом, належним рівнем загальної, політичної та правової культури.

Чи я українець?

З якого я краю,

І чий я окраєць? Земле рідна! Мозок мій світліє

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

Я живу тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе перейду,

І твоїм високочолим небом

Гартував я душу молоду.

Хто тебе любов'ю обікраде,

Хто твої турботи обмине,

Хай того земне тяжіння зрадить

І з прокляттям безвість проковтне!

(В. Симоненко)

1. Найцінніший скарб –  земля України, рідна мати

Так, наша земля, земля України, рідна мати! І де б ми не були, у яких далеких країнах, вона завжди була, є і буде в нашому серці, у нашому житті найціннішим скарбом.

Яких тільки епітетів ми не вживаємо зі словами "земля" - рідна, квітуча, багата, родюча. Але найчастіше ми говоримо "щедра земля".

Народна мудрість донесла до нас віковічну повагу і любов до землі та шанобливе ставлення до працівників сільського господарства.

Люди - прекрасні,

Земля - мов казка

Кращого сонця ніде немає.

Загруз я по серце

У землю в'язко.

Вона мене цупко тримає.

І хочеться

Бути дужим,

І хочеться так любить.

Щоб навіть каміння байдуже

Захопило ожити

І жить!

(В. Симоненко)

Заглянемо на хвилинку в минуле. І завжди, ще до часів трипілля, а потім значно пізніше в Київській Русі провідною галуззю діяльності українського народу було землеробство. А українці завжди відзначалися своєю хазяйновитістю, відданим і дбайливим ставленням до землі, до свого господарства. І це передавалося з покоління в покоління. І в усі віки їх життя складалося з трьох складових джерел: родина, земля, держава. Минали роки і століття, але вони завжди залишались для українського народу святими і незмінними.

Наші предки мали значні досягнення в землеробстві, в агротехніці і користувались широким набором землеробських знарядь. Саме українці почали першими використовувати таю знаряддя та засоби землеробства, як рало, гак, грабка, так званий український плуг, цука, ціп. Багатовіковий досвід українського хлібороба відобразився в народних приказках га прислів'ях, присвячених землі. Ось деякі з них:

Весняний день рік годує.

Днем раніше посієш, за тиждень раніше пожнеш.

Глибоко орати, більше хліба збирати.

Не трудитись, хліба не добитись.

Від поганого насіння не жди доброго коріння.

Ранній посів до пізнього в камору не ходить.

Ми стоїмо на початку дороги життя. І невідомо, якою вона буде в кожного з нас.

Але зараз ми вчимося працювати на землі, набуваємо теоретичних і практичних знань з тим, щоб умілими руками прийняти хліборобську естафету від своїх батьків І з гідністю передати наступним поколінням.

2. Моя батьківщина - Україна

«Я громадянин України»

Моя батьківщина - Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть на ній, - неможливо! Мій край - Чорне та Азовське моря, Карпати і Полісся, синьоокі озера Волині, південні степи, Дніпро - Славутич.

Я - громадянка України. І я дуже цим пишаюсь, бо моя Батьківщина - це дуже гарна країна, яку я щиро кохаю. Але громадянин це не просто

людина, яка проживає в країні, а громадянин повинен виконувати певні обов'язки. Насамперед, ми повинні захищати рідну мову, бо захищаючи її ми захищаємо свій народ, його гідність, його права на існування. Я громадянка України, я повинна володіти рідною мовою. Я повинна зробити все можливе для того, щоб моя рідна країна зростала і процвітала, щоб наступне покоління також пишалось тим, що живе в Україні

Не варю клястися в любові до України, до рідної мови, а варю працювати для неї, вивчати історію. Пізнання мови - це пізнання народу, його єства, його душі - усього того, чим народ цікавий для інших народів.

Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання - відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Перекладати цього тягаря на плечі своїх нащадків не можна, бо може бути запізно. Тому ми, громадяни України (до яких я відношу і себе) повинні діяти в ім'я нашого народу і справедливості.

Я вважаю, що тільки та людина, яка не боїться обов'язків перед своєю країною, яка дійсно робить все для кращого життя в Україні та для її розквіту, може з певністю сказати: «Я громадянин України».

І я намагатимусь зробити все, що від мене залежить, аби тільки не зганьбите свій статус громадянина України.

1.    читець.

З раннього дитинства я була пов'язана з Україною. Батьки мене привезли до їхньої батьківщини, коли мені було 2 чи 3 роки. З того часу я ні разу не виїжджала за межі України.

Я стала громадянкою України.

З самого дитинства батьки привчали мене любити і поважати їхню батьківщину. Але я вважала, що Україна - це бідна, вульгарна, кривоуста країна і її можуть любити тільки ті, хто тут народився. І тільки зараз я зрозуміла, що вона має свою особливу музикальність, що вона не вульгарна, не бідна. Вона - не сирота, вона має слов'янську родину і світову мову. Вона має все. І тільки сьогодні я зрозуміла, що я - громадянин України. І не потрібно народитися в Україні, щоб бути її часткою, треба любити, поважати її і свято вірити, що Україна - твоя батьківщина.

Зараз мені не однаково, чи буде моя земля вкрита золотом пшениці, чи буде вона лежати під снігом байдужості, національного нігілізму. Я хочу і я зроблю мою країну сильнішою і кращою. В цьому мені допоможуть бабусині казки і материнські колискові пісні, в яких я побачила те, що, мабуть, ніхто не бачив і не відчував. Це жага бути громадянином України. І я ним є не тільки в паспорті, айв душі.

Україна для мене друга ненька, я люблю її, я поважаю її, я вірю в її нездоланність.

Бути громадянином України - це для мене велика честь. Я через все життя пронесу світлі спогади про мою неньку, про мою батьківщину, бо я - громадянин України.

3. Громадянство України

З проголошення незалежності Україна стала до розбудови своєї державності; почала створювати власні Збройні сили, "карбувати" власні гроші, будувати національну правову базу, створювати Конституцію - Основний Закон України, що базується на традиціях українською народу, спрямований на утвердження гуманістичних ідеалів, розбудову України як суверенної, демократичної, правової держави.

Держава і громадянин Громадянство України

Під громадянством слід розуміти постійний правовий зв'язок особи і держави. Такий зв'язок виникає, як правило, з народженням людини і зберігається протягом всього її життя. З одного боку, держава гаранту є своїм співвітчизникам забезпечення прав і свобод. В свою чергу громадяни, перебуваючи під захистом держави, беруть на себе певні обов'язки.

Громадянство було відоме ще в рабовласницький період, коди громадянами могли вважатися лише вільні люди. В період феодалізму існував інститут підданства, який означав не лише підвладність населення монарху, а феодальну залежність від нього. Хоча зараз відмінність між громадянством (в республіках) і підданством (в конституційних монархіях) чисто символічна.

Громадянство в масовому порядку почало з'являтись після ліквідації абсолютизму і утвердження конституційного ладу. Вперше термін "громадянин" проголошений французькою революцією в Декларації прав людини і громадянина 1799 року

Формування інституту громадянства в незалежній Україні почалось з Декларацією про державний суверенітет, яка містила окремий розділ про громадянство Питання, пов'язані з громадянством України, вирішуються на базі Конституції України, Закону України " Про внесення змін і доповнень до закону України", "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 року, міжнародними договорами та Указом Президента від 30 березня 1992 року "Про порядок розгляду питань, пов'язаних з громадянством України".

Важливо орієнтуватись в питаннях:

•                 принципи громадянства України;
•                  набуття громадянства України;
•                  припинення громадянства;
•                  громадянство дітей при зміні громадянства батьків і при усиновленні;
•                  повноваження органів, що приймають участь у вирішенні питань громадянства України;

- документи, що підтверджують громадянство України.

Принцип в перекладі з латинського "principius" означає основу, початок. В якості принципів можна виділити такі:

а) спеціальність громадянства, його рівність;

б) відкритий і вільний характер;

в) недопустимість позбавлення громадянства;

г) збереження громадянства за особою, що проживає за межами України;

д) відхилення автоматичної зміни громадянства при укладанні чи розірванні шлюбу громадянином України, а також при зміні громадянства чоловіком чи дружиною;

є) заступництво громадян України, що знаходяться за її межами;

ж) можливість мати громадянство іноземної держави;

з) невизнання автоматичної втрати громадянства;

и) єдність громадянства членів сім'ї;

і) принцип невидачі громадян України іноземній державі.

V читець.

Потрібно орієнтуватись в таких поняттях, як без громадянство (апатризм) і подвійне громадянство (біпатризм). І перше, і друге слід розглядати як негативне явище. Нова Конституція не закріплює принцип подвійного громадянства. Україна з жодною державою світу не підписала договір, який надавав би можливість для наших громадян мати подвійне громадянство.

 

Підстави набуття громадянства:

•                 народження:
•                 походження;
•                 прийняття громадянства:
•                 поновлення в громадянстві України;
•                 підстави, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Головною, постійно діючою підставою поповнення корпусу громадян є набуття громадянства у зв'язку з народженням. Його ще називають філіацією. Громадянство набувається на базі принципу "права крові" і "права землі". В першому випадку дитина набуває громадянство батьків незалежно від місця проживання (Австрія, Норвегія, Фінляндія, Італія та ін.), в другому - дитина стає громадянином тієї держави, на території якої народилася (Бразилія та інші країни Латинської Америки). Змішаний принцип існує в США, Англії, Франції та ін. Україна також дотримується змішаного принципу.

Процес становлення українського громадянства після набуття Україною незалежності відштовхується від "нульового" варіанту, суть якого полягає в праві всіх жителів України (маються на увазі колишні громадяни СРСР) прийняти українське громадянство Не встановлювались вимоги щодо знання української мови, певного часу проживання на території України і таке інше.

Припинення громадянства означає втрату постійного зв'язку особи з Українською державою. В цьому випадку особа набуває інший правовий статус: на неї не поширюється в повному обсязі юрисдикція держави Україна і вона користується заступництвом зі сторони держави.

Громадянство України припиняється:

а) внаслідок виходу із громадянства України;

б) внаслідок втрати громадянства;

в) за інших підстав, передбачених міжнародними договорами України.

Діюча Конституція встановлює, що "громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство (ст.25 ).

Зміна в громадянстві батьків, усиновлення дитини можуть відбитись на громадянстві дітей. В цих випадках враховується їх вік. За загальним правилом зміна в громадянстві дітей до І4-річного віку не пов'язується з їх згодою; в віці від 14 років до 16 років - тільки за згодою дітей.

Документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, для військовослужбовців - військова книжка, для осіб до 16 років - свідоцтво про народження.

В систему органів, що приймають участь у вирішенні питань громадянства, входять:

а) Президент України;

б) Комісія з питань громадянства при Президенті України;

в) Міністерство внутрішніх справ і підвідомчі йому органи;

г) Міністерство закордонних спряв, дипломатичні представництва і консульства.

Президент України, як глава держави, уповноважений офіційно вирішувати питання про прийняття до громадянства України та припинення його, про надання притулку в Україні (ст.106, п. 26 Конституції).

До основних ознак, за якими нашу Конституцію можна було б визначити як правову, належить:

1. Закріплення в Конституції України основних прав людини.

"Людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні соціальною цінністю".

Розділ II Конституції присвячений основним правам та свободам громадян України в економічній, політичній, культурній сферах, а також їх особистим правам. Серед них;

Ст. 2. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Ст. 29. Кожна людина має права на свободу та особисту недоторканість.

Ст. 30. Кожному гарантується таємниця листування.

Ст. 34. Кожному гарантується право на свободу думки, слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Ст. 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Ст. 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло,

Ст. 53. Кожен мас право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Тому важливо, щоб крім прав, громадянин знав і свої обов'язки перед державою.

Найголовнішими серед них є:

Ст. 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів;

Ст. 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки;

Ст. 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законодавством;

Ст. 68, Не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Тільки те суспільство, в якому дотримуються прав і свобод, гарантоване від свавілля, диктатури, беззаконня.

4. Підсумок

За браком часу неможливо розглянути нюанси конституційних гарантій та свобод, що пропонує наш Основний Закон держави України. Новітня українська Конституція має незаперечну історичну цінність, оскільки є виразником рівня розвитку та правової культури українського народу. Вона виражає вищу доцільність - потребу і бажання мати власну державу, задовольняє їх і створює передумови для розвитку кожного зокрема і всіх громадян України разом.

Україна прагне увійти в європейську і світову спільноту. Обов'язковими умовами такого входження є економічна, політична, і правова культура людей, що будуть здійснювати цей процес Але це справа не лише сьогоднішнього дня, але й майбутнього...